Кам'янець-Подільський » Історія Кам'янця-Подільського » Легенди Кам'янця
Скарби невістки Хмельницького

Позаду ратуші піднімається башта найдавнішого кам'янецького костелу - Миколаївського (XIV-XVIII), що на території домініканського монастиря. Напроти барочної споруди — симпатична кам'яниця під високим дахом (XVI), будинок кам'янецького старости.

Кажуть, в стінах чи пивницях цього будинку ховаються незліченні скарби. Старший син Богдана Хмельницького Тиміш (1632-1653) в останній день літа 1652 р. одружився з дочкою молдавського господаря Василя Лупула, Розандою (1630-1686). Так його батько, гетьман, зміцнював зв'язки Січі з сусідніми державами. Сумна була доля дівчини: за день до похорону свого чоловіка (27 грудня 1653 р.) вона народила двох хлопчиків-близнюків. Вікнтедія стверджує, що вдова Тимоша певний час проживала з синами в Суботові, а потім перебралася в Зіньківський ключ на Полтавщині. Що було далі — невідомо: чи то її Юрій Хмельниченко за француза Анрі де Боа заміж видав, чи то до молдавського міста Рашкова перебралася.

Кам'янецька легенда знає більше: коли молдавські бояри скинули з трону Василя Лупула, той разом з дочкою та онуками переховувався в будинку кам'янецького старости на вулиці Трьох Хлібів. Вдівцеві-старості дуже вже прийшлася до душі і невістка Хмельницького, і гроші її батька - він навіть освідчився жінці. Та Розанда гордо відповіла, що заміж більше не піде. Коли значно пізніше, в 1686 p., нещасну жінку схопили і допитували вороги (чи то польські вояки, чи то козаки полковника Золотаренка), Розанда так і не сказала, де спадок її батька Василя Лупула. Бо залишила його в Кам'янці, під чесне слово міського старости. Кажуть, після Другої світової хлопчаки і справді знаходили в цьому будинку старовинні золоті монети.

А найбільший скарб було знайдено в 1980-х роках під час реставрації дзвіниці вірменського Миколаївського костелу. Від костелу збереглася лише ошатна аркада та законсервовані фундаменти, а висока дзвіниця піднімається над затишним двориком вірменського торгового будинку. Зараз в цій ренесансній кам'яниці з різьбленим порталом — археологічний музей, а у дворику влаштувалися антропоморфні поганські ідоли з усього Поділля. Дійсно варто побачити! Скарб в дзвіниці знайшли місцеві пияки, котрі й почали потроху продавати за безцінь старовинні золоті прикраси. Зловили, конфіскували, посадили. І правильно.

Сам Хмельницький місто брати не наважувався, але з його родичами пов'язано ще кілька місць і легенд. Перед ратушею в 1685 р. три паші судили безталанного Юрка Хмельниченка, маріонеткового гетьмана при турецькій владі. Тут його задушили мотузкою, а труп скинули у Смотрич з Замкового мосту. А далі, за річкою, видно дерев'яну Хрестовоздвиженську церкву (1799-1801). Хоч, на перший погляд до неї важко добиратися, та побувати біля неї варто. Панорама церкви біля відвісних стін унікального каньону, під нависаючим вгорі масивом замку - одна з найгарніших у місті-музеї. Легенда стверджує, що саме в цій церкві вінчалися Тиміш Хмельницький з Розандою, хоча варто знати рік побудови храму, щоб почати ставитися до переказу дещо скептично. Хоча на цьому ж місці стояла церква-попередниця вже в XVII ст., та Тиміш з Розандою вінчалися у Яссах. Факт. От ще факт, а не легенда: церквиця дивом пережила звільнення міста від нацистів в березні 1944 р. Тоді біля неї запалав смолоскипом танк, далі одна з лип, вогонь от-от мав перекинутися на святиню — та все обійшлося. Після війни в маленькому храмі влаштували... кінотеатр. Поставили екран. А стільці глядачі мусили приносити з собою.