К


Казанiвський Богдан
Род. з Нивиць, Радех. Повiтовий провiдник ОУН Радехiвщини. Пiсля 1939 - на Холмщинi [127]. В групi С.Пшеничного, посланиї в сiчнi 1940 в Україну. Майже всi загинули, К. прежив тортури, тюрми. Нинi у Фiладельфiї [255]. Автор спогадiв [214].

Казван - "Черник"
Нач. Штабу воєнної округи "Пiвдень" УПА-Пiвнiч [102]. Шеф КВШ УПА-Пiвдень 1944 [195].

Камiнський Анатолiй
Головний iдеолог третьої ОУН (1985) [37]. 1954 - у Мюнхенi [52].

Кам'янка
Село б. Сколе. Тут з 9.7.1944 велися семиденнi бої вiддлiв УПА з двома дивiзiями нiмцiв, що намагалися захопити лiсовi просмики i злiквiдувати "республiку" в Долинщинi i Скiльщинi. Нiмцi вiдступили [102].

Кандиба Олег - "Ольжич"
Нар.8.7.1907 в Житомирi. З 1924 в Празi. 1929 закiнчив Карлiв у-т, археолог. 1938 читав лекцiї в Гарвардi, уч. в органiзацiї Укр. Наукового i-ту в США, працi з археологiї. Поет, автор збiрок "Рiнь" (1935), "Вежi" (1940), сатиричнi поезiї. 1929 ОУН.. Уч. подiй в Карпатськiй Українi, керував кадрами ОУН. 1941 кер. ОУН-м на Сх. землях, уч. в органiзацiї УНРади в Києвi, згодом вiдповiдальний за кадри на Зах. землях. У травнi 1944 арештований у Львовi. Заксенгавзен.. Загинув 10.6.1944 [ЕУ т.5], [ПС № 32, 8.92]. Сидiв в одиночцi в "бункрi" (внутр. тюрма), в кайданах.. Повiсився в камерi [103, Я.Стецько].

Капустянський Микола
Нар. 5.9.1879 с. Чумаки, Катериносл. (Днiпропетр.). Катеринославська духовна семинарiя, Одеське пiхотне юнкерське училище. Учасник рос.-японської вiйни 1904, два ордени. Академiя ГШ в Петербурзi, ад'ютант штабу дивiзiї на пiвн.-зах. фронтi, пiдполковник. Влiтку 1917 НШ 1-ї дивiзiї українiзованого 34-го корпусу П.Скоропадського, полковник. Вiд березня 1918 в Генштабi. За Директорiї - нач. оперативного упр. ГШ. 1920 генерал-квартирмайстер Штабу Дiйової Армiї УНР, генерал-хорунжий. iнтернований в Польщi, вiд 1923 - Францiя, очолював укр. громаду, Укр. Нар. Союз, ветеранськi органiзацiї. 1920 член Проводу ОУН, 1941 обраний членом УНРади в Києвi. 1943-44 у Львовi, арештований нiмцями. Пiсля вiйни в Нiмеччинi, член УНРади, вiйськ. мiнiстр УНР в екзилi, генерал-полковник. Автор праць на вiйськ. теми, спогадiв. Помер 19.2.1969 у Мюнхенi [187].

Караванський Святослав
Нар. 24.12.1920 Одеса. Поет, перекладач, публiцист. 1944 при виконаннi завдання ОУН затриманий при переходi кордону. Засуджений на 25 р. 1960 звiльнений. Виступає проти русифiкацiї. Написав клопотання до прокурора УССР про притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi мiнiстра освiти Доценка за нацiональну дискримiнацiю. Через кiлька днiв опинився в Мордовських таборах без суду i слiдства. Його жiнка Нiна Строката, правозахисниця, одна з засновниць Укр. Гельсiнської групи, 1966 написала начальниковi табору, копiї Брежнєву, "Юманiте": "..прошу його розстрiляти, щоб припинити довголiтнi муки". В таборi склав багатотомний словник укр. мови. Пiд час обшуку знищений. Звiльнений 1978, емгрував у США [ЗВУ 13.2.91 К.Бондаренко].

Карачевський Осип - "Свобода"
Крайовий вiйськ. референт ОУН. Поручник польської армiї. 1939 в Карпатськiй Українi - командир Свалявської вiйськ. округи [131]. 1940 в повстанськiм штабi ОУН в Краковi, керiвник вiйськ. навчання [230, В.Гринiв]. Кер. пiдстарш. школи в Нивицях, Радех. [214]. Автор пiдручника "Партизанка". Загинув в Освенцiмi [ЗВУ 29.8.92].

Кардаш Петро
Нар.19.1.1927 с.Теляче, Пiдгаєцьк. Гiмназiя в Бережанах, арештований гестапо. Вiд 1945 - в Нiмеччинi. студiював економiку в УВУ у Мюнхенi. 1948 - Австралiя, Перт. Спiворганiзатор i член управи Укр. Громади Зах. Австралiї (1949). 1951 - Мельборн, культ-освiтний референт Укр. Громади. Голова осередку СУМ у Мельборнi, видає молодiжний журнал "Промiнь". Постановник фiльмiв "Українцi в Австралiї", "Церкви народу" та iн. Видав альбом Ukrаine and Ukrainians, Ukraine, its History and its Art. Випускав журнал "Укр. екран", видає молитовники i святковi картки, гол. для експорту в Україну. Активiст ОУН-з [239].

Кароль В
Зi Струсова, Теребовль. 18.12.1943 гестапо арештувало в Струсовi б. 40 людей за списком, складеним поляками. К.- провiдник укр. пiдпiлля на Струсiв та околицю, зустрiв їх атоматними чергами. Окружили хату, пiдпалили, втiк через стрiху. Згорiла сестра. Врятувалася 70-лiтня бабуся пiд припiчком i 6-лiтнiй хлопчик, вискочив через вiкно i сховався в будi. Гестапо спалило ще 8 хат. Бiльше не встигли - К. зiбрав боївку з довколишнiх сiл i повернувся. Нiмцi замкнулись в полiцiйнiй станицi разом з арештованими. Облога тривала 6 годин в перестрiлцi. Нiмцi, окружившись закладниками, вийшли i вiд'їхали. 2.4.1944 (пiдозрiла дата, - чи були ще нiмцi в Струсовi?) вiйсько з танками оточили Струсiв, Варваринцi, Рiздвяни i Бернадiвку. Зiгнали до читальнi б. 600 українцiв (полякiв вiдпустили) i розстрiляли за списком 25 людей. Один втiкав, закололи багнетом. Вiдiбрали ще 74 особи, вiдвезли до Тернополя. З них 4 звiльнили, кiлькох розстрiляли, решту - в концтабори. Нiхто не повернувся [128, М.Курочка].

Карпатська Січ
Військове формування Підкарпатської Русі (вiд 1918 у складi Чехословаччини, з листопада 1938 - Карпатська Україна). Утворена з ініціативи губернатора А.Волошина (пiсля 12.2.1939 - Президент Карпатської України) для протидії угорським і польським терористичним акціям 9.11.1938. В намірах ОУН мала стати зародком укр. армії. В штаб входили І.Рогач, В.Романчук, С.Росоха, Ю.Шпілько, неофіційно Р.Шухевич та ін. Основу кадрів складали 2000 осіб - кадрові націоналісти. Висока бойова вартість, та без доброї зброї. ОУН надіялась зібрати 20-40 тис., не вдалося [89]. На Карпатську Україну зазіхали мадяри, Польща. 15.3.1939 німці окупували Чехословаччину, мадяри пішли на Карпатську Україну. Січ боронилася відчайдушно, та сили були нерівні. Крім мадярів, німці послали проти КС і чеські війська. Не помогли і сотні галичан, що прийшли на поміч. Частина січовиків після боїв під Хустом відійшла в гори і ще довго боронилася. Частина відступила в Румунію, яка передала їх Угорщині. Розстрілювали з попередніми тортурами. Полонених галичан, волинян 500-600 чол. мадяри передали польським прикордонникам на Варецькому перевалі. Наступного дня на світанку поляки їх розділили на кілька груп, відвели на 1-2 км в угорську сторону і розстріляли. [ЗВУ 2.2.91]. За короткий час мадяри замучили і розстріляли понад 27 тис. найбільш активних, свідомих українців. Концтабори СССР "дали притулок" понад 133 тисячам біженців, з яких б. 55 тис. майже негайно були розстріляні. Інших вивозили на сов.-мадярський кордон і передавали в мадярські руки. Жертви самі собі копали могили. Коли хтось пробував втікати назад в Галичину, того стріляло НКВД. В такий спосіб було розстріляно 20-30 тис. людей. 8 тис закарпатців, яких в червні 1941 не встигли закатувати большевики в тюрмах Сколе, Львова, Стрия, Станиславова, знищило гестапо. В концтаборах Сибіру, на каторжних роботах в лісах,. копальнях загинуло 80% тих закарпатців, які не були замучені в катівнях чекістів. Частина в'язнів була включена до складу чехосл. армії ген. Свободи. В цьому корпусі вони складали 70-80%. Більшість доживших до перемоги насильно вивезені до СССР, тільки незначній частині вдалося виїхати на Захід, вони і донесли правду про Карпатську Україну (належність українців до чехосл. армії замовчувалась, їх прізвищ на могилах не писали). Ще до офіційного поглинення Карпатської України сов. імперією у 1945, на її чорному сумлінні було 100 тис. вбитих і замордованих карпатських українців [ЗВУ 15.3.91, В.Довгей].

Карпенко Дмитро - "Яструб"
З с. Слов'янська, Полтав., ст. л-т ЧА, втiк з нiм. полону в УПА, к-р куреня "Сiроманцi", який складався виключно з членiв ОУН - випускникiв вiйськ. школи ОУН "Тигри" (створена в червнi 1943 на Станиславiвщинi) [152, П.Арсенич]. 30.9.1944 провiв переможний бiй пiд Угневом - вiдбито 22 атаки 18-ї бригади ВВ НКВД [199]. Вночi 17.12 1944 атакував райцентр Новi Стрiлища. Спалено будинки НКГБ, НКВД, парткому, тюрми та iн. Звiльнено 40 в'язнiв, вбито 45 ворогiв, в тiм нач. НКГБ. У повстанцiв 5 вбитих, серед них i К. [203]. Перший серед старшин УПА нагороджений Золотим Хрестом Заслуги 1 кл. (посмертно) [152]. Був координатором iнтернацiональних вiддiлiв при штабi УПА [ШП 3.5.01, О.Тищенко].

Карпинець Ярослав
Ст. хiм. ф-ту Ягеллонського у-ту. У помешканнi влаштував хiм. лабораторiю для виготовлення вибухiвки. Зробив бомбу для атентату на Пєрацького (Г.Мацейко). Засуджений до страти, замiнили довiчним ув'язненням [251, ч. 4.98, Я.Сватко].

Качан Остап - "Саблюк"
Командир куреня УПА-Пiвдень, заступник к-ра ВО УПА на Осереднiх Укр. Землях, знаний з боїв проти нiмцiв i большевикiв на Волинi, Вiнничинi, Кам.-Подiльщинi i Галичинi та рейдiв у глибоке сов. запiлля. Загинув в бою з большевиками 18.12.1944 [150, т.24].

Качинський Сергiй - "Остап"
Син священика на Полiссi, с-на польської армiї. Вiйськовий референт ОУН на ПЗУЗ. Органiзатор i командир першої сотнi УПА (жовтень 1942) [110]. В нiч на 11.3.1943 сотня напала на ф-ку зброї в Оржевi. Вбили 60 нiмцiв, загинув К. i ще два повстанцi [149].

Кашуба Iван
1943 в'язень Лонцького, опiсля Авшвiц [103]. Пiсля вiйни керiвник СБ ЗЧ ОУН у Мюнхенi (пiсля М.Матвiєйка). Начальник охорони Бандери [52].

Квiтковський Денис
Нар. 22.5.1909 Ширiвцi, Буков. Чернiвецька укр. гiмназiя, у-т, 1934 адвокат в Чернiвцях. Спiвзасновник нацiоналiстичних гурткiв, член Буковинської КЕ ОУН, сектор iнформацiї. Редактор тижневика "Самостiйнiсть", альманахiв "Самостiйнiсть" 1937 арештований румунами, сидiв 2 р.. 1940 - в Бухарештi, з 1941 в Берлiнi, спiвпрацює з Сцiборським. 1943 арештований у Львовi. Лонцького, Потсдам - до жовтня 1944. Емiграцiя в Мюнхенi, 1949 - США, адвокат в Детройтi, член ПУН з 1947, заст. Голови (Штуль-Жданович). 1977 - Голова ПУН. Помер 15.3.1979 Детройт [157].

Кедюлич Iван - "Довбня"
Командир ТВ ВО 3 "Лисоня" 1945 [195].

Керницький Iван - "Крилатий"
Нар. 4.2.1921 Пiдмонастир, Бiбр. Торговельна школа у Львовi, ОУН з 1940. Вiд 1942 пiдпiлля. Районовий, повiтовий провiдник Бiбреччини, один iз органiзаторiв куреня "Леви". На поч. 1946 як окр. пропагандист скеровується в Золочiвську округу. 16.2.1947 на криївку мiж селами Долiшня i Горiшня Гавреччини напали облавники. Спалив документи i застрелився. Дружину i охоронця захопили. [ШП 23.9.95, Р.Василько]. Восени 1995 криївку вiдновлено, споруджено меморiальний комплекс.

Кивелюк Роман
Нар. 1916, пластун, член крайового проводу ОУН-УПА (?). Навчався на геодезичнiм ф-тi Льв. Полiтехнiки. Кур'єр з закордоном. 1941-42 зв'язковий П.Олiйника. Захоплений гестапо, 1942 замордований разом з групою заручникiв. [223].

Кисiль Iван - "Iгор"
Командир бригади ВО "Тури" 1944-45 [195].

Кiнка Анна - "Орися"
Краєва контрольна УЧХ. Викладала на дiвочих розвiдчих курсах на Бiбреччинi, 1944 [ЛМ (б.н.), О.Мороз].

Клим Iван
Нар. 1907 (за iн. джерелами 1909) Мiзунь, Долин. Член УВО, арештований 1936, тортури. Засуджений на довголiтню тюрму, де стратив здоров'я [150, т. 24]. Дiяч ОУН,. 1939-41 на Посяннi, згодом в Донбасi, органiзував радiопересилання УПА в Карпатах. З пох. групами у Днiпропетр. обл., член крайового проводу ПСУЗ [ЕУ т.3] Разом з Є. Стахiвим органiзували. пiдпiлля в Горлiвцi (описане Фадєевим як "Молода Гвардiя") [ЗВУ 12.7.91]. Арештований 11.1.1944. Тюрма в Дрогобичi, тортури. 9.3.1944 розстрiляний на Ринку у Дрогобичi. Два брати теж полягли [150, т. 24].

Клим Павло
Увiйшов в повстанський штаб ОУН. створений 10.3.1940 у Краковi (НШ - Д.Грицай). Очолював вiддiл постачання (як i Ю.Медвiдь) [230, В.Гринiв 20.4].

Климишин Iван - "Крук"
З с. Верещаки, Ланiвець., Терноп. [194]. 1941 пройшов 3-мiс. курс в старшинськiй школi iм. Коновальця в Краковi. Вiдомий командир УПА на Крем'янеччинi [255]. 1943 атакував крем'янецьку тюрму, звiльнив в'язнiв, вигнав з Ланiвцiв ляндвiрда [194]. Загинув в боротьбi з МГБ [255]. Курiнний (Кременеччина) УПА-Пiвдень 1943-44 [195].

Климишин Микола - "Недобитий", "Непоборений"
Нар. 1909 [ЕУ, т. 3]. Станиславiвська гiмназiя, з 6 кл. в УВО, ОУН - з часу утворення. Вiд 1929 - ст. фiлологiї в Краковi. 14.6.1934 засуджений на досмертне ув'язнення [ЗВУ 3.10.92, М.Базелюк]. 1939-41 у Краковi, керував засилкою людей на Волинь i Полiсся [230]. Закiнчив старшинську школу iм. Коновальця [ЗВУ 19.8.92]. З квiтня 1941 член Гол. Проводу. Очолив Пiвн. пох. групу. У вереснi посланий в Житомир розслiдувати вбивство Сеника i Сцiборського, там арештований. Рiк тюрми, ще 2,5 р. - Освенцiм [ЗВУ 3.10.92]. Звiльнений 19.12.1944. 1945 фiн. референт Проводу ОУН, органiзує i керує тереновим проводом Нiмеччини [103, М.Климишин]. Вчиться в УВУ, докторат з укр. лiтератури. Переїхав до Америки. В Проводi ОУН - референт з виховання молодi. Був секретарем, головою Гол. ради ОУН. [ЗВУ 3.10.92].

Климiв Iван - "Легенда", "Мармаш", "Кулiба"
Нар. 1909 с. Сiлець Белзький, Сокаль. Сокальска гiмназiя (1929), Пласт, започаткував студiї права. В ОУН з ранньої молодостi [103, М.Мар.]. Один iз органiзаторiв повiтової, окружної мережi Сокальщини, Волинi. Сильно побитий в час пацифiкацiї i кинутий в криницю [214]. Частi ув'язення, Береза [195]. 1940 крайовий провiдник на ЗУЗ (пiсля Д.Мирона) [133]. В УДП - мiнiстр полiтичної координацiї. Пiдпiлля. Гестапо наклало цiну на його голову. Арештований у Львовi 4.12.1942, а наступного дня закатований [151]. Свiдки бачили, як 5.12 К. повели на Пелчинську (Вiтовського, тодi примiщення гестапо). Чули звуки побоїв i вiдомi слова: "Я вже вам сказав, що називаюсь Климiв-Легенда i нiчого бiльше не скажу. Ви - бандити, окупували Україну i грабуєте, з вами говорити не буду". Тюремний лiкар Бодек сказав Грицаю i Старуху, що К. винесли на коцi в кордор i коли його покликали, не жив [214].

Клячкiвський Дмитро - "Клим Савур", "Охрiм",
"Бiлаш", "Бльонд", "Омелян Кримський", "Панас Мосур"
Нар.4.11.1911, Збараж. 1932 закiнчив Станиславiвську гiмназiю, там вступив в ОУН. 1933 - торговi курси у Львовi, служба в польськiй армiї. [ШП 30.7.94]. Обл. провiдник Юнацтва Станиславiвщини (1939-40) Арештований 10.9.1940 в Долинi. 18.1.1941 на процесi 59 засуджений до смертної кари [220]. Замiнено на 10 р.тюрми i 5 заслання. З поч. вiйни вивезений до бердичiвської тюрми, вiдкiля при наближеннi фронту удалось вирватися. 1941 - провiдник Львова. Був серед арештованих 15.9.1941, сидiв на Лонцького. Врятувало втручання Шептицького та iн. вищих чинникiв (див. К.Iванiйчук). Вiд поч. 1942 крайовий провiдник ПЗУЗ, член Проводу ОУН. органiзатор i перший к-р УПА 1943. Вiд сiчня 1944 к-р УПА-Пiвнiч, член ГВШ УПА, майор. Загинув 12.2.1945 в бою з вiйськами НКВД б. с. Суськ, Костопiльського р-ну, Рiвн. Посмертно iменований полковником [195]. Загинув на лiсничiвцi б. Оржiвських хуторiв Клеванського р-ну [ШП 30.7.94]. 9.7.1995 в Збаражi вiдкрито пам'ятник [ШП 15.7.95].

Книш Зiновiй - "Ренс"
Нар. 1906, в 20-х рр. член УВО, 1930 - бойовий референт. 1930-36 у в'язницi, з 1940 член ПУН, з 1949 у Канадi. Журналiст, публiцист,. автор спогадiв: "Бунт Бандери" (1950), "Дух, що тiло рве до бою" (1952), "Дрижить пiдземний гук" (1953), "Перед походом на Схiд" (1959) та iн. [ЕУ, т.3]. 6.3.1926 ([114] i [141] називають iншу дату - 1923) разом з Р.Мициком i Я.Любовичем вчинили невдалу спробу вiдiбрати грошi у листоношi для цiлей органiзацiї (див. Я.Любович). Тiльки Книшу вдалося втекти. Закiнчив у-т. Пiсля невдалої операцiї в Бiбрцi засуджений на 8 р. [ЛМ, С.Бардахiвський]. Спiвробiтник гестапо, як "пiдсадна утка" старався щось вивiдати у арештованих членiв УНК В.Горбового, Я.Рака, В.Янова в тюрмi у Рабцi 1942. Пiсля того у Львовi разом з Я.Барановським i В.Мартинцем створили керiвну трiйку. Допомiг гестапо зловити I.Равлика, передав їм адресу родини Равликiв [218]. В квiтнi 1995 згадується як покiйний [ЛМ 1538, Ю.Микольський].

Коберський Остап
Нар. 1895. Хорунжий УСС, уч. боїв за Макiвку 1915 [86]. Член Начальної Команди УВО, Львiв, 1922 [141, З Книш]. Дiяч Укр. радикальної партiї, спiвредактор її видавництв, один iз органiзаторiв руху молодi в Галичинi, зокрема, "Сiчей", "Каменярiв", член-засновник УВО. Пiдсудний на процесi за замах на Пiлсудського. Помер (загинув?) 1944 [ЕУ т. 3].

Кобiльник Володимир
З Дрогобича, нар. 24.4.1904. Закiнчив гимназiю 1927, тодi ж вступив в УВО, згодом в ОУН. Друг i спiвробiтник З.Коссака. Арештований в зв. з убивством Голувки и Городком, засуджений на 3 р. [159, А.Гладилович]. 1939 в Карпатськiй Українi. В липнi 1941 в Дрогобичi, в жовтнi арештований, випустили. Жив нелегально, арештований весною 1943. Табори. Загинув в Шенбургу 28.2.1945 [159]. Мгр., адвокатський конципiєнт. Довголiтнiй поль. i нiм. в'язень. Розстрiляний у Львовi в липнi 1943 [103, С.Семенюк].

Коваль Омелян
Нар.24.2.1920 с. Рахиня, Долин. Член ОУН з 1938, в пов проводi (згадка 1941). Органiзатор молодi. 1941 арешт. гестапо, тюрми, Авшвiц. Член редакцiї табiрних журналiв. 6.5.1945 звiльнений американцями з Ебензе. Мюнхен. Член Лiги Укр. полiтв'язнiв, Управи студгромади у Регенсбурзi. Переїхав до Бельгiї. Спiворганiзатор Спiлки Укр.Молодi в Бельгiї, член, 1951-59 - голова Крайової Управи СУМ. 1952 - перший заступник Голови Центр. Управи СУМ, референт зовн. зв'язкiв. 1958-78 Голова ЦУ СУМ, до 1983 очолював центральну виховну Раду СУМ. Опрацював "Правильник Юнацтва СУМ", "Правильник Дружинникiв СУМ". Учень i послiдовник Г.Ващенка. Спiльно випустили книжку "Виховний iдеал". Засновує i видає журнали для молодi "Авангард", "Крилатi", книжки для дiтей i юнацтва. Уч. двох свiтових форумiв українцiв в Києвi, уч. творення КУН, т-в iм. Г.Ващенка. Вiд 1997 громадянин України [ШП 23.2.00, Б.Павлiв]. 1976-79 викладав на курсах українознавства при УВУ, Мюнхен [272]. Голова Укр. Допомогового Комiтету, Бельгiя.. Член Проводу ОУН [258, Б.Антоненко].

Ковальський Петро
Нар.13.7.1916, можл. Стрiлки, Стрий. ОУН, польськi тюрми. Учасник боїв з мадярами в Карпатськiй Українi. Торговельна Академiя в Братиславi. 1941 в абверi (засланий ОУН). Переправляв зв'язковi, поxiднi групи ОУН через нiм.-сов. кордон, спiворганiзатор старшинської школи в Мостах Вел, комендант школи.. Арештований гестапо на поч. 1943. Лонцького, тортури. В жовтнi 1943 - Авшвiц, пiзн. Мавтгавзен, Мельк, Ебензе. Пiсля звiльнення на емiграцiї в Торонто. Активний в укр. органiзацiйнiм життi. Помер 28.3.1988, Торонто.[103], [255].

Ковальчук Панас - "Залiсний"
Крайовий референт СБ ПЗУЗ 1944-49 [195].

Ковальчук Степан - "Сидiр"
З Гумниськ, Теребовл., 26 р. Був депутатом Нар. Зборiв ЗУ. Окр. провiдник Тернопiльщини 1939-40 (входили повiти: Терноп.-Яцишин, Теребовл.-Iваницький, Збаразький i Скалатський). Одночасно виконував обов'язки Терноп. обл. провiдника [230, Б.Iвашкiв].

Ковалюк Володимира - Душка"
Нар. 1915 Скнилiв, донька священика. Закiнчила гiмназiю, бiблiотекар. Вчилася у вищiм муз. i-тi, не закiнчила через сiмейнi обставини. 1934 була 5 мiс. пiд слiдством в Бригiдках в зв. з вбивством сестри.. Арештована 7.9.1940. Звинувачена як член КЕ ОУН, зв'язкова з закордонними кур'єрами, власниця конспiративної квартири в Скниловi. 18.1.1941 на процесi 59-и засуджена до смертної кари [220]. Розстрiляна [122].

Коверко Дарiя - "Олена", "Уляна"
Нар.1922 в Бродках, Миколаїв., Льв., донька священика, студентка мед. i-ту. ОУН з 1938, iнструктор, зв'язкова на Бережанщину. Арештована 6.9.1940. На процесi 59-и 18.1.1941 засуджена до смертної кари, пiзн. замiнено на 10 р. тюрми i 5 заслання [220]. Втекла з Бригiдок 23.6.1941. Тепер в Америцi,зам.Конюх [234, фото]. Батько, о.Максим, теж був арештований за приналежнiсть до ОУН, сидiв в Бригiдках, бачив дочку у вiкно. Розстрiляний 25.6.1941 [214].

Ковпакiвцi
..В рейдi на Карпати ковпакiвцям треба було пройти мiсцевiсть, зайняту нацiоналiстами. Домовились, що пропустять. Коли ковпакiвцi пiшли назад, прийшла команда з Москви вдарити в спину нацiоналiстам.. Вдарили, а потiм ледви ноги винесли. [ЛУ 31.5.90, С.Тельнюк]. Москва кидає проти УПА свої кращi партизанськi сили. Йшли з Лiвобережжа через Полiсся. Коли в кiлькох сутичках з УПА їх було розбито, обходять Волинь i в серпнi (1943) через Кам'янець-Подiльську обл. продираються в Галичину, майже не задержуванi нiмцями, через Тернопiльщину, попри Бучач, Пiдгайцi, Галич, доходять у Карпати. Загiн пiдшивається пiд УПА (мазепинки, тризуби), щоб обдурити населення. Нiмцi виявляють повну незараднiсть. Щоб не дати К. опанувати Карпати наказом Проводу формується Укр. Народня Самооборона (УНС). Переходять у гiрський терен, бої з загонами К. У Ворохтянському просмику К. потрапляють в нiм. засiдку. що їх розбиває остаточно [102].

Ковч Омелян
Нар. 20.8.1884 с. Космач, Косiв., священик, довголiтнiй парох в Перемишлянах. Був полевим духовником Бережанського Коша, капеляном вiйськ. лiчницi № 4. Опiкун вбогих, сирiт. Арештовувався полiцiєю в часi пацифiкаций. Пов. провiдник ОУН. Арештований 1943 за доносом в рятуваннi євреїв. Тюрма на Лонцького. Пiсля iнтервенцiї Шептицького гестапо поставило вимогу не осуджувати нiм. влади, не удiляти Тайни Хрещення євреям. Вiдповiв: "Закон, який залишив менi мiй Володар, каже: "Хрестiть всiх в iм'я Отця, Сина i Святого Духа" - нема в ньому нi слова про жидiв. Хто хоче хреститися, того я в iм'я цього закону хреститиму". Скоро пiсля цього перевезений в Майданек. В тюрмi i таборi тайно сповiдав, служив Служби Божi, потiшав умираючих. 25.3.1944 спалений в таборових печах [103, М.Мар].

Кожевнiков Петро
В 20-х рр. один з керiвникiв Лiги Укр. Нацiоналiстiв, член Проводу 1929 ["Молода Україна" № 5, 90]. Редактор центр. органу ОУН "Розбудова нацiї". 1929 без вiдома i дозволу Коновальця їздив до Варшави, що викликало пiдозрiння. Позбавлений членства в ОУН, редакторства [141, О.Бойкiв]. В 30-х - в осередку ОУН у Францiї. Вбитий нiмцями в часi вiйни [89].

Козак Iрина - "Лада"
Нар.2.2.1919 Трибокiвцi, Жидач., донька священика. Гiмназiя Василiянок у Львовi, провiдниця ланки Юнацтва. В ОУН з гiмназiйних часiв. Полiтехнiка. Польська тюрма 1939. 1939-41 в Краковi, секретарка при проводах ОУН, учасниця вишколiв. 1941 - обл. провiдниця жiноцтва Львiвщини, вiд 1943 - кер. УЧХ Львiвщини, Бронзовий Хрест Заслуги. 9.5.1945 арештована, засуджена на 10 р. табору i 5 заслання. Там одружилась з В.Коровiним. 1968 переїхала в Україну. Померла 27.3.1992 в Черкасах [259].

Козак Микола - "Смок"
Крайовий провiдник ПЗУЗ 1945-48 [195].

Козак Петро - "Смок"
З Долини. Кер. СБ на Волинi. 1948 знешкодив спробу чекiстсьої провокативної "ОУН" проникнути в Провiд через Волинську органiзацiю (пiдсовували план вбивства О.Вишнi та М.Рильського). Загинув у лютому 1949. [207].

Козакевич Наталка - "Сiра"
Нар.1923 Бiбрка. Окружна УЧХ Перемищини, пiсля вiдходу "Рогнiди" - обласна. Арештована напровеснi 1945, засуджена на 25 р. [150, т. 28].

Колодзiнський Михайло - "Гузар", "Кум"
Нар.6.7.1902. с. Поточиська, Городенк. ["Дзвін" 1.95, В.Лизанчук]. Член УВО з 1922, 1932-33 - військовий референт КЕ ОУН на ЗУЗ, учасник військ. вишколу хорватських усташів в Італії [ЕУ т.3]. Автор студії "Укр. військова доктрина" (1935-37). Мала великий вплив на організаторів УПА [Державність” ч. 3, 92]. Шеф штабу Карпатської Січі 1938-39. Розстріляний мадярами 19.3.1939 і скинутий в солотвинську копальню [285].

Колодчин Василь
Нар. біля 1926 Підгаєччина, Терноп. Рай. провідник Юнацтва, з 1944 в старшинській школі УПА в Карпатах. Втік з нім. полону, пізн від більшовицького. З 1949 - в Детройті. Закінчив хім. факультет у-ту. Директор радіопрограми "Пісня України", член Секретаріату СКВУ, голова світового об'єднання підгаєччан. Пластун, директор банку "Самопоміч" в Детройті. Очолює Укр. патріархальне світове об'єднання УПСО. Уч. синоду УГКЦ 1992 у Львові. Серед ініціаторів викупу хати Й.Сліпого в Заздрості, Теребовл. і створення музею [ЗВУ 14.7.92].

Комар Люба
Нар. 1919 Жирівка б. Львова, донька священика. Ст.1 курсу у-ту (германістика), ОУН. Арештована 11.9.1940. [122]. Засуджена до смертної кари (процес 59-и,18.1.1941), пізн замінено на 10 р. тюрми і 5 заслання [220]. З поч. війни вивезена до Бердичева, звідки з наближенням фронту врятувалася. Після повернення зв'язкова, радистка УПА. Після війни на Заході, живе в Нью-Йорку, дружина М.Прокопа [234]. Списала спогади [122].

Комунікат ОУН з жовтня 1943
З'ясовує тло укр.-польської ворожнечі. Причина - поляки, поширюють ідеї погромництва, висувають претензії укр. земель, вістря боротьби спрямували проти українців - мордування на Холмщині і Грубешівщині. На Волині частина поляків стала до послуг нім. окупанта та більшовицьких агентурних груп в нищенні українців. Перехід укр. поліції в підпілля використано для сформування польської поліції, систематичного погрому українців, що триває і досі...Польсько-українська різня лежить в інтересах Німеччини і більшовицької Москви.. Провід ОУН осуджує акти взаїмних масових убивств, звідки вони не походили б. Всі самочинні акти терору Провід ОУН уважатиме чужою агентурною роботою і буде їх рішуче поборювати [102].

І-й Конгрес ОУН
Відбувся 28.1 - 2.2.1929 у Відні. 30 делегатів і 2 гостя. Президія: М.Сціборський (голова), П.Низола, Ю.Вассіян (заступники), В.Мартинець (гол. секретар), В.Арсенич, Я.Герасимович, Ю.Руденко (секретарі). Крім пленарних засідань, працювало 6 комісій: ідеологічна (Вассіян), суспільно-економічна (доц. Я.Моралевич), військова (Є.Коновалець), політична (др. Д.Демчук), кульурно-освітна (О.Бабій), організаційна (Л.Костарів). Прийнято статут, 9 постанов [ПС № 5, 2.91, В.Гордієнко].

Кондрат Михайло - "Скитан"
Оргреферент Львівського Краю 1944-46 [195].

Кондратьєв
Член УВО з 1928, м-р Червоної Армії. В 30-і рр. очолював ОУН в Київській військ. окрузі. Розстріляний НКВД (серед 217 старшин) [177].

Коник Б
Один з передових дiячiв ОУН, покiйний [103, М.Григор]. Був направлений в дивiзiю "Галичина" вiд ОУН-м [150, т. 9].

Коновалець Євген - "полк. Віра"
Нар.14.6.1891 Зашків, Жовк. Укр. Академічна гімназія у Львові, у-т. Член Студентського союзу, т-ва "Січ", УНДП [187]. Підстаршинський, старшинський курси. 1915 на фронті в Карпатах, Маківка, рос. полон. 1917 - Київ, формує корпус Січових Стрільців, полковник. Бої з большевиками, охорона Президента. В листопаді 1918 поставив вимогу Скоропадському розірвати союз з білою Росією, розпустити рос. добровільні дружини. Після відмови виступив на боці Директорії. 1919 корпус діє на польськім, денікінськім, більшовицькім фронтах. В грудні, знесилений, був розформований, залишки інтерновано в Польщі. К. у Відні закінчує університетську освіту. В серпні 1920 скликав у Празі з'їзд укр. старшин, створено УВО [187]. 1923 внаслідок конфлікту з Петрушевичем (вимагав виключного підпорядкування йому, а К. вважав УВО соборницькою) зрезигнував з керівництва. 1924 на заклик членства після трагедії з О.Басараб повернувся. Зірвав залежність від уряду ЗУНР, усунув совєтофілів на чолі з О.Думіним, відновив соборницький характер організації [219]. 1929 на І Конгресі ОУН вибраний Головою. УВО увійшла в нову організацію як її бойова референтура. Від 1926 жив в Берліні, 1930 з сім'єю оселився в Женеві, прийняв литовське громадянство. Через сов. інтриги 1936 був змушений перебратися в Рим. 23.5.1938 вбитий в Роттердамі агентом НКВД Валюхом-Судоплатовим, що підшивався під висланника ОУН з підсовєтсьої України. Похований в Роттердамі. 1991, в століття К. в родиннім домі створено музей, встановлено пам'ятник [ЗВУ 2.3.91].

Кононенко Харитя
Нар.18.10.1900 с. Миколаївка.. 1928 захистила докторат в УВУ (перша з українок). Працює в Укр. нац. жін. раді. 1933 - Закарпаття, в "Просвіті" в Ужгороді.. В 30-х рр. в Галичині. У Львові в т-ві "Сільський господар", організує жіночі гуртки на Холмщині, Посянні [264]. З 1940 у Рівному, у відділі суспільної опіки УЧХ, допомога полоненим, чолова діячка в "Жіночій службі Україні", співпроацювала з газетами "Волинь", "Жіноча доля", "Жінка". [150, т. 23]. Коли німці заборонили УЧХ, а його організатор ген. Ступницький перейшов в УПА, перебрала УЧХ як підпільну установу УПА [218]. Арештована гестапо 15.7.1943, по 3-х місяцях слідчої тюрми розстріляна 15.10.1943, Рівне [150, т. 23, М.Ріпецький].

I Конференція Укр. Націоналістів
Відбулася 3-7.11.1927 в Берліні [197]. Обговорювалися питання з'єднання націоналістичних організацій, що виникли за кордоном після визвольних змагань. Утворила Провід Укр. Націоналістів: Є.Коновалець (голова), Д.Андрієвський, В.Мартинець, М.Сціборський [ПС № 5, 2.91, В.Гордієнко].

II Конференція Укр. Націоналістів
Відбулася 8-9.4.1928 у Празі. Обговорювала питання з'єднання націоналістичних організацій за кордоном [ПС № 5, 2.91, В.Гордієнко].

II Конференція ОУН
Відбулася в квітні 1942. Протиставляє злочинним концепціям нацизму та більшовизму концепцію справедливості національно-політично-господарської перебудови Європи на засадах вільних держав під гаслом "Воля народам і людині" [ЛУ 3.10.91, Ю.Ковалів].

III Конференція ОУН
Відбулася 17-23.2.1943. Відмітила антинародність, реакційність нім. націонал-соціалізму і моск. большевизму. Активна участь у європейській коаліції проти імперіалістичних загарбнків можлива тільки на принципі визнання нашого права на державну незалежність. Затвердила накази Проводу про організацію та розбудову УПА [102].

I Конференція поневолених народів
Відбулася 21-22.11.1943. 39 делегатів від 13 народів: азерб.-4, башкір.-1, білорус.-2, вірмен.-4, груз.-6, кабард.-1, казах.-1, осет.-2, татар.-4, узб.-5, укр.-5, черкес.-1,чуваськ.-1. Крім того, 10 почесних гостей різних національностей. Прийнято Постанови і заклик "До поневолених народів" [102].

Кордюк Богдан - "Новий"
Нар. 17.1.1908 Львів. Від сер.1932 провідник КЕ ЗУЗ. В зв'язку з провалом в Городку 1933 знятий [144]. Перенесений до Берліна на навчання [251 ч. 4, 98, Я.Сватко]. Публіцист, геолог, професор УВУ і Укр. Технічно-Господарського І-ту. В'язень польських і нім. тюрем і таборів. Після війни на еміграції. Незважаючи на недугу, активний в укр. політ житті: член ЗП УГВР, голова ОУН-з, гол.редактор "Укр. самостійника", член редколегії "Сучасності" і др. Помер в Мюнхені в лютому 1988 [103, М.Мар].

Коржин
Референт розвідки КЕ від 1935. Арештований (б. 1937 чи пізніше), засуджений [230, О.Грицак].

Корінець Дмитро - "Бористень"
З с. Завадів, Стрий. Вчився у Стрийській гімназії, Пласт, ОУН.. 1933-39 тюрми, Береза.1941 в пох. групі. Шеф ШВО "Заграва", к-р рейдуючого куреня, сотник. В липні 1944 у важкому бою з червоними (с. Кузьмівки, Сарн.?) поранений в голову, помер. 30.7.1995 перепохований в рідному селі [ЗВУ 3.8.95 Р.Пастух].

Корлятович Надія - "Віра"
З Дрогобіччини, 20 р., живе на Листопада 61. Вчилася в гімназії Василіанок. Провідниця Юнацтва в гімназії, від осені 1938 - інструктор. Арештована на студ. конгресі 21.3.1939. В грудні очолила жіноче Юнацтво [230, С.Ніклевич,].

Кос
З Долини. Після арештів в зв. з вбивством Перацького стає орг. референтом КЕ (провідник О.Гасин) [230, О.Грицак].

Косарчин Ярослав" - Байрак", "Козак", "7-7", "Вівчар"
З Тернопільщини. Бучацька гімназія, Льв.вет. і-т (1940-44). Член т-ва "Ватра", союзу укр. студентів, в студентській референтурі ОУН. В квітні-липні 1944 слухач старш. школи "Олені-1", після закінчення інструктор в школі. 1945-49 - поручник, відтак сотник, к-р Калуського ТВ УПА "Магура". Срібний Хрест Заслуги 2 ст. Від 14.4.1949 крайовий провідник ОУН "Карпати". Загинув 13.12.1951 в криївці с. Сваричів, Рожнят. Його іменем названа вулиця в Калуші, на школі № 3 - пам'ятна таблиця. [ШП 8.12.99, М.Півень].

Космач
На околиці К. на полонинах Поляниця, Кутарів, Явірник, Мочарки 5.10.1943 відбувся 8-годинний бій з німцями одного з вишкільних таборів. Німці відступили, залишивши 20 вбитих, в тім команданта відділу, гауптштурмфюрера і оберштурмфюрера СС [102].

Коссак Зенон
Нар. 1.4.1907 Дрогобич, племінник Гриця К. Гімназія, юрфак Льв. у-ту. Не закінчив через тюрми, підпілля. Пласт, СУНМ, повітовий провідник УВО, ОУН Дрогобиччини, одночасно бойовий, організаційний референт в 1-й КЕ (1930-32), співробітник "Бюлетеня КЕ ОУН на ЗУЗ", організатор І-ї Крайової Конференції ОУН у Львові. Автор 44-х правил життя укр. націоналіста. Керував нападом на поштовий віз під Белзцем та ін. Арештований 21.8.1931. Тортури, звільнений з браку доказів. Після нападу на пошту в Городку 30.11.1932 засуджений на 7 р. Вронки, Серадзь. Вийшов 1937 по амністії. 1938 арештований в зв. з плануванням втечі Бандери. Випустили через 2 місяці. В грудні 1938 член Карпатської Січі, керівник вишколу в Хустському січовому коші [159], помічник нач. штабу Карпатської Січі [“Нація і держава” 8.4.99]. Поранений при обороні Хуста, розстріляний мадярами в Солотвині 19.3.1939 [159].

Костарів Л.
В 20-х рр.один із керівників ЛУН, в 30-х.співкерівник Укр. союзу учасників світової війни (Чехословаччина) [89]. Учасник І Конгресу ОУН, обраний членом ПУН [ПС № 5, 2.91, В.Гордієнко].

Костишин Антон
Міністр пошти і телеграфу в УДП [58].

Котельницький Григорій - "Шугай"
Нар.1907 с. Підгорець, Брод. Активіст "Просвіти", на поч. 30-х рр.очолив ланку ОУН в селі. Польська армія, капрал, плютоновий. 1942 - повітовий військовик ОУН. Організував підстарш. школу в Золочівській окрузі в с. Нестюки. В лютому 1944 стає курінним. Восени 1944 - к-р ТВ Золочівщини, одночасно - орг.моб.військ. референт Золочівської округи ОУН. Бої в Гологірських лісах, б. Унівського монастиря 28.4.1945 - Срібний Хрест Бойової Заслуги 1 кл. Улітку 1945 перейшов на Тернопільщину, діяв в Рогатинському пов. 26.1.1946 оточені в криївці в лісі б. с. Кривня і Дусанова. Цілоденний бій, К. спалив документи, дозволив бажаючим здатися и наклав на себе руки [ШП 15.10.94, Р.Загоруйко].

"Коц"
К-р сотні УПА "Орли" ВО 3 "Лисоня" з 1944 (напевно. замінив усунутого Г.Дуду). Бої на Бережанщині, Підгаєччині, рейд на Буковину. Загинув 12.3.1945 в палаючій лісничівці (Шваївка) в Кобиловолоках, Теребовл. разом з почтом 12 людей. Відстрілювались протягом години, вбили 45 більшовиків [150, т.12].

Коцюмбас Василь
Один із організаторів мережі ЗЧ ОУН в штатах Австралії 1950, був головою теренового проводу [239].

Кочій Омелян"Левко"
Крайовий референт пропаганди Карпатського Краю 1945-47 [195].

Кошарський Омелян
Нар.28.2.1915 Кам'янка-Бузька. Від 1944 на еміграції в Німеччині, 1949-Австралія, Сідней. Голова Укр. Громади в Софтоні, Бос Гіл, Честер Гіл, Новім Півд. Велсі (1954-55), фін. референт осередку СУМ, фундатор Укр. Дому Молоді в Лідкомбі, голова укр.товариського клюбу, контрольної комісії СУОА. Обласний провідник ОУН-б на Новий Півд. Велс (1955-59), крайовий провідник на Австралію (1969-84), Гол. контролер Укр. Делегатури АБН на Австралію (1957-65), її голова на Новий Півд. Велс (1965-77). Помер 29.9.1988, Сідней [239].

Кравців Богдан
Нар.5.5.1904 Лопянка, Долин., син священика. Гімназія у Львові (1923), ф-т філософії Таємного у-ту, у-т Яна-Казимира (філософські, правничі студії). Голова Укр. студентської громади, 1927-29 голова Укр. Націоналіст. Молоді, перший провідник КЕ ОУН. 1930 засуджений на 3 р. 1934 - Береза. На інтевенцію Шептицького випустили побитого, із знищеними нирками. На поч війни 1939 емігрував до Берліна. Після війни жив у Зах. Німеччині,, посвятився літературі. 1949 у США, Філядельфія. Заробіткова праця в друкарнях, злидні. Від 1955 заступник гол. редактора "Свободи". Помер 21.11.1975, Нью-Йорк. Залишив великий поетичний та науковий доробок, багата публіцистика. Збірки поезій "Дорога" (1929), "Промені" (1930), "Сонети і строфи" (1933). "Остання осінь" (1940), "Кораблі" (1948) та ін., переклади, літературознавчі праці [УЛЕ, т.3].

Кравців Михайло
Нар.1887, с. Станькова, Калуш ([247] вважає його стриянином). Сотник УГА, інженер-землемір. Член-засновник УВО, ОУН, часті арешти. В Березі - з її відкриття, першим транспортом.. 1939 від більшовиків емігрував до Сянока, 1941 - Львів, в УДП. Арештований 15.9.1941. Тюрми у Львові, Кракові, Авшвіц, звільнений 19.12.1944. По війні очолює філію ЛУПВ в Інсбруці. З 1949 в Канаді, 1954 - Торонто, в в-ві "Гомін України", в Гол. управі ЛВУ, засновник і керівник музею-архіву визвольної боротьби України ім. С.Бандери. Дружина Меланія теж чл. УВО, ОУН, співачка. Помер 28.8.1974, Торонто [103, М.Мар], [ЗВУ 22.2.94].

Кравчук Роман - "Степовий", "Петро", "Максим"
Із Золочівщини, гімназійний учитель. Був кусантом старшинської школи ім. Коновальця, 1-й вип. 1940 діяв на Золочівщині. Заступник крайового провідника (I.Климів), з поч. війни 1941 крайовий провідник. 1944 очолював провід ОУН на ЗУЗ, був членом Проводу ОУН [ШП 9.3.96, В.Кук]. Крайовий провідник ЗУЗ 1943-51 [195]. Його опорною базою був Золочівський монастир (ігумен Й.Федорик). Загинув десь 1952 [255].

Крайовий Військовий Штаб (КВШ)
Утворений 1941 військовою референтурою ОУН для підготовки збройної боротьби проти німців. Перший керівник - військ. референт Проводу ОУН Д.Грицай, пізн. сотник Р.Шухевич. З доручення КВШ переводяться в стан підпілля започатковані укр. владою в червні 1941 старшинська школа в Мостах б. Львова та підстаршинська школа в Поморянах, організуються курси радистів, санітарна служба, тощо (див. Військовий Осередок) [110].

Красівський Зеновій
Нар. 12.11.1929 с. Витвиця, Долин. Гімназія у Львові. Уч. нац.-визвольної боротьби, був поранений. Вивозили, втік з вагона, жив у Львові під чужими документами. 1949 засудили на 5 р. 1953 звільнений за амністією і засланий в Караганду до рідних. Працює на шахті, внаслідок аварії став інвалідом. Повернувся 1957. Вчителює, заочно закінчує у-т, філолог. 1964 організатор "Укр. національного фронту", видає журнал "Воля і Батьківщина", збірник віршів "Месник", іст. роман "Байда". 1967 арешт, засуджений на 17 р. У Володимирській тюрмі пише вірші "Невольницькі плачі", поему "Тріумф Сатани". 1972 спец. психлікарні - Смоленськ, Львів, Бережниця. Звільнений 1978, а 1980 арештований втретє - відбувати старі терміни. Повернувся 1987, ініціює створення рухів, партій. Очолював Стрийський осередок ДСУ, член Гол. Проводу ОУН, крайовий провідник (одночасно автор - С.Мудрик-Мечник стверджує, що в Українi не було мережi ОУН, а лише окремi члени). Помер 20.9.1991 в Моршині – 3-й інфаркт [ЗВУ 24.9.91, 19.9.92], [251, ч.2 98].

Кренцбах Стелла
Нар. в Болехові, донька рабина. Укр. гімназія в Болехові, закінчила філософію 1939, мала їхати в Палестину до батьків, що виїхали раніше. Війна, учителька у Львові. 1940 втікла від вивозу в Сибір ( вивозили євреїв), переховувалась у товаришки, доньки греко-кат. священика з Болехова. За німців дальше в неї жила під чужим прізвищем, кравчиня. Товаришка Оля була зв'язана з підпіллям, порадила їй УПА. Пройшла 6-міс. курс санітарів. В липні 1944 з доручення підпілля влаштувалась секретаркою нач. міліції в Рожнятові, мала звязок з повстанцями. Весною 1945 схоплена на зустрічі з зв'язковим. Тюрма, катування, смертний вирок. Визволили (тоді Рожнятів 4 дні був в руках повстанців). Літом 1945 перейшли в Карпати. Праця в шпиталі, важкі бої, багато поранених. Влітку 1946 група була розбита, загинула Оля. Шпиталь не знайшли. 1.10.1946 пробились до англ. зони в Австрії. Працювала в міністерстві Ізраіля [ЗВУ 22.2.97]

Крижанівська Ярослава - "Ярка"
Підпільниця УЧХ на Перемищині. Працювала в аптеці, організувала і доставляла ліки до шпитальок в Перемиській окрузі і допомагала пораненим [150, т. 28]. Медсестра в сотні "Бурлаки" (В.Щигельський, "Ударники-4"), а також зв'язкова і інформатор. Арештована 1948. Інта. Повернулась 1956 [267]. Працює в Меморiалi

Крисько Лев - "Крис"
З Унятич, студіював в Данцінгу. Провідник бойової пятірки ОУН на Дрогобиччині, організованої З.Коссаком (М.Гнатів, В.Білас, Д.Данилишин). На акції приїздив з Данцінга. Виконали напад на "Банк людови" в Бориславі 31.7.1931, взяли понад 20 тис. зл. Поліція нічого не найшла. Успішний напад на поштовий уряд в Трускавці 8.8.1931, застрілили тайного агента поліції Буксу. В 1933 їх видали Р.Барановський і М.Мотика [159, В.Тустанівський].

Крушельницький Тарас
Син Антона К. УВО з 1928. Восени 1929 арештований як член УВО. Дістав 3 р. Як і вся родина, переїхав до сов. України в липні 1934 Арештований 6.11.1934. Військ. колегією Верх. Суду СССР (гол. Ульріх) засуджений до смертної кари і 17.12.1934 розстріляний ( з ним брат Іван, всіх 28 укр. інтелігентів - перша "кіровська хвиля". Антін, Богдан, Остап, Володимира розстріляні в листопаді 1937) [186].

Кудля - "Чорнота"
З с. Патурки Підгаєцьк., Терноп. Старий член ОУН, голова проводу Тернопільщини 1940. В березні 1944 важко поранений в бою з большевиками в с. Мощаниця Мізоч., Рівн., попадає в їх руки [ШП 11.5.00].

Кузнєцов Ніколай
2.3.1944 б. с. Верба між Бродами і Дубно потрапив в руки УПА. Діяв під ім. Пауль Зіберт і мав фальшиві документи на ім'я Пуха, українця. В нього знайшли донесення до начальника спецслужби НКВД про замах на віцегубенатора Бауера у Львові. За це розстріляно 2 тис. заручників і повішено кілька сотень політв'язнів - провокація, як і в Рівному, була успішною. Після кожного замаху К. залишав "докази" проти укр. націоналістів. Про те, як вони тiшилися, коли у Рiвному розстрiлювали українцiв, писав i Медведєв в "Сильные духом". У Рівному створив підпільну організацію з завданням знищення укр. активістів. З намічених 23-х встигли знищити 18. Розстріляний 9.3.1944 [151]. Втікав на машині дорогою на Золочів. Під Куровичами кинув машину, пробирався через Печенію, Миколаїв, де вбив хлопця, примусив господаря Міхура везти його на південь до с. Романова. Там в лісі його повісив, а самого зловили упівці [ЛМ 1747, С.Паньків] (Панькiв род. з сусiднього села Пiдгородище).

Кук Василь - “Коваль”, “Леміш”, “Медвідь” (“Ведмідь”), “Юрко”
Нар. 11.1.1913 Красне, Золоч., син залізничника. Золочівська гімназія, Люблінський у-т (право, економіка). Член ОУН з 1929, в у-ті очолював студентську групу ОУН, з 1930 член Золочівської пов. екзекутиви [ЗВУ 21.1.00]. Арешт. Після звільнення організує підпільну друкарню на Підгаєччині, низку диверсійних акцій проти поляків [ЛМ 1538, Ю.Микольський]. Повітовий провідник Золочівщини. Організував боївку (див. Іл.Кук), мали добути гроші для організації. Акція мала трагічні наслідки, К. був арештований, та за браком доказів випущений [214]. Від 1939 у Кракові, керує орг. відділом ОУН. З квітня 1941 - член Проводу. Очолює пох. групу з осередком в Діпропетровську [ЛМ 1538]. З лютого 1943 керує всім підпіллям у Райхскомісаріяті "Україна", Криму, Кубані і Трансністрії [ШП 16.10.93]. З 1942 - крайовий провiдник ОУН, к-р групи УПА-Південь (1944-49) [187], згодом - заст. Р.Шухевича. Від березня 1950 Голова Проводу ОУН., Гол. к-р УПА, полковник. Після провалів Охримовича і Матвієйка був практично втрачений зв'язок з ЗЧ ОУН. Послабленню діяльності сприяли і міжнар. умови - проблематичність можливого конфлікту між Заходом і Сходом, посилення репресій проти населення, провокації загонів КГБ, що творили жахливі злочини, підшиваючись під УПА, втрата людьми надії на перемогу. В пошуках безпечнішого місця К. з групою після багатоденного переходу зупиняєтья в лісі б. с. Кругів б. старої криівки. Поведінка її охоронця викликала підозріння, та К. вважав, що для повідомлення КГБ і їх прибуття пройде не менше 6 год., рішив 4 год відпочити, просушитись. А в того була радіостанція і через 3 год.йому вже сонному в'язали руки. Це сталося 23.5.1954. Тюрми, допити, шантаж, залякування. Примусили підписати заяву.. [ЛМ 1538]. Покаявся, написав про це брошуру [246]. З заяви ген. КГБ Калугіна, яка К. не була опротестована: " В.Кук завербован в 1944 г., теперь это наш товарищ" ["Нескорена нація" ч.8, 5.94, Б.Чуйко]. Живе в Києві [187].

Кук Ілярій
Нар.1915, брат Василя. 1932 - в'язень золочівської тюрми,1937 учасник, а можливо, кер. боївки. Мали роздобути гроші, а також перешкодити дідичам Ясінським, польським шовіністам, власникам Підлисся, розпарцелювати землі колоністам і знищити пам'ятник Шашкевичу. Під виглядом поліції звинуватили Ясінських в участі в діючій тоді польській підпільній групі, ісценізували їх арешт. Ті стали говорити "поліції" про українців як про бандитів. К. від образи вгорячах їх постріляв. Облави, протягом кількох днів піймали всіх. Судили в січні 1938 - смертна кара. Повісили в Бригідках, на вартівні. За першим разом відірвався зі стелі гак, повісили вдруге [214]. Похований на Янівському цвинтарі.

Kулеби
Хутір на Бережанцині, на стику Льв., Терноп. та І-Ф. Областей. Тут 22.2.1941 відбувся перший бій підпільників ОУН з енкаведистами. На обійсті Івана Янчинського полягло семеро - молоді хлопці з навколишніх сіл: І.Галай, В.Лопушанський, Г.Москаль, В.Солтис, Г.Шкапій та два, мабуть, із Збаражчини - Богдан і Максим.. Вони створили групу десь у 1940. В долині під лісом, на кол подвір'ї - символічна могила. Тув відбулося вшанування 50-річчя трагедії Служба Божа, багатотисячний мітинг [ЗВУ 7.9.91, Л.Гупало]. Трохи інші прізвища подає В.Лизанчук: І.Галай, Б.Гульовський, В.Солтис, Г.Шкапій, М.Шуран [203].

Кулішир Віктор
Буковинський студентський діяч, 1941 загинув у большевицькій тюрмі в Києві як крайовий провідник ОУН [ЕУ т. 4].

Куп'як Дмитро
Нар. 6.11.1918 Яблунівка, Кам'янка Струм. 16.2.1939 був засуджений на 3 р. за патріотичну діяльність. Родину вивезли на Північ, де майже всі загинули. За німців - у підпіллі ОУН. У вересні 1943 учасник викрадення з тюрми на Лонцього Д.Грицая і Я.Старуха. 1944 організує бойову групу. Бої з большевиками, два поранення. Після вилікування за наказом ОУН виїздить до Польщі, потім Чехословаччини, Німеччини, Канади. Стає відомим підприємцем, власником ресторану в Торонто. 1964 опубліковано повідомлення МЗС СССР, що К. керував масовими розправами в селах Кам.-Бузького, Бродівського, Золочівського р-нів. Вимагали видачі К. Той розказав канадським журналістам про боротьбу УПА і мав добру пресу, уряд відмовив бездокументальним вимогам. Фабрикуються "свідчення" і посилають в Канаду. Уряд відмовив - папери судово не підтверджені. КГБ розшукало 6 бувших побратимів К., що відсиділи і протягом 18 міс. видушували з них свідчення. 28.10 - 2.12.1969 в Краснім відбувся суд. Тих, що свідчили, знов засудили і відправили на Сибір, а в Канаду - вимогу видати К. Відмова - відсутність угоди про репатріацію. Щоб додати розголосу, К. кандидував до парламенту і дістав номінацію. В СССР написана книжка "Розплата" англ. мовою і розіслана по виборчому окрузі, мала скомпромітувати боротьбу ОУН-УПА. Вистояв [ЗВУ 13.3.93]. Помер 13.6.1995 після важкої хвороби [ПС № 33, 12.95]. Вдова К. Стефанія подарувала Буську і селу бібліотеку К., надрукувала і безкоштовно розповсюдила в районі і Києві між студенством спомини К (“Спогади нерозстріляного”), молитовники, зорганізувала дві стипендії. В селi біля бувшої хати - гранітний пам'ятник. Брат К. Михайло закатований чекістами [ШП 28.7.99].

Курах Михайло
Поет-січовик [21]. Член крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ, арештований перед війною [71].

Курманович Віктор
Нар. 26.2.1876 Вільшана, Золочів, син священика. Золочівська гімназія, кадетська школа, австр. Військ. академія у Відні, З0-й піх. полк у Львові, Генштаб. У 1-й св. війні к-р куреня на Волині, рос. полон, обміняний. К-р полку, бригади на Італійському фронті, полковник. У війську ЗУНР в листопаді 1918 командує групою "Північ", ядром якої є сформовані ним 5 стрілецьких сотень. Бої на фронті від Белза до Янова. У січни 1919 на базі групи створено 1 Галицький корпус на чолі з К. 12.2.1919 призначений НШ УГА, а в квітні - секретарем військ. справ ЗОУНР. Після відходу за Збруч - генерал-квартирмайстер штабу Гол. Отамана, ген.-хорунжий. Інтернований у Чехословаччині, комбриг у таборі Йозефів. 3 1923 у Відні. В міжвоєнні роки в УВО-ОУН, обирався членом Проводу ОУН. Навесні 1943 - Почесний голова Військ Управи, яка керувала формуванням дивізії "Галичина". Навесні 1945 схоплений енкаведистами у Відні, перевезений до Одеси, де невдовзі помер в тюрмі [187].

Куропась Степан
Нар.1.10.1900 Селиська Перемиськ. Гімназія в Перемишлі, в січні 1918 взяли до війська, фронт в Албанії. Після падіння Австрії уч. боїв за Перемишль, пізн. 8 бригада УГА. Закінчив Технічно-господарську високу школу у Празі, інж.-агроном. 1927 емігрував у США, Чікаго. 1929 вступив в засновану Коновальцем в Америці ОДВУ. 1930 кур'єром ОУН їздив в Європу. Після розколу - мельниківець. Співробітник, гол. редактор журналу ОДВУ "Самостійна Україна" в Чікаго, заступник голови УНС двох каденцій. Автор багатьох статей, різко антибандерівських. Син Мирон К. займає високе положення в американській державній верхівці і укр. громаді [241].

Куспісь Михайло
Бойовик ОУН, відсидів 5 р. у Вронках за напад на пошту в Городку (див Ю.Березинський). В квітні 1938 незнайомий у Львові, що представився Тарасом Бандерою (?), запропонував організувати втечу С.Бандери, який відбував у Вронках досмертне ув'язнення. К. підкупив в'язничних сторожів. Про це довідалась влада, всіх арештували [Новий час" 19.12.38].

Кучабський Василь"Яструб", "Бой", "Вука"
Нар. 4.11.1895 Пустомити, Льв. Академічна гімназія у Львові, юрфак. у-ту. 1909 співорганізатор таємного гуртка "Мазепинський мілітарний курс". Легіон УСС, к-р сотні. Після Семиківців нагороджений Військовим Хрестом Заслуги 3 кл. Рос. полон, табір б. Царицина. У січні 1918 в групі втікає до Києва. К-р запасної сотні Січових Стрільців, згодом 2-го піх. полку, член Старшинської ради. Важкі бої проти червоних, Денікіна. 1919 в складі дипломатичної місії у Швеції, бої на укр.-польськім фронті. Інтернований в Луцьку, з весни 1920 в Чехословаччині. Співзасновник УВО. Заступник голови центр. проводу "Волі", комендант одного із осередків у Львові. Ініціатор студентського з'їзду 1-3.7.1921, обраний у склад Комітету Укр. Молоді. Обраний у склад Начальної Команди УВО. Арештований у вересні 1921 в зв. з атентатом С,Федака на Пілсудського. Звільнений за браком доказів. 1923-24 співредактор журналу "Заграва" (ред. Д.Донцов). В сер.20-х рр. емігрував до Німеччини, закінчив Берлінський у-т, докторат з філософії. Викладає у Кільському у-ті, уч. в гетьманському русі. В роки гітлерівської окупації директор бібліотеки в Кракові. 1945 пропав безвісті. За деякими даними, схоплений у Відні НКВД і розстріляний у Львові. Автор праць "Січові Стрільці..", "Укр. дипломатія і держави Антанти" та ін. [263].

Кучер Степан
Нар. 19.2.1897 Вел. Чернокінці, Терноп.. Гімназія в Тернополі, УГА. 1919 вступив до Київського у-ту, перейшов в мед. і-т. В зв. з переслідуванням укр. вояків 1921 повернувся на Тернопільщину, 1922 вступив на мед. ф-т таємного у-ту. Закінчив у Варшаві, асистент хірургічної клініки. Після розпаду Польщі - директор шпиталю в Холмі, опікується укр. лікарями. 1941 - Станиславів, хірургічний відділ, пізн. очолив шпиталь. Опікувався пораненими повстанцями, їздив селами та по криївках Чорного лісу, допомогав УПА. Важко поранених підліковував у шпиталі, розшукуваних - у власному помешканні. 1944 виїхав до Німеччини, лікар у таборах УНРРА-ІРО, 1948 емігрував у Канаду. Едмонтон, хірург у шпиталі. Помер 28.3.1955 [228].

Кучерішка
Як і Андрух, резидент ОУН на Осередніх Землях. Оба ліквідовані большевиками, але створені ними точки опертя діють (так вважав Коновалець, та не виключене, що це вже були "точки опертя" ГПУ) [141, А.Мельник].

Кушнір Макар -"Богуш"
Нар. 1884 Черкаси. Був членом Центральної Ради 1917, дипломатичної місії УНР в Парижі. Один із перших наддніпрянців, що приєднались до Коновальця, близький його співробітник в ОУН, видавець. Внаслідок удару автомобіля в Лондоні хворів на очі і нервово, 1934 осліп [141].

Кушнір Мирослав - "Лунь"
Нар.12.9..1922 Божиків, Підгаєць., Терноп., закінчив гімназію в Бережанах, навчався у Львівській Політехніці. В ОУН з гімназійних років. Учасник УПА, загинув восени 1944 в с. Дібча - оточений в криївці, підірвався гранатою. Мав 22 р. Залишив 4 зошити поезій. Їх зберегла тоді 15-літня Дарія Вергун-Саєнко, у якої К. в Синяві був домашнім учителем, а в Бережанах найдено архів К. - ранні поезії, переклади, щоденникові записи В кінці 80-х рр. вийшли у Київському молодіжному альманасі "Вітрила", а в 1994 - окремою книжкою в-ва Льв. Меморіалу [165], [ЗВУ 29.12.98, М.Дубас].

Кушпета Омелян
Один із чільних гром. діячів діаспори, ветеран ОУН. Сподвижник Бандери, від 1947 представник ОУН на Голляндію [ЛУ 23.1.9]. Представник від Всеукр. Братства ОУН-УПА до голландських генералів, яких УПА підпільними зв'язками переправила на Захід 1944, почесний член Гол. Булави [ШП 30.12.95].

Схожі сторінки:

  • А
  • І
  • Ф
  • Х
  • Я
  • Додати коментар

    Заборонено використовувати ненормативну лексику, образа інших користувачів даного сайту, активні посилання на сторонні сайти, реклама в коментарях.

    Мапа діяльності УПА
    Останні зміни:
    25 грудня Малюнки схронів УПА

    15 жовтня Пряжки воїнів УПА. (частина 2)

    15 жовтня Українські відзнаки 2 Світової війни

    Фотоархів
    Ранги УПА
    Провідники УПА:
    Голова Проводу
    ОУН
    (1941-1959рр.)
    Степан Бандера
    Президент Української
    Головної Визольної
    Ради (1944)
    Кирило Осьмак
    Головний командир
    УПА (1942-1945)
    Дмитро Грицай
    Головний командир
    УПА (1943-1950)
    Роман Шухевич
    Головний командир
    УПА (1950-1954)
    Василь Кук
    Шеф Головного
    Військового Штабу
    (1943, 1946-1949)
    Олекса Гасин
    Командир Групи
    Упа-"Захід" (1943)
    Василь Сидор
    Перший Командир
    Групи УПА-"Північ"
    (1944-1945)
    Дмитро Клячківський
    Командир Групи
    Упа-"Південь"
    (1943-1944)
    Омелян Грабець
    Політичний керівник УПА
    Йосип Позичанюк
    Командир Запілля
    (1943-1944)
    Ростислав Волошин
    Голова українського
    Червоного хреста
    (1943-1947)
    Катерина Зарицька
    Наша група у ВК:
    Наша група у Фейсбуці:
    [available=showfull][/available]