Виникнення сучасної людини

Розвиток материкового зледеніння призводив до перерозподілу водних ресурсів Землі. Значні маси води накопичувалися на суходолі у вигляді льоду та снігу, а це в своєю чергою призводило до зниження рівня світового океану, зменшення морських територій та збільшення суходолу. В умовах максимального зледеніння рівень світового океану знизився до 100 м, внаслідок чого Мармурове море пересохло, порушився зв’язок Чорного та Середземного морів, і перше перетворилося на прісноводний басейн. Частина Чорного та весь басейн Азовського морів трансформувалися в суходіл, на якому проживала стародавня людина.

Незважаючи на доволі густу, за мірками раннього палеоліту, заселеність території України стародавніми людьми в мустьєрську епоху, на рубежі переходу до пізньопалеолітичних культур спостерігаються нові значні міграції населення, що значною мірою були викликані й істотними кліматичними змінами. Саме в цих міграційних процесах частина дослідників убачає одну з головних причин зміни палеолітичних культур. Але традиційне уявлення, що мустьєрські індустрії трансформувалися в пізньопалеолітичні, а неандертальські люди - в Homo sapiens (людину розумну), далеко не завжди знаходять підтвердження у археологічних дослідженнях.

Близько 35 тис. років тому датується поява людини сучасного типу – кроманьйонця, який отримав цю назву від грота КроМаньйон у французьких Альпах, де вперше було знайдено останки людей цього типу. Фізичною будовою кроманьйонець нічим істотно не відрізнявся від сучасної людини.

У цей час розпочинається і процес виникнення рас - представників трьох основних типів - європеоїдної, негроїдної та монголоїдної.

Матеріальна культура, господарство та побут пізньопалеолітичної людини

Реконструювати матеріальну культуру пізньопалеолітичних людей на території України можна за результатами археологічних розкопок понад 800 відкритих пам’яток. Найбільша щільність виявлених пізньопалеолітичних стоянок випадає на долини річок - Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Десни та Сіверського Донця.

Основою господарства в період пізнього палеоліту й надалі залишалися мисливство та збиральництво. За умов холодного та нестійкого клімату головну роль відігравало мисливство, оскільки саме воно могло забезпечити більш калорійною їжею і до того ж упродовж року. Збиральництво, особливо в ускладненій формі, могло лише час від часу забезпечити людський колектив необхідними продуктами харчування. Мисливці північної зони України полювали переважно на мамонтів, коней, північних оленів, носорогів, вовків та інших тварин. На Середньому Подніпров’ї, Волині та Середньому Подністров’ї здебільшого полювали на мамонтів. Наприкінці пізнього палеоліту на Середньому Подністров’ї помітно зростає частка коней та північного оленя. На півдні на ранніх стадіях майже абсолютно домінувало полювання на бізонів, лише інколи - на коней, північного оленя та сайгака. З часом, особливо на кінець льодовикового періоду, як засвідчують матеріали археології, полювання на бізона поступається місцем полюванню на коней.

За територіальними зонами України вчені виділяють три господарські уклади, котрі умовно можна означити:

Середнє і Верхнє Подніпров’я - мисливці на мамонта; степова зона - мисливці на бізона та коня;

 Подністров’я - комплексні мисливці зі значним розвитком збиральництва.

Наприкінці пізнього палеоліту в Поліссі з’явилася велика кількість мисливців на північного оленя.

Значна частина трудових зусиль витрачалась на будівництво жител, виготовлення знарядь праці та предметів побуту, пошиття одягу, приготування їжі. Кроманьйонці продовжували споруджувати житла на зразок чуму чи яранги, а також облаштовувати землянки та напівземлянки. Як будівельний матеріал використовували дерево, кістки та шкіри великих тварин.

Уявна реконструкція житла первісної людини

Широко розповсюдженим типом жител у прильодовикових районах України були споруди з кісток мамонта. Традиційно опорну скелетну конструкцію виготовляли з великих довгих кісток і жердин, яку зверху перекривали шкірами, края яких притискалися кістками і камінням. Досить вірогідно, що такі житла освітлювали й опалювали жировими лампами, які виготовляли з епіфізів стегнових кісток мамонтів. Для цієї ж мети слугували і вогнища, причому деякі з них мали досить складну конструкцію рожна з кісток мамонта.

У Подністров’ї та на Волині практикували спорудження округлих жител легшої конструкції з меншого числа кісток. При їх будівництві використовували в якості притискувального матеріалу камені. Крім жител, господарсько-побутовий комплекс кроманьйонців включав також господарські будівлі, господарські ями, майстерні, зовнішні вогнища тощо. Саме господарсько-побутовий комплекс, а не житло, є основною структурною одиницею поселення.

Періодизація прадавньої історії

Техніка виготовлення знарядь праці в кроманьйонців була на вищому, ніж у неандертальців, рівні розвитку. Насамперед це стосувалося вміння виготовлення призматичного нуклеуса, що давало можливість отримувати стандартизовані пластини-заготовки, повітно економлячи сировину. В цей час виникає і ударно-точкова техніка обробки каменю, необхідна для виготовлення кам’яних жирових ламп. В епізодично у пізньому палеоліті застосовують пиляння та шліфування каменю. На стояках виявлені й місця косторізного виробництва.

Поліпшення трудових навиків і техніки обробки каменю дозволило помітно удосконалити і розширити асортимент мисливського озброєння. Відтепер людині було під силу виготовлення більш довершених наконечників списів і дротиків, вкладишів до метальної зброї, ножів і кинджалів, а також сокир, розбілювальних ножів, скребачок, лощил, проколок тощо. Для переробки зерен і отримання муки були винайдені кам’яні зернотерки, що складалися з плит і пестів-терочників. Зрештою, помітне місце в балансі трудових витрат займає виготовлення предметів мистецтва та прикрас.

Суспільний устрій та духовна культура

Трансформація прагромади палеоантропів в ранньопервісну громаду розпочалася ще в ранньому палеоліті на неандертальській стадії антропогенезу і завершилася з виникненням людини сучасного типу.

люди з грота КроМаньйон

Ранньопервісна громада, що складалася з індивідуальних споріднених сімей, була економічним і соціальним осередком пізньопалеолітичного суспільства. Натуральне виробництво життєзабезпечуючих ресурсів за допомогою примітивного мисливського озброєння обумовлювало необхідність простої кооперації праці всіх членів громади за природним її розподілом між статево-віковими групами. Такий спосіб виробництва відповідно передбачає колективну власність на основні засоби виробництва, насамперед на промислову територію, як громадську власність, та рівнозабезпечуючий поділ продуктів при соціальній однорідності суспільства.

Практика рівнозабезпечуючого розподілу продуктів спричинювалася насамперед низьким розвитком продуктивних сил, який міг задовольнити лише необхідним обсягом продуктів, без стабільного їх надлишку. Щоправда, варто мати на увазі, що такий принцип розподілу не означає, що в первісному суспільстві все і завжди розподілялося рівними частинами між усіма членами громади. У випадках виробничої необхідності в надзвичайних обставинах, як засвідчують етнологічні дослідження, останні запаси продуктів отримували працездатні члени громади, здатні брати участь у виробничому циклі. Утриманці ж задовольнялися незначними подачками чи навіть голодували. В екстремальних випадках первісна громада вдавалась навіть до практики інфантициду (умертвіння немовлят) або геронтоциду (умертвіння старих).

Поряд з колективною власністю на основні засоби виробництва у первісній громаді існувала й індивідуальна власність на знаряддя праці. Так, кожен мисливець володів індивідуальним набором всіх необхідних для полювання й обробки здобичі знарядь.

Як уже відзначалося вище, найбільш ранні прояви палеолітичного мистецтва датуються раннім палеолітом. Але з усіх видів стародавньої людини лише кроманьйонець був здатним до абстрактного мислення, а відтак символічного й естетичного відображення навколишнього середовища. Знайдені на території України пізньопалеолітичні зразки первісного мистецтва репрезентують скульптуру, барельєф, гравірування та живопис.

Останніми роками археологи виявили пам’ятки, які дають змогу говорити про зародження архітектури в пізньому палеоліті. Так, одне з жител Межиріцького поселення - у розміщенні кісток зовнішньої обкладки мало чітко виражені симетрію та ритміку, не зв’язану з несучою та покривною їх функцією як будівельного матеріалу, а лише таку, що відображала естетичні смаки та архітектурну фантазію стародавніх будівельників.

Симетрія в розташуванні кісток зовнішньої обкладки простежується як на окремих ділянках периметру споруди, так і по всій його окружності. Однакові групи кісток розташовані на протилежних боках споруди та протистоять одна одній, чітко "прив’язуючи" споруду до сторін горизонту. Таким чином, архітектурна симетрія житла переконливо свідчить про первісні уявлення палеолітичної людини про чотири сторони світу, що мало важливе значення для орієнтації у просторі під час проведення далеких мисливських ловів.

Орієнтування в просторі передбачало також й усвідомлення порядку руху основних небесних тіл і знання прийомів підрахунку часу. Більшість вчених переконані в тому, що палеолітична людина оволоділа сонячним і місячним календарями. Знайдені на Межиріцькій і Мізинській (Чернігівщина) стоянках гравірування на уламках бивня мамонта та двох шумових браслетах указують і на вміння записувати календарний час.

Ще більш розповсюдженими є знахідки простих "рахівних лінійок" (в тому числі на відкритому відомим київським археологом В.Хвойкою Кирилівському поселенні), що засвідчують зародження арифметичної лічби в палеолітичну добу.

Композиція, що відтворює найбільшу кількість малюнків у взаємному розташуванні тварин на стінах "великої зали" печери Альтаміра (Кантабрія, Іспанія).

На Мізинській стоянці виявлено поки що єдиний серед європейських пізньопалеолітичних пам’яток "дім обрядів", де було знайдено розписані червоною вохрою кістки мамонта, які використовувалися як ударні музичні інструменти, а також атрибут ритуальних танців - шумовий браслет. Колективні обрядові дії палеолітичних людей мали синкретичний характер примітивних лицедійств, які об’єднували пантоміму, танок, спів, музику.

Первісні культи в пізньопалеолітичний час не були чітко вичленені з повсякденного життя громади. Так само й культові місця поки що не розмежовуються з житлово-господарськими ділянками. В обрядових культах простежуються витоки п’яти форм релігійних уявлень тогочасної людини: культ черепа і щелепи (зародилися ще в ранньому палеоліті), що поєднується з культом предків і фетишизмом (поклоніння предметам неживої природи), поховання - з анімізмом (культ предків і вшанування померлих), черепа на житлах та образ жінки-птаха (міфологічної істоти, яка з’єднувала реальний та потойбічний світи) - з тотемізмом (віра в спільного для конкретного колективу предка зі світу тварин чи рослин), культові дії - з магією (віра в те, що заклинаннями та обрядами можна вплинути на хід подій).

Мистецтво давньої людини

Нескельні малюнки первісних людей

Анімізм, тотемізм і культ предків  зазвичай трактуються як ранні форми релігії та елементи первісного світогляду. Фетишизм і магія утворюють обрядову форму релігії. Причому, в північній зоні України переважають обряди, пов’язані з образом жінки, а в південній - з образом тварини (бізона). Окремі археологічні знахідки вказують на існування практики канібалізму.

Порівняно багату інформацію стосовно елементів первісного світогляду та ранніх форм релігії містять досліджені українськими археологами стоянки Анетівка ІІ (на Південному Бузі), Амвросіївка (Донеччина), Семенівка (Київщина).