Україна » Історія України » Що було до Трипільців
Найдавніші люди на території України

Перехідними істотами періоду антропогенезу були презинджантропи (homo habilis), архантропи (пітекантропи та їм подібні, відомі як homo erectus), та палеоантропи або неандертальці.

Витоки праісторії людських спільнот на території сучасної України сягають найдавнішого етапу людського існування, відомого в історичній літературі під назвою палеоліту, тобто стародавнього кам’яного віку.

Стародавній кам’яний вік, за усталеною в історичній науці періодизацією, тривав приблизно від 3 млн. до 10 тис. років тому.

Наукою вже давно доведено, що за час, доки тривав стародавній кам’яний вік, неодноразово й доволі суттєво змінювалися природні умови проживання на Землі - періоди потепління поступалися місцем різкому похолоданню та навпаки. Не залишалися незмінними й рівень сонячної активності та кут нахилу вісі до площини земної орбіти. Змінювався рівень суходолу й остаточно вималювалися відомі нам нині обриси материків і континентів, а також сформувався сучасний рельєф місцевості та, зазнавши цілого ряду модифікацій, склалися сучасні флора і фауна Землі.

Карта проживання Неандертальців

І саме в добу палеоліту - найбільш тривалого в часі періоду людської історії - відбулося виділення людини з тваринного світу, розпочався процес виготовлення знарядь праці та вдосконалення трудових навиків, сформувалися основи суспільної організації людських колективів, виникли первісні ідеологічні уявлення та заклалися початки духовної культури.

Неодноразові зміни природного середовища, зважаючи на залежне від природи існування первісних людей, відіграли важливу роль у розвитку тогочасного людського суспільства. Уже давно помічено, що серйозні природні катаклізми суттєво позначалися на фізичному типі стародавньої людини, її матеріальній культурі.

Порівняльний аналіз анатомічної будови людини та основних її знарядь праці дозволив ученим умовно виділити в добі палеоліту два періоди, а саме: ранній або давній чи нижній, що тривав приблизно від 3 млн. до 40-35 тис. років тому, та пізній або верхній, відповідно - 40-35 тис. до 10 тис. років тому.

У межах названих періодів учені-археологи розрізняють цілу низку так званих епох, назви котрим було дано в залежності від місцезнаходження вперше виявлених дослідниками кам’яних знарядь праці, характерних для них. Зокрема, у ранньому палеоліті виділяють такі епохи: олдувайську (близько 3 млн. - 1,5 млн. років тому); ашельську (1,5 млн. - 150 тис. років тому); мустьєрську (150 тис. - 40-35 тис. років тому).

У періоді пізнього палеоліту також розрізняють три епохи - оріньякську, солютрейську та мадленську. Щоправда, грунтовний аналіз пам’яток, які спочатку відносили до двох перших епох, засвідчив той факт, що вони насправді існували паралельно. Отож нині в науковому вжитку терміни оріньяк, солютрей та мадлен застосовують як культурні означення, а не назви хронологічних відтинків часу.

Передумови для виникнення людини були закладенні природою на межі так званого третинного та четвертинного (антропогенного) періодів існування Землі.

Найбільш ранні знахідки пам’яток біологічних істот, котрі застосували штучно виготовлені кам’яні знаряддя праці, виявлені в Олдувайській ущелині в Східній Африці, датують 2 млн. років тому, тобто олдувайською епохою раннього палеоліту. Крім знахідок в Олдувайській ущелині, на Африканському континенті виявлено ще цілий ряд пам’яток (в Кенії та Ефіопії), що дозволяє по праву саме цей континент вважати прабатьківщиною людини.

Проникнення первісних людей у Європу розпочалося в процесі їх розселення з "чорного континенту", в часи так званого гюнцського зледеніння.

В Україні первісні люди, так звані архантропи, об’єм мозку котрих коливався в межах 800-1300 см3 (об’єм мозку сучасної людини 1400-2000 см3), а зріст сягав 160-170 см, з’явилися близько 1 млн. років тому в ранньоашельську епоху. Освоєння території сучасної України первісними людьми здійснювалося з півдня Західної Європи через Балкани та, цілком ймовірно, із заходу. Найдавніший комплекс знахідок цієї доби на сьогоднішній день виявлено в палеолітичному поселенні поблизу селища Королеве Виноградівського району на Закарпатті. А це дає підстави вважати, що саме з Королеве розпочинається людська історія України.

Крім Закарпаття, архантропи мешкали в Криму та в Північно-Східному Приазов’ї, а дещо пізніше з’явилися і в північних районах України - на Житомирщині. Усього на сьогоднішній день виявлено 30 ашельських стоянок.

Варто мати на увазі, що освоєння первісною людиною території сучасної України відбувалося не одномоментно чи поступально. Процеси заселення були досить тривалими в часі, відбувалися хвилеподібно, переривчасто, а також мали різні вихідні території міграції. Так, частково заселені українські терени в ранньоашельський час, прийняли цілий ряд переселенських хвиль у наступну, мустьєрську епоху. Як і раніше, проникнення первісних людей на Україну відбувалося з Балкан та із західного напряму - території Німеччини, Польщі, Чехії, Словаччини. Мустьєрські пам’ятки кількісно значно переважають ашельські - на сьогодні виявлено близько 200 стоянок таких людей. Зокрема, вони представлені в Закарпатті, Прикарпатті, Поліссі, Північно-Західному Причорномор’ї, Криму, Донбасі та Приазов’ї.

Подальша еволюція людини призвела до появи в мустьєрську епоху палеоантропів або неандертальців. Зовні неандерталець був міцної статури, з добре розвинутою мускулатурою, трохи сутулий. Будову черепа та мозок (об’єм 925-1800 см3) - мав примітивні. Зважаючи на складність добування їжі через доволі низький рівень розвитку продуктивних сил, небезпеки співіснування з тваринним світом та суворі кліматичні умови, серед палеоантропів була надзвичайно високою смертність, а відтак низькою тривалість життя. Дослідження решток кісток неандертальців показало, що 55% з них помирали навіть не досягнувши 20-річного віку і майже ніхто не доживав до 50 років.

Матеріальна культура та побут ранньопалеолітичної людини

Скласти уявлення про матеріальну культуру ранньопалеолітичної людини в Україні вкрай складно з-за вельми обмеженого асортименту археологічних знахідок цього періоду. Адже до наших днів збереглися лише знаряддя праці, виготовлені з каменю. Різноманітні вироби з дерева - копальні палиці, рогатини, дрючки, древка списів і руків’я ножів, які за логікою речей складали переважну частину тогочасного виробничого реманенту, із зрозумілих причин не збереглися і про їх побутування можна говорити лише на основі опосередкованих свідчень і дивом вцілілих знахідок на одночасових пам’ятках в інших частинах Європи.

Камінні знаряддя праці виготовлялися переважно з найбільш придатного для розколювання кременя, що давав пласкі міцні уламки з гострими краями. Крім кременю широко використовувалися також кварцит, андезит, обсидіан, яшма тощо.

Найбільш розповсюдженими знаряддями праці людини ашельської епохи були чопери, ручні рубила, колуни та різні вироби на відщепах. Справжнім переворотом у первісній техніці обробки каменю стала поява в цей час так званих протопризматичних (паралельних) нуклесів, використання яких значно підвищило продуктивність праці первісних людей. Значні переваги несло первісній людині вміння виготовлення так званих гостроконечників - оброблених у техниці ретуші відщепів, завдяки чому вони мали гострий кінець та краї.

Удосконалення знарядь праці робило людину менш залежною від примх природи, дозволяло виживати в умовах погіршення клімату чи зміни фауни. Археологічні розкопки, проведені на місцях стоянок людей мустьєрської епохи, свідчать, що неандертальським мисливцям були доступні для полювання і гігантські мамонти та носороги, і грізні печерні леви та ведмеді, і прудконогі бізони, дикі коні, осли, олені й сайгаки.

Різке погіршення клімату змусило мустьєрських людей освоювати для житла печери та гроти, а також споруджувати штучні житла. Дещо раніше, в ашельську епоху, первісна людина навчилася користуватися вогнем, спочатку добутим з природних джерел (від блискавок та вивержень вулканів), а згодом і штучним способом.

Суспільний устрій та духовна культура

Зважаючи на нечисленні та досить невиразні археологічні джерела щодо характеру соціальної організації архантропів і палеоантропів, а також відсутність свідчень етнології про досапієнтний період, проблема суспільного устрою палеолітичних колективів є дуже складною і контроверсійною. Фахівці аргументовано заперечують доцільність використання раніше вживаних термінів передплем’я чи первісне стадо, але, натомість, не можуть запропонувати достатньо обгрунтоване інше визначення. Все ж, на сьогодні найбільшого розповсюдження в науковій літературі набув термін прагромада, який робить наголос насамперед на соціальному характері стосунків в угрупованнях людей, які перебувають на стадії формування.

Чим відрізняється неандерталець від сучасної людини

Учені схиляються до думки, що на ранніх етапах існування угруповань архантропів і палеоантропів це були невеликі, приблизно в 20-30 дорослих членів, групи мисливців і збирачів. Певна частина прагромад первісних людей перебувала у постійному русі, обумовленому сезонними міграціями тварин, які були об’єктом полювання, і не на довго затримувалася в окремих місцях, але з часом ці тимчасові стоянки розвинулися у стаціонарні поселення. На території України таких раньопалеолітичних поселень виявлено поки що небагато.

Велика кількість решток мисливської здобичі, в тому числі таких великих і небезпечних тварин як мамонт, носоріг, ведмідь, зубр, вепр тощо, виявлена на мустьєрських стоянках, зокрема в Криму, свідчить про значну консолідацію первісних людських колективів. Зумовлений низьким рівнем розвитку знарядь праці колективізм виробництва потребував, крім узгоджених дій у процесі самого промислу, також регламентування всіх інших аспектів життєдіяльності: розподілу їжі, шлюбних відносин тощо.

Свідченням зародження релігійних уявлень і вірувань є знайдені в печерах неандертальця в перше в історії людства свідомих захоронень небіжчиків, тіла яких до того лишалися напризволяще. В Україні неандертальські поховання виявлено 1920 р. у Криму в гроті Кіїк-Коба. Згодом було виявлено рештки ще 11 похованих палеоантропів.

Учені припускають, що спочатку палеоантропи переслідували мету утримати небіжчика біля себе, споруджуючи йому спеціальне житло поруч з помешканням живих. Свідоме поховання й отримана в такий спосіб перемога неандертальської людини над смертю остаточно вивело людину за межі суто біологічної еволюції.

Сенсаційні знахідки археологів на мустьєрській стоянці Молодове на Дністрі (Чернівецька обл.) та Пронятин поблизу Тернополя засвідчили зародження справжньої образотворчої діяльності палеоантропів. Якщо раніше вчені звертали увагу лише на первісний дизайн виробів з каменю, який був безпосередньо не пов’язаний або мало пов’язаний з їхньою виробничою функцією, то знахідки лопатки мамонта з орнаментальним гравіруванням та кістки бізона із зображенням тварини вказує на те, що реалістичне образотворче мистецтво виникло не в період пізнього палеоліту, як вважалося досі, а в епоху мустьє.

Як стверджують сучасні науковці в неандертальців не відбулося збільшення терміну життя, що у результаті й призвело до їх повного еволюційного програшу. Вважається, що останнє плем'я неандертальців вимерло 28 тис. років тому. Воно мешкало на півдні Іспанії в районі сучасного Гібралтара.