Logic board

Войти
  1. ВКонтакте
  2. Facebook
  1. Розділи форуму » Профиль: Дуліб Дат » Все сообщения
Новые публикации Приховати панель зправаПоказати панель зправа

Все сообщения: Дуліб Дат

Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные

Літописна історія слов’ян – пошуки втраченої правди


В. О. Дем’янов, «ДЦ "Рівне-Суренж"»

Виклад давньої історії слов'ян нині базуються виключно на тих письмових свідченнях, які внаслідок історичних колізій, стали єдино доступними для вивчення. Шанувальники цих письмових свідчень переконують нас у тому, що дані документи начебто надійні джерела історичних відомостей, яким потрібно беззаперечно довіряти.

Але, чи так це?

До таких відкритих для дослідження документів належать так звані давньоруські літописи, які своїми розповідями торкаються давньослов'янських часів (до 10 ст.н.е.), періоду Київської Русі (10-11 ст.н.е.), часів феодальної роздробленості (11-13 ст.н.е.) та періоду, так званої, Галицько-Волинської держави (13-14 ст.н.е.).

Ці давньоруські літописи мають загальноприйняті назви, а саме: «Повість врем’яних літ», «Літопис Київський», «Літопис Галицько-Волинський». У час свого укладення вони були об’єднані в літописне зведення, або список, під умовною назвою «Літопису руського».

Неупереджений аналіз давньоруських літописів виконаний ще у 20 столітті дав зрозуміти головне - дані твори є досить віддаленими від часу літописних подій, бо вони написані не раніше 15-16 ст.н.е. Дослідники літописів побачили у них присутність різних джерел, сліди значного редагування таких, ознаки вилучень (втрати логіки викладу).

При цьому початковий текст літописних списків (власне «Повісті врем’яних літ») нібито належить відомим у давнину літописцям - Нестору та Сильвестру (11- поч.12 ст.н.е.). Для наступних по періодам текстів автори у літописах не вказані.

Але, чи дійсно перед нами те, що писали Нестор та Сильвестр? Та і хто автори наступних по черзі матеріалів?

До того ж, послідовність літописання у списках переривається значними інформаційними пробілами (такі складають роки й десятиліття), які можна трактувати як умисні вилучення.

Стиль викладу літописів є досить неоднорідний: від короткого сухого фактажу, до широких та емоційних описів подій державного, ідеологічного та релігійного спрямування. Відсутність певної ритміки викладу вказує на присутність пізніших умисних вставок.

Більшість широких викладів складені з явним пізнішим знанням наслідків описаних подій, що вказує на час їхнього походження (15-16 століття). До того ж вчинки деяких літописних героїв не послідовні і алогічні, що вказує на приховування частини компрометуючих їх фактів.

Досить дивними виглядають окремі повідомлення стосовно ключових історичних подій і пов'язаних з ними осіб. Спонтанні та авторитарні реакції цих осіб часто не відповідають історичній логіці подій і не зрозумілі з точки зору суспільної доцільності.

Відчутно і те, що у літописному викладі є продумані вилучення значних пластів інформації стосовно стародавніх слов'янських народів, державного будівництва у них (мова йде про так звані часи Троянові, часи бусові, Дулібський Союз-державу 1-9 ст.н.е. - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/127 ).

До того ж, в усіх давньоруських літописах домінує історія виключно Рюриковичів. Навмисно принижуються інші слов'янські керівники, серед яких волхви, Старотці-рахмани (старці). Слов'янські народи зображуються темними і недалекими. В оповідях вони «примітивні» племена, що не знають державності і яких Рюриковичі «ощасливили» своєю владою.

Але при усіх намаганнях літописців до возвеличення Рюриковичів, складається враження, що їхня влада займає територіально дуже обмежений простір. Цей простір літописці хочуть значно перебільшити (міняючи географію сімейних володінь, дописуючи чужі володіння).

Правками і доповненнями нав’язується думка про першородність та могутність влади Рюриковичів (на східних теренах від річки Вісли). Жорстока боротьба з волхвами і Старотцями, як носіями іншого типу державності (істинно слов’янського, дулібо-роського), яких переслідували і нищили, прямий тому доказ.

Схоже саме ця древня слов’янська, дулібо-роська державність, як об’єкт рюриковицьких посягань, за задумом літописців 15-16 століть, мала назавжди зникнути з історії слов’янства.

Так на що ж вказує викладений аналіз?

....

Продовження статті на - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/130

Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные
Полезность: 0 | Україна » Історія України » Слов`янська єдність – минуле і майбутнє
сообщение № 2 отправлено 13:49, 07.12.2013

Слов`янська єдність – минуле і майбутнє


В. О. Дем’янов, ДЦ "Рівне-Суренж"

Згадуючи слов’янську єдність варто замислитись над значенням самого цього поняття, над тим, як розуміли його наші предки. У 1 тис. н.е. поняття єдність у слов’ян асоціювалось з духовним єднанням, з братством по духу просвітлених Старотцями людей.

Для предків така єдність була непорушною, пов’язанною з визначальними символами слов’янського світу: з Троянню, рахманами і волхвами, священним містом Суренжом-Артою, державою Дулібією Рось, загальнослов’янським, дулібським союзом народів.

Слов’янам було відомо, їх прабатьківщина має стосунок до древнього сакрального центру у Європі, який тисячоліттями раніше носив назву Арта. На початку 1 тис. до н.е. цей духовний центр зазнав тиску з боку ворогів Прави та з часом був захоплений ними.

Наруга над Артою – це головна причина заклику найвищих рахманів Арти до азійських слов’ян та їх Старотців про допомогу Волині. Зусиллями побратимів, що прийшли з Азії у Європу у 2-1 ст. до н.е., давній центр був відвойований у ворогів та відновив свою діяльність ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/105 ).

На початку нової ери цей відроджений у силі духовний центр постав під назвою Суренж (Соуренж). Його силами було розгорнуто духовне просвітництво, що повертало навколишнім народам втрачені знання закону Прави (закону Творця).

З 1-2 ст. до н.е. рахманами Волині було ініційоване будівництво оборонної системи навколо Суренжа - кола військових територій та спеціальних міст (так званої Роксолані-Росколані). Головною метою стало створення надійного захисту для Суренжа, усіх духовних святинь регіону, пантеонів зі священними раритетами слов’ян.

У 3-4 ст.н.е. розгорнулось будівництво розгалуженої європейської рахмано-волхвівської системи за участю переселенців з Азії (різних періодів). Нові центри мали з’явитись на Розточчі, на ріках Дністер, Південний Буг, Волхов, на о.Руяні (Балтика), у Криму та інших місцях ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/124 ).

У 5-8 ст.н.е. стараннями таких центрів активізувується навернення європейських народів до давнього світогляду (Прави), до віри у Творця. Кількість тих, хто осягнув Праву та став слов’янином, швидко росла ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/125 ).

До 8 ст.н.е. правила Прави знову стають життєво необхідними для більшості населення центрально-східної Європи. Світогляд по Праві дозволив відновити духовне життя європейців, повернути їм істинне вселенське світорозуміння ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/126 ).

Налагоджений контакт зі Світлим Ірієм, спілкування з ірійно-високими душами предків (Славою, Проянем-Перуном, Даждбатом та іншими) стали важливим механізмом духовного відродження народів Європи, сприяли відновленню гармонійного суспільного укладу у центрі Європи.

Старотців, волхвів-укрів, волхвів (духовно обраних), що здійснювали найвищий контакт, вважали тими, хто служить суспільним інтересам, служить Світлому Ірію. Їм створювали належні умови, берегли, ставили за приклад.

У відповідь духовні Отці наполегливо працювали над осягненням законів Творця, допомагали у духовному зростанні тим, хто прагнув жити у Праві, відати Праву, славити Праву, наставляли тих, хто прагнув удосконалення світлої душі та хотів ірійного зростання.

Для духовних Отців нерозуміння Прави (відкидання життя по Праві, небажання відання Прави, відхід від славлення Прави) - означало відмову від слов’янського братерства, заперечення духовної єдності зі Світлим Ірієм, добровільне неприйняття благодаті Творця.

Отці знали: занедбання духовної чистоти, поява егоїстичних намірів, зростання антропоцентризму, зміна духовних орієнтирів, прийняття спокус - шлях заперечення слов’янського світогляду.

Як результат – швидке забруднення тонкого тіла, наростаюча неспроможність душі протистояти темним силам, падіння духовних рівнів. Вирішальним етапом у цьому процесі ставав перехід до чорноголовості і бездушності, перетворення таких осіб на безвольних та бездумних рабів хижого антисвіту ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/128 ).

Для протидії можливим загрозам з боку антисвіту, Старотцям важливо було удосконалювати рахмано-волхвівську систему, тримати на контролі найвразливіші ділянки духовної роботи, берегти слов’янський простір від ворожих підступів ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/100 ).

Загроза, як і тисячоліття тому, виходила від ідеологічних центрів, що осіли тепер на землях Візантії, Хазарії, франко-германців, вікінгів-норманів. Використовуючи міжнародну торгівлю, як засіб, вони прагнули гальмувати усі просвітницькі зусилля Суренжської Трояні та Старотців, намагались руйнувати процес просвітлення у Європі ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/122 ).

Зручними місцями для такої антипросвітницької діяльності завжди були трансконтинентальні торгівельні шляхи. І тепер ідейні вороги слов’ян прагнули використовувати такі для своїх підступних акцій.

Емісарам ставилось завдання - осквернення пришляхових святилищ, давніх борів, джерел, місць обрядів, застосуванням спеціальних магічних дій, кривавих ритуалів. У такий спосіб мали бути очорнені великі зони, що надалі мали понижати ірійні рівні місцевих жителів.

Але на землях слов’ян ідеологам антисвіту вчинити таке довго не вдавалось.

До 7 ст.н.е. великі торгівельні шляхи на слов’янських землях були переважно суходільними (зі сходу на захід). Це були північні маршрути так званого «великого торгового (шовкового) шляху», що починався у Китаї, пролягав з двох боків Чорного моря і сягав Південної та Західної Європи.

Слов’яни обладнали ці маршрути спеціальними об’єктами - митницями та духовними пунктами, налагодили добру їх охорону. Тут існував особливий духовний контроль, який ідейні вороги обминути не могли.

Річки, що тягнулись переважно з півночі на південь і навпаки, транзитної ролі у слов’ян у той час не виконували. Не існувало і надійного контролю усієї довжини головних транзитних річок. Північ континенту не була тоді торгово значимою величиною.

Лишень у другій половині 7 ст.н.е. усі головні транзитні річки регіону (Дніпро, Волхов, Західна Двіна, Німан, Вісла, більша частина Дунаю) потрапляють під контроль Дулібського союзу та пов’язаних зі слов’янами сусідів.

Стає можливим організувати систему захисту та контролю водних шляхів подібну до тієї, що була на суходолі. До нагоди стали і наростаючі контакти півночі і півдня Європи (вікінгів та греків), потреба в постійних торгових зв’язках.

Відомо, що слов’яни завжди з повагою ставились до взаємного та вигідного обміну товарів (як зі своїми сусідами, так і між ними). Використання великих річок на слов’янській території для міжнародної торгівлі верховною Троянью принципово не заперечувалось.

Старотцям важливо було лишень організувати на річках належну систему контролю, духовний захист. Не менш важливим завданням було заборонити доступ чужинців до сакрального центру держави у Волино-Карпатському регіоні (по Прип’яті та Дністру та їх притоках).

Наполягання сусідів в освоєнні річкових шляхів вимагало швидкого будівництва вказаної системи. Таку систему мали будувати представники Дулібського Союзу і відповідних регіонів ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/102 ) .

Як і на суходолі, на початках водних шляхів та і у важливих місцях почали закладатись спеціальні пункти. До їх складу входили військові містечка, митниці (портові), духовні рахманські установи, обслуговуючі поселення.

Завданням рахманів тут було здійснення функції духовної охорони: недопущення впливу ворожих емісарів на слов’янське населення Дулібського союзу, виконання захисних обрядів, лікування духовно уражених митників, нейтралізація чорної сили непроханих магів та ворожбитів (так як це було на суходільних пунктах та шляхах).

Проте, створити за короткий час на річкових шляхах ефективну систему захисту не вдалось. Система давала збої, бо виявилась не вповні готовою до нових умов. І на це були свої причини.

Важливу роль зіграла як специфіка пересування водних караванів так і застосування ворогами особливої методики, з якою рахмани раніше не зустрічались.

Так огляд ввезеного краму проходив переважно на човнах. Термін огляду обмежувався одним днем. Обряд очищення проводився одноразово. Він був типовим та не враховував особливостей нової методики, використання спеціальних сховищ (нерозбірних фігурок з багаторівневими вкладеннями, «одне в іншому»).

У таких сховищах кожний рівень фігурки мав свій магічний захист, що ставився окремо. При виконанні світлого очищаючого обряду ліквідовувався лишень верхній шар магічного захисту, верхня «оболонка».

Проте, для ліквідації усієї темної начинки (2-3 рівнів) важливі були повторні рахманські обряди, що мали бути виконані зі значним інтервалом часу, для кожного рівня окремо.

У кінці 7-8 ст.н.е. рахманам не вдалось виявити підступний задум ворогів, хоча тривожні сигнали зі Світлого Ірію вони отримували регулярно. Та зрозуміти їх вони не змогли.

А що ворожі сили? Як діяли вони?

Отримавши важливий інструмент проникнення через духовний захист слов’ян...


ПРОДОВЖЕННЯ СТАТТІ НА - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/129


Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные







Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные

Влесовиця – сакральна арійська (рахмано-волхвівська) абетка

Питання формування древніх сакральних слов’янських текстів за допомогою особливої та унікальної абетки, яку нині прийнято називати «влесовицею», пов’язане з верствою найвищих осіб рахмано-волхвівської духовної системи, яка діяла на Землі у останні 80 тис. років. Нині назва цієї абетки, «влесовиця», не вповні вірно відтворює історичну роль, духовну суть, особливе значення древнього письма, його вагу для людства. Адже носії такої, найвищі духовні особи, рахмани та волхви, власне і були тими історично загадковими аріями, або Старотцями, Старощами, яких згадує «Велесова книга» ( http://rivne-surenzh.com.ua/images/research/Vles1.jpg ).
Унікальність цієї абетки заключається в головних принципах її побудови, що міцно пов’язують кожен звук та кожну букву:
- у ній кожному окремому звуку відповідає тільки одна окрема буква (знак);
- у ній кожній окремій букві (знаку) відповідає один-єдиний звук.
Такі принципи дозволили рахманам використовувати унікальну абетку для сакрального кодування священних текстів, для словотворення, для складання особливих слів-абревіатур з глибоким духовним смислом (шляхом групування перших букв застосованих слів). Слова були направлені на славлення Творця, Прави (закону Творця), Світлого Ірію, душ славних предків. Мова рахманів та волхвів спонукала до постійного контакту з вищими світлими силами, славила їх. Нині ці сакральні слова-коди звучать для нас надто буденно, бо система прочитання закладеного в них глибокого духовного змісту зникла разом з її носіями.
Занесення з ворожого до Дулібії Рось оточення у 9 ст. н.е. нової абетки у формі кирилиці, стало актом підміни головних сакральних принципів арійської «влесовиці» іншими, надто заплутанними та складними. Кирилиця здивувала слов’ян нагромадженням значної кількості букв (в окремих варіантах до 54 знаків!), що значно ускладнило письмове відтворення слов’янського звукового ряду ( http://rivne-surenzh.com.ua/images/research/Kyrylycja4.jpg ). Одному звуку у ній могло відповідати декілька букв. Іноді таких було до 4-5 (!) на один звук. Наприклад, звук «о» відтворювався буквами «он, оук, ота, ом, одь», а звук «у» - буквами «ук, оук, іжиця» та іншими. Стосувалось це і інших звуків та букв. У кириличній абетці отримали місце букви без звукових відповідників у мові давніх слов’ян. Серед таких були букви «псі, йота, іжа, ето, ень» та інші. Складними були і правила застосування букв.
Та особливу роль в історичній перспективі належало зіграти штучній трансформації кириличної букви «оук» (яка читалась початково як «о») в «у». «Оук» копіював написання влесовичного «о», як овалу з двома рисками зверху. Нове прочитання його вже як «у» дозволяло авторитарним Рюриковичам трактувати назву Рось як Русь, а на цій основі відверто привласнити собі усі надбання рахмансько-волхвівської системи та держави Дулібії Рось (стаття «Рось та Русь: дві держави – два світогляди» - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/118 ).
За десятки тисячоліть свого існування арійська абетка (влесовиця) ніколи не відчувала такої сили атак на собі, які були вчинені на неї у 9-13 ст. н.е. До 9 ст. н.е. вона, не зазнавала принципових змін, легко переносила плин тисячоліть та не переживала суттєвих коригувань, як, наприклад, у часи запозичень нею нових для слов’ян звуків у 1 тис. н.е. Привнесений новопосвяченними слов’янами зі слов’янських околиць звук «ф» у ній легко відтворювався як «х-в» чи просто позначався буквами «т» чи «х» (Фракія – Тракія). Звук «ю» відтворювався написанням букв «і-у».
Проте не слід відкидати невеликі зовнішні трансформації основних влесовичних знаків, які головно породжувались способом написання текстів, застосованими до письма матеріалами, присутністю скоропису. Самих знаків вони принципово не змінювали.
Узагальнений вигляд знаків влесовиці можна побачити у таблиці «Арійська абетка (влесовиця)…» ( http://rivne-surenzh.com.ua/images/research/ArijAbetka3.jpg ). Таблиця виконана ДЦ «Рівне-Суренж» у середині жовтня 2013 року та співставляє влесовичні (арійські) знаки з буквами сучасного українського алфавіту. Важливим при цьому є нове трактування окремих спірних (у багатьох дослідників) влесовичних знаків: букв «є», «е», «ой», апострофа (твердого знаку). Наше трактування таких виходить з безумовного дотримання головних принципів арійського письма.
На основі вищевикладенного, дослідники з ДЦ «Рівне-Суренж» вважають, що саме український алфавіт є прямим спадкоємцем влесовиці (арійського сакрального письма). Саме він, український алфавіт, єдиний з усіх слов’янських алфавітів зберіг головні принципи рахмано-волхвівького письма: один звук – одна буква, одна буква – один звук. Саме його знакова система найбільш точно відповідає влесовиці (це видно з вказанної таблиці) і дозволяє досить легко її читати. Саме в українській мові, до сих пір діє головний арійський принцип: як пишеться – так і говориться.
Вважаємо, що представлена арійська абетка допоможе дослідникам відновити особливе, наповнене святістю, звучання давньослов’янської мови, мови рахманів та волхвів.
Для зацікавлених історією та духовними основами рахмано-волхвівської системи рекомендуємо прочитати матеріали на сторінці «Статті» сайту «Рівне-Суренж» - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/
+ + +
1. Влес книга. Дніпро, №4 – Київ, 1991.
2. Яценко Б. «Влесова книга» - пам’ятка ІХ століття. - Київ, 1994 .
3. Сушинський Б. «Велесова книга» предків. - Київ-Одеса, 2004.
4. «Велесова книга». Славянские веды. Составитель - Дудко Д.М. – Москва, 2004.
5. Лозко Г.С., Велесова книга. Волховник. - Вінниця, 2007.
6. Повість врем’яних літ - Київ, 1990.
7. Дем’янов В. Що було до Русі? - Рівне, 1994.
8. Дем’янов В.О., Андрєєв О.А. Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі) - Київ, 2006.
9. Дем’янов В.О., Андрєєв О.А. Велич Дулібії Рось. Суренж.- Київ, 2007.
10. Карти - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps


Матеріал з сайту - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/research/historical
Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные
Полезность: 0 | Україна » Майдан » Дискусія про українську мову
сообщение № 5 отправлено 16:06, 12.06.2013

У сусідніх державах до української мови ставляться досить по різному.
Тому певну цікавість викликає дискусія на сайті "Славянская культура" навколо статті з промовистою назвою "Как создавался украинский язык".
Прочитати статтю та залишити свій відгук можна на сторінці - http://slavyanskaya-kultura.ru/slavic/linguistics/kak-sozdavalsja-ukrainskii-jazyk.html

Последний раз редактировал admin 15:23, 04.09.2013
Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные
Полезность: 0 | Україна » Цікаво почитати » Егоїзм - загроза світлій душі (досвід предків)
сообщение № 6 отправлено 14:33, 12.06.2013

.
Егоїзм - загроза світлій душі (досвід предків)


В. О. Дем’янов, ДЦ "Рівне-Суренж"

Давні слов'яни були переконані - ціллю людського життя на Землі є удосконалення світлої душі, яка втілюється у біологічну тілесну форму за законом Творця. Така душа має постійно духовно вчитись, зростати, готуватись до повернення у Світлий Ірій. Рахмани та волхви нагадували, що втілення людської душі відбувається не спонтанно, не випадково, а у певному порядку, етапами, кожен з яких має належне і важливе значення.

Предкам було відомо, після зачаття, у перших три місяці вагітності, відбувається виключно фізичний процес розвитоку зародка, його біологічне зростання. На межі третього і четвертого місяців у зародку стається перший, та дуже важливий, крок духовного наповнення.

У цей момент до зародку входить перше з необхідних йому полів - Дух. Це поле (Дух) має надалі єднати біологічне тіло зародка з тонким тілом нового організму (складною системою полів, що прийдуть пізніше). Це перше поле предки називали не інакше як "живою".

Духівникам було відомо, що з початку четвертого місяця розвитку і до кінця сьомого місяця вагітності проходить формування базової основи тонкого тіла дитини. Поступово розвивається сім головних енерго-польових центрів, які зростають по черзі у силі, один за одним.

З кінця сьомого місяця у тонкому тілі дитини постають ще три важливі енерго-польові центри. Вони, і це суттєво, центри найвищого порядку. У такий відповідальний момент усі ресурси організму, його тонкого тіла, ідуть на їх побудову. Тому передчасне народження дитини у цей період (на 8-му місяці) може бути надто небезпечним.

Завершення розвитку головних енерго-польових центрів організму (усіх десяти) відбувається у період 9-го місяця вагінтності та напротязі декількох неділь по тому. Таке остаточне формування каркасу тонкого тіла дитини є чітким сигналом материнському організму до фізичного народження дитини.

Проте закладення людської душі у тонке тіло дитини має відбутись трохи пізніше....


Продовження читайте на сайті - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/128

Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные

Ось так художник зобразив духовного Отця далекого минулого (слов'янського рахмана, волхва).

Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные
Полезность: 0 | Україна » Історія України » Укри та українці: забута історія предків
сообщение № 8 отправлено 14:57, 11.06.2013

Музей слов'ян (укрів) в місті Торгелов, Передня Померанія (Помор'я), Німеччина











Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные
Полезность: 0 | Україна » Історія України » Егоїзм - загроза світлій душі (досвід предків)
сообщение № 9 отправлено 12:47, 28.05.2013



Егоїзм - загроза світлій душі (досвід предків)

В. О. Дем’янов, ДЦ "Рівне-Суренж"

Давні слов'яни були переконані - ціллю людського життя на Землі є удосконалення світлої душі, яка втілюється у біологічну тілесну форму за законом Творця. Така душа має постійно духовно вчитись, зростати, готуватись до повернення у Світлий Ірій. Рахмани та волхви нагадували, що втілення людської душі відбувається не спонтанно, не випадково, а у певному порядку, етапами, кожен з яких має належне і важливе значення.

Предкам було відомо, після зачаття, у перших три місяці вагітності, відбувається виключно фізичний процес розвитоку зародка, його біологічне зростання. На межі третього і четвертого місяців у зародку стається перший, та дуже важливий, крок духовного наповнення.

У цей момент до зародку входить перше з необхідних йому полів - Дух. Це поле (Дух) має надалі єднати біологічне тіло зародка з тонким тілом нового організму (складною системою полів, що прийдуть пізніше). Це перше поле предки називали не інакше як "живою".

Духівникам було відомо, що з початку четвертого місяця розвитку і до кінця сьомого місяця вагітності проходить формування базової основи тонкого тіла дитини. Поступово розвивається сім головних енерго-польових центрів, які зростають по черзі у силі, один за одним.

З кінця сьомого місяця у тонкому тілі дитини постають ще три важливі енерго-польові центри. Вони, і це суттєво, центри найвищого порядку. У такий відповідальний момент усі ресурси організму, його тонкого тіла, ідуть на їх побудову. Тому передчасне народження дитини у цей період (на 8-му місяці) може бути надто небезпечним.

Завершення розвитку головних енерго-польових центрів організму (усіх десяти) відбувається у період 9-го місяця вагінтності та напротязі декількох неділь по тому. Таке остаточне формування каркасу тонкого тіла дитини є чітким сигналом материнському організму до фізичного народження дитини...


Продовження читайте на - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/128


Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные


Карта з сайту - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/15

Последний раз редактировал Дуліб Дат 13:49, 01.05.2013
Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные


Карта з сайту - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/14

Последний раз редактировал Дуліб Дат 13:50, 01.05.2013
Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные

Губківський замок на р. Случ (Березнівський район, Рівненська область).






Последний раз редактировал Дуліб Дат 14:23, 26.04.2013
Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные

Карта Волині, Поділля (України) - країни козаків 1641р. ( Sansone map) -
http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/96



Давні карти України:

Волинь та Поділля (разом Україна) на середньовічній карті П.Коронетті -
http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/48

Карта Волині, Поділля, Полісся, Чорної Руси (Джовані да Мула, початок 17 ст.) -
http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/99

Чорна Русь, Поділля, Волинь - Україна, країна козаків, на карті 1674 р. Ґійома Сансона -
http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/98

Україна (Волинь та Поділля) на карті Центрально-Східної Європи Гійома Боплана ( 17 ст.) -
http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/97

Волхонія (Волинь), Поділля, Червона Русь (Прикарпаття і Холмщина) на карті 1700р. -
http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/25

Фрагмент карти 1700р. з зображенням Волхонії (Волині), Поділля, Червоної Руси (Прикарпаття і Холмщини) -
http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/63

Последний раз редактировал Дуліб Дат 18:23, 23.04.2013
Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные
Полезность: 0 | Україна » Історія України » Суренж - свята назва святого місця
сообщение № 14 отправлено 17:56, 23.04.2013

Суренж – історія повернення

В. О. Дем’янов, ДЦ "Рівне-Суренж"

Слов’янські Отці минулого з благоговійним трепетом та щирою повагою промовляли святе та величне для них слово – Суренж (за «Велесовою книгою» - Соуренж). Воно вказувало Отцям на найсвятіше на Землі місце, місце духовного шанування закону Творця (Прави), місце духовної влади роської Трояні, місце святих слов’янських раритетів, місце величних рахманських зібрань, місце історії слов’янського народу та слов’янського паломництва.

Що ж таке Суренж у земному розумінні? Де він знаходився і що означав для людей? Чи глибоко та достатньо правильно ми розуміємо суть цього слова?

Насамперед, спробуємо зрозуміти витоки слова Суренж та історію його дослідження.

Поняття Суренж (у першоджерелі - Соуренж) ми вперше зустрічаємо у "Велесовій книзі" - величному даньослов’янському літописі середини 9 ст.н.е. Ця книга - зведення оповідей Старотців (рахманів), історичних та духовних письмен за тисячі попередніх років.

У період зростання тиску духовних ворогів (візантійців, франко-германців, норманів, хозарів) на слов'ян, "Велесова книга" була упорядкована одним з рахманів найвищого рівня посвяти.

На дерев'яних дощечках рахманом (упорядником) були зібрані матеріали слов’янської історії, різноманітні поясненння до світогляду предків, віри, законів Прави, Яви, Нави, духовні повчання за 25 тисяч років (!). Книга була наповнена особливою духовною силою, молитвами до Світлого Ірію, зверненнями у майбутнє.

Історія "Велесової книги" таємнича та драматична. На початку 20 ст.н.е. книга виринула з історичного забуття. Але, на середину того ж таки століття, сліди літопису знову губляться, десь у повоєнній Європі.

З часу втаємничення оригіналів «Велесової книги» значно частішають спроби вивчення її детально скопійованих текстів. Такі копії швидко потрапляють до діаспори у Америку, надсилаються науковцям у країну рад (до яких вони, начебто, не надійшли).

Не зважаючи на усі колізії, «Велесова книга» усе ж таки публікується в Україні у 1991 році. Це відбувається на сторінках журналу «Дніпро», у четвертому його числі.

Для автора цієї статті, зацікавленого історією слов’ян з дитинства, книга стала об’єктом прискіпливого вивчення...

Продовження статті читайте на - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/127



Схема основних підземних тунелей-ходів м.Суренж 6 - поч.9 ст. н.е.




Початківець
  1. Офлайн
  2. Джура
  3. 9 сообщений
  4. Сообщение
  5. Личные данные
Полезность: 1 | Україна » Історія України » Забута історія предків - Дулібія Рось 1-9 ст.н.е.
сообщение № 15 отправлено 13:15, 17.04.2013


Карта зі сторінки - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/17

Карти по слов'янській та українській історії, карти Дулібії Рось, міста Суренжа, історичні карти - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps

Последний раз редактировал Дуліб Дат 13:18, 17.04.2013
 

Зміни статусів:

    Никто не менял личный статус.

Статистика форума:

Сообщений
456
Пользователей
2365
Новый участник
Dmitro1970
Рекорд посещаемости
1620:46, 04.07.2014