Д


Данилевич Михайло
Нар. 1910 с. Залужжя, Збараж. Освіта 3 кл. Провідник Збаражської пов. екзекутиви. В ніч 18-19.12 1939 зробили спробу повстання, мали захопити владу у Збаражі. Директиву про це приніс Сколецький. Зброю мали добути, роззброюючи міліціонерів. Їх розігнали військові, що приїхали з Тернополя. Д. очолював групу 30 чол (всього 2 кріси) - мали здобути міськраду. Відчувши невдачу, групу розпустив. Їде до Станиславова, виробляє паспорт на ім'я Василя Рубинського, потім до Львова, де 7.9.1940 арештований [220]. Засуджений до смертної кари (Процес 59-и), подальша доля невідома [ЛМ 1206, О.Булка]

Данилишин Дмитро
Нар. 1907 на Дрогобиччині. Ремісник. Бойовик УВО і ОУН. Разом з В.Біласом здійснили напади на пошту в Трускавці, Банк Людови в Бориславі (31.7.1931), віконали присуд на тайного агента поліції Я.Буксу, посла до сойму Т.Голувку (28.8.1931), напад на пошту в Городку Ягеллонськім (30.11.1932). Засуджені до смертної кари, повішені 24.12.1932. Героїчна смерть Біласа і Д. мала великий вплив на поширення організацій в ЗУЗ, викликала спонтанний бойкот польських монополій (протиалкогольна, протинікотинна акції) [ЕУ т. 2]. Детальніше див. В.Білас, а перебіг подій в Городку - Ю.Березинський.

Данилюк Михайло - "Блакитний"
Нар. 1.10.1919 Крем'янець. Навчався в Крем'янецькій гімназії. Під час 2 св. війни в повстанському русі проти гітлерівців, відомий як "отаман Блакитний", про що в 1968 р.написав у "Повстанськім записнику". Член ОУН-м. 1950 закінчив медицину у Мюнхені. Емігрував до США 1950, Міннесота, приватна хірург. практика. 1955-57 в армії, капітан. З 1971 професор у-ту в Міннеаполісі, засновник і перший голова Міннесот. відділу УЛТ ПА. Відпоручник Президента УНР (С.Витвицький) у Міннесоті. З 1966 - гол. радник УНС, з 1967 - член ради митрополії УПЦ в США. Був представником Укр. братського союзу в політраді УККА, з 1963 веде медичну сторінку у "Свободі" Помер 2.3.1981 [228].

Дасів Кузьма
Нар. 1925 Грабовець, Скол. Мама - кер. жін. сітки ОУН. Ще в польській школі організував бойкот польських свят Восени 1940 перейшов кордон, вчився в Падебрадах. 1941 повернувся, став зв'язковим, пізн. станичним Грабовецької станиці Юнацтва. В кінці 1942 відправлений на роботу в Німеччину. Після війни повернувся. Організував викрадення шрифту з друкарні в Бориславі, надрукував листівки до10-ліття смерті Бандери, розсилали з Дем'яном по Україні. Другу - в зв'язку з репресіями інтелігенції 1970-х. Арештований 1973 у Львові, засуджений на 7 р. і 3 - заслання. Відбував в Мордовії, помер 1993 на 68-у р. життя [ЗВУ 18.7.95, Р.Пастух], [260, Г.Дем'ян].

Дацько Микола, Дацько Мирон
Батько і син, учасники УПА. Загинули в схроні с. Чижиків Пустомит. в кінці літа 1944, з ними сусідський хлопець Я.Чесанюк. Микола мав б. 50 р. Вхід був з криниці. Енкаведисти кинули в криницю каністру бензину і гранату. Коли вони пішли, люди витягнули трупи, а енкаведисти вернулися, стріляли до мертвих, ламали кості. Покидали до криниці, закидали гранатами. Родини загиблих були репресовані. Донька Миколи Д. Зоня померла в поїзді, конвоїри викинули тіло з вагону 18.10.1992 Львівське братство УПА. Рух, Меморіал, влаштували поховання їх і ще 4 повстанців, які тоді ж загинули в бою. Домовини не змогли внести до церкви - не пустили православні, оточили церкву і зачинили браму. [ЗВУ 20. 24.10.92].

Дачишин Юрій
Студент 4 курсу Льв. Політехніки, УВО. уч. нападу на поштовий амбулянс під Бібркою влітку 1930. Вдалося втекти. Від поліції з собаками ховався на дереві, потім під водою, держачи в роті стебло. Забіг до тітки на вул. Сапіги. Служниця розповіла сусідам. Арештували. Сподіваючись смертного вироку, мав зашитий в піджаку ціянік. Боронив С.Старосольський. Дістав 20 р. 1939 одружився з Дарією Пясецькою і виїхав за кордон. [ЛМ, С.Бардахівський]. 1931 засуджений до смертної кари. Мав тоді 26 р.. Після суду комісар Чеховський сказав Дачишину: "будеш висіти!" Відповів: "заки мене повісять, тебе з'їдять хробаки". Так і сталося - Чеховського застрілив Березинський.. Інженер. 1985 відмітили 80-ліття (в Чікаго?) [241].

Дашкевич Роман
Голова ремісничого стрілецького т-ва "Січові стрільці-ІІ", створеного у Львові весною 1913 (т-во "СС-І" - академічне, голова Старосольський) [86]. Кошовий Січових Стрільців [105]. 1920 організував підпільну націоналістичну організацію "Воля", яка скоро увійшла в УВО. Пізніше очолював спортивно-пожежне т-во "Луг". 1930 було 2 тис. кружків [112].

Дейчаківський Василь - "Мирон"
Окр. провідник Станиславівщини, організатор бойових відділів в області. Загинув у квітні 1944 від большевицької кулі [150, т. 24].

Дейчаківський Володимир - "Cич", "Дереш"
З Ямниці б. Станиславова. 1941 пройшов 3-міс. політично-організаційний курс в старшинській школі ім. Коновальця [ЗВУ 29.8.92]. Після Акту 30.6 творить у Станиславові укр. самостійне життя. Арештований гестапо разом з усіми членами провінційного уряду. Тюрми у Львові, Кракові, Авшвіц (у цій групі були замучені поляками брати Бандери, Г.Яворів). Через есесмана з охорони, буковинського фольсдойча Д. вдалося передати на волю звістку про дії поляків. Протягом короткого часу укр. в'язнів відлучили від поляків. Діждався волі [103, П.Ковальський]. Помер тому 20 р. у Торонті (книга видана 1990) [103, М.Зацухний].

Декалог ОУН
1. Здобудеш Українську Державу, або згинеш в боротьбі за Неї.
2. Не дозволиш нікому сплямити слави, ні честі Твоєї Нації.
3. Пам'ятай про Великі Дні наших змагань.
4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
5. Помсти за смерть Великих Лицарів.
6. Про справу не говори з ким можна, лише з ким треба.
7. Не завагайся виконати найнебезпечнішого чину (у сов.авторiв - вчинити будь який злочин), якщо цього вимагатиме добро Справи.
8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9. Ані просьби. ані грозьби, ні тортури, ні смерть не приневолять Тебе зрадити тайни.
10. Змагатимеш до поширення сили, багатства і слави Української Держави. (в "Дзвонi" 4-6.93 ..сили, простору, слави i багатства..) [114].

Вперше розповсюджений як вкладка до "Сурми" влітку 1929, автор С.Ленкавський.

Демчук Дмитро
Учасник І Конгресу ОУН (1929, Відень), керував політичною секцією. Обраний членом ПУН ["Молода Україна" №5, 90], [ПС №5, 2.91, В.Гордієнко].

Держко Степан
Нар. 1912. Організатор підпілля, окр. провідник ОУН Маріупольщини. Скатований гестапо, помер з голоду і виснаження .12.1942, Маріуполь [103]. ОУН, організатор протинім. резистансу в Дніпродзержинську і Донбасі, закатований у нім. в'язниці [ЕУ, т.2].

Джугайло Казимир
1941 - професор укр. гімназії в Сокалі, доброволець дивізії "Галичина", поручник. По війні в Зах. Німеччині, в особистій охороні Бандери. В 50-і рр. КГБ поширило звістку, що Д. добровільно повернувся на батьківщину. Виступав у Львові по радіо, публічно судив себе і членів ОУН за злочини проти совєтів. Пізніше було встановлено, що Д. був викрадений і вивезений насильно [179].

Дзерович Богдан
Суддя, заступник міністра юстиції в УДП 1941 [58].

Дзіковський М.
Член УВО, гол. організатор вбивства Твердохліба. 1923, затриманий поліцією, провалив українську філію організації (тобто, крайову мережу?) ["Літ. Львів" ч. 10, 11.1994]. Арештований в день вбивства Твердохліба 15.10.1922, засипав усіх членів Начальної Команди [141, З.Книш].

Дидик Галина - "Анна", "Молочарка"
Нар. 1912 Шабалин. Бережан. Учительська семінарія у Львові, ОУН. Підпільна робота - возила зі Львова літературу, клеїла листівки. Арештована 24.12.1939, майже рік тюрми. 1940 у Львові, змінила прізвище. Через загрозу арешту переїздить у Залізці, вчителює. 1944 - підпілля, організує і очолює УЧХ Тернопілської обл. Пізніше - зв'язкова Шухевича. Влітку 1946 живе у Львові, на Знесінні, коло року в Княгиничах (Рогатин.). Після арешту К.Зарицької (21.9.1947) у Львові на Личакові (Шухевич тоді був на Рогатинщині), Білогорща (з осені 1948?), в домі учительки А.Конюшик. На світанку 5.3.1950 господиню викликали до сільради як члена виборчої комісії. Коло 6-ї постукали, відчинила, схопили. Намагалась криком попередити Шухевича, який був в кімнаті на горі. Крики, постріли, тупіт. Зажила отруту, відрятували. Катували щоденно протягом пів року, слідство продовжалось 2,5 р. Засуджена на 25 р. Владімір, від 1969 мордовські табори. Звільнена 1971, повернення в Зах. Україну заборонили, Караганда, пізн. Христинівка, Черкас. Жила з невеликої ділянки та людської допомоги. Кагебісти не дали дожити - постійні переслідування. Серцевий приступ, над ранком 23.12.1979 померла. Похована в Бережанах. Нагороджена Бронзовим (1945). Срібним (1947) Хрестом Заслуги [120], [ЛМ 2039, М.Пахолюк].

Дитячі сотні
На сх. Лемківщині сільські хлопці 8-12 р. самочинно організовували власні "сотні" на зразок УПА, з сотенними, чотовими, ройовими, користувались псевдами популярних командирів УПА. Сходились на впоряд та військові вправи, будували собі криївки, ставили стійки на краях сіл, щоб повідомити про наступ польського війська, переносили пошту від села до села. Траплялись в сотнях і дівчатка - "санітарки". Були і окремі сотні юначок. Виготовляли бандажі для поранених, збирали лікувальні зела [199].

Дмитришин Іван
Нар. 1913 Кобиловолоки, Теребовл., син Михайла і Настасії. Столяр. Член ОУН, польський в'язень. Від 1939 в підпіллі. Можливо, учасник ІІ ВЗ ОУН, Краків, 1941 [Софія Д., сестра]. Влітку 1941 разом з референтом СБ ЗУЗ Г.Пришляком проводили інспекцію пох. груп (до Вінниці). Від 1942 в особистій охороні М.Лебедя (удвох з Я.Федиком). Трагедія сталася 13.2.1944 на бічній Городецької б. школи ім. Шашкевича (Пришляк говорив про лiто 1943, але в розмовi признався, що пам'ятає тiльки, що було тепло, ходили без плащiв). Вечером Федик залишився в кімнаті з Лебедем, а Д. вийшов надвір і там наштовхнувся на гестапівця. [ЛМ 1379, Г.Пришляк]. Той запитав документ, Д. вихопив пістолет, стріляв в голову, промазав. Німець вистрелив в живіт. Д., важко поранений, доставлений до шпиталю на Піярів (обл. лікарня на Нєкрасова). Хірургічна сестра, підпільниця, встигла випорти з рукава його плаща папери і спалити. Лікував Килиман, род. з Мшанця, Теребовл., а гестапівці допитували, поламали кості, пізніше здирали накладений гіпс. Помер через три дні, нікого не видавши. Батьків сповістили, що похований на Личаківському цвинтарі, місце покажуть, коли буде можна (з родинних спогадiв,подiї в лiкарнi - вiд Марiї Коссак). Коли стало можна, вже не було кому показати. Є велика ймовірність, що похований на 82 полі як Рибалт Іван, могила № 280. За архiвними книгами тiльки два чоловiки вiдповiдного вiку були в той час похованi, один мав домашню львiвську адресу. Могила не збереглася, на цьому мiсцi (могили N 280 i 281) в 1987 р. похований якийсь Сачков (3-й ряд в бiк мiста вiд могили Гаврилюка i Тудора, 3-я вiд дорiжки).

Дмитрів Ілько - "Рубіжний"
Нар. 1906, Львівщина. Член Центрального Проводу ЗЧ ОУН, очолював "Союз українців Британії" (60-і рр.?) ["Известия" 15.9.88, Л.Корнешов].

Добош Ярослав
Нар. 1947 в Німеччині, жив в Бельгії. Закінчив Малу укр. семінарію ім. св. Йосафата, ф-т філософії "У-ту Урбаніана", член СУМ [258, Б.Антоненко]. "Ватажок" крайового СУМ-у в Бельгії. 1972 посланий в Україну, де суджений за шпигунсько-диверсійну роботу. Невдовзі після повернення до Бельгії загадково загинув [42]. Стаття про Д. появилась в "Радянській Україні" 11.2.1972 - через місяць після початку масових арештів (І.Світличний, Л.Плющ, В.Стус, Є.Сверстюк, І.Дзюба - в Києві; В.Чорновіл, М.Осадчий, С.Шабатура, І.Гель, І.Стахів (майб. Калинець), І.Калинець - у Львові). Д. приїхав в кінці 1971, в Києві і Львові зустрічався з відомими дисиндентами.: Д. примусили до "визнань", після чого вислали.. "Визнання" Д. широко використовувались для репресій людей, які не подобалися владі. В 1972-73 рр. засуджено сотні - практично всіх діячів національно-демократичного руху; звільнено з роботи, відраховано з вузів - тисячі [79].

Добряни
Село в Щирецкім р-ні, Льв. Перед Великоднем 1943 в селі збирали контингент збіжжя, а напередодні появилась відозва ОУН: "Ані одного зерна окупантові". Ніхто не здавав і два гестапівці заганяли селян до сільради і жорстоко катували. Селяни їх вбили. Наступного дня появилось гестапо, загнали людей до церкви, всіх розстріляли, село спалили. Врятувались тільки ті, які заздалегідь утекли в дооколичні ліси. Частину німці виловили, гол. старих і жінок з дітьми, тримали на Лонцького, а за кілька днів вивезли на піскову гору в Кривчицях і там розстріляли [103, С.Семенюк].

Довгий Михайло - "Сорока"
Нар. 10.6.1926 с. Дички, Рогатин. Агент МГБ ("Сорока" - псевдо в МГБ). Щоб здобути довір'я в ОУН, 23.3.1947 вбив начальника Рогатинського РО МГБ к-на Аносова. Наказ вбити дав нач. МГБ Станисл. обл. за порозумінням з відпоручником обл.УМГБ по Рогатинському р-ну майором Бугаєвим. А план вбивства вийшов від опер. працівника УССР "Сверцова". Сказав Довгому, що для здобуття довір'я і проникнення в ряди ОУН він може вбити понад 50 бійців або 10 офіцерів МГБ чи МВД зі складу Рогатинського РО та райкому, за вийнятком м-ра Бугаєва і 1-го секретаря райкому Козюберди. За вбивство Аносова дістав від Бугаєва 5000 крб нагороди. В ряди ОУН пропхався, але в короткому часі розкритий СБ [107, архів СБ, 9.1947].

Долина
В околиці Д. 27.9.1943 німці наступають на один із вишкільних таборів УПА. Команда, повідомлена заздалегідь, переносить майно в інше місце. Бій тривав цілий день, вночі УПА відходить - бережуть амуніцію. Спаливши бараки, під вечір німці повертаються вузькоторівкою в напрямі Долини і попадають в засаду. Залишили в проваллі понад 200 трупів. Здобуто багато зброї [102].

Доміцька Олена
З с. Паридуби, Волинь. На поч. 1943 закінчила медичну школу ОУН у Ковелі, санітарка. Працює в тереновій сітці ВО "Турів". В березні 1944 разом з подругою Г.Шиприкевич і лікарем (єврей, втік з варшавського гетто) викликані до важко пораненого в бою з партизанами ген. Фьедорова на Придубські хутори б. с. Лугове і Снідин. Не встигли забинтувати, як на хутір наскочили фьодоровці. Раненого і лікаря вбили сразу, дівчат ще довго катували. Нічого не добившись, 25.3.1944, надругавшись, закололи багнетами, Тіла вночі закопали на цвинтарі. Люди це бачили і після відходу з'єднання Фьодорова перепоховали в рідних селах [ПС № 32, 12.95].

Донцов Дмитро
Нар. 1883 в Мелітополі. Член РУП і УСДРП, 1918 член Гол. Управи партії Укр. Хліборобів-Демократів, згодом ідеолог укр. націоналізму. Проповідував гасло відокремлення від Росії. Діяч і перший голова СВУ. З 1922 редактор Літературно -наукового вісника, друкується в німецькій, швейцарській, польській пресі. З 1939 на еміграції, з 1947 в Канаді, викладав укр. літературу в Монтреальському у-ті. Перейшов кілька світоглядових еволюцій, та завжди був виразно протиросійським, обороняв ідею самостійності України, вказував на органічний зв'язок України з Заходом. В ідеологічних працях стояв на засадах ідеалістичного волюнтаризму, поборював марксизм [ЕУ, т.2]. Помер 30.3.1973 [280], похований у Баунд-Бруці [33].

Дорожинський Микола
Нар. 1894 Садки,, Заліщ. Абсольвент Високої Торгової Школи в Празі, провідний діяч ОУН. В 20-х рр. близький співробітник Коновальця. На еміграції голова Установи Мужів Довіри у Відні, ген. секретар, опісля заступник голови УНО в Берліні, голова центрального представництва укр. еміграції в Німеччині. Помер 1956 в Мюнхені [266]

Драган Антін
Справжнє ім'я Андрій Луців. Нар. 28.8.1911 (ЕУ подає 1913) Голешів, Жидач. Журналіст, гром. і політичний діяч, член ОУН, ув'язнений в 1934-37 (Брав участь в атентаті М.Лемика на Майлова [42] ). 1938-41 співробітник Укр. Служби Преси в Берліні, пізн. редактор "Українця" і "Хлібороба". Від 1946 - США, редактор, гол. редактор "Свободи" (1952-79), гол. редактор "Малої Укр. Енциклопедії" (2 т., 1963-71). Помер 2.2.1986 у Фейрфаксі, штат Вірджінія ["Літопис Червоної Калини" 1-3, 95, Г.Бухало, М.Драган].

Драницький Степан - "Матвій"
Обл. референт пропаганди Волинської обл 1943-44 [195].

Драч Богдан - "Дунай"
(або Трач). Командир ТВ "Чорний Ліс" (Станиславівщина) ВО 4 1946-49 [107], [195].

Дружини Українських Нацiоналiстiв (ДУН)
Або Український Легiон. Створений за iнiцiативою Р.Шухевича, мав стати зародком укр. армiї. З допомогою антигiтлерiвськи настроєних нiм. вiйськ. кругiв весною 1941 сформовано два батальони: Пiвнiчний - "Нахтiгаль" i Пiвденний - "Роланд". Були формально в складi нiм. армiї, полiтично пiдлягали Проводовi ОУН-б. "Нахтiгалем" командував Шухевич, "Роландом" Побiгущий. "Нахтiгаль" проходив вишкiл в Нойгаммерi, з 24.6.бере участь в боях, 29.6 увiйшов до Львова, дальше - на Київ, через Золочiв-Тернопiль-Сатанiв-Проскурiв-Вiнницю. "Роланд" проходив вишкiл в Завбердорфi б. Вiдня, 6.7 вирушив через Мадярщину, Румунiю на Одесу. Легiон мав ввiйти до Києва в перших хвилинах пiсля втечi ЧА i забезпечувати проголошення вiдновлення самостiйностi. Пiсля арешту УДП Шухевич вислав до Гол. командування заяву, що в цiй ситуацiї Укр. Легiон не в станi залишатися бiльше в складi нiм. армiї. Його було вiдведено з фронту, об'єднано i вислано в Бiлорусiю проти сов. партизанiв. В груднi 1942, коли закiнчився контракт, всi вiдмовились його поновити i були вiдправленi пiд екскортою до Львова. Шухевичу вдалося втекти, тодi вiдпустили i iнщих в надiї пiймати Шухевича при зустрiчi з ними. Майже всi подалися в УПА [286].

Дружкополе
Село на Горохівщині. У квітні 1943 б. села відбувся великий бій УПА з німцями. Вбито 56 німців і 140 фольксдойчів, поранених б. 200 [102].

Дуб Я.
На 1 Конгресі Укр. Націоналістів (28.1-3.2. 1929, Відень) вибраний членом ПУН [103, М.Григор].

Дуда Гнат - "Блиск"
З с. Вербів, Бережан. Перший сотенний "Орли". Після невдалого бою з німцями коло Кліщівни Рогатин. перенесений на Вульку вишкільником (як і чотовий Г.Лужецький, односельчанин). Були вістки, що зголосилися в Бережанах на хрущовську амністію. Спочатку їх звільнили, а згодом закатували в лісі б. Божикова [150, т.12]. Сотенний "Орли" ВО 3 1944 [195].

Дуда Михайло - "Громенко", "Зиновій"
З Тернополя. Поручник УПА, сотенний і заступник курінного в 26 ТВ "Лемко" (до січня 1946 "Коник", опісля "Байда"). 10.6.1947 сотня перейшла польсько-чехосл. границю в р-ні Бальвіц і першою дісталася в америк. зону окупації Німеччини. Жив у ФРН. 1951 закинутий на тер. СССР, де, мабуть, загинув [150, т. 22].

Дудар Ємілія - "Лискавка"
Нар. 1910, ОУН з 1929, обласна провідниця УЧХ на Теропільщині [114], [209, фото]. Зв'язкова УПА, очолювала УЧХ Терноп. округи. Багаторічний в'язень концтаборів. Померла 1994, похована на 76 полі Личаківського цвинтаря, де передбачено створення меморіалу нац.-визвольної боротьби [223].

Дудар Ярослав - "Верес"
Крайовий оргреферент ПЗУЗ 1944-45 [195].

Дудич Микола - "Залізняк"
Провідник ОУН. Загинув 1947 в с. Кобло [114] Нар. 1914, в підпіллі з 1944, крайовий провідник ОУН. Загинув під час облави 1947. [ЛМ, Д.Марія 6.12.91].

Дужий Микола - "Вировий", "Мирон", "Мирон Карівський"
Нар.13.12.1901 Карів, Рава-Руськ. 1918-20 підхорунжий УГА, 1921-24 ст. істфаку Льв. таємного у-ту, з 1926 член УВО. 1932 закінчив гуманітарний ф-т Льв. у-ту, з 1940 працівник УЦК в Кракові, згодом у Львові. ОУН з 1941. Секретар президії УГВР. З жовтня 1944 очолює видання УПА-Захід, з лютого 1945 - УПА. Редагував журнал "Повстанець". Сотник, нагороджений Бронзовим Хрестом Заслуги. 4.6.1945 загазований в криївці з групою брата Петра Д., попав в руки НКВД. Засудили до страти, замінили на 20 р.Через важку недугу звільнений і коротко після того помер у Львові 18.5.1955 [263].

Дужий Петро - "Дорош", "Аркадій", "Арсен", "Орест", "Десятник"
Нар. 7.6.1916 Карів, Рава-Руськ. Гімназії в Рава-Руській, у Львові, закінчив 1937, Академія загран. торгівлі. ОУН з 1932, часті арешти.1939-41 учитель на Холмщині, член Томашівського пов. проводу. Уч. півн. похідної групи (керівник підгрупи), арештований у Василькові, пізн. у Львові, уникнув розстрілу. 1942-43 заступник провідника на ПСУЗ (В.Кук) - Дніпропетровськ, участь у формуванні УПА. 1944 референт пропаганди на ЗУЗ, потім - Проводу ОУН. Нагороджений Бронзовим Хрестом Заслуги [251, ч.1, 98]. На поч. 1945, будучи членом Центрального Проводу, очолив групу крайового проводу для видання літератури ОУН. Входило 9 чол. - редактори, складачі, друкарі, машиністки. Мали дві друкарні: "Вінниця" в Бертишеві і "Полтава" в Юшківцях. Видавали: "За самостійність", "Повстанець", "Щоденні вісті", "Ідея і чин". 4.6.1945 енкаведисти кинули газову гранату. Із бункра були витягнені: Д.Сусік, М.Дужий, М.Філіповський, Є.Мирослав, І.Пеленський, М.Юрчак-Долинецька, М.Медвідь - мертвий [270]. 22.3.1947 засуджений до розстрілу, замінено на 25 р. До 1960 в таборах Воркути. Після звільнення жив у Запоріжжі, згодом у Львові. Праця на Сільмаші. в будівельнім управлінні. Був під наглядом КГБ.. Активний оратор, публіцист [251, ч.1, 98]. Після смерті З.Красівського (20.9.1991) С.Стецько хотіла призначити Д. крайовим провідником, Відмовився [251 ч.2. 98, С.Мудрик-Мечник]. Голова Ідеологічної референтури ВБ ОУН-УПА, член Гол. Булави [ШП 30.12.95]. Помер 24.10.1997 у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.

Дужинський Веніамін - "Роман", "Мрійник", "Віктор"
Нар.21.8.1922 на Холмщині. 15-літнім арештований "двуйкою" за кольпортаж летючок Учасник пох. груп 1941, тоді ж став членом ОУН. До 1944 у Львові, на півд. Холмщині.. Підпільна праця і за сов. окупації, арешти 1949, 1957 - довгі роки ГУЛаг-у. Сер. освіту закінчив в Холмі, вищу - у Львові 1943 [ЗВУ 30.7.99]. С-на УПА. Відсидів 25 р. Учасник Норільського повстання. Художник, малювати почав в тюрмі, м. ін. портрет М.Сороки ["Свобода" 4.6.91].

Дулеба Стефанія - "Висока"
18 р., з с. Лапшин. Бережанська обласна кур'єрка [220, М.Грицай, Д.Коверко] Сиділа разом з Л.Комар в замарстинівській тюрмі, страшно катована. Там і була розстріляна в червні 1941 [122].

Дулин Григорій - "Всеволод", "Максим", "Крук", "Страшний", "Трясило"
Нар. 12.2.1913 Синевідське Виж., Скол. Навчався у Стрийській гімназії, був близьким з С.Бандерою. За приналежність до ОУН (з 1930) виключений з гімназії. 1939-41 на еміграції, 1941-43 в пох. групі на Вінниччині. В УПА з 1944, політвиховник куреня "Бойки", пізн ВО 4 "Маківка", член обл. проводу ОУН. Загинув 19.2.1950 б. с. Головецька, Скол. Похований у Славську на Млаці. [ШП 30.12.95, Г.Дем'ян], [249]. Надрайоновий провідник (Стрий) 1945-48? [259].

Думанський Михайло
Нар. 1915 Товщів, Винник. Вчився в у-ті. Арештований 12.9.1940, звинувачувався як кур'єр, іноземний агент. Свідчив на слідстві: кордон переходив в сімейних справах, повернувся з завданням гестапо внедритись у польське підпілля і ОУН - вивідати конструкції літаків, аеродроми. ОУН співпрацювало з гестапо, за що мали зброю і притулок. Всипав багатьох,. включаючи рідних братів. У суду (процес 59-и) нічого не просив. Засуджений до розстрілу. Всі інстанції вирок залишили без змін [220]. Страчений 14.4.1941 [234, фото].

Думін Осип - "Антін Крезуб", "О.Сурмач", "С.Шоловатець", "В.Кулинич", "Ю.Вівчар", "Трясило", "Городовецький"
(дехто називає Думин). Нар. 26.9.1893 Грушів, Дрогоб. Дрогобицька польська гімназія, матура 1915 в Києві. 1914 австр. армія, рос. полон, Царіцин, Криворіжжя. 1917 вербує добровольців до укр.армії, вступив до Галицького куреня Січових Стрільців. Чотовий, сотенний, уч. бою під Мотовилівкою. К-р куреня УСС, очолив групу, яка розбила Зеленого. Нач. штабу групи полк. Рогульського, командант коша. В грудні 1919 польський полон, втік. 1920 співробітник Укр. повстанського комітету в Києві, к-р партизанського відділу в Трипіллі. Студент укр. таємного у-ту (3 семестри), УВО. посланий А,Мельником до Мюнхена на курси розвідки, партизанки. Повернувся влітку 1923, займався організацією розвідки УВО. Після арешту О.Басараб розконспірований, переїхав до Берліна. Через тактичні розходження залишив УВО, співпрацює з Петрушевичем (За [219] з посиланням на [218. т.1] це Коновалець, зiрвавши залежнiсть УВО вiд уряду ЗУНР i повернувши їй соборницький характер, усунув всiх совєтофiлiв на чолi з Д.). 1930 переїхав у Кеніксберг. Співробітник в І-ті Росії, військовий перекладач, обширна журналістська діяльність, іст. розвідки, спомини. Загинув, можливо, 1945 в Берліні [263].

Духович Прокофій - "Дар", "Петро", "Іван", "Мар'ян", "254"
Нар. 1920 Крилос, Галич. Керівник СБ Калуського окр. проводу. Загинув 18.11.1950 б. с. Бережниця, Калуськ. ["Дзвін" 6.94]. Окр. референт СБ Калущини 1950 [195].

Дяків Осип - "Горновий", "Осипенко", "Артем", "Гончарук", "Наум", "147"
Нар. 21.6.1921 с. Олесин, Козів., Терноп. Бережанська гімназія 1931-39. Юнацтво, поступив на укр. філологію Львівського у-ту. Арештований 20.9.1940. Сидів в Бережанах, Тернополі. За кілька днів до поч. війни в'язні вивезені на схід, з підходом фронту вирвався з Бердичівської тюрми. Працює в Окр. осередку пропаганди ОУН в Бережанах, заочно здобуває вищу освіту з журналістики і економії. 1943-44 член крайового проводу Юнацтва, редактор журналу "Вісті", член редколегії журналу "Юнак". 1945-48 член ГОСП, 1948-50 провідник ОУН Львівського краю, від літа 1949 член Проводу ОУН, член УГВР і заступник голови ГС УГВР від літа 1950. Золотий і Срібний Хрести Заслуги, сотник-політвиховник УПА. Один із головних ідеологів збройної боротьби, автор численних праць і статтей. Загинув в бою із спецвідділом МГБ в лісі б. с. Вел. Поле, Яворів. 28.11.1950 [195], [ШП 22.4.95, Г.Дем'ян]

Дяків Роман
Нар.1904 с. Жеребки, Скалат., Терноп., син священика. Підсудний процесу 59-и. Звинувачувався в перехованні зброї. Переховував Л.Зацного, посилав кур'єра на Буковину (доручення Д.Мирона).18.1.1941 засуджений до розстрілу. Всі інстанції вирок залишили в силі [220]. Фізично хворий, всестороннє освічений, "ходяча енциклопедія". [ЛМ 1206, О.Булка].

Дякон Ярослав - "Мирон", "Дмитро"
Нар. 2.2.1913 Дев'ятники, Жидач. Гімназія, учительська семінарія у Львові.. ОУН, ймовірно, з поч. 1930, часті арешти. 1935-37 в польськім війську.. З сер.1939 на нелегальнім положенні. 1939-41 учитель в Юшківцях. 1941 разом з колегами-учителями школи в Юшківцях І.Захарковим і Є.Музикою (С.Стецько) проголошують в Бібрці Акт Державності [ЗВУ 3.3.94, М.Базелюк]. 1942 - на вишколі УПА, 1943 - в СБ. Полковник, Срібний Хрест Заслуги. Референт СБ Львівської обл. (1942-44), Львівського краю (від 1945), виконуючий обов'язки гол. референта СБ при Проводі ОУН (від1947) [195]. 9.11.1948 криївку оточили. Д., секретар "Зеник" і два охоронці вели бій, спалили архіви, всі загинули. Місце поховання невідоме ["Нескорені"(газетна вирiзка, дата невiдома, зберiгається в Меморiялi), В.Лаба].

Дяченко Михайло - "Боєслав", "Гомін"
Нар.25.3.1910 Боднарів, Калуськ. Від 10 р круглий сирота. Гімназія в Станиславові, закінчив 1930, тоді ж вступив в ОУН, вчився у Львівському у-ті, юрфак. В'язень польських тюрем 1934-35, 1937-39. Директор молочарні (1935-37). 1939-41 на еміграції. 1941-44 працює у Станиславові, у філії "Сільський господар". Референт пропаганди Станиславівщини (1944-50), редактор газети УПА "Шлях Перемоги" (1945-47), журналу "Чорний ліс" (1947-50). Срібний Хрест Заслуги (1948). Референт пропаганди Карпатського краю від 1950. Автор багатьох статтей і поезій, у підпіллі вийшло 9 збірок. Надзвичайно освічена, дотепна і благородна людина [195]. Крайовий провідник, член УГВР. Загинув 22.2.1952 (в [195] - 23.2) в с.Звиняч, Богородч., в криївці разом з боївкою і секретаркою - 8 осіб [ШП 15.7.95].

Схожі сторінки:

  • І
  • Ф
  • Х
  • Ч
  • Я
  • Додати коментар

    Заборонено використовувати ненормативну лексику, образа інших користувачів даного сайту, активні посилання на сторонні сайти, реклама в коментарях.

    Мапа діяльності УПА
    Останні зміни:
    25 грудня Малюнки схронів УПА

    15 жовтня Пряжки воїнів УПА. (частина 2)

    15 жовтня Українські відзнаки 2 Світової війни

    Фотоархів
    Ранги УПА
    Провідники УПА:
    Голова Проводу
    ОУН
    (1941-1959рр.)
    Степан Бандера
    Президент Української
    Головної Визольної
    Ради (1944)
    Кирило Осьмак
    Головний командир
    УПА (1942-1945)
    Дмитро Грицай
    Головний командир
    УПА (1943-1950)
    Роман Шухевич
    Головний командир
    УПА (1950-1954)
    Василь Кук
    Шеф Головного
    Військового Штабу
    (1943, 1946-1949)
    Олекса Гасин
    Командир Групи
    Упа-"Захід" (1943)
    Василь Сидор
    Перший Командир
    Групи УПА-"Північ"
    (1944-1945)
    Дмитро Клячківський
    Командир Групи
    Упа-"Південь"
    (1943-1944)
    Омелян Грабець
    Політичний керівник УПА
    Йосип Позичанюк
    Командир Запілля
    (1943-1944)
    Ростислав Волошин
    Голова українського
    Червоного хреста
    (1943-1947)
    Катерина Зарицька
    Наша група у ВК:
    Наша група у Фейсбуці:
    [available=showfull][/available]