Здавна люди селилися біля джерел води. Виникло поселення і на берегах Смотрича. Протягом століть воно поступово перетворилося у місто. Городяни користувалися водою з річки та з джерел, яких було багато на його околицях. Схилами лівого берега Смотрича, в районі теперішніх вулиць Пушкінської, Ленінградська! і Шевченка, ще у XVII столітті збігало близько двадцяти струмків. До нашого часу їх залишилося кілька, решта висохла.

Наше місто ніби створено для туристів, каньйон річки "Смотрич" 120 гектарів острова із старою архітектурою зможуть вразити будь кого. Тому сюди приїжджають всією родиною, шкільні екскурсії, для перших самостійних подорожей та романтичних прогулянок закоханих…

Кам'янець-Подільський називають містом-музеєм просто неба. Містом-фортецею. Таких архітектурних та природних пам’яток в Україні всього дві-три, не більше…

Проте Кам’янець особливий. тут зберігся дух сердньовіччньої історії, що панує на вузеньких вулицях та за замковими мурами, у палацових будинках, монастирях, баштах, костьолах та церквах. Помилуєтеся унікальною панорамою Старого міста на стрімких урвищах та скелях.

Як відомо, вуличне покриття в архітектурі міста сприяє формуванню міських ансамблів, надає їм закінченого вигляду, підкреслює значимість головних площ та вулиць. У деяких країнах для оформлення площ і вулиць використовується каміння різного кольору. Цікавим прикладом є знамениті португальські . бруківки. Багато вулиць Лісабона немовби покриті кам'яним килимом з тонким і гарним малюнком.

Кам'яне брукування було відоме ще в стародавні часи, особливого розвитку набуло у стародавньому Римі, але потім занепало. В період середньовіччя вулиці й площі в багатьох містах Європи тонули в бруді. Мабуть, не був винятком і Кам'янець.

Кінець XIV століття... Неймовірно далекий від нас час. Поділля щойно звільнилось від, татаро-монгольських загарбників. Відновлюються укріплення, будуються житлові та культові, споруди.

Саме до цього часу відноситься одна з найдавніших архітектурних пам'яток Кам'янця - Миколаївська церква.

 Вона розташована в колишніх вірменських кварталах Старого міста. В старовинній грамоті, що зберігалась у вірменському магістраті, вірменин Синан, син Котлубея. свідчив, що в 1398 р. він закінчив будівництво церкви св.Миколи і подарував її місту.

У південний частині Старого міста розташована велика чотириповерхова споруда. Це казарми фортеці або Віттовті казарми, як їх раніше називали.

Казарми збудовані у середині XVIII ст., коли польські власті робили останню спробу повернути колишню могутність Кам'янцю — свого форпосту на південному сході. Після турецького панування, цієї сумної сторінки в Історії краю, місто почало відроджуватись. Відбудовуються житлові будинки, зводяться громадські І культові споруди. В цей час приділяється велика увага і оборонним спорудам. З'являються порохові склади, міська брама, великі багатоповерхові офіцерські та солдатські казарми, реконструюється Руська брама.

Архітектурне обличчя Кам'янця-Подільського складалося протягом багатьох століть. Будівництво в місті здійснювалось під керівництвом місцевих та іноземних фахівців. Якщо будівельна спадщина іноземців в деякій і мірі вивчена і висвітлена в - дореволюційній літературі про Кам'янець, ю цього, на жаль, не можна сказати про місцевих будівничих, творчість яких потребує особливо докладного вивчення.

Загадкове поєднання пам'ятки східної архітектури — мінарету і католицького Кафедрального костьолу в Старому місті завжди викликає подив та зацікавлення у численних гостей міста на Смотричі. Струнка вертикаль мінарету, що прилягає до пишного барокового фасаду костьолу, пробуджує уяву і викликає в пам'яті один з драматичних періодів в історії міста і краю.

Сумну сторінку вписав в історію Поділля період турецького панування. На протязі 27 років (з 1672 р. по 1699 р.) турки грабували і руйнували Кам'янець. Занепали ремесла і торгівля, багато жителів міста покинули його. Оволодівши Кам'янцем, турки чимало уваги приділяли укріпленню міста. За порівняно короткий строк були відновлені фортифікаційні споруди.

(Роки життя : 17.01.1813–11.07.1889)

Гогоцький Сильвестр Сильвестрович

Серед вихованців Кам'янець Подільської духовної семінарії є імена забуті, маловідомі, хоча ці люди і залишили певний слід у і культурі. До таких відноситься ім'я Сильвестра Сильвестровича Гогоцького — російського філософа-ідеаліста, автора першого в Росії багатотомного філософського словника.

С. С. Гогоцький народився в Кам'янці - Подільському в 1813 році. Його батько Сильвестр Гогоцькнй був кафедральним протоієреєм. | Малий Сильвестр навчався . спочатку вдома, а потім в Кам'янець - Подільському духовному училищі, куди поступив 8-річним хлопчиком у 1821 році. В 1827 році він вступав до Кам'янець - Подільської духовної семінарії.

В ансамблі вдало поєднались риси архітектурних стилів: ренесансу, бароко, неоготики. Костел тринавовий, базилікальний з довгим пресбітерієм,трьома ренесансними каплицями та високим притвором. До західного фасаду прибудований мінарет з тесаних білокам’яних блоків,основою якого слугує каплиця 16 ст. Пізніше на верхівку мінарету встановлено дерев’яну скульптуру Діви Марії, котру в 1756р. замінено на іншу,зі сплаву міді й срібла. В 1842-1855 р.р. до південного фасаду прибудовано паперть в псевдоготичному стилі.

Типова для Поділля споруда з більш високим, широким триярусним центральним зрубом, що переходить у восьмигранник, завершений шатровим дахом без залому. Висота в інтер’єрі до зеніту верху 10 м.

В 17 ст. на місці теперішньої церкви існувала церква Св.Хреста для русинів. На поч. 18 ст. на Карвасарах існувала уніатська церква “улаштована” або “відновлена ” священником Божовським.

В кін. 18 ст. церква занепала і в 1799 р. розпочалось будівництво нової церкви, яка була закінчена в 1801 р. і освячена як православна.

За свідченням Ольги Пламеницької та деяких інших істориків, церква Св. Георгія виникла у 1740 році. Але у «Трудах подольскаго Епархыальнаго историко-статистического комитета. Выпуск 9», які були видані у Кам'янці-Подільському, церква існувала тут ще до 1740 року, але точна дата її будівництва невідома. У 1740 році настоятель кам'янецької Петропавлівської церкви Іоан Пліський виклопотав у єпископа (уніатського) дозвіл на приєднання фільварецької церкви до своєї. Але йому довелося долати опір з боку прихожан, які виступали проти такого об'єднання. У 1752 році Польсько-фільварецька церква знову стала самостійною.

Адреса: вул. Руська 5-7. Пам'ятка національ­ного значення

Комплекс споруд  пивоварного заводу являє собою зразок промислової архітектури періоду промислового підйому.  Це типовий приклад рішення промислової споруди з мінімумом архітектурного декору.

Побудований в другій половині 19 ст. (орієнтовно 1872 року) баронесою Евеліною Юній на місці броварні Йозефа Верницького. Згадується в Описах Кам'янця 1734, 1758, 1789, 1798 рр., а також в описі майна Верницького, складеному в 1804 р.: "Броварня. При броварні знаходилась кімнатка, в якій жив броварник.