Козацтво, Визначні постатті
Яворницький - вольності запорізьки козаків

Яворницький (Еварницький) Дмитро Іванович  (1855-1940 pp.) - історик, археолог, етнограф, фольклорист, лексикограф, письменник, дослідник історії українського козацтва, академік Всеукраїнської академії наук (1929 p.). Народився на Харківщині в родині дяка. Закінчив Харківський університет.

У 1886-1891 pp. Дмитро Яворницький викладав історію в гімназії й на педагогічних курсах у Петербурзі. Як політично неблагонадійного його в 1892 р. було вислано під нагляд поліції до Ташкенту. У 1897-1902 pp. він працював як приват-доцент на кафедрі історії Росії Московського університету. Паралельно з педагогічною роботою Дмитро Яворницький продовжував дослідження історії Запорозької Січі (Запорізька Січ), організовуючи археологічні розкопки на Запорожжі та нідвідуючи архіви Москви, Варшави, Києва, Соловецького монастиря й закордонні (Туреччина, Персія, Палестина).

3 1902 по 1932 pp. він працював директором Катеринославського крайового історичного музею.

У 1927 р. його було призначено відповідальним керівником археологічного нагляду над розкопами на території будівництва Дніпрельстану. В історичних дослідженнях основну увагу Дмитро Яворницький присвятив історії Запорозької Січі.

Серед його праць: «История запорожских казаков», «Очерки по истории запорожских казаков и Новороссийского края», «Вольности зацррожских казаков» та ін. Цінні фактичними даними збірники підготовлені під керівництвом Дмитра Яворницького: «Сборник материалов для истории запорожских казаков, «Источники для истории запорожских казаков», «До історії Степової України» та ін. Відомий вчений зібрав багатий етнографічний і фольклорний матеріал.

Яворницький зібрав багатий етногр. і фолкльорний матеріал; ще за студентських pp. він записав понад 1 000 пісень і бл. 500 оп.; серед праць на ці теми варті згадки: «Запорожье в остатках старины и преданиях народа», т. І — II (1888), в якому вміщено 55 малюнків і 7 планів місцевостей (деякі малюнки виконав І.,. Рєпін); «По следам запорожцев» (1898), де зафіксовано зустрічі і розмови з нащадками запорожців, подано пісні про Запоріжжя, описи ігор, нар. танців, матеріалів нар. медицини тощо; «Древнейшие обыватели Южной России» (1899), «Малороссийские народные песни, собранные в 1878 — 1905 гг.» (1906), де зібрано 830 пісень, колядок, щедрівок, веснянок, переважно записаних з голосу; «Рибальчі заводи на низу Дніпра» (1927). У 1906 — 36 Я. зібрав 2 302 пісні, з них 255 з нотами, які, однак, лишилися в рукописі.