» » » Кирило Осьмак

Кирило Осьмак


(псевдом — Марко Горянський) — діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної Визвольної Ради

Народився Кирило Іванович Осьмак 27 квітня (9 травня) 1890 р. на Полтавщині в містечку Шишаки Миргородського повіту. Батько, Іван Юхимович Осьмаков, походив з міщан Курської губернії. Мати, Тетяна Андріївна Власенко, козацького роду. Родина Осьмаків була багатодітною: Кирило, наймолодший із синів, був п'ятим хлопчиком. Була ще й донька Анна. Перед ними народилися п'ятеро дітей (три дівчинки і два хлопчика), які померли від епідемії тифу.

" data-top1="150" data-top2="20" data-margin="0" data-path="/templates/upa/js/" data-image="http://kampot.org.ua/uploads/posts/2011-06/thumbs/1307690210_osmak.jpg">

Кирило Осьмак (9 травня 1890 — 16 травня 1960) (псевдом — Марко Горянський) — діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної Визвольної Ради

Народився Кирило Іванович Осьмак 27 квітня (9 травня) 1890 р. на Полтавщині в містечку Шишаки Миргородського повіту. Батько, Іван Юхимович Осьмаков, походив з міщан Курської губернії. Мати, Тетяна Андріївна Власенко, козацького роду. Родина Осьмаків була багатодітною: Кирило, наймолодший із синів, був п'ятим хлопчиком. Була ще й донька Анна. Перед ними народилися п'ятеро дітей (три дівчинки і два хлопчика), які померли від епідемії тифу.

Навчався в Шишацькій народній та Миргородській повітовій школах, у Полтавському реальному училищі. Вищу освіту здобув у Московському сільськогосподарському інституті (1910-1916). Студентську практику проходив на Волині, Катеринославщині (Дніпропетровська область), Кубані, в Сибіру.

Коли почалася Перша світова війна, він був на практиці в місті Омську. З липня 1915 по грудень 1916 року служив у Відділі допомоги біженцям, які постраждали від війни, Комітету Південно-Західного фронту Всеросійського союзу. Тут Кирило познайомився з волинянкою Марією Юркевич. Вони обвінчалися в січні 1916 року, в жовтні в них народився син. Наприкінці 1916 року подружжя оселилося в Києві.

Кирило Осьмак був серед тих, хто в березні 1917 року створив Центральну Раду — тимчасовий парламент України. З 1917 року працював у Кирило ОсьмакГенеральному секретаріаті земельних справ, завідував видавничим відділом. Коли після урядового перевороту до влади в Україні прийшов гетьман Павло Скоропадський, Кирило Осьмак брав участь у триденному антигетьманському страйку, за що був звільнений з роботи. Влаштувався в Центральний сільськогосподарський кооперативний союз, завідував відділом селянського будівництва. А з початку 1925 року працював в інституті української наукової мови Всеукраїнської академії наук, створював сільськогосподарський термінологічний словник.

Член УПСР, член Центральної Ради (1917-1918). Агроном, організатор кооперативів. П’ятого березня 1928 року Кирила Осьмака заарештували у м.Харкові «за участь у контрреволюційній організації правих українських націоналістів у буряковій кооперації, що вела роботу по створенню української селянської партії, яка в майбутньому виступила б проти радянської влади». 28 вересня 1928 року його вислали за межі України на три роки — як «соціально небезпечний елемент». У Курську Осьмак продовжував працювати над словниками сільськогосподарської та лісової термінології.

Другого березня 1930 року його знову заарештували у Москві (1930), засуджений на п’ять років за справу СВУ, три роки в концтаборі на Півночі будував залізницю на Сиктивкар. Наприкінці осені 1933 року, коли в Україні лютував голод, Кирила Осьмака достроково звільнили, і він оселився з сім’єю під Москвою.

Потім родина переїхала в село Катіне Рязанської області, Кирило почав працювати агрономом у колгоспі (1933-1938). Знов ув’язнений (1938-1940). Був звільнений у лютому 1940 року, але загинула його дружина: її шантажували, вимагали, щоб свідчила проти чоловіка, вона не витримала й кинулася під потяг. У березні 1940 року Кирило Осьмак повернувся в Київ, де жив з родиною в Києві (1940-1941).

У жовтні 1941 року в Києві було створено Українську національну раду, Кирило очолив у ній відділ земельних справ і створив Бюро кооперативного товариства «Сільський господар». Допомагав продовольством українським підпільникам і членам похідних груп ОУН. Підтримував зв’язок з антифашистським українським підпіллям упродовж усієї окупації Києва.

Наприкінці вересня 1943 року з другою дружиною і дворічною донечкою Наталею Кирило приїхав до Львова (старша дочка залишилася в Житомирі, де працювала в земській управі, а нелегально — в сітці ОУН. Лариса зникла безслідно в одній з поїздок з підпільною літературою). У Львові Кирило Осьмак зустрічається з діячами ОУН та командуванням УПА, бере участь у створенні підпільної організації, що має стати верховним політичним і державним органом українського народу, опрацьовує документи, які ляжуть в її основу; стає директором Стрийського окружного товариства «Сільський господар», що дає йому можливість вільно їздити краєм. Він використовує це для таємної діяльності.

Десятого червня 1944 року відбулося засідання Ініціативного комітету УГВР, де затверджено назву організації — Українська головна визвольна рада. Основоположними документами стали «Універсал», «Платформа», «Устрій», опрацьовані Кирилом Осьмаком та іншими членами Ініціативного комітету («Універсал» іще називався «Зверненням до українського народу»).

11—15 липня 1944 року відбувся Великий збір УГВР, обрали президію та Генеральний секретаріат — підпільний парламент та підпільний уряд воюючої України. Головою президії та президентом УГВР обрали Кирила Осьмака (псевдонім — Марко Горянський).

Президент УГВР склав присягу, оселився з сім’єю в селі Недільна Стрілківського району, де стояли чотири сотні УПА і штаб УПА—Захід. 25 липня відбулося перше засідання, на якому вирішили президента Кирила Осьмака залишити в Україні, а голова уряду Роман Шухевич та інші троє членів УГВР мали їхати за кордон — представляти інтереси України перед іншими державами.

Могила Кирила ОсьмакаВ середині серпня 1944 року Кирило Осьмак відвіз дружину з донькою в село Гур’є Горішне і оселив біля великого лісу. Відразу ж після цього сотні УПА вирушили в напрямку Турки. 23 серпня 1944 року відбулася сутичка між відділами УПА та частинами Червоної армії. Кирило Осьмак був поранений, чимало його однодумців загинуло, але йому вдалося втекти. Переховувався в селі Дорожів Дублянського району Дрогобицької області, маючи документи на чуже ім’я. 12 вересня під час облави, влаштованої НКВС, Кирила Осьмака заарештували.

Два з половиною роки він перебував під слідством ув’язнений у Дрогобицькій тюрмі (1944-1947), У січні 1947 року його перевезли до Лук’янівської тюрми. Вийти з-за грат йому вже не судилося. Далі перебував у Владимирській тюрмі (1948-1960), де й загинув 16 травня 1960 року.

 

24 серпня 2007 в Шишаках завдяки зусиллям та коштом місцевих патріотів, зокрема – членів УНП було відкрито ам’ятний знак Кирилові Осьмаку. В ніч з 27 на 28 грудня 2007 цей пам’ятний знак було сплюндровано. Вандали пошкодили меморіальну дошку з портретом К.Осьмака: очевидно, по ній кидали асфальтові брили та уламок бетонного бордюру.

1 грудня 2007 на Байковому кладовищі у м. Києві (ділянка 49-а) відбулося освячення пам'ятника Кирилу Осьмаку.

 

Рішенням сесії Шишацької селищної ради, яка відбулась 11 лютого 2008, частину вулиці Лєніна в центрі селища Шишаки перейменовано на майдан Кирила Осьмака.

Схожі сторінки:

  • УПА проти німців
  • Українська Головна Визвольна Рада
  • Ростислав Волошин
  • Василь Сидор
  • Дмитро Грицай
  • Додати коментар

    Заборонено використовувати ненормативну лексику, образа інших користувачів даного сайту, активні посилання на сторонні сайти, реклама в коментарях.

    Мапа діяльності УПА
    Останні зміни:
    25 грудня Малюнки схронів УПА

    15 жовтня Пряжки воїнів УПА. (частина 2)

    15 жовтня Українські відзнаки 2 Світової війни

    Фотоархів
    Ранги УПА
    Провідники УПА:
    Голова Проводу
    ОУН
    (1941-1959рр.)
    Степан Бандера
    Президент Української
    Головної Визольної
    Ради (1944)
    Кирило Осьмак
    Головний командир
    УПА (1942-1945)
    Дмитро Грицай
    Головний командир
    УПА (1943-1950)
    Роман Шухевич
    Головний командир
    УПА (1950-1954)
    Василь Кук
    Шеф Головного
    Військового Штабу
    (1943, 1946-1949)
    Олекса Гасин
    Командир Групи
    Упа-"Захід" (1943)
    Василь Сидор
    Перший Командир
    Групи УПА-"Північ"
    (1944-1945)
    Дмитро Клячківський
    Командир Групи
    Упа-"Південь"
    (1943-1944)
    Омелян Грабець
    Політичний керівник УПА
    Йосип Позичанюк
    Командир Запілля
    (1943-1944)
    Ростислав Волошин
    Голова українського
    Червоного хреста
    (1943-1947)
    Катерина Зарицька
    Наша група у ВК:
    Наша група у Фейсбуці:
    [available=showfull][/available]