Северин Наливайко
admin 5 739 0
Северин Наливайко – козацький отаман, гетьман України (обраний в Чигирині в 1596 році), характерник, керівник великого селянсько-козацького повстання (1594-1596рр.) проти польських і українських магнатів і шляхти.
Народився 1560 року в Гусятині нині Тернопільська область, хоча в деяких історичних працях вказуються також Кам'янець-Подільський або Острог. Северин походив із дрібної української православної шляхти. Після смерті батька, закатованого слугами польського магната Валентія Александра Калиновського, переїхав з матір'ю до старшого брата Дем'яна в Острозі. Його брат, Дем'ян, священик домашньої церкви князя Костянтина Острозького в Острозі, був пов'язаний з Острозькою академією, викладав у її стінах. Другий брат Северина мав шевську справу в Острозі.
С.Наливайко дістав добру освіту в Острозі, потім пішов на Запоріжжя, брав участь у походах запорожців проти Османської імперії (Туреччина і Кримське ханство). За свідченням польського хроніста Йоахима Бельського, С.Наливайко був «людина незвичайна, вродливий чоловік, до того ж чудовий гармаш», відзначався винятковою хоробрістю, був талановитим воєначальником. Повернувшись згодом до Острога, вступив на службу сотником надвірної корогви (тобто охорони) до великого українського магната Костянтина-Василя Острозького. На цій посаді брав участь у конфлікті свого господаря з запорізьким гетьманом Криштофом Косинським, внаслідок чого його стосунки з запорожцями були надовго зіпсовані.
1594 року залишив службу, організував на Брацлавщині загін нереєстрових козаків. Влітку 1594 року на чолі 2 500 нереєстрових козаків рушив у Молдову: розбив кримських татарів (йшли на Угорщину), захопив зброю, кілька тисяч коней. Повернувшись на Брацлавщину, звернувся до запорожців, закликав почати спільну боротьбу проти турецько-татарських загарбників та проти польських і українських магнатів, шляхти.
Після кількох вдалих походів на Молдову у спілці з запорізькими козаками (1594, 1595 рр.) Наливайко очолив повстання проти польської шляхти, яке поширилося на Поділлі, Волині, частково Київщині й Білорусі. Козаки при допомозі міщанства і селян заволоділи Брацлавом, Гусятином, Баром, Каневом, Черкасами, Слуцьком, Могилевом, іншими містами. Водночас на Вкраїні діяв загін повсталих запорожців під керівництвом Григорія Лободи і Матвія Шаули. Об'єднанню загонів перешкоджала недовіра, з якою запорожці ставилися до С.Наливайка після повстання К.Косинського.
|
Северина Наливайка неодноразово катували. Козаки намагалися влаштувати втечу гетьмана, передавши йому в тюрму пилку. Однак йому не вдалося втекти.
Северин Наливайко був людиною нового рівня, оскільки мав освіту і великий досвід бойових дій, тому він становив для поляків особливу небезпеку.
11 квітня 1597 р. в центрі Варшави Наливайкові прилюдно відтяли голову, потім четвертували і частини тіла повісили на площі.
|
В кінці 1595 року польський уряд доручив гетьманові Станіславу Жолкевському приборкати повстання. Перед спільною загрозою С.Наливайко у квітні 1596 року об'єднав своє військо із запорожцями на чолі з М.Шаулою. Повстанське військо відбило наступ поляків під Білою Церквою, потім змушене було відступити на Лівобережжя.
Внаслідок невдалого для козаків Солоницького бою угодовська частина козацької старшини організувала змову, підступно захопила С.Наливайка, М.Шаулу, інших керівників повстання; 28 травня (7 червня) 1596 року видала їх С.Жолкевському. Незважаючи на обіцяну амністію для повстанців, С.Жолкевський вирізав більшість козаків.
Після страшних тортур С.Наливайка було страчено (чвертовано) у Варшаві.
Більше про Наливайка