Кам'янець-Подільський » Відомі люди Кам'янця-Подільського » Інтерв'ю
Анастасія Перебендюк

Нагадаємо, 10 квітня в Кам'янець-Подільському Міському будинку культури відбувся конкурс "МІНІ-МІС Поділля 2010", переможницею якого стала конкурсантка з номером сім Анастасія Перебендюк.

Дівчинка погодилася розповісти нам про секрет свого успіху.

- Анастасіє, що ти відчула після того, як тебе оголосили переможницею конкурсу?

- Мене ще довго не покидало відчуття тривоги. Результат конкурсу був оголошений, але я все ще продовжувала чекати. Коли почула своє ім'я, то не повірила, що перемога дісталася саме мені. Згодом, тривога змінилася радістю, з'явилися сльози, хоча плакати зовсім не хотілося.

Напевно, більше переживала моя мама. Вона сиділа у залі і почала плакати від радості, навіть оператор намагався її заспокоїти.

- Готуватися до подібних конкурсів нелегко, адже вони вимагають постійних тренувань, роботи над собою, вміння поводитися на сцені. Що для тебе виявилося найважчим?

- Напевно, репетиції. Мені потрібно було встигати і до школи, і на тренування, але бажання взяти участь і перемогти було сильнішим. Я впевнена, що якщо чогось дуже хочеш, то обов'язково рано чи пізно отримаєш. Я знала це і кожного дня переконувала себе, що конкурс -моя перша сходинка до успіху: якщо навіть не переможу, то матиму хороший досвід на майбутнє.

- Настю, на конкурсі були дівчатка з інших міст України. Чи з'явилися у тебе нові друзі?

- Так, у мене тепер багато нових друзів. Це дівчатка з Хмельницького, Ізяслава, Вінниці та Донецька. І у майбутньому ми зовсім не хочемо припиняти спілкування. Обмінялися номерами телефонів, тож будемо дзвонити одна до одної, вітати зі святами, розповідати секрети та новини. Дуже хотілося б зустрітися знову на інших конкурсах або запросити їх до себе у гості. Загалом, у мене багато друзів, але тепер їх стало ще більше, і я дуже щаслива.

- У кожного з нас є люди, підтримку яких ми відчуваємо найбільше, навіть тоді, коли їх з нами немає. Кому ти завдячуєш своєю перемогою?

- Звичайно, найбільше мені допомогла підтримка родини та знайомих. Мама, тато, бабуся, дідусь, постійно повторювали мені, що навіть якщо я не переможу, то для них я вже Міс. А ще приємніше було, коли я побачила, що підтримати мене прийшли мої однокласники, які сиділи у залі і постійно викрикували: "Настя, ти - найкраща!". Тоді я зрозуміла, що є багато людей, які вірять у мене і мою перемогу, і ще раз вирішила для себе, що обов'язково зроблю все можливе для того, щоб виграти. Коли я прийшла до школи, мене вітали й учні з інших класів, і класний керівник, і навіть директор. Тому я дякую всім за підтримку. Особлива подяка танцювальному ансамблю "Диво калинове" та його керівнику Г.М. Плющ. -Настю, що тобі подобається робити найбільше? Зазвичай багато дівчаток твого віку полюбляють вишивати, писати вірші, танцювати, співати. Виділи, будь-ласка, одне із своїх улюблених занять.

- Можу з упевненістю сказати, що це спів. Мені подобаються танці, раніше танцювала у ансамблі «Апельсин». Але згодом відчула, що пісня для мене ближча, і за її допомогою я можу висловити будь-які почуття, тому почала займатися співом.

- Які пісні тобі найбільше подобаються?

- Скажу відверто, мені дуже подобаються сучасні пісні, але я виконую і народні композиції. Інколи я співаю для себе: це допомагає заспокоїтися, а часом, і вирішити певну проблему. Усі мої близькі постійно повторювали мені, якщо я не переможу, то для них я вже міс.

- Напевно, кожна дівчинка любить стояти перед дзеркалом, а також фотографуватися. Тобі подобається, коли тебе фотографують?

- Звичайно подобається, я навіть не знаю таких дівчаток, котрим не подобалося б брати участь у цій справі. А якщо це робить ще й фотограф-професіонал, то я взагалі у захваті. Річ у тому, що я теж маю фотоапарат і дуже люблю фотографувати. Я не роблю загальних знімків, а шукаю цікаві деталі. Дуже важливо вміти знайти щось у нічому. Тому фотографую комашку, що повзе по дорозі, метелика, який сідає на квіточку, крапельку ранкової роси на листочку або ще якусь дрібничку.

- Анастасіє, ти вже «Міні-Міс Поділля». На що наштовхує тебе перемога, чи є бажання продовжувати, бо, погодься, для дівчинки-п'ятикласниці такий титул - чимале досягнення.

- Зупинятися не збираюся. Ця перемога допомогла мені зрозуміти, що варто йти вперед і ніколи не озиратися. Недавно мене запросили на конкурс «Міні-Міс Україна», що відбуватиметься з 25 по 29 квітня. Я розумію, що до цього потрібно довго і наполегливо готуватися. Мені було б дуже цікаво взяти участь і не обов'язково перемогти, адже таке випробування допомогло б мені самовдосконалитися та підсилило б бажання не зупинятися на досягнутому.

- Настю, що ти можеш побажати дівчаткам, які хочуть стати учасницями таких конкурсів?

- Будьте впевненими у собі, вірте, що ви - найкращі. Даруйте посмішки рідним і близьким людям. Не забувайте про друзів, бо їхня підтримка дуже важлива.

Дякуємо Насті за те, що погодилася розповісти нам секрети своєї перемоги. Ще раз вітаємо її, бажаємо впевненості у собі та успіху в майбутньому.

Катерина Бєнера