Україна » Українське » Музика
Хор ім. Григорія Верьовки - «Тихо над рiчкою»

 Творчість. Слід при цьому зазначити, що учасники хору збирають не тільки народні пісні, танці, інструментальну музику. Це - справжня лабораторія, в якій вивчаються також і обряди, звичаї зі всієї України. Тут співпрацюють власне хор, оркестр, танцювальна група, навчальна студія, ансамбль "Цвітень" - непересічна співдружність яскравих людей, що й казати. До речі, саме звідси почався і шлях однієї з кращих виконавиць українських народних пісень - Ніни Матвієнко. Вона не один рік була його солісткою ... Словом, є чим по праву пишатися - і є багато.

Якщо ж взяти до уваги, що до недавніх пір записи хору знайти було фактично неможливо, тому що нові не з'являлися, а старі не перевидавалися ... Думаю, залишається тільки привітати всіх - нас, вас, їх - з тим, що довгоочікуване сталося

 Формально історія одного з найвідоміших українських хорів почалася з постанови уряду, датованого 11 вересня 1943 року, «Про організацію Державного українського народного хору», керівником якого був призначений відомий хормейстер Григорій Верьовка.

Справжня ж історія хору почалася пізніше, в серпні 1944-го, коли колектив виступив у визволеному Києві. На багато десятиліть хор ім. Мотузки, з тих пір не зникаючий з вітчизняних теле-і, особливо, радіопередач, став для України більше, ніж просто хором. Наслідуючи міцні національні хорові традиції, він встановив в музиці новий формат, який одночасно подобався людям і відповідав вимогам культурної політики тодішніх керівників.

 Григорій Гурійович Верьовка народився 26 грудня 1895 року у бідній селянській родині в містечку Березному на Чернігівщині. 1916 закінчив Чернігівську духовну семінарію. 1918—1921 вчився в Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка по класу композиції у Болеслава Яворського, диригування — в Олександра Орлова. 1933 закінчив інститут екстерном. Від 1919 працює як організатор і керівник самодіяльності, викладав хорове диригування у музично-навчальних закладах Києва.

1923—1927 працює в музично-драматичному інституті, від 1931 — в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського). Від 1947 — професор консерваторії. Серед випускників Г. Верьовки - відомі згодом диригенти Михайло Кречко, Лев Венедиктов. 1941—1945 — науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР.

 1943 організував Український державний народний хор, 1943—1964 був його художнім керівником і головним диригентом.

Помер 1964року. 1964 хору надано ім'я Григорія Верьовки. 1943—1952 — голова Спілки композиторів УРСР (нині Національна спілка композиторів України). Був членом КПРС (від 1946). Надгробок Григорія Верьовки на Байковому кладовищі Поховано на Байковому кладовищі (надгробок роботи скульптора Еліуса Фрідмана).