Україна » Традиції та звичаї » Народна творчітсь
Лялька-мотанка

Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитині ляльку, щоб та гралась. Лялька буває різної форми - великою й маленькою. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає.

Мотанка є втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній, зробленій нашвидкоруч, щоб заспокоїти, зайняти дитину, чи виготовленій старанно, як подарунок на свято, закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил. Мотанки успадковуються доньками від матерів та зберігаються до часу народження першої дитини. Кожна лялечка була індивідуальним витвором майстра, несхожим на інших ляльок.

 Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею - ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду.  

Як зробити ляльку-мотанку?

Хатня мотанка є оберегом, захисником дому, в якому вона знаходиться та родини, якій вона належить. Пов’язана з ідеєю материнства, родючістю,хлібом. Навіть коли жінка робила ляльку для дитячої гри, вірила у магічний засіб викликати появу на світ ще однієї дитини. Також вірили у магічну здатність ляльки прилучати до дівчини судженого, якого вона покохала.

Перевага жіночих зображень над чоловічими з давніх часів пов'язана із уявленням про богиню родючості. Образ молодої дівчини, не жінки, характерний для давніх слов'ян не тільки щодо родючості, а і взагалі життя. Богиня родючості у словенців та українців "Донда" означає ''кукла''. Зигзагоподібні та хвилясті лінії пов'язані з водою. ''Криниця"- дівчина - символ нареченої в казках та піснях.

На початку 20ст. лялька була в центрі обряду. Узимку та навесні ляльки спалювалися (''колодій'',''масляниця''), влітку - закопувалася в землю (''зозуля"), топилася у воді або спалювалася("Купайло", "Марена"). Ляльки робилися до весілля, під час хвороби дитини (вважалося, що хвороба з дитини повинна перейти в ляльку), у разі жіночого безпліддя, посухи, для різних чаклунських маніпуляцій і т.д.

В деяких селах, де були знайдені ляльки, вони мали назву “кукли” . "Куклою" називають в народі жмуток стиглого колосся. Недожатий, залишений на краю поля й закручений по сходу сонця, прикрашений яскравими стрічками і клаптями. Іноді його ”пригощають” їжею. Робиться це для забезпечення майбутнього врожаю. А жмуток нестиглих колосків, закручених ”проти сонця”, що називається ”закрутка”, ”завой” накликає неврожай та біду.

Ляльок з тканини (ганчір'я, клаптів) по селах уже майже не роблять. Проте в 50-их роках ляльки робилися в масовому масштабі. Вченими було зібрано і збережено багато ляльок із сіл Середньої Наддніпрянщини - Полтавщини, Черкащини, Київщини, Харківщини та Карпат. В містах же стає популярною авторська лялька - автентична, стилізована, з тканини, колосків або навіть із глини.

Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під'юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску - підібрано все в традиціях Подільського краю. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи - минулий, теперішній і майбутній; обов'язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - що символізує зв'язок з небом. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити цей оберіг, тому дівчата до цього ставились так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника.

Лялька-мотанка в Інтернеті:

Тетяна Білокрилець. Все своє життя захоплювалася українськими народними традиціями, нашим невичерпним самобутнім мистецтвом, вивчала у всіх проявах, заглиблюючись у його сакральні пласти, таїни, стежу за його бурхливим розвитком в історії…

Вважає, що лялька-мотанка є незабутнім й неперевершеним українським національним сувеніром, сакральним оберегом для своїх господарів, вишуканим подарунком для найвибагливіших поціновувачів мистецтва й усього прекрасного та … ексклюзивного!

Сайт - http://motanka.ucoz.ru

Контакти - +38-099-334-07-80 bereginya@ua.fm

Ляльки мотанки Тетяни Білокрилець:

На сайті - http://motanka.kiev.ua/ вважають, що мотанка – це й іграшка, й оберіг. Вважається, що вони з’явилися ще у добу пізнього палеоліту. Тож нині ляльці вже сім тисяч років. У дохристиянські часи мотанки робили з найпростішого матеріалу – сіна, клаптиків тканини, ниток, стрічок. Люди знали, лялька не може бути на когось подібною. Мати, створюючи донці іграшку, ніколи б не наважилась намалювати очі, ніс або губи. Замість людських рис у неї на обличчі хрест – символ Сонця.

Як зробити ляльку-мотанку?

1. Береться клапоть білої тканини або хустка, начиняється ганчір'ям і зав'язується вузлом. Виходить голова - єдина об'ємна частина ляльки. Потім голова перев'язується нитками в такий спосіб, що там, де має бути обличчя утворюється хрест, намотуємо нитку,  бажано,  від себе. Спочатку вертикально потім горизонтально. Спробуйте зробити хрест простими нитками наприклад муліне.  

За повір'ям, хрест вишивали на голівці ляльки для того, щоб в тільце не потрапила нечиста сила. Тоді мотанка буде безпечною і оберігатиме свого власника. Подібний хрест, тільки навкіс, є на обличчях ритуальних ляльок з гірських місцевостей Грузії та Таджикістану.

2. Примотуємо голову до палички або до качана кукурудзи або до шишки, те що є під рукою і підходить по розміру

Варіанти іконографічного оформлення облич ляльок Серед. Наддніпрянщини. Більш виразні й складні хрести роблять в осередку зародження ляльок, менш виразні - у віддалених  місцевостях

3. Робимо ручки. В цей раз я змотала просто прямокутничок жорсткої тканини і прикріпила до тулуба, а потім обмотала ниткою. Можна намотати стилізовану вишиванку:)

Внутрішня будова (основа) ляльок Середньої Наддніпрянщини та Карпат

Етапи створення ляльки-мотанки "княгині". Так робили бабусі села Золотоношка

5. Потім примотуємо юбки, плахти, попереднички, як заманеться  

Варіанти ляльок-мотанок побутового характеру

 Варіанти вузлових ляльок-''княгинь'', Середня Наддніпрянщина

:b_plakat4:  Детальна інструкція про те як зробити ляльку мотанку - дивитись

Якщо ви робите оберіг, то треба дотримуватися певних правил:

Нитки мають бути натуральні: шерсть або льон. я користуюся лляним шпагатом. Виглядає чудово і навіть пахне травою. Можна робити ляльку із соломи чи трави. Солому треба розпарити у воді, а траву прив'ялити на сонці для гнучкості. Нитку мотаємо за Сонцем, тобто спрямовуємо енергію у русло росту і розвитку. На кожен зав"язаний вузлик наговорюємо побажання. Можна молитву, можна просто "на здоров"я", на "добробут" і тп. При рівнянні ляльки, обрізанні зайвих ниточок говоримо заговір: "нитку відрізаю - все лихе недобре від себе відтинаю, коли нитка перегниє, все лихе недобре у землю піде." ці шматочки закопуємо у місці де не ходять люди. Слідкуйте, щоб не обрізати дуже багато, бо можна відмовитися і від хорошого у житті. Ляльці не роблять обличчя, лише прямий хрест - символ сонця. Ляльку тримають у ліжечку, вона вбирає в себе негатив. Якщо трапляється щось лихе. ляльку спаллють або закопують у землю.

Ляльки поблизу Канева, Переяслава-Хмельницького, абова, Золотоноші, Решетилівки на Полтавщині мають на обличчі хрести, набрані із чорних ниток; трохи нижче по Дніпру, у районі Чигирина та Кременчука, хрести набираються з кольорових ниток у такий спосіб, що посередині, на розхресті, утворюється квадрат чи ромб.

Хрест, як символ, означає життя (походить від солярного знаку, символу Сонця), рух Сонця по небосхилу. Коло - річний шлях Землі навколо Сонця. Найвища точка у колі символізує день зимового сонцестояння, нижня точка - день літнього сонцестояння. Звідси права та ліва точки - дні весняного та осіннього рівнодення.

Чотири сектори - чотири пори року, чотири сторони світу, чотири стихії - вода, вогонь, повітря і земля. Або як поділ на божественне (вертикальна смуга) і земне (горизонтальна смуга).

Та головне - спосіб творення і внутрішня основа ляльки. Має вузловий характер і робиться шляхом зав`язування і намотування шматочків тканини без допомоги голки. Ось чому лялька має назву ''мотанка''. До голови зі звисаючими кінцями хустки прив'язуються або накручуються клапті, що імітують сукню або спідницю, плахту, запаску, фартух. На голову одягається убір, інколи схожий на обрядовий убір нареченої.  

Цікаво:

Найбільшу ляльку-мотанку зробили у Львові30 квітня 2011року, її замірювала уповноважена від «Книги рекордів України» начальник управління туризму Львівської міської ради Оксана Сидор, встановивши рекордний результат – 3 метри .

Львівську ляльку-мотанку виконали у традиційній вузловій техніці, із солярними знаками-хрестовинами на обличчі. На дерев’яному каркасі спочатку сформували голову із сіна, перекладеного цілющими символічними травами, зверху обмотали білим полотном. Тулуб також був із сіна, на який «вдягли» вбрання із сірого полотна, зверху ляльку декорували вінком із квітів і коралями. На одяг ляльки пішло 10 метрів лляної тканини, шість мотків ниток загальною довжиною 1,5 кілометра.

Теги: лялька, мотанка, оберіг, зробити, як