Захоплення Кам'янця і Поділля було грандіозною перемогою Османської імперії, яка вразила Європу. Туреччина отримала ще одну — чотирнадцяту — європейську провінцію. Із здобуттям Кам'янця, цієї потужної фортеці, форпосту християнства. Туреччина пов'язувала далекосяжні плани перетворення її на плацдарм для подальшого завоювання українських земель, на оплот мусульманства і турецької культури. Однак цим планам не судилось здійснитися.

Турецький період в історії Кам'янця і Поділля був короткочасним (27 років). Зрозуміло, що він залишив у культурі завойованого краю незначні наслідки. Але вони, тим не менше, збереглись, викликають великий інтерес і часом становлять неабияку цінність.

Так сталося, що в минулому на теренах України монету карбували мало та не в багатьох місцях. В першу чергу це Київ, де її почали карбувати ще при Володимирі І, а потім, пізніше, при Володимирі Ольгердовичі, далі в Новгород-Сіверську при Дмитрі Корибутовичі та у Львові при Казимирі III. Автори цієї публікації вважають, що їм пощастило бути причетними до виявлення ще одного центру карбування монети в Україні, тепер на Поділлі.

Декілька років тому в містечку Дунаївці, що на Поділлі, було знайдено невелику срібну монету вагою один грам. Вона відрізнялась від звичайних для цієї місцевості знахідок польсько-литовських монет XVI-XVII ст., на що звернув увагу краєзнавець Володимир Захар'єв, який провів попереднє вивчення знахідки. Хоча монета була не датована, з її готичного стилю оформлення одразу було видно, що монета дуже давня.

Історія єврейської громади Кам'янця-Подільського знайшла висвітлення майже в усіх відомих працях з історії міста. Автори кінця XIX - початку XX століття Й.Ролле, Ю.Сіцінський(2), А.Прусевич(1) подають тотожну інформацію про часи появи євреїв у Кам'янці-Подільському та перипетії громади з королівською владою і органами міського самоврядування за право жити в межах міста, займатися ремеслом і торгівлею. У виданнях публіцистичного характеру, як книга М.Сементовського "Кам'янець-Подільський", подаються побутові замальовки з життя єврейської громади міста4. На жаль, в усіх цих працях майже відсутня інформація про пам'ятки матеріальної культури, що належала єврейській громаді.

Царський маніфест від 17 жовтня 1905 року приніс українцям Кам'янеччини можливість здійснити свої сподівання на вільну пресу і тому відразу ж після його опублікування інтелігенція Кам'янця-Поді­ьського почала робити спроби видати неурядові газети та журнали. Вже з 1 січня 1906 року у Кам'янці, завдяки відомому громадському діячу, досліднику історії та археології краю Ю.Й.Сіцінському починає вихотити щоденна газета "Подолия", а згодом і щомісячний журнал "Православная Подолия".' На сторінках вказаних видань широко пропагувалися рішення 38-го Подільського єпархіального з'їзду, які передбачали ви­вчення в Подільській духовній семінарії української літератури, історії України та Поділля, а також вивчення у церковно-парафіяльних школах рідної мови.2 Популяризація та підтримка цих рішень, переклад Євангелія українською, поширення духовної літератури українською, читання проповідей українською - ось основні теми публікацій "Подолии" та "Православной Подолии" з національної проблематики.

40 пам'яток архітектури, які варто побачити туристу в Кам'янці-Подільському.

Сама природа потурбувалася про захист Кам'янця-Подільського - створивши неповторний ландшафт, а вмінням умілих людей - фортифікаторів створено могутню твердиню — фортифікаційну систему, аналогів якої немає у Європі.

Тому доречно місто називають «Перлиною Поділля», «Квіткою на камені», «Вежею зведеною рукою Божою», а останнім часом його ще називають «Місто в якому мріють Янголи». Місто займає 3 місце за архітектурними пам'ятками, після Львова та Києва.