Історія, Пам'ятки архітектури
Палац Яна де Вітте

 Безсумнівно, найбільший інтерес становлять будівлі в Кам'янці та його околицях, що належали родині Віттів. В листі до Антонія Коссаковського, сам комендант описував своє мешкання як "будинок невеликий, однак на зразок ваших там домів, в якому мешканні влітку тепло, а взимку потрібно огрівати: тому що в мене тільки під час рапортів стіл на дванадцять персон, або навіть і на тринадцять" (1). Довгий час в краєзнавчій літературі з будинком коменданта ототожнювали житловий будинок по вулиці Вірменській, 2а.

З.Горнунг, посилаючись на Люстрацію розквартирування офіцерів гарнізону кам'янецького в 1739 році, наводить відомості про „дворек" пана де Вітте майора на передмісті, де той мав своє „мешкання службове" (2).

 Архітектурна спадщина Яна де Вітте

В аналогічних джерелах другої половини 18 ст. помешкання коменданта назване „палацом" і записане на розі Вірменського ринку: в Описі Кам'янця 1789 р. під № 909, а в Описі 1789-1800 p.p. під № 8°. На підставі цих даних, а також відомих нам історичних планів Кам’янця другої половини 18 ст., ми дійшли висновку, що будинок був побудований (або ж перебудований) на місці існуючих будівель в другій половині 18 ст. і знаходився в південно-східному куті Вірменського Ринку (5). Цілком слушно можна припустити, що Ян де Вітте власноручно розробив проект на будівництво. На плані Кам'янця 1797 р. між будинком Вітте і сусіднім зі східного боку будинком вірменського пробста зображено двосхилий дах з коньком, під яким, ймовірно, існувала арка. Архітектор Є. Пламеницька висловила думку, що таким чином Ян де Вітте в цій частині майдану прагнув створити своєрідний архітектурний ансамбль (6). Після смерті Яна де Вітте палац перейшов у власність до його сина - Йозефа де Вітте, який з 1785 по 1789 роки обіймав посаду коменданта кам'янецького замку (7).

В 1802 р палац був придбаний у Йозефа де Вітте цивільним департаментом подільського губернського правління. В купчій, складеній 8 грудня 1802 p., йдеться про продаж казні двох будинків, що є власністю генерал-лейтенанта і кавалера Йозефа Іванового сина і знаходяться в Кам'янці-Подільському „близько парадного майдану, з одного боку від ординандгауза, з іншого боку вулиці до костелу Вірменського з усіма будівлями нижніми і верхніми поверхами, конюшнями, погребами, садом при одному будинку [...] до парадного місця по довжині двадцять сім, а по ширині до вулиці навпроти Вірменського костелу вісімнадцять з половиною саженів, що складає чотириста дев'яносто дев'ять з половиною квадратних саженів. І отримав в казні державними асигнаціями 10000 карб...." (8). В цьому ж році був складений кошторис на перебудову будинків, а в 1804 р. генерал-майор Глухов підписав „Опис новозбудованого палацу військового губернатора" (9).

Можливий вигляд палацу Яна де Вітте

У Російському державному історичному архіві в Санкт-Петербургу виявлені креслення кам'янецької резиденції подільського військового губернатора, виконані в 1808 р. подільським губернським архітектором Квятковським. В комплекті креслень представлений „План будинку графа де Вітте в Кам'янець-Подільській фортеці", підписаний тим же Квятковським (10).  Обидва кресленики різняться манерою виконання і цілком ймовірно, що план будинку графа де Вітте змальований з якогось попереднього кресленика, тим більше, що у 1808 р. вже сталася перебудова. І знову ж таки, цілком ймовірно, що цим креслеником був проект на будівництво, або ж перебудову, виконаний Яном де Вітте, що потрапив до губернської креслярні з документами на продаж.

На креслені з архіву на садибі де Вітте зображено два будинки, розташовані вздовж майдану Вірменського Ринку. Вхід з боку Ринку через брамку по середині садиби поміж будинками. Будинок зі східного боку двоповерховий під високим дахом із заломом. За оформленням фасадів будинок тяжів до невеликого палацу міського типу: центральна частина виділена ризалітом, площина якого була розчленована пілястрами. Високий фронтон вгорі увінчувала скульптурна композиція. Будинок в західній частині садиби також двоповерховий, його головний фасад розчленовувався вертикальними нішами з вікнами втопленими в площині стіни. Вікна нижнього поверху більших розмірів, оздоблені сандриками. Вхід до будинку на західному боці оздоблений порталом. В південно-західному куті вздовж огорожі розміщена конюшня. В східній частині садиби по середині подвір'я зображена невеликих розмірів кругла водойма.

На початку XIX ст. будинок був перебудований в стилі російського класицизму і за ним міцно закріпилася назва губернаторського палацу (11). В 1920 р. будинок постраждав під час пожежі, і аж до 1935 р. стояв в руїнах (12). Відбудований був тільки перед самою війною 1941 р.

В акті обстеження пам'яток архітектури міста Кам'янця-Подільського, складеному в 1944 p., будинок названий губернаторським, датований XIX ст. На той час був частково зруйнований і відновлювався під школу (13).

В теперішній час будівля перебудована і використовується міською пожежною частиною.

Література:

1.  Hornung Z., op. cit, s. 195.
2.  Ibidem, s. 27.
3.  Dyspartament kwater w mieście Kamieniec Podolski r. 1789. Центральний державний історичний архів України в Києві (далі: ЦЦІАУ-К).-Ф.39.-Оп.1.-Спр.126.-Арк.112.
4. ЦДІАУ-К. -Ф. 39. -Он. 1. -Спр. 131. -Арк. 12 зв.
5.  Шульц. План Кам'янця 1773 р. Російський державний військово-історичний архів. - Ф. 349. -On. 1. -Спр. 698. -Арк. 1; План Кам'янецької фортеці з замком і земляним гронверком. Російський державний архів військово-морського флоту. Ф. 3. -Оп. 24. -Спр. 41. -Арк. 1.
6. Пламеницька Є., Винокур І., Хотюн Г., Медведовський І., Кам'янець-Подільський. Історико-архітектурний нарис, -К., 1968. -С. 136.
7.  Prusiewicz A., op. cit., s. 73.
8. Кам'янець-Подільський міський державний архів (далі: К-ПМДА).-Ф. 227.-Оп. 1-Спр. 266.-Арк. 126.
9.  Там само. -Арк. 222, 228, 229.
10.  Російський державний історичний архів в Санки-Петербурзі (далі: РДІА). -Ф. 1399. -On. 1. -С. 623.-Арк. 1.
11.  Там само. -Арк. 2.
12. Оцінка вартості домоволодінь м. Кам'янця-Подільського, 1935. -Фонди Н1АЗ „Кам'янець".
13.  Акт обстеження пам'яток архітектури м. Кам'янця-Подільського, 1944 р. -Фонди НІАЗ „Кам'янець".