Дата:     Переглядів: 1 706    Коментарів: 0   |  

У

оцінило: 0 люд.
 

У
У

Українська Вiйськова Органiзацiя (УВО)
Утворена Є.Коновальцем з найближчими співпрацівниками Р.Сушко, А.Мельник, Ю.Отмарштейн 30.8.1920 в Празі з кількох націоналістичних військових організацій 1921 вступили багато старшин УГА. Осередок - Прага. Діяла теж в Литві (Ковно), тут видавалась "Сурма". Філію в Ковно очолював Рев'юк.

Найбільший центр діяльності - Берлін. 1922 Коновалець встановив зв'язок з нім. ГШ [141, З.Книш]. Prowadzila akcje sabotazowe, dywersyjne, terorystyczne, szpiegowskie na rzecz Niemec... Program przewidywal przygotowanie szerokich mas ukrainskich do walki zbrojnej pszeciwko Polsce i ZSRR... Dzielіla sie na sekcje: oswiatowa, propagandowa i bojowa [89 або 112?]. В Україні керувала Начальна Команда УВО. Проводила масові акції: бойкот присягання на вірність Польщі, перепису населення ЗУ як частини польської держави 1921, набору до польського війська. Атентати: 25.11.1921 С.Федак на Пілсудського, 19.10.1926 Р.Шухевич, Б.Підгайний на Собінського (за це судили Вербицького і Атаманчука), Т.Улицький, Нагорняк - поліційного агента в Стрию, жандарма в Добростанах б. Львова, ліквідація станиці поліції в с. Фирлові, Рогат., 5.11.1924 Ольшанський - президента Войцеховського (невдалий), терноп. воєводу, 5.1922 - спалення військ. складів в Перемишлі, пошкодження залізниці Львів-Бібрка, 3.6 спалено жандармерію в Яворові, 16.6 - в Городку, 28.6 водну станцію в Любачеві, 2.7 залізничну ст. в Сопотові б. Кут, 9.6 залізн. ст. б. Городка, .9 староство в Печеніжині [?]. 1929 увійшла в склад ОУН як окрема бойова референтура.

Українська Головна Визвольна Рада (УГВР)
Верховний керівний орган укр. народу і його збройної сили, створений на основі всеукр. об'єднання з ініціативи Гол. Команди УПА. В березні 1944 з різних одиниць з укр. політичного, громадсько-суспільного світу створюється Ініціативний комітет. В липні скликані збори, що створюють УГВР та опрацьовують її платформу. УГВР оформляється як тимчасовий державний орган до часу скликання Установчих зборів. Постійна Президія з президентом на чолі, та Генеральний Секретаріат - підпільний національний уряд, Голова Ген. Секретаріату та Ген. Секретарі. Члени УГВР мали залишитися в Україні, а на Захід Президія УГВР висилає закордонне представництво ЗП УГВР [102]. Очолив УГВР Р.Шухевич [103, М.Григор]. Утворена на Великих зборах 11-14.7.1944 на лісничівці б. с. Недільна, Старосамб. На цьому місці встановлений пам'ятник [ЗВУ 4.8.92]. Члени УГВР, які брали участь у Першому Вел. Зборі Я.Біленький, І.Вовчук, Р.Волошин, І.Гриньох, М.Дужий, М.Лебедь, О.Логуш, К.Мешко, В.Мудрий, К.Осьмак, З.Пеленський, Й.Позичанюк, В.Потішко, М.Прокоп, Д.Ребет, П.Турула, П.Чуйко, Л.Шанковський, П.Шумовський, Р.Шухевич. Дали згоду на членство в УГВР, та не змогли взяти участі у ВЗ І.Багряний, Є.Врецьона, М.Галянт, О.Малиновський, В.Охримович. Кооптовані члени УГВР: О.Дяків, Г.Зелений, В.Кук, П.Федун, М.Хмільовський [ШП 16.7.94].(Див. теж Унiверсал УГВР).

Українська Народна Революційна Армія (УНРА)
Цю назву вжив М.Боровець ("Бульба") в одній із своїх листівок 1943. А 12.2.1944 з'явилося перше офіційне звернення тзв. уряду УРСР "до учасників УПА-УНРА" [102].

Українська Народна Самооборона (УНС)
Збройні відділи, сформовані 1943 на тер. Галичини з наказу Проводу ОУН для боротьби проти Ковпака в Карпатах. Назву впроваджено з тактичних мотивів - обдурити німців, щоб не утотожнювали з УПА. Після розбиття Ковпака (частково в боях з УНС, остаточно - нім. засідка в Ворохтянському просмику) відділи очищують терен з недобитків Ковпака та насаджених агентів, доповнюються, закладають табори, проходять вишкіл. Карпати стають другою стратегічною базою укр. збройних сил [102]. "...Ми почали організувати по селах самооборонні гуртки, де обіч оборони чи евакуції міста чи села, кожний мусів знати роди зброї, якою ми диспонували, історію України, ОУН, Декалог, Молитву і всі правила ОУН [103, І.Мельник]. ...В перших числах липня 1943 виступили збройні відділи УНС в Галичині. Зродилася з потреб оборони народу перед окупантським терором, але скоро почала формуватися у кадрові армійські частини - з Постанови ІІІ НВЗ (21-23.8.1943) "Два роки боротьби". Ще наз. СКВ - самооборонні кущові відділи, один на село або кілька сіл. Зброя захована по домах, вишкіл - ночами [107].

Українська Повстанча Армiя (УПА)
Військова формація, створена з метою оборони населення від терору окупантів і виборення Української Самостійної Соборної Держави. Перші відділи постали восени 1942. Створення УПА офіційно реєструється датою 14.10.1942 (постанова УГВР від 30.5.1947). Бойові дії фактично почала в лютому 1943. Назва походить від ІІ Зимового походу армії УНР під. кер. Ю.Тютюнника 1921 р. ОУН почала організувати антинацистський опір ще з вересня 1941. Восени 1942 під кер. С.Качинського організуються і вишколюються відділи на Поліссі. 7.2.1943 сотня Г.Перегійняка розгромила поліцію в м. Володимирець (півн. Рівненщина). 3 Конференція ОУН СД 17-21.2.1943 прийняла рішення перейти у відкриту збройну боротьбу з нім. режимом. Швидко зростає кількість бойових відділів, акцій, розширяються терени дій. До УПА переходить більшість укр. вартівничої та допоміжної поліції. Необхідність єдиних дій проти нім. карателів привела до приєднання до УПА мельниківських повстанських загонів в липні 1943, а також залишків УНРА - армії Т.Бульби в серпні. На кінець 1943 терен дій охоплював 4 воєнні округи (ВО) або Групи: "Заграва" - півн. Рівненщина і півд. Пинщина, к-р пор. І.Литвинчук - "Дубовий"; "Турів" - Волинська та півд. Берестейської обл., пор. Ю.Стельмащук-"Рудий"; "Богун" - півд. Рівненщина, Кременеччина, частково сх. Поділля, пор. П.Олійник-"Еней"; "Тютюнник" - Житомирська обл, пор. Ф.Ооробець-"Верещака". Ходили також рейдами в Кам.-Подільську, Вінницьку, Черкаську обл., допомагали місцевій сітці нищити нацистів, формувати повстанські відділи. Перший Гол. к-р УПА - Д.Клячківський-"Клим Савур", шефи КВШ - В.Івахів-"Сонар", В.Сидор-"Шелест", Л.Ступницький-"Гончаренко". До УПА масово переходили був. полонені ЧА, з яких німці творили помічні відділи (найчисленнішими були азербайджанські, узбецькі, грузинські, татарські). Восени в УПА їх було 1-2 тис (за О.Тищенко, ШП 26.4.01 до кiнця 1943 кiлькiсть iнтернацiональних бiйцiв в УПА сягала 10000 чол. При штабi УПА координатором цих вiддiлiв був Д.Карпенко. Була тайна умова з мадярами (їх відділи охороняли шляхи та залізниці) про ненапад, обмін продуктів на зброю, інформацію. В Галичині військовий вишкіл молоді проводиться від 1941 р. під кер. КВШ (Л.Павлишин-"Вовк"). З червня 1943 організуються відділи Укр. Народної Самооборони під ком. пор. О.Луцького - "Андрієнка". В грудні перетворюється в регулярну УПА. Мала 6 Груп (ВО): ВО-1 - Львів і Янівський полігон, хор. Харків-"Хмара"; ВО-2 - Львівська обл., Любачівщина, Холмщина, пор. О.Линда-"Ярема" (пізн. м-р В.Левкович-"Вороний"), ВО-3 - Терноп. обл. (без Кременеччини) і Рогатинщина, хор. О.Польовий-"Остап" (пізн. В.Якубовський-"Бондаренко"); ВО-4 - Станисл. обл. і Буковина, пор. І.Бутковський-"Гуцул" (пізн. м-р. М.Твердохліб-"Грім"); ВО-5 - Дрогобицька. обл., пор. Белейлович -"Дзвінчук"; ВО-6 - Лемк., Перем., Яросл., хор. Я.Чорній-"Ударник" (пізн. М.Онишкевич-"Орест"). В листопаді 1943 створена Головна команда і Головний військ. штаб (ГВШ). Гол. командир - підполк. Р.Шухевич-"Тарас Чупринка", шеф ГВШ - м-р Д.Грицай-"Перебийніс", заст. - сот. О.Гасин-"Лицар". Первісна УПА на Волині і Поліссі дістала назву "УПА-Північ", к-р м-р Д.Клячківський. Мала 3 ВО ("Турів", "Заграва" і "Тютюнник"), від серпня 1944 - 2 ("Завихост" і "444"). В Галичині -"УПА-Захід", м-р В.Сидор. В лютому 1945 переформована на 4 округи, кожна складалась з тактичних відтинків (ТВ). В кінці січня 1944 на тер. Півд. Рівненщини організувалась "УПА-Південь" (часом називали "УПА-Схід"). Сюди ввійшли більшість відділів Групи "Богун" з УПА- Північ, повстанські відділи Кам.-Поділь., Вінн. та сх. теренів К-р - В.Кук-"Леміш". Після 1944 р. фактично перестала діяти. ГВШ, штаби ГВО і ВО мали 7 управлінь (відділів): оперативний, розвідчий, постачання, персональний, вишкільний, політичного виховання, військ. інспекторів. Основною бойовою одиницею була сотня. 1943-45 більшість сотень були об'єднані в курені, в деяких теренах два і більше куренів тимчасово творили загін. Військові одиниці однієї ВО творили "групу" (аналог дивізії), всі групи однієї ГВО - корпус. Сотня мала 3 чоти по 3 рої (на початках по 4 чоти, 4 рої). Рій - 10-12 вояків, 1 легкий кулемет, 2-3 автомати, решта - кріси. Почет сотенного: політвиховник, бунчужний, санітар, зв'язкові, деколи рій ВПЖ, розвідників чи важкої зброї. Штатний склад сотні - 163 вояка. До літа 1944 часом мали 180-200, від осені 100-130, 1946-49 наполовину менше. Зброю, амуніцію, одяг здобували від ворога.. Найпопулярніша зброя - ППШ, РПД. Курінь мав 2-3 сотні, деколи ще окремі чоти: ВПЖ, важких кулеметів, сотенних мінометів, розвідчої кінноти. В почті чи штабі куреня - шеф штабу або адъютант, політвиховник, часом бунчужний, капелян, лікар, в УПА-Північ референт СБ. Один із сотенних - заступник курінного. З 2-ї пол. 1944 в УПА-Північ і УПА-Південь тактичною одиницею стала бригада (б. 400 людей). Ділилася на загони, ті - на відділи і підвідділи. 1945 відділи і підвідділи прийнялися і в УПА-Захід. УПА це гол. піхота, та 1943-44 були окремі сотні кінноти і легких гармат, кінні розвідчі чоти в куренях.

Військові звання. Рядові: стрілець, ст. стрілець; підстаршинські: вістун, ст. вістун, булавний, ст. булавний; старшинські: хорунжий, поручник, сотник,майор, підполковник, полковник, генерал-хорунжий, генерал-поручник, генерал-полковник (два останні були передбачені, не присвоювались). Функційні: ройовий, чотовий, сотенний, курінний, к-р загону або ТВ, к-р ВО, крайовий к-р УПА, гол. к-р УПА. В січні 1944 введені функційні відзнаки. Пізн. відмовились від них, щоб не деконспірувати командирів. Відзнак для військових звань не було.

Нагороди і відзначення (введені в січні 1944): Золотий Хрест бойової заслуги 1 та 2 кл., Срібний Хрест бойової заслуги 1 та 2 кл., Бронзовий Хрест бойової заслуги, Вирізнення в наказі КВШ, Похвала в наказі ВО, Признання в наказі відділу. Золотий Хрест заслуги, Срібний Хрест заслуги, Бронзовий Хрест заслуги - за працю для УПА, гол. членів теренової сітки, політвиховників чи цивільних осіб. За поранення - Срібна зірка, 5 поранень - Золота зірка. Нагороди оголошувались в наказах і підпільних публікаціях. Металеві відзнаки - хрести з'явились тільки в 1951, виготовлені за проєктом Н.Хасевича. Кістяком творіння УПА, рушійною силою була ОУН. Коли військові штаби і бойові відділи сформувались в окрему військову структуру, сітка ОУН перебрала на себе функції запілля: безпека і контррозвідка, медично-суспільна опіка (УЧХ), резерв (самооборонні кущеві відділи - СКВ), постачання. Від липня 1944 керівним органом воюючої України стає УГВР. Вона ухвалює всі стратегічні рішення, присвоює військові звання (від майора і вище), затверджує найвищі відзначення. 1948 встановила нагороду "Медаль за бортьбу в особливо важких умовах".

Кадри. В УПА йшли в осн. добровольці із всіх областей, всіх прошарків. Переважала сільська молодь з найближчих околиць. Початковий вишкіл тривав коло місяця. Старшин готовили протягом 4 міс. у вишкільних сотнях, куренях, школах. В період швидкого росту УПА 1943-44 найбільше молодших командирів отримували призначення на базі вирізнення під час бойових дій. Великою потребою був медичний персонал, членами якого великим відсотком стали лікарі-євреї.

Чисельність. Нім. і сов. джерела дають дуже перебільшені дані 100-250 тис. За даними ОУН свою найвищу чисельність УПА досягнула в 1944 р. і цей рівень ніколи не перевищував 25-30 тис. вояків. Сума всіх, хто воював у різні періоди, розуміється, в кілька разів вища. Після боїв весною і літом 1944 р. в УПА-Північ залишилось всього 11 куренів (бригад), в УПА-Південь - 3. Відділи, сформовані з інших національностей, були розбиті, або перейшли до большевиків. В січні-квітні 1946 НКВД провело тзв. Зимову або Велику блокаду. УПА зазнала великих втрат - до 40 відсотків. УГВР і ГВШ рішили в червні демобілізувати відділи, перевести їх в збройне підпілля. Весною 1947 влада Польщі розпочала акцію "Wisla" - депортацію і розпорошення в Зах. Польщі залишків укр. населення, що оминули виселення до сов. України. Задіяли понад 20 тис. війська. УПА групи "Сян" (16 бойових сотень) проривались до УССР або через Чехословаччину до Зах.Німеччини. Група перестала існувати. Відділи УПА-Північ припинили дії уже літом 1946, літом 1947 були демобілізовані останні відділи ВО "Буг" і "Лисоня". 1948-49 ще були активні дії в карпатській групі "Говерля". 3.9.1949 ГВШ видав наказ про розформування ще активних штабів і бойових одиниць. Після смерті ген.-хорунжого Р.Шухевича 5.3.1950 збройне підпілля веде дальше боротьбу під проводом полк. В.Кука до травня 1954 р. Деякі клітини на окремих територіях діяли набагато довше (окремі бої були в 60-х рр.). Упродовж 10-річчя боротьби проти відновлення більшовицької влади (1944-54) "компетентні органи" зареєстрували 14 424 нападів, сутичок, акцій. З боку окупанта загинуло біля 55 тис. осіб - 30 тис. вояків НКВД чи ЧА, 25 тис. "мирних жителів". Серед них 30 секретарів райкомів, 32 голови і заст. райвиконкомів, 37 комс. секретарів, 267 голів колгоспів, 1454 голів сільрад, сотні депутатів, тисячі агітаторів, донощиків. Очевидно, сюди входять і тисячі жертв, замордованих енкаведистами, що маскувалися під УПА чи СБ. За сов. джерелами, від 1944 до 1946 загинуло 56 тис. "бандерівців", 108 тис потрапило в полон, 48 тис. амнестовані. Абсолютна більшість з них це беззбройні, непричетні до боротьби люди. Крім того, в 1944-51 рр. з Зах. України запроторено на Сибір 203 тис., багато з яких померли уже в дорозі на заслання. Численні втрати та довгий період боротьби вказують на те, що це був масовий опір і мав широку підтримку населення. Пам'ять про бортьбу УПА впливала великою мірою на хід подій, що завершився проголошенням відродженої незалежності України, створенням власних збройних сил, поверненням державних символів, під якими боролись, вмирали, витримували довголітні катування члени збройного підпілля та вояки УПА [195].

УПА - Присяга
Я, воїн Української Повстанчої Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров'ю усіх Найкращих Синів України, та перед Найвищим Політичним Проводом Народу Укрїнського:

Боротися за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу. В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіми ворогами України.

Буду мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі української.

Буду чесним, дисциплінованим і революціно-пильним воїном.

Буду виконувати всі накази зверхників.

Суворо зберігатиму військову і державну таємницю.

Буду гідним побратимом у бою та бойовому життю всім своїм товаришам по зброї.

Коли я порушу, або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон

Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського народу.

Затверджена УГВР і введена наказом ГВШ ч.7, 19.7.1944. Надрукована у підпільному журналі "Повстанець" ч.1, грудень 1944 [103].

Українське Державне Правлiння (УДП)
Уряд Української держави, проголошений Державним Актом 30.6.1941. Я.Стецько - прем'єр, Л.Ребет - перший заступник, В.Стахiв - мiнiстр закордонних справ, М.Лебедь - безпеки, Я.Старух - пропаганди, I.Климiв - полiтична координацiя, М.Панчишин, заст. О.Барвiнський - охорона здоров'я, В.Лисий, заст. К.Панькiвський - внутр. справ, нар. господарства - вакантна, заступники Р.Iльницький, Д.Яцiв, лiсництва - А.П'ясецький, освiти i культури - В.Симович, пошти i телеграфу - А.Костишин, залiзничного транспорту - Мороз, сiльського господарства - Є.Храпливий, вiйськовий - ген. В.Петров, заст. - Р.Шухевич [58]. Трошки iнший склад подає М.Григор: 15 чол. збiгається, 6 чол. немає: Старух, Дзерович, Панькiвський, Костишин, Шухевич Симович. Є натомiсть iншi: iнж. Ю.Павликовський, д-р В.Родзикевич, О.Гай-Головко, д-р М.Росляк [103]. З донесення СД 4.7.1941: керiвництво уряду - Стецько, охорона здоров'я - Панчишин, юстицiя - Федусевич, безпека - Климiв, економiка - д-р Яцiв, преса i пропаганда - Головко, вiйни - Рiко Ярий, культури - незайняте. Цi данi непевнi i неточнi, бо ще йшли консультацiї. 1967 Я.Стецько в книзi "30 червня 1941" подає: Стецько - прем'єр i голова департаменту соц. реформ, Панчишин - вiцепрем'єр i охорона здоров'я, Ребет - другий вiцепрем'єр, Петрiв - оборона, Лисий - внутр. справи, Лебедь - держ. безпека, Стахiв - закорд. справи, Федорович - юстицiя, Павликовський - нац. економiка, Ольховий - фiнанси, П'ясецький - лiси, Радзикевич - нар. освiта i релiгiйнi справи, Гай-Головко - iнформацiя, Климiв - координацiя, Мороз - зв'язок [151]. Мiнiстр iнформацiї i пропаганди Олекса Гай-Головко, останнiй з живих членiв УДП, вiтав Установчий з'їзд КУН 17-18/10/1992 в Києвi [ЗВУ 27.10.92, М.Базелюк].

Український легіон самооборони (УЛС)
Коли (1943) УПА роззброїла відділ мельниківців, більшість стрілецтва перейшла в УПА, а частина - до нім. допоміжних частин та створила групу, що назвала себе "УЛС". Командантом був німець штурмбанфюрер СД Бігельмаєр, ад'ютантом - гавптштурмфюрер СД Вайхельт [102].

Український національний комітет (УНК)
Створений в червні 1941 за ініціативою ОУН-б громадськими зборами діячів різних політ. партій у Кракові, крім ОУН-м. Очолив д-р В.Горбовий, як перший заступник ген. В.Петрова, який не зміг прибути на з'їзд. Члени президії УНК: В.Андрієвський, С.Шухевич, В.Мудрий. Німці переслідували комітет [103, М.Григор]. Розв'язаний німцями на поч. липня - реакція на Акт незалежності. Лідери взяті під поліційний нагляд [103, Р.Ільницький]. 3.7.1941 з нім. ініціативи відбулася зустріч президії УНК, а також С.Бандери з представниками уряду Ген. Губернаторства (держ. підсекретар Кундт, д-р Филь, фон Бюлов, полк. Бізанц). Німці заявили, що не визнають УНК "Українці не є жодними союзниками, Гітлер сам рішатиме про майбутнє Європи". Бандера заявив, що 30.6 це заключний акт довговікової української визвольної боротьби, децизії прийняті далеко перед нім.-сов. війною. [103, М.Григор]. УНК постав в останніх днях війни (це вже інший, має тільки таку саму назву). Йому політично підлягали укр. військові частини, якими командував П.Шандрук [103, М.Прокоп].

Український Червоний Хрест (УЧХ) УПА
Початкова назва - Служба Здоров'я. Вперше організований на зламі 1942-43 на Волині. Складався із двох частин: військова і теренова. В окрузі "Лемко" постав навесні 1944. Організатори: В.Давиденко, Є.Лужецький, Б.Яньо, М.Ріпецький, Я.Совган та ін. УЧХ УПА мав понад 100 лікарів і фельшерів, б. 250 студентів медицини, для яких організовано курси в с. Сільце, Бережан., для медсестер - в Костопільщині, в с. Кульчиці, Самб., Труханів, Скол., Чорний ліс, санітарів - Волосянка, Славсько. В січні 1945 підпорядкований військ. округам [152, А.Кравець].

Універсал УГВР
"..Український народ входить у вирішальну стадію визвольної боротьби - сучасному поколінню доведеться завершити будову укр. держави. Велитенське завдання вимагає об'єднання всіх самоcтійних рев. сил під одним політичним проводом. Щоб об'єднати всі нац.-визвольні сили укр. народу, щоб з одного центру керувати визвольною боротьбою, щоб перед зовнішним світом репрезентувати волю укр. народу, та щоб протиставитись спробам ворогів укр. держави розбивати єдиний самостійний укр. фронт - створюється УГВР, яка бере на себе керівництво визвольною боротьбою укр. народу. В УГВР зібрані представники всіх активно діючих визвольних сил. До УГВР можуть входити всі незалежні сили, котрі готові боротися за Суверенну Укр. Державу. УГВР є найвищим керівним органом укр. народу на час рев. боротьби. Наша мета - Українська Самостійна Соборна Держава на укр. етнографічних землях. Наш шлях - революційно-визвольна боротьба проти всіх займанців і гнобителів укр. народу. Віримо в твої здорові сили, Український народе, вони служать запорукою нашої перемоги. Вітаємо боротьбу інших поневолених народів. З ними бажаємо жити в добросусідстві, співпрацювати у спільній боротьбі при умові пошанування ними укр. визвольної боротьби. Всі нац. меншини на укр. землях закликаємо включитись в укр. визвольну боротьбу. Їм забезпечуємо повні громадянські права в укр. державі". Червень 1944 [102].

Устє
Село Миколаїівського р-ну, Льв. Тут 1.1.1945 внаслідок зради зненацька оточені і загинули 18 бійців УПА. Поховати по-людськи не дозволили, засипали в ямі. 25.11.1990 відбулось перезахоронення останків 15 воїнів (3-х рідні перезахоронили одразу). Встановлено імена 10 загиблих, п'ятеро - з Миколаєва [МГ 29.11.90], [ЗВУ 28.11.90].

 
 

Реклама:

 

Схоже за змістом:

Залишити свій коментар: