003-10-2025, 14:08
Чи можна провести вдалий похід без ножа? Звісно, що можна.Сучасні фасовані продукти, палатки з пластиковим (чи дюралевим) каркасом, бензинові чи газові горілки дозволяють значно скоротити коло застосувань ножа в такому поході і, навіть, звести до нуля.
Але, чи розумно вчинить людина, відправившись за межі населеного пункту, без цього прадревнього знаряддя? Ні, я не закликаю поповнити число любителів тягати на собі “універсальний ніж виживання справжнього рембо, який замінить все”. Також, не розказуватиму казок, що можна одним ножем відбитися від зграї вовків чи вполювати ведмедя. Краще залишити красивий , але безтолковий піар “рембоїдів” людям, що володіють справжніми знаннями в цій справі, почерпнувши масу корисних та цікавих порад з відомих та цікавих телепередач.Звісно, якщо нас не цікавлять віртуальні знання для віртуального походу на дивані.
Розглянемо – які функції доручено ножу в сучасному поході:
- перше, що спадає на думку – нарізання продуктів. Хоча, можна наперед порізати ковбасу чи сир в супермаркеті, але це годиться для шашличного виїзду в межах міської зони.Відомо, що готові порізані продукти (навіть у вакуумній упаковці) зберігаються гірше і втрачають смакові та поживні якості швидше, аніж цілим куском. Тому сало, ковбасу, твердий сир, хліб (якщо не берете виключно сухарі) краще нарізати по мірі споживання. Ну і покришити свіжі гриби чи попатрати рибку краще ножем, аніж нігтями чи уламками скальних порід;
- друга, не менш важлива роль ножа полягає в приготуванні та підтриманні вогню. Можна заперечити – навіщо примітивне вогнище – адже є газові (бензинові, мультипаливні) горілки. Звісно що є. І раджу їх завжди брати з собою. Але! Біля такої горілки одяг не посушиш, не зігрієшся, комарів ( і не тільки) не відженеш, сигналу (при потребі) не подаш. Тому вогнище ще довго буде супроводжувати нас в походах, нагадуючи, що саме вміння використати вогонь на своє благо, відрізняє людину від інших жителів планети Земля. /* нагадую, що слід дотримуватися правил розкладання , підтримування та ліквідації вогнища! */ Отож, ножем ми можемо і настругати сухих трісок для розпалу і зробити рогачки перекладини для підвішування посуду, одягу, тощо;
- третя функція – ремонт або виготовлення необхідних інструментів та приспособ. Тут перелік великий – від палиці до посуду до решітки для сушіння грибів, від розрізання вірьовок – до ремонту замка-блискавки. Це все, так би мовити, у випадках, якщо похід йде по плану. Але ж бувають ситуаціх, коли наш сучасний і прогнозований похід раптом відбивається від цього зручно плану.
Адже заблукати чи травмуватися ризик є завжди, навіть дуже близько від дому чи табору. Для прикладу, уявіть просту і типову ситуацію – розтягнення чи вивих ноги одним з учасників. Як мінімум – потрібно вирізати палицю чи зробити милицю (це, якщо травмований може рухатися сам). А у випадку важкої травми доведеться виготовляти ноші. І тут досвід використання одноразового посуду чи фасованих продуктів не допоможе. А от ножик та вміння ним користуватися дуже навіть стануть у пригоді.
Взагалі, на моє приватне переконання – ніж та вогонь – це те , що мандрівник завжди має тримати при собі.
А тепер, спробую описати ножа, який мені бачиться підходящим на роль похідного.
Основні критерії:
Законність. Наш ніж , яким би він не видавався з інших боків, повинен відповідати цьому параметру. Пам”ятайте, що носіння (виготовлення, продаж, тощо) Холодної Зброї – злочин, який передбачений карним кодексом багатьох країн, в т.ч. України. Як знати, що ніж не відноситься до ХЗ? Однозначну відповідь дає лише висновок-довідка Державного Науково-Дослідного Експертно-Криміналістичного Центру при МВС України. /*Увага! Всякі сертифікати , в т.ч. іноземних країн – у нас не дійсні.*/ Але, якщо не ганятися за “рембовидністю”, то є дві абсолютні ознаки “безпечного” ножа. Це довжина клинка менше 90 мм та товщина клинка менше 2.6 мм. Достатньо однієї з цих ознак, щоб вивести ножа з небезпечної категорії “Холодної Зброї”. Є ще і інші параметри, що дозволяють навіть при перевищені 90 мм довжини чи 2.6 мм товщини відносити ножа до побутово-господарських. Але, якщо ви не спеціаліст, то краще не ризикуйте.Тим більше, що для походу нам цілком вистачить ножа із заданими параметрами.
Тип. Складний чи з фіксованим лезом? Скажу так – краще мати обидва. Складний ніж в кишені не помішає ніколи.Але, чим складніша конструкція – тим менша надійність. Тому звичайний ніж з ФІКСОВАНИМ НАГЛУХО КЛИНКОМ В РУКІВ”Ї ЗАВЖДИ ДАСТЬ ФОРУ ІНШИМ ПРИ СИЛОВІЙ РОБОТІ. Повторюся – складний ніж з усякими корисними додатковими функціями (ножиці, відкривачка консерв, шило, пінцет, штопор, тощо) не буде лишнім. Але, він не зможе виконати силову роботу.
Матеріал клинка. Тут завжди буде багатий грунт для суперечок, тому я опишу своє бачення (а вже кожен хай обирає те, що йому здібніше). Клинок – нержавіюча сталь типу 60х13 (425, 440А, Z60 і подібні). Переваги – стійка до корозії, має непогані ріжучі властивості, добре піддається правці без спеціальних каменів та приспособ. Хоча, походивши рік з нержавійкою, таки перейшов на малостійку до корозії, зате з прекрасними ріжучими властивостями ШХ-15. Крім того, така сталь клинка дозволяє легко висікати пишний сніп іскр за допомогою кресала. Гарні результати також показує стальУ-9, У-10.
Руків”я – тут головне, щоб руці було тепло і щоб навіть у мокрій чи змащеній жиром долоні можна було надійно контролювати положення ножа. Мені більше до вподоби дерев”яні черени, хоча нормальний пластик теж має право на застосування. У мене є ніж з кованим клинком від Martini. Руків”я – правильний пластик – добре утримується мокрою чи жирною долонею. Завдяки червоному кольору легко помітний. Вуглецева сталь хоч іржавіє, зате швидко правиться до будь-якого каменю. Ну а різ у неї такий, що не кожна новомодна нержавійка дотягнеться.
Габарити та вага. Руків”я повинно дозволяти надійно утримувати ножа всією долонею. Для чоловічої долоні це означає десь 100-120мм довжини + довжина клинка 85-110 мм. Загальна вага виходить 100-200г (разом з піхвами).
Форма. Щодо форми клинка то тут важко назвати якусь одну універсальну.Вважаю, що прямі спуски від обуха забезпечать комфортний різ. Обух пр”ямий, кінчик можна злегка опустити.Це дозволить при потребі продовбати ножем отвір у дошці, чи проколоти шкіру. На обусі не треба ніяких пилок чи відкривачок.Першими пиляти частіше довше, ніж різати, а всякі отвори послаблюють ніж при поперечному навантаженні. Форма руків”я – чим вона буде складнішою – тим менш універсально. Якщо сумніваєтеся – спробуйте ножем з розвиненою гарбодю (упором) почистити картоплю.Тому варто обрати відносно просту форму, яка в той же час дозволяє навіть наосліп контролювати положення ножа.
Щодо способу монтажу клинка в руків”я. Є два домінуючі варіанти:
всадний монтаж, коли хвостовик клинка фіксується в тілі черена;
накладний монтаж, коли каркас ножа повторює форму руків”я, а плашки вже кріпляться до нього.
З моєї точки зору, накладний монтаж має дві переваги – таким руків”ям можна товкти горіхи і , його легко полагодити в похідних умовах – наприклад обмотавши шнуром чи лейкопластирем.
Але – є і недоліки:
значне збільшення маси (іноді вдвоє), при низьких температурах працювати голою рукою буде некомфортно;
баланс ножа однозначно зміщений в бік руків”я, а це незручності при роботі, перекособочені на поясі піхви, тощо;
руків”я з смугою металу швидше натре долоню при тривалій силовій роботі.
Тому, якщо мова іде про ніж, а не про мачете для вирубки джунглів, то для похідного ножа я рекомендую красивий, надійний і зручний в роботі всадний монтаж.
Тепер пару слів про те місце, де ми будемо носити ножа – про піхви або чохол. Найважливішою їх функцією є забезпечення безпечного носіння ножа в поєднанні з можливістю швидкого використання при потребі. Піхви переважно кріпляться до поясного ременя, хоча носять ножа і в рюкзаку. Недоліком останнього способу є довший час, необхідний для того, щоб вийняти ножа і ризик втратити його разом з рюкзаком в критичній ситуації.
Я віддаю перевагу носінню на поясі, при цьому піхви мають достатньо довгий підвіс, щоб не мішали поясному ременю рюкзака. Виготовляють піхви зі шкіри чи синтетичних матеріалів. На мій погляд шкіра має перевагу – вона “тепліша”, не гримить, стійка до перепадів температур чи механічних деформацій. Щодо самого кріплення ножа в піхвах, то слід обирати такий, що надійно фіксуватиме ножа , і не розщіпатиметься самовільно (наприклад від продирання чагарниками).
Буде добре, якщо при цьому можна буде однією рукою вийнятии чи вкласти ножа.
Наостанок. Безперечно, неможливо написати універсальну статтю про інструмент, якому вже десятки тисяч років. Вибір того чи іншого ножа залежить від кліматичних умов, наявності/відсутності інших інструментів (наприклад – сокири), тих завдань, як планується вирішувати (або які можуть виникнути поза планом).