Емоційна компетентність. EQ

Відмінниці - заучки, що сидять на перших партах та пишуть конспекти акуратним почерком, не досягають у житті успіхів — це аксіома.

Можна мати науковий ступінь, три дипломи про вищу освіту та знати все про все на світі — і не мати роботи. Навіть жінка з найвищим у світі IQ тривалий час не могла знайти собі роботу в рідній Болгарії. Чому ж так відбувається? Чому ті, хто особливою ерудицією похвалитися не може, хто вчився посередньо, — тепер хапають зірки з неба, створюючи успішні компанії чи просуваючись чимраз вище у великих корпораціях?

Відповідь на ці запитання дають теорії про емоційний інтелект та проведені науковцями дослідження, — каже Юлія Карпова, викладач центру організаційного консультування "EQuator". Зокрема, вчені Гарвардского університету на основі зібраних даних дійшли дуже цікавих висновків: успішність людини, а особливо керівника, діяльність якого пов'язана із взаємодією з іншими людьми, тільки на 15% визначається його рівнем інтелекту, IQ на 85% — це "заслуга" розвиненого емоційного інтелекту, EQ.

Емоційний інтелект — це здатність усвідомлювати свої емоції та емоції інших людей, здатність керувати своїми й чужими емоціями і на цій основі взаємодіяти. Однак високий емоційний інтелект, як і звичний уже нам високий рівень Ю, може і не бути показником успішності у роботі. Але він основа для знань і навичок, які конче потрібні для успіху. Саме тому мені більше подобається термін "емоційна компетентність".

Емоційна компетентність пов'язана з емоційним інтелектом й заснована на ньому. Наприклад, здатність зрозуміти, що відчуває інша людина, дає можливість розвинути таку компетенцію як здатність впливати на інших людей, надихати їх. Людям, які краще керують своїми емоціями, легше розвинути такі компетенції як ініціативність і здатність надійно працювати у стресовій ситуації. І саме аналіз емоційних компетенцій слід робити, щоб виявити, наскільки успішною у праці буде та чи інша особа.

Однак на співбесідах претендентам на ту чи іншу посаду нерідко пропонують пройти саме тест на IQ.

Більшість працедавців ще не відійшли від стереотипів минулого, двадцятого, століття про те, що перспективи людини залежать від рівня розумових і технічних здібностей. Комунікативні здібності кандидатів вони не враховують.

Однак уже для того, щоб здобути освіту, отримати диплом, потрібен певний рівень Ю. А щоб сприяти успіхам компанії та сходити щаблями кар'єрної драбини, потрібне вже дещо інше — здоровий глузд, практичність, здібності, пов'язані саме з розумінням та керуванням емоціями. Знаєте, як тепер кажуть мої колеги в Америці на тренінгах: "Завдяки IQ вас беруть на роботу, але просуває вас ЕСТ.

Хоча теорії про емоційний інтелект розвиваються лише останні десять-п'ятнадцять років, за кордоном уже розроблено чимало тестів на визначення того, наскільки людина "розумна" емоційно. їх використовують на тренінгах та у програмах розвитку емоційного інтелекту. Однак мало не до кожного з цих тестів є суттєві зауваження, жоден поки що не визнаний канонічним, як більшість тестів на визначення IQ.

До речі, у Європі та Америці, наймаючи на роботу, уже тестують і на EQ. Наприклад, у ВПС СІНА добирали рекрутерів саме за допомогою збірника питань ЕО-І. і ті, хто показав найвищі результати, змогли залучити до армії набагато більше солдатів-рекрутів, аніж інші. Також у ВПС виявили, що успішні рекрутери приводили до війська успішних кандидатів. Завдяки урахуванню емоційного інтелекту кандидатів вони утричі збільшили свою здатність передбачати успішність співпрацівників! А також зменшили витрати організації на 3 мільйони доларів щорічно.

Теорія емоційного інтелекту шокувала усіх. Ще б пак, адже вона розбивала наріжний камінь більшості концепцій успіху в бізнесі — тезу "Емоціям на роботі не місце". Гоулман простою, доступною мовою і численними фактами доводив: найефективніші у своїй діяльності люди, які поєднують розум і почуття. Вони краще приймають рішення, ефективніше діють у критичних ситуаціях і краще керують своїми підлеглими. Емоції несуть у собі величезний пласт інформації. Використовуючи її, ми можемо діяти значно ефективніше. Тому не можна ігнорувати такого "капіталу".

Цікаво, що Гоулман у своїй роботі навів не лише дані різноманітних соціологічних досліджень. Він опирався і на висновки нейрофізіології, пояснюючи, що мигдалеподібне тіло, емоційний центр мозку, впливає на діяльність кори головного мозку, яка відповідає за логічне мислення.

IQ можна підвищити й натренувати. А чи можливо якось сприяти розвитку EQ?

Це теж дуже важливий момент теорії. Традиційна психологія базовою сприймала думку, що виникненням емоцій керувати неможливо. А що це так, то й емоціями не можна керувати. Автори теорій про емоційний інтелект доходять іншої думки: керування емоціями — це навички, які можна розвивати, і якщо IQ розвивається лише до певного рівня, а далі ми лише накопичуємо знання, то EQ зростає впродовж усього життя завдяки життєвому досвіду. І, звичайно, його можна додатково "прокачувати".

Практикою, тренуваннями й аналізом поведінки власної і людей, з якими ти постійно стикаєшся. В емоційного інтелекту, за концепцією Гоулмана, чимало складників. Один з них — емоційна самосвідомість. Її розвиваємо, прислухаючись до своїх внутрішніх відчуттів, аналізуючи вплив їх на наш психологічний стан і робочі показники. Люди з високим рівнем емоційної самосвідомості сприймають картину світу в цілому, а тому одразу орієнтуються, які цінності тут головні. А також вони можуть інтуїтивно вибирати, як повестися у складній ситуації.

Друга складова — точна самооцінка. Люди, які себе цінують, як правило, знають власні сильні сторони й усвідомлюють межі своїх можливостей. Вони не соромляться спитати компетентніших людей про те, чого не знають. Вони нормально сприймають конструктивну критику своєї роботи, ставляться до себе з гумором.

Будемо вчитися контролю над емоціями. Тут не лише у спілкуванні річ: навчившись "приручати" емоції, ми знайдемо спосіб контролювати свої руйнівні почуття та імпульси і навіть використовувати їх на користь. Далі треба відкритися світові. Люди, які відверто виявляють свої почуття і переконання, живуть у згоді з власними цінностями, і ця відкритість, справжній вияв своїх почуттів сприяють чесним стосункам. Оступившись, така людина не кине у паніці все на півдорозі.

Також для людини, яка керує іншими і працює з клієнтами, дуже важлива така риса як адаптивність. Тоді організаційна невизначеність не позначиться на ефективності роботи, адже людина може підлаштовуватись і підзмінну ситуацію, і під різноманітні вимоги.

Емпатія, співпереживання, іноді відіграє ключову роль. Люди, які вміють налаштовуватися на прийом емоційних сигналів, можуть розуміти невисловлені почуття інших. Такі лідери, керівники ставляться до підлеглих зі співчуттям, можуть поставити себе на їхнє місце. Завдяки цьому вдається добитися порозуміння з дуже різними у соціальному і культурному плані людьми.

І знаючи, що саме люди відчувають, можна скеровувати ці емоції та почуття у потрібне русло?

Саме так. Розуміючи, що лежить в основі взаємин, можна ними керувати: надихати інших на нові звершення, знаходити союзників для просування своїх ідей, допомагати іншим людям розвиватися. Саме такі люди першими ламають старі неефективні схеми і запроваджують нові порядки. Однак поза тим вони не роздувають конфліктів, навпаки, допомагають іншим їх врегульовувати, налаштовуючи інших людей на потрібний емоційний лад.

— Увесь секрет — у природі наших емоційних центрів. Наша емоційна система не замкнена сама на собі, вона відкрита на людей. Саме завдяки цьому ми можемо знайти емоційну підтримку в іншій людині, коли цього потребуємо. Завдяки цьому хворий, біля якого постійно хтось чергує, почувається краще: тільки людська присутність нормалізує тиск, інші показники організму. У тих, хто самотній, стреси викликають значно сильніше потрясіння, ніж у людей, які можуть розділити своє горе з іншими. До речі, вираз "розділити горе" з'явився недаремно: розподіливши важку ношу на більшу кількість людей, з нею легше впоратись.

Через відкриту лімбічну систему (комплекс структур середнього, проміжного і кінцевого мозку, що беруть участь в організації вісцеральних, мотиваційних та емоційних реакцій організму.) ми передаємо сигнали, які впливають на рівень гормонів, стан серцево-судинної системи, ритм сну, імунітет... Саме завдяки їй у закоханих, які перебувають поруч, активно виробляється окситоцин — гормон, який і дарує їм приємне почуття ніжності.

Тетяна МАРТИНЧУК