""

Вхід
Закрити
Привіт Сірома
Вхід для козаків:
Зареєструватись
Звичайна реєстрація Зареєструватись за допомогою мереж:

2016р.
31-03-2010
admin
40041
5

Український одяг козацької доби XIV—XVIII ст.


  • Не нравится
  • +57
  • Нравится
Український одяг  козацької доби XIV—XVIII ст.

Національних рис одяг починає набирати саме у період розвитку феодально-кріпосницьких відносин. Він різнився у різних соціальних верств матеріалом, кольоровою гаммою, кроєм та прикрасами.

Прості ткачі і кравці, вишивальниці та ювеліри, володіючи тонким смаком і великим художнім обдаруванням і керуючись високими мистецькими традиціями свого народу, створювали і вигадливо-пишний ансамбль панського одягу, і скромний, але красивий одяг селян та міщан. Завдяки цьому одяг набув своєрідності і художньої цінності.

 

Про особливості українського одягу XV— XVI ст. можна дізнатись із зображення на іконах, описам в літературних пам’ятках, особливо в записах мандрівників, послів, у ділових актах та документах. Хоча вони дозволяють встановити лише його типи для окремих місцевостей і не завжди для всіх верств населення.

Міщанський чоловічий одяг XVIII ст.Селянське жіноче вбрання XVIII ст.

     Міщанський чоловічий одяг XVIII ст.               Селянське жіноче вбрання  XVIII ст.

 

Селянське вбрання виготовлялося з домотканого полотна і сукна. Наприкінці XVI і початку XVII ст. до складу жіночого одягу Прикарпаття входили доморобна сорочка, спідниця з фартухом, безрукавка (камізелька), очіпок і шкіряні постоли (ходаки). Комплект чоловічого одягу складався з полотняної сорочки і штанів. Сорочку носили поверх штанів і підперізували ременем. Верхнім одягом служили різного крою сіряки(з сірого сукна) типу свити.

До складу чоловічого одягу Наддніпрянщини (Лівобережна Україна) другої половини XVIII ст. входила домоткана сорочка з прямим розрізом напереді і вузенькою круглою обшивкою, що зав’язувалася двома стрічками і мала широкі рукави з вузенькою смужкою вишивки на місці шва. Низ рукавів також прикрашала вишивка. Такому типові сорочки відповідали широкі штани-шаровари, стягнені очкуром. Внизу вони збиралися в зморшки. Взував селянин шкіряні постоли.

Постоли

 

Жіночий одяг вирізнявся особливим кроєм. Вона мала прямий розріз напереді і зав’язувалася стрічками. Відкриті рукава прикрашалися вгорі вузенькою вишивкою. Вовняна клітчаста плахта, легко зібрана в поясі і  донизу розширена, надавала силуету дзвоноподібної форми. Перед плахти прикривався запаскою-фартухом. На голові жінка носила характерну для Чернігівщини намітку-серпанок, прикрашену на кінцях стрічковим вишиттям. Взуттям служили чоботи на низькому каблуці з підківками.

Вбрання літньої селянкиВбрання селянина

Вбрання селянина і літньої селянки XVIII ст.

 

Особливо яскравим і колоритним був святковий одяг селянських дівчат. Низ сорочки мав виткану лиштву, яку завжди було видно з-під вовняної тканої в клітку плахти. Поверх плахти носили шовкову запаску. Одяг доповнювався вінком живих квітів та намистом з коралів і дукачі.

Вбрання селянської дівчини XVIII ст.

Вбрання селянської дівчини XVIII ст.

 

Одяг же міських жителів різнився не кроєм вбрання, а тканинами, з яких воно виготовлялося.

 Вбрання міщанок XVIII ст.Вбрання міщанок XVIII ст.

Вбрання міщанок XVIII ст.

 

Про своєрідність і різноманіття міщанського одягу можна судити за термінологією: жупан, капота, кунтуш, чемерка, делія, бекеша, опанча. Жупани шилися з сукна, кроїлися до талії і маля ззаду фалди, комір — відкладний або стоячий, на рукавах вилоги, підбиті червоним сукном або узорчатою тканиною. На грудях, рукавах і вздовж швів жупани прикрашувалися шовковою тасьмою або шнурками.

Жупан

Жупан

 

Подібна до жупана кроєм, але бідніша на прикраси капота. Вона шилася із зборками і широкими полами, що глибоко заходили одна на одну. Жупан і капота підперізувалися тканими золотолистими поясами, іноді французького або перського походження.

Капота

 

У порівнянні з жупаном і капотою значно багатше прикрашалася чемерка, в основі якої затримався  крій  селянської свити.

 

 

Зимові форми одягу — хутро, делія, шуба, бекеша — здебільшого підбивалися хутром. Хутро шилося з вузькою талією і відкладним коміром. Поверх нього носили наопашки делію з довгими рукавами. Серед подільських міщан була поширена бекеша, покрита сукном, із смушковим коміром. Побутували також кожухи з сірими або чорними смушковими комірами.

Традиційний український кожух Бекеша

 

Традиційний український кожух                                   Бекеша

 

Дуже різноманітними були головні убори міщан. Це перш за все шапки з сірих кримських смушків, куниць, видри, лисиці з високим суконним або камковим верхом. Міщани одягали також і гостроверхі кучми, конфедератки і т. п. Влітку носили кайстрові (фетрові) капелюхи з широкими крисами.

Типи жіночих головних уборів. XVII—XVIII ст.Типи жіночих головних уборів. XVII—XVIII ст.

Типи жіночих головних уборів. XVII—XVIII ст.

 

Своєрідністю одягу українських міщанок було те, що сорочка, як і у селянок, шилася з доморобного полотна з підточкою у долішній частині, але рукава її ніколи не вишивалися. Дівочі сорочки на зап’ясті прикрашалися узорним морщенням (брижами). Поясним одягом була довга, до самих п’ят спідниця з фалдами і прорізом на боці.

Міщанки центральних областей України, як і багаті селянки, носили спідниці із шнурівкою, що прикривалися спереду вузькою (в порівнянні з селянською) запаскою фартухом. Верхнім одягом служив різноколірний суконний або китайковий каптан, часто облямований парчею. На намітку накладали смушкову шапочку («кораблик»). Крім того, заміжні міщанки вживали шапочки різної форми, облямовані соболями. З прикрас носили намисто.

Вбрання дівчини-міщанки

Вбрання дівчини-міщанки

 

Дівочий одяг міщанок складався з сорочки з скромною вишивкою і вибійчаної спідниці із шнурівкою, яка прикривалася напереді шовковою запаскою. З прикрас вживалися коралі і ковтки. Дівчата ходили з відкритою головою і розпущеним волоссям, прикрашеним віночком з стрічками. Взуттям служили шкіряні чоботи.

Типи взуття різних верств населення. XI—XV ст.
Типи взуття різних верств населення. XI—XV ст.

 

Одяг українських феодалів дуже відрізнявся від народного. Вже у XVI ст. в нього почали проникати іноземні запозичення. Особливо великі землевласники старалися будь-що виділятися на фоні тих, кого вони вважали нижчими від себе і їх вбрання складалося з жупана: ферезії, делії, шуби. Жупан являв собою довге вбрання з кольорової тканини з вузькими рукавами, що підперізувався поясом. Спереду він був густо застібнутий на ґудзики. Ферезія — довгий приталений плащ з широкими рукавами, облямований хутром та прикрашений петлицями. З XVII ст. в одязі заможних верств появився кунтуш з прорізними рукавами вильотами. Делія — верхній плечовий одяг, підбитий шкірою ведмедя або вовка.

Козацький писар.Поверх жупана одягнутий кунтуш.   Делія          

Козацький писар.Поверх жупана одягнутий кунтуш.  Делія

 

Жіночий одяг української знаті XVII ст. складався з сукні з глибоким вирізом на грудях, який відкривав батистову сорочку з шовковими прошвами, розшиту перлами і золотом. Поверх неї носили намисто з великих перлин і золотий хрестик на ланцюжку. Нижче грудей спускався довгий золотий ланцюг, прикрашений великими рубінами. Верхній одяг мав вигляд кунтуша своєрідного крою, з короткими рукавами. Голову покривав мережаний очіпок і берет з золотою запоною, прикрашеною дорогоцінним камінням.

За своїм соціальним складом козацтво мало класове розшарування на «голоту», яка становила більшість, і експлуататорську верхівку — старшину, що формувалася переважно з української шляхти і заможного міщанства. Відповідно і одяг відрізнявся.

У рядових козаків основним матеріалом для виготовлення одягу були сукна рівних кольорів (зеленого, червоного, голубого). З домотканого полотна шилися тільки сорочки, широкі шаровари на шовкових або вовняних очкурах. Верхнім одягом служив червоний каптан з ґудзиками, підперезаний широким поясом, наполовину перетканим шовком. Пояси були на гапликах із пряжками, з ремінцями для пістолів і люльки. Поверх червоного каптана вбирали ще черкеску або жупан. Взимку рядові козаки одягалися в довгий кожух з великим смушковим коміром. Шапки носили смушкові, з суконним верхом та китицею. Взуттям служили сап’янові різноколірні чоботи з підківками.

Козацьке вбрання XVIII ст.

Козацьке вбрання XVIII ст.

 

Одяг дружин рядових козаків мав багато спільних рис з селянським: вишивані сорочки, дві вовняні запаски, бавовняні хустки; взимку — кожух, чоботи.

Козацька старшина носила сорочки з тонкого полотна, широкі штани червоного кольору й жупани. Шили одяг з оксамиту, сукна. Матеріалом для парадного одягу служили шовк і оксамит, гаптовані золотом і сріблом. Верхнім одягом були кунтуш або черкеска і каптан. Кунтуш виготовлявся з коштовних тканин, гаптованих золотом та срібними візерунками. Ґудзики на ньому, в залежності від багатства господаря, могли бути мідяними, дерев’яними, срібними, золотими та з самоцвітів. Для щоденного вжитку кунтуші, як і жупани, шилися із скромнішого матеріалу, здебільшого з сукна, рідше атласу, тафти. Жупани і кунтуші підперізувалися широкими поясами, гаптованими золотом та сріблом, які привозили здебільшого з Туреччини.

Вбрання козацького старшини XVIII ст.

Вбрання козацького старшини XVIII ст.

 

Взимку козацька старшина носила соболеві, рисячі, лисячі та інші шуби. Вони прикрашалися запонами з коштовних самоцвітів і облямовувалися навкруги срібними, золотими та шовковими шнурками, інколи хвостами соболів та куниць.

Крім шуб вживалася накидка-кирея, із сукна або оксамиту, підбитого хутром, з широким   хутровим коміром.   Прикрасою   киреї  були запони — золоті, срібні, а то і з дорогоцінним камінням.

Завершувала одяг козацьких старшин хутряна шапка — соболева на свята, смушкова на будні. Взуття виготовляли з червоного або жовтого сап’яну.

Найважливішою частиною комплекту одягу дружин козацької старшини був кунтуш, який також виготовляли з різних коштовних матеріалів (об’яр, парча і т. п.). Шився він приталеним, а ззаду мав декілька зборок; застібався гапликом. Комір, вилоги на грудях і рукавах робили звичайно з іншої тканини. Під кунтушем жінка носила горсет з парчі або іншої тканини, спідницю і барвисту запаску. На ноги взувалися чоботи з червоного сап’яну на високих каблуках. Неабияку роль в одязі відігравали намисто з перлів, бурштину та шийні прикраси у вигляді золотих і срібних монет. Головним убором служили «кораблики» або очіпки з парчі.

Вбрання української знаті характерне багатством кольорів: червоний кунтуш з чорним поясом, рожева кирея на голубій підкладці, застібнута золотою пряжкою, або зелений парчевий кунтуш і синя кирея, підшита хутром. Зразки такого одягу бачимо на портретах, що збереглися до наших днів.

Мітки до сторінки: одяг, козак, козаки

Коментарі:
Нечай


Джура
Клас smailuk1 smailuk2 smailuk22 smailuk36 smailuk8 smailuk12
27-06-2012
0
8

Ірина


Сірома
Дурня тай годі. "Експлуататорська верхівка" - добило в кінець. Немає нічого спільного з одягом шляхти 17ст. Дивіться портретний живопис.
23-07-2012
0
0

Шляхтич


Сірома
Ірина писала: "Дурня та й годі!"

Ну навіщо ж так?
Дійсно, бекеш і кожух (це вже - напевне!) - ХІХ-те сторіччя, а не 17-18, то правда. Хоча з іншого боку, варто пам*ятати, що деякі форми одягу ( а такж мотиви орнаментів) не мінялися в основних своїх рисах не те що сторіччями, а тисячоліттями(!). Так що, сусідствоцих одяганок з вбранням козацької доби, може, не таке вже й безглузде.
Хоча датування їх (особливо, коли вони не відносяться до означуваного періоду) годилося б навести: це справді не зовсім коректно, що дати під ними не зазначені (при тому, що решта ілюстрацій їх мають).
Але ось в достовірності інших малюнків я б несумнівався - хоча б тому, що вони створювалися в той самий період, до якого й належать зображені на нихкостюми: простіше кажучи, малювалися "з натури". І не має так насторожуватитой факт, що вони відрізняються від іконних зображень: адже на іконах ктиторів пеерважно малювали в парадному одязі; а на цих малюнках представлено радше повсякденного. Певно, що вони відрізнятимуться, і то ще й як!
Для бажаючих ознайомитися з укарїнським костюмом 17-18 ст. можу порадити ознайомиися з акварелями Юрія Глоговського, котрий створював "реконстркції" "посвіжих слідах", користуючись, зокрема,тими ж іконографічними (у вузькому роззумінні цього слова, - тобто іокнами) джерелами.
19-11-2012
0
0

Настя


Сірома
Це саме иа інформація яка мені потрібна.
09-03-2015
0
0

Аня Лесная


Сірома
спасибо огромноу
27-10-2016
0
0

Ім'я:*
E-Mail:
Коментар:
Схожі новини:
Українські рингтони Українські футбольні команди
Чат для козаків:
  • Полужирний
  • Похилий
  • Підкреслений
  • Закреслений
  • |
  • Смайли
  • Силка
  • Зображення
  • Вставка відео
  • Цвет текста
  • Цитата

    Останні повідомлення на форумі

    ФорумТемаАвторВідповіло
    Історія України » Україна Кам’янець-Подільський - місто петля! admin 0 (2059)
    Україна » Спорт в Україні Вихід Усика під пісню Скрябіна admin 0 (3138)
    Україна » Вибори та політика Скандал. Офшори української еліти! admin 0 (6870)
    Україна » Українська культура Мовна мапа України admin 0 (6100)
    Україна » Вибори та політика Українці на яких насрали наші політики! admin 0 (6139)

    Карта України 1950 рр.

    Один з можливих ескізів нижнього вестибюля станції "Вокзальна", намальований на початку 1950-х років.

    Карта України 1950 рр.

    Війна на сході України. Фото.4 червня 2016 року один з кращих вітчизняних фотографів Дмитро Юрійович Муравський, офіцер департаменту преси Міноборони, відзначав свій день народження оригінальним чином - працював в селищі Широкино під Маріуполем, яке знаходиться на самій передовій. Селище утримують вояки батальйону морської піхоти.

    Війна на сході України. Фото.
    Українське радіо Телеканали онлайн Українські інформери Стартова сторінка Анекдоти Тости та привітання мапи України Український гороскоп Антисуржик Український інтернет магазин Джерела з історії України Історія УПА