Етнографічний регіон Опілля запозичив свою назву у географічного краю, який неширокою смугою простягається вздовж передгір'я Карпат. Сама назва означає місцевість, вільну від лісу. За історико-географічним районуванням Опілля відноситься до Галичини. За сучасним адміністративно-територіальним поділом Опілля охоплює південну частину Старосамбірського, Самбірського, Дрогобицького, Стрийського та Жидачівського районів та крайню північ Сколівського району Львівської області, північну частину Долинького та Рожнятівського, Калуський, Галицький, Рогатинський райони Івано-Франківської області, Бережанський, Зборівський, Козівський, Підгаєцький та Монастириський райони Тернопільської області. Опільський регіон на півночі межує з Галичиною, на південному сході — з Західним Поділлям, на південному заході — з Бойківщиною. Межею регіону на заході є державний кордон з Польщею. Опільський комплекс вбрання" виявляє ознаки переходового типу між галицьким на півночі, бойківським на півдні та лемківським на заході. Сорочки вишиванки опільських жінок були переважно уставковими, з "крискою" (невеликим стоячим комірцем) або невеликим виложистим коміром, які здебільшого оздоблювали вишивкою.

Розповімо про жіночий безрукавний плечовий одяг на теплу пору року поверх сорочок. У різних районах краю його по-різному називали: камізоля, камізелька, камазоля, лайбик, лейбик, лайбік, бунда, гунча.

Шили його із домотканого конопляного, бавовняного полотна, сукна, фабричної тканини (шовк, атлас, сатин, ситець, шерсть) та шкіряних кушнірських виробів. Вишивкою оздоблювали передні поли, спинку, кишені різними техніками шиття - хрест, низинка, гладь, а із 30-х років XXст -вишивкою із бісеру. Наприклад, на Хустщині мені повідали: "У селі в давнину шили гладьом і казали "заповнюємо передню полу, спинку". Вишивка була голубим, синім, черленим кольорами. А коли почали вшивати (вишивати) хрестиком вишиванки, то вшивали різними кольорами".

Галицький комплекс найбільш яскраво виявляється в трьох локальних варіантах — північно-західному (Яворівщина на кордоні з Волинню та Польщею), центральному (Городоччина і Миколаївщина, які межують з Опіллям) та східному (Золочівщина на пограниччі з Західним Поділлям). Уставкові яворівські жіночі сорочки вишиванки виділялися яскравою поліхромною вишивкою рослинної орнаментики, якою оздоблювали уставки, манжети та відкладний комір. Декоративне оздоблення яворівських сорочок формували виконаними червоною заполоччю пишними квітково-рослинними мотивами, які доповнювали делікатним вкрапленням вишитих синіми, чорними та жовтими нитками маленьких листочків та контрастно виділених серцевин квітів або лише їх контурних підводок. У вишивці яворівських сорочок поєднувалась гладь і стебелева техніки. Цей принцип поєднання двох технік при виконанні вишивки отримав назву "яворівка", або "бавничкова вишивка".

Вже до кінця XVI століття запорізьке козацтво перестало бути дивиною, екзотичним явищем для Європи. Україна, яка входила до складу Речі Посполитої, починає відігравати все важливішу роль у міждержавних відносинах країн Старого Світу. І, попри те, що запорізькі козаки були підданими польського короля, вони дуже часто вели самостійну політику у військовій сфері, не озираючись на Варшаву.

Так, після кількох їхніх  вдалих походів у 80-х роках XVI століття (насамперед після взяття і зруйнування турецької фортеці Бендери 1583 року) ватиканська дипломатія вирішила залучити запорожців до участі у «Священній Лізі» — союзі християнських держав, занепокоєних посиленням експансії турків-османів у Європі.

Конотопська битва – надзвичайно цікава сторінка вітчизняної історії, сторінка, яка всіляко замовчувалася в радянській історіографії, сторінка, яка викликає неадекватну реакцію представників антиукраїнських сил. Не особливо звертають увагу на героїчні події і ліберальні сили, яким значно краще говорити про трагедії, жахи, братовбиство, будуючи історичний процес виключно на стражданнях, забуваючи про героїку.

Так що ж сталося під Конотопом у червні 1658 року?

«Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув за один день, і вже ніколи після того цар московський не був у змозі вивести в поле такого блискучого війська. У жалібній одежі вийшов цар Олексій Михайлович до народу й жах охопив Москву...»

Рядки історичного твору відомого російського вченого Сергія Соловйова.

Гадяцький договір — угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч за ініціативою гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як третього рівноправного члена двосторонньої унії Польщі і Литви.

В основу примирення України та Польщі було покладено реалізований на Люблінському сеймі 1569 р. принцип — федеративного устрою Речі Посполитої.

Умови та наслідки Гадяцької угоди Текст Гадяцького договору

Універсали Української Центральної Ради — грамоти-прокламації, що їх видавав український парламент для широкого загалу, як гетьмани козацької доби. Українська Центральна Рада (УЦР) видала 4 Універсали, які визначили етапи української держави — від автономної до самостійної.

Проголошення суверенної Української Народної Республіки викликало значний міжнародний резонанс. Її визнали в 1918 році: Румунія, Франція, Великобританія, США, Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина, Японія, Китай, Португалія, Данія, Греція, Норвегія, Ірак, Іспанія, Фінляндія, Польща, Швеція, Швейцарія та інші; у 1919 році - Угорщина, Чехословаччина, Ватикан, Голландія, Італія тощо"

Умови універсалів  I Універсал  II Універсал

III Універсал  IV Універсал  Копії універсалів

від 27 березня 1654 р.

Бють чолом великому государеві цареві і великому князеві Олексію Михайловичу, всеї Великої і Малої Росії самодержцеві і многих держав государеві й обладателеві піддані його царського величества Богдан Хмельницький гетьман Запорізького війська і весь мир християнський російський, аби його царське величество пожалував їх тим (дав їм те), про що битимуть чолом (проситимуть) посланики їх, а вони його царському величеству служитимуть во-віки в усім що їм государ повелить.

____________

Статті Богдана Хмельницького

ЖАЛУВАНІ ГРАМОТИ:  Привілей війську Запорізькому      Привілей шляхті.

Оригінальна назва: Нескорений
Рік випуску: 2000
Жанр: Драма, військовий,історичний
Країна (кіностудія): Україна, кіностудія Довженка
Режисер: Олесь Янчук
В ролях: Григорій Гладій, Вікторія Малекторович, Віктор Степанов, Володимир Горянський, та інші...
Якість: DVDRip
Формат: AVI
Відео: DivX, PAL 25.00, 704x448, 1497 кбит/с;
Аудіо: Звук #1: Російський, AC3 2.0, 192 кбит/с Звук #2: Український (Оригінал), AC3 2.0, 192 кбит/с
Розмір: 1399.47 Mb
Тривалість:01:43:19
Перевод: Український,Російський

Про фільм:1950 рік. Вже давно закінчилася Друга Світова війна, а на теренах Західної України, в Карпатах ще І продовжували збройну боротьбу знесилені...

Правителі ХХ-го століття