Україна » Традиції та звичаї » Український одяг
Жіночий одяг Закарпаття. Вишиванки Закарпаття

На Міжгірщині, Воловеччині, Хустщині, Тячівщині камізолі, камізельки, лайбики за кроєм прямоспинні, ледь приталені. Як правило, на початку XX ст. їх шили із білого домотканого конопляного полотна, внизу викінчували зубчиками, застібали на ґомбічки (ґудзики). Оздоблювали вишивкою геометричного і рослинного характеру "красними взорами косиць черленого і синього кольору бавовнями купованими нитками. Красно то було".
На Воловеччині у смугах компонували традиційно орнаменти геометричного характеру: "баранячі ріжки", "косиці", "зубці", "окінця". У вишивці вишиванок домінують здебільшого темні кольори з поєднанням різних відтінків черленої (червоної) барви.

У різних стилізованих рослинних орнаментах переважає велика "косиця" з гілочками, листям, пуп'янками. Особливо це поширилося на оздобленні лайбиків, які у 40-50-х роках XX ст. почали шити із тонкого фабричного купованого сукна. Це підтверджує вишиванка на лайбику із с. Щербовець Воловецького району.

Систематизація експедиційних матеріалів і музейних збірок свідчить про те, що на Закарпатті існував як локальний, характерний для певної етнографічної групи українського народу, плечовий безрукавний одяг, так і набутий внаслідок контактів з іншими етносами, що проживали поруч з українцями. "Лайбик молодиця одягала лише на весілля та й дівчата носили їх на свята, їх обшивали пангликами, зубчиками. Жона в такому вбранні пикна - охайна, гарна".

Із опитувань дізнаємося, що мереживом почали оздоблювати і одяг вишиванкі вжиткову святкову тканину в інтер'єрах у 30-х роках XX ст., яку виготовляли вручну з білих "шпулькових" (купованих) ниток.
Подібні за кроєм лайбики і в селі Хижа Виноградівського району, лише інколи їх орнаментували вишивкою із бісеру у вигляді поздовжніх кривуль, які утворюють на передніх полах і спинці ромби з "косицями" та обцяцьковані купованими ґомбічками (ґудзиками).

На Ужгородщині в 20-40-х роках XX ст. заможніші дівчата оздоблювали свої камізельки бісером, їх шили із фабричної тканини та чорного оксамиту. За кроєм вони нічим не відрізнялися від тих, які на початку століття шили із домотканого полотна, лише внизу їх оздоблювали розрізаними "язичками", кожного з яких вишивали бісером.

До весняно-осіннього теплого періоду пасували хутряні бунди, гунча, зшиті із шкіряних виробів, які вовною були повернуті до тіла, а зовні шкіру оздоблювали вишивкою. Знаходили і закуповували їх до колекції у Хустському, Тячівському і Міжгірському районах. Вони коротенькі - до талії, з круглим вирізом горловини, обрамлені навколо горловини, рукавів, по краях передніх піл і внизу чорним смушком, оздоблені сукном, сап'яном, поли і спина суціль зашиті. Вишивка на вишиванці рельєфна, виконана вовняними нитками або купованими фабричними нитками - "гарус" черленого, вишневого кольорів, з вкрапленням зеленого. Традиційний узір - "косиці".