Фільми

"Скачати фільми на українській мові, український переклад"

Вхід
Закрити
Привіт Сірома
Вхід для козаків:
Зареєструватись
Звичайна реєстрація Зареєструватись за допомогою мереж:

2016р.
26-04-2010
kinodomen
2931
0

Щорс (1938)


  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
Деякі епізоди фільму знімались в місті Кам`янець-Подільському та районі

Оригинальное название: Щорс
Год выпуска:1939
Жанр: драма,исторический
Выпущено: Киевская киностудия
Режиссер: Александр Довженко
В ролях: Евгений Самойлов,Иван Скуратов,Ю. Бантыш,Д. Барвинский,Анна Борисоглебская,Валентин Дуклер,Александр Гречаный,Федор Ищенко,Д. Кадников,Александр Хвыля.
Качество: SATRip
Формат: AVI
Видео: 640x480 DivX5 952Kbps;
Аудио: 44KHz Mono 128Kbps mp3
Размер: 857.52 Mb
Продолжительность:01:50:23
Перевод: Русский (оригинал)

О фильме:

Историко-революционная лента с обилием великолепно поставленных батальных сцен рассказывает о полководце Николае Щорсе, легендарном герое гражданской войны.

" data-top1="150" data-top2="20" data-margin="0" data-path="/templates/SICH-2016/js/" data-image="http://kampot.org.ua/uploads/posts/2010-04/1272283491_schors-poster.jpg">
Щорс (1938)
Деякі епізоди фільму знімались в місті Кам`янець-Подільському та районі

Оригинальное название: Щорс
Год выпуска:1939
Жанр: драма,исторический
Выпущено: Киевская киностудия
Режиссер: Александр Довженко
В ролях: Евгений Самойлов,Иван Скуратов,Ю. Бантыш,Д. Барвинский,Анна Борисоглебская,Валентин Дуклер,Александр Гречаный,Федор Ищенко,Д. Кадников,Александр Хвыля.
Качество: SATRip
Формат: AVI
Видео: 640x480 DivX5 952Kbps;
Аудио: 44KHz Mono 128Kbps mp3
Размер: 857.52 Mb
Продолжительность:01:50:23
Перевод: Русский (оригинал)

О фильме:

Историко-революционная лента с обилием великолепно поставленных батальных сцен рассказывает о полководце Николае Щорсе, легендарном герое гражданской войны.

Действие происходит на Украине в 1919 году, когда войска красных шли к Киеву. Предстояли бои с войсками Петлюры и Драгомирова…

 

Щорс (1938) Щорс (1938)
  Щорс (1938)  

 

Скачать фильм Щорс (1938) бесплатно

Ссылки для скачивания:

Смотреть фрагмент фильма Щорс (1938):

   
Цікаве: як почалися зйомки фільму Щорс

Кіноправда «Щорса» і цегла, з яких вона будувалася

До 70-річчя початку зйомок культового фільму Олександра Довженка

У січні 1938 р. на Київську кіностудію прийшов актор Театру Мейерхольда Євген Самойлов. Саме з його появою пов'язують початок народження фільму, який навіть сучасники вважали «вершиною не лише творчості Довженка, а й усього радянського кіно».Щорс (1938)

«З України мене витурили»

Коли Довженка викликали до Сталіна, він здивувався: чому його самого? Адже лист уряду з обгрунтуванням необхідності побудувати на Амурі місто підписали ще й Олександр Фадєєв, і Юлія Солнцева. Лист було результатом їх спільної поїздки по Далекому Сходу з метою підготовки до створення фільму «Аероград». Але розмова Сталін повернув в інше русло. Він запитав Довженка про його найближчих творчих планах. «Закінчую« Аероград », - відповів Олександр Петрович, - а далі - хотів би знову працювати в Україні, з якої, відверто кажучи, мене витурили ...»

І раптом Сталін запитує: «Як ви ставитеся до« Чапаєву »?» «Це геніальний твір не тільки для нашого, але й для світового кіно», - намагався розгадати подальший напрямок розмови Олександр Петрович.«Кому ж, як не вам, товариш Довженко, зробити українського Чапаєва? У вас був видатний герой громадянської війни Микола Щорс. Подумайте, він не менш яскрава фігура, ніж Чапаєв », - переконував режисера вождь. «Але мені замовлено шлях на Київську кіностудію ...» - тільки і зміг заперечити Довженка.

Є головний свідок загибелі полководця!

На київському вокзалі Олександра Петровича зустрічали директор кіностудії Яків Устименко і близький друг Віктор Іванов (майбутній режисер фільму «За двома зайцями»), якого не вигнали зі студії лише тому, що до приходу в кіно він був машиністом паровоза. Виявилося, Устименко знайомий зі щорсівської комісаром - Іваном Дубовим. Зустріч з ним справила на Довженка величезне враження: по-перше, є живий свідок загибелі комдива, по-друге, він дізнався стільки подробиць не тільки про Щорса, а й про житомирському столяр Боженко, який успішно командував одним з найбільш боєздатних військових з'єднань; в -третє, Дубовой познайомив режисера з бійцями щорсівської дивізії, які поділилися спогадами про улюблене командира.

На підготовку сценарію про легендарного полководця пішов рік. В основу його лягла, природно, версію про загибель Щорса, яку Довженко почув від Дубового. Вона ж і була офіційною. У свідомість мас впроваджувався штамп: в останньому бою поранений у голову Щорс впав на руки свого комісара.

Щорс (1938)

У подробицях ця версія виглядала так: 30 серпня 1919 під Коростенем Щорс потрапив під вогонь петлюрівського кулеметника і помер на руках свого заступника Івана Дубового, який перев'язав йому голову. Цю версію підтримувала і вдова Щорса - Фрума Хайкіна-Ростова.

Але є й інші свідки!

, Що залишилися в живих богунці, згадуючи бій під Коростенем, стверджували, що поряд зі Щорсом знаходився друг Дубового - політінспектор Танхіль-Танхілевіч. Їх здивував факт, що Танхілевіч відразу після загибелі комдива зник з України назавжди. І до Дубовому у них були питання: чому він не дозволив провести медичний огляд пораненого, а медсестру Богунського полку просто не допустив до вмираючого? Чому він розпорядився негайно покласти тіло в труну і заборонив доступ до нього? Чому не сказав, що під час загибелі командира поруч знаходився військовий інспектор? Висновок богунців був такий: під селом Могильним Щорс був підступно вбитий Дубовим і Танхіль-Танхілевічем за таємним рішенням Реввійськради нібито через те, що він відмовився виконати наказ підтягти свою дивізію до Києва для протистояння петлюрівцям та німцям. В архівах Реввійськради були виявлені телеграми довіреної особи Троцького Аралова своєму шефові про те, що «з тутешніми українцями працювати неможливо: вони ненадійні», «у дивізії Щорса розвинені антисемітизм, бандитизм, пияцтво», «комдив вважає себе якимось царком».

Версія друга. У червні 1919 р. підписано договір про військово-політичному союзі радянських республік, який передбачав підпорядкування українських військ командуванню РСЧА РРФСР. Щорс нібито ухилявся від реорганізації своєї дивізії до 15 серпня. Під підозру в небажанні перебудуватися потрапили не тільки Щорс, але і Боженко, Котовський, Богунський, Черняк. Розпорядження про їх знищення виходило від Троцького, який в 1919 р. побував у Києві.



Микола Олександрович Щорс

Щорс - Аркадій Кисляков

Однак таємниця загибелі Щорса була настільки засекречена, що будь-які питання натикалися на непереборний бар'єр, що складається з версій, чуток, припущень, озвучування яких загрожувало арештом.

Асистент режисера Лазар Бодік згадував, що був свідком, коли Довженка та Устименко задавали одне одному багато питань, серед яких були й такі: чому Щорса, загиблого в Україні, поховали в Самарі? Як вийшло, що поблизу був доставлений туди без почестей, в теплушці? Чому не було некролога, звернення до бійців?

Якщо Олександр Петрович і знайшов для себе якісь відповіді, то чому писав своєму другові Вишневському: «Талановиті садистські муки розкладають й засмічують мій мозок поганими думками, сумбуром і нестійкістю, а можливо, божевіллям, властивим мені як особистості»? Відомо, що в цей час йшов процес редагування сценарію самим Сталіним. Олександр Петрович нервував, очікуючи правок «головного редактора». Хоча фінал сценарію був їм написаний в потрібному дусі: на крупному плані Дубовой каже: «Товариші богунці, товариші таращанці, убитий Щорс! Помстимося ж за нашого дорогого товариша і командира Миколи Щорса! Вперед, на ворога! »

Під час локальних зйомок цей етюд, писав Бодік, був знятий.

Арешт Дубового. Інфаркт Довженка

«Ходять чутки, що заарештовано головний герой твоєї картини», - пошепки повідомив Олександру Петровичу Віктор Іванов.

Першою думкою Довженка було: чим і як допомогти людині, яка стільки зробив для майбутнього фільму?Адже якби не Дубовой, хіба дізнався б режисер стільки подробиць про Щорса? Тому і в сценарії Дубовому відводилася одна з головних ролей.

Директор студії, колишній учасник громадянської війни, підтвердив повідомлення Іванова. «Не знаю, що відбувається, - сказав Устименко. - Арештували майже всю верхівку уряду. Забрали не тільки Дубового, а й багатьох воєначальників. Почалися арешти і дрібніших чинів. Можливо, і мене заарештують не сьогодні - завтра ».

А наступного дня в кабінет Довженка з'явився співробітник ГПУ (такий собі Юрій Олександрович) з «рекомендаціями» терміново вилучити роль Дубового з сценарію взагалі. При цьому він м'яко натякнув, що, мовляв, «нам відомо про ваші зустрічах з Дубовим». І поспішив утішити: «... але ви вже нічим йому не допоможете», побажавши при цьому особисто Довженка ... мужності.

У Олександра Петровича стався інфаркт. Робота над фільмом була перервана. Він ніби передчував ситуацію, коли буквально за кілька днів до цих подій сповідався Всеволоду Вишневському: «Мені хочеться померти. Я думаю про це вже місяці ... Я почав думати (хотіти!) Смерті навесні, на 43-му році життя. Раніше ні за яких обставин я про це не думав, не вмів, був поза цією сфери мислення. Значить, щось є ... »

А мужності-таки Майстра вистачило!

Фінал фільму довелося переробити від і до, то є просто замінити його парадом військ, на якому щось патетичне вигукує Щорс. Відбулося вимушене переосмислення та інших важливих моментів. Але у Довженка вистачило мужності і сміливості відмовитися від епізоду зустрічі Щорса з Леніним. У послужному списку Щорса згадувалася така зустріч, на якій нібито він почув від вождя революції слова, що стали девізом його життя: «ненавидьте рабство, як смерть, любіть революцію, як життя!»

Як згадує Бодік, українські куратори - редактори фільму Корнійчук і Бажан - сподівалися, що ця зустріч знайде в картині належне місце, і поряд з Леніним режисер, звичайно ж, покаже Сталіна. Цього очікував і сам натхненник проекту «Український Чапаєв». Але їх надіям не призначено було збутися.

Олександр Петрович бачив Щорса героєм

Малював красивим, «з особою, освітленим внутрішнім світлом, виразними очима, в яких позначалася кристально чесна його душа». Він говорив, згадував Бодік, що його Щорс має об'єднати в собі Чапаєва та Фурманова.

Першим претендентом на роль був улюблений актор Олександра Петровича - Семен Свашенко, який зіграв головну роль у його «Арсеналі». Але Щорс був у житті значно молодше. Так у знімальній групі з'явився юний Коля Макаренко. Операторська група відразу ж висловила сумнів: зовсім не схожий на свого прототипа. Але Довженко почав знімати саме його. Щоб незабаром зізнатися: «У нас неприємність - немає у нас Щорса. Як я ні люблю Колю Макаренко, але не тягне він цю роль ».

Щорс (1938)

Після подій з Дубовим і корінний переробки сценарію Олександр Петрович розумів, що найголовнішим для нього персонажем є Щорс. І треба всіх переконати в тому, що це людина з легенди - тієї, яка переживе ще й не такі катаклізми і залишиться чесної і незамутненим. Тому третього Щорса почали шукати серед досвідчених театральних акторів. Такого і привіз молодий асистент Шмарук з Москви - Аркадій Кисляков був актором МХАТу. Гримери щосили домагалися портретної схожості, якого вимагав Олександр Петрович. Йому і масаж спеціальний робили, і вилиці підтягували, і гримували під фотографію, але режисер був невдоволений. А коли Кисляков на ватяних ногах сідав на коня, Довженка закривав очі і відвертався.

На пошук четвертого Щорса режисер відправив до Москви Лазаря Бодік. У Театрі Мейерхольда в той вечір показували «Як гартувалася сталь». Павку Корчагіна грав Євген Самойлов. Бодік писав у своїх спогадах, що він мало не задихнувся від радості, коли побачив Самойлова і зрозумів, що знайшов Щорса.Мейєрхольд порадив асистентові настільки вимогливого режисера спочатку зробити проби з Самойловим тут, у Москві, а потім вже запрошувати артиста на оглядини до Києва.

Але ці проби Довженка дивитися не захотів. Тоді асистент пішов на хитрість: вклеїв їх у ролик з пробами актора Скуратова на роль Боженко, які Олександр Петрович як раз збирався брати. Тиша у переглядовому залі була хімічно чистої - саме таку тишу завжди вимагав Довженка. І раптом її пронизує крик режисера: «Хто такий?!» Бодік несміливо: «Самойлов!» - «Негайно викликати до Києва!»

Але щоб закріпити свій успіх, Бодік придумав цілу виставу. У студію був доставлений гарячий жеребець.Коли на нього скочив загримований під фото Щорса Самойлов, асистент сховав його за рогом корпусу, де знаходився кабінет Довженка. Їхня зустріч відбувалася так: вершник вискакує з-за рогу корпусу і, зробивши «свічку», мало не налітає на кіностудію Довженка. Олександр Петрович оторопів: «Хто такий?» - «Самойлов», - ледве стримуючи коня, відповів актор. Обійшовши вершника, Довженка ударив жеребця по крупу. Той рвонув з місця в кар'єр. Вся група затамувавши подих спостерігала за подіями. «Є у нас Щорс!» - У захваті закричав режисер. Коли Самойлов під'їхав до нього, той сказав: «У часи Щорса прекрасний кавалерист з вас би вийшов». «Може бути», - потупив очі Самойлов. «Чому так невпевнено?», - Усміхнувся Довженка. «Тому що на коня я сів перший раз у житті», - усміхнувся у відповідь Євген Самойлов. З цього моменту, як стверджує Бодік, вони стали друзями на все життя.

Гомер XX століття

«Щорс» мав великий успіх не тільки в Україні, але і в інших республіках Союзу. Картина одержала чудові відгуки видатних діячів культури. Про неї говорили і писали як про «гігантської фресці громадянської війни на Україні», про «своєрідною біблії Довженко». Симонов назвав її приголомшливою, а Ейзенштейн писав: «Довженко - майстер, не йде жебрати до західникам». Прорвалася і оцінка фільму із зарубіжжя.«Після« Щорса »Довженка можна назвати Гомером XX століття», - писав французький критик.

Але все одно якась внутрішня тривога не покидала Олександра Петровича. І ось в один із днів, коли Довженка вже писав сценарій «Тарас Бульба» за Гоголем, до його кабінету увійшов директор кіностудії та опалим голосом промовив: «Є вказівка прокатним конторам зняти з прокату фільм« Щорс ». У Олександра Петровича стався серцевий напад.

Незабаром з'ясувалося: причина заборони на його фільм - те, що у відносинах СРСР з фашистською Німеччиною відбувся різкий поворот до зближення. Фільм присвячений легендарному адже походу Щорса, який звільнив силами лише двох дивізій від петлюрівців і німців Чернігівщину, Слобожанщину, Полтаву, Кременчук, Київ, Харків, частину Катеринославщини. І все це протягом одного місяця - січня 1919! Такий ось бліцкриг. А через тиждень фашисти розв'язали свій бліцкриг - Другу світову війну.

Багатостраждальний «Щорс» почав свою боротьбу з фашистами. Його показували на фронті і в тилу постійно - він зміцнював дух бореться народу, його віру в перемогу.

Сталінської премії I ступеня в 1941 р. були удостоєні: Олександр Довженко, Євген Самойлов (Щорс), Іван Скуратов (батько Боженко).

Фільм відновлений в 1964 р. на кіностудії «Мосфільм».

«А чи був український Чапаєв?»

У 1991 р. по країні пішла гуляти версія про те, що в 1935-му «українським Чапаєвим» був призначений безвісний червоноармієць Микола Щорс. А заради красивої легенди нібито навіть зам'яли те, що цей «герой» пустив наліво вагон із зерном для голодуючих, що випивав не в міру, донжуанів і т. д. і т. п. Дата загибелі цього недолугого червоноармійця - 30 серпня 1919 - мовляв, збігається з датою загибелі червоного командира, що, мовляв, повністю розвінчує міф, придуманий для мас. І це незважаючи на те, що у своїх «Записках про громадянську війну» відомий учасник і історик громадянської війни Антонов-Овсієнко говорить про Щорса як про реальне начдива, якого рядові червоноармійці любили за хоробрість, а командири - за кмітливість і винахідливість.

І вже в 2000-і роки на-гора вийшла ще одна сенсація, про яку написав професор Кудін: комдив Микола Щорс - реальна особа, але помер він не в бою, а далеко від України від хвороби, яка на початку 1920-х років викосила мільйони. Ці версії нагадують Сциллою та Харибдою, між якими знову і знову доводиться проходити кораблю під назвою «Довженківський Щорс». І він благополучно проходить.

П'ять дат - в одній

У 2008 р. є привід відзначити не тільки круглу дату цього культового фільму (січень 1938-го - початок зйомок з «справжнім Щорсом»), але і пригадати п'ять подій, присвячених одній людині: 113 років з дня народження штабс-капітана царської армії, першого і останнього бойового командира власної армії незалежної Радянської України Миколи Олександровича Щорса, 89 років з дня його загибелі, 59 - як знайшли його могилу в Самарі, 54 - як встановили йому пам'ятник у Києві, 50 років - як Дубовой після відсидки у сталінських таборах зізнався , що під час загибелі Щорса поруч знаходився не тільки він, але і військовий інспектор Танхіль-Танхілевіч ...

Якби це знав Олександр Петрович, може, арешт Дубового не був би для нього такою фатальною несподіванкою? І, може бути, йому вдалося б уникнути інфаркту? І ми б побачили реалізованої його мрію - фільм «Тарас Бульба» ...

 

Відео з фільму Щорс (1938)
Ім'я:*
E-Mail:
Коментар:
Схожі новини:
Українські рингтони Українські футбольні команди
Чат для козаків:
  • Полужирний
  • Похилий
  • Підкреслений
  • Закреслений
  • |
  • Смайли
  • Силка
  • Зображення
  • Вставка відео
  • Цвет текста
  • Цитата

    Останні повідомлення на форумі

    ФорумТемаАвторВідповіло
    Історія України » Україна Кам’янець-Подільський - місто петля! admin 0 (1800)
    Україна » Спорт в Україні Вихід Усика під пісню Скрябіна admin 0 (2938)
    Україна » Вибори та політика Скандал. Офшори української еліти! admin 0 (6667)
    Україна » Українська культура Мовна мапа України admin 0 (5897)
    Україна » Вибори та політика Українці на яких насрали наші політики! admin 0 (5944)

    Війна на сході України. Фото.4 червня 2016 року один з кращих вітчизняних фотографів Дмитро Юрійович Муравський, офіцер департаменту преси Міноборони, відзначав свій день народження оригінальним чином - працював в селищі Широкино під Маріуполем, яке знаходиться на самій передовій. Селище утримують вояки батальйону морської піхоти.

    Війна на сході України. Фото.
    Українське радіо Телеканали онлайн Українські інформери Стартова сторінка Анекдоти Тости та привітання мапи України Український гороскоп Антисуржик Український інтернет магазин Джерела з історії України Історія УПА