Народився Юрій Будяк в сім'ї безземельного селянина, теслі (батько помер, коли майбутньому письменнику було п'ять років). З малих літ наймитував, але встигав також учитися. Після закінчення сільської школи працював у Катеринославі, відтак у Криму, на Кавказі: був чабаном, вантажником, бляхарем, матросом, аптекарським практикантом. Одночасно вчився, щоб здати екстерном за гімназичний курс.
Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899–1902 роках Юрій Покос був волонтером (спочатку рядовим, потім командував невеликим загоном бурів).
__
Історична довідка: - У Наддніпрянській Україні були сформовані окремі загони, які на боці Червоного Хреста повинні були надавати першу медичну допомогу, а згодом туди почали їхати військові, які брали участь у війні на боці бурів. У 1895 році на Галичині навіть вийшла книжка " Дві мужицькі держави на півдні Африки". І там якраз розповідається про Трансвааль і Помаранчеву республіку.
__
Фото 1899. Лейтенант Черчілль в полку південноафриканської легкої кавалерії під час Англо-бурської війни
Під час служби в армії бурів Юрій Будяк врятував від розстрілу полоненого англійського журналіста Вінстона Черчілля (згодом прем'єр-міністра Великобританії).
|
Західні біографи Черчілля стверджують, що в полоні він пробув не день, а два місяці, втікши зрештою з вантажним поїздом в Мозамбік.
|
Коли Черчіль попав до бурів у полон він кинувся до одного із офіцерів з блокнотом і олівцем у руці, показуючи цим, що він не воює, а пише.
Офіцер ствердно закивав головою і сам показав посвідчення якоїсь газети.
Цим офіцером і був Будяк, що поважав газетярів, так як і сам пописував і пошкодував побратима по перу не давши його розстріляти.
А на другий день великі сили англійців оточили невеликий загін бурів і переможці самі опинилися в полоні.
Помінявшись ролями, полонений Будяка теж проявив гуманізм: влаштував так, що замість табору для полонених Будяк опинився в Англії.
Батько Черчілля намагався дати українському хлопцю освіту, оплатив його навчання в Оксфорд, однак, як стверджував сам Будяк, на перешкоді стало слабке володіння англійською та низький рівень підготовки. Походивши пару тижнів по коридорах старовинного університету, він вирішив попрощатися з Туманним Альбіоном.
Єдине джерело цієї історії — спогади письменника Василя Минка, якому Будяк нібито сам розповів цю історію.