Традиції українського весілля
Все плине своїм чином, все змінюється. Тому в Україні на даний момент важко знайти те дійство, яким колись було весілля.
В наш час вважається традицією, щоб хлопець сватався до дівчини. Але ще пару століть тому, на сватання ходили і дівчата. Та хлопець не мав права дати гарбуза та не погодитись на весілля.
Раніше, дівчина могла врятувати козака від смертельної провини (але для цього дівчина мала бути чесною). Для цього треба було їй тільки мовити: «Він одружиться на мені - відпустіть його» - все – життя молодого врятовано.
Традиції нашого народу взагалі типові для всієї території нашої держави, але у кожному селі були хоч маленькі та відмінності, як от форма короваю: у сусідніх селах могли бути і квадратні і круглі короваї, різні вінки та інше. Але всюди було весело, солодко та «гірко».
Основними складовими обряду українського весілля були: сватання, обручення, випічка короваю, дівочий вечір, весілля, одяг нареченої та інше.
Не так давно коли казали «гуляти весілля» мали на увазі саме гуляння, яке продовжувалось що найменше тиждень. Це була не просто гулянка на якій як зараз тільки випивали, це дійство супроводжувалось цілим комплексом ритуалів, які допомагали новому подружжю. Наприклад за тиждень після весілля молодим будували житло всім селом, дарували худобу та ін. Взагалі робили все, щоб молодим жилося добре.
В п’ятницю перед весіллям готували коровай. В суботу дівчата збирались на гуляння (дівочий вечір), та виготовляли весільне дерево – символ молодості та краси.
В неділю дівчата вбирали наречену: вдягали найкращу сорочку, вишиту спідницю, намисто, вінок. Сорочку нареченої зберігали як сімейну реліквію, до речі, її брав син із собою, якщо йшов на війну.
Чоловік мав приїхати в сорочці, яку вишила йому наречена. Після вінчання, молоді їхали до дому молодої, де їх зустрічали з хлібом – сіллю, обсипали житом, потім всі проходили за стіл.
В давнину, щоб отримати дружину треба було її викрадати, купляти та навіть завойовувати в бою!
Перед весіллям обов’язково було сватання. Існувало повір’я: для того, щоб молодого спідкала вдача, його та людей що з ним ішли, били лозинками або закидали жіночими шапками, щоб по скоріше засвататись.
Цікава традиція була така: з ранку, коли молода помиється, знахарка збирала її піт, який збирала носовою хусткою, у флакончик. Потім його виливали майбутньому чоловіку у пиво, щоб зв’язати молодих вузами, що не розторгнуться.
Існують певні правила, щодо отримання подарунків: наречені при отриманні подарунків мають не тільки їх узяти, але і розгорнути кожен пакунок, роздивитись та подякувати гостям, що його подарували. Зазвичай гроші дають чоловіку, а речі та квіти – дружині.
Щодо подарунків чоловіка дружині, він не тільки має право дарувати їх своїй коханій, але і зобов’язаний це робити: дарувати все від квітів до золотих прикрас та дорогоцінних каменів.
З сайту nation-pride.at.ua