Там, у Москві, у палатах, у Кремлі,
Сидить, мислить батько Сталін ночі й дні.
"Ох ти, Ленін, мій соколе, чом ти вмер,
Хто ж врятує від заглади СССР?
Ох як тяжко в Україні панувать!
Ой не можу бандерівцям ради дать".
Гей почув це польський зрадник Осубка,
Прилітає із Берутом до Кремля.
"Батьку Сталін, ясне сонце, соколю,
Пішли мені спецотдєли і зброю.
Ох дай поміч комуністам у Польщі!
Вже рік ллється кров червона по Сяні".
"Гей рад би я тобі, синку, поміч дать,
А хто буде мою владу захищать?
Ой не сплю я вже безпечно у Кремлі
-Ворогів я маю всюди, ще й в Москві..."
Гей повстанців, славних хлопців сміх бере -
Ще пізнають Кремля блазні, хто ми є.
Дав для Польщі зброю, гроші "старший брат",
Та й вернувся той Осубка дуже рад.

Їхав Гітлер на візочку

Та й не оглядався,

Щоб вісь йому поламалась,

Він не сподівався.

«Фашистівська кобиляко,

Чого ж ти пристала?

Через тебе, Мусоліні,

Вісь мені пропала».

Сидить бідний Мусоліні

Та й думку думає,

Королеві віддав владу,

Сам Гітлера має.

«Ах ти, Гітлер, ти, чортятко,

Щоб ти провалився!

Через тебе я на старість

У дурні пошився».

У Лондоні ляхи мріють

З ними воювати,

Бо «од можа аж до можа»

Хочуть «Польску» мати.

«Ах ти, Юзик, Генрих, Франек,

Польська з мертвих стане –

Ми зробіми єще кедись

Огромне повстане».

Під Москвою сидить Сталін

Та й чогось надувся.

Певно тому, що пан Рузвельт
Задком повернувся!

«Ох горе мені з вами,

Мої комуністи,

Як не дасть нам Рузвельт хліба,

Що будемо їсти?».

У Берліні бідний Гітлер

Почав помишляти,

Бо вже більше не прийдеться

Та й фюрерувати.

«Ой «шаде», що то буде,

Як то проживати?

Треба знову клоччя брати

Й стіни малювати»

Зродились ми великої години

З пожеж війни, із полум'я вогнів,

Плекав нас біль по втраті України,

Кормив нас гнів і злість на ворогів.

І ось ми йдем у бою життєвому —

Тверді, міцні, незламні, мов граніт,

Бо плач не дав свободи ще нікому,

А хто борець, той здобуває світ.

Не хочемо ні слави, ні заплати.

Заплатою нам — розкіш боротьби!

Солодше нам у бою умирати,

Ніж жити в путах, мов німі раби.

Доволі нам руїни і незгоди,

Не сміє брат на брата йти у бій!

Під синьо-жовтим прапором свободи

З'єднаєм весь великий нарід свій.

Велику правду — для усіх єдину,

Наш гордий клич народові несе!

Вітчизні ти будь вірний до загину,

Нам Україна вище понад усе!

Веде нас в бій борців упавших слава.

Для нас закон найвищий — то приказ:

"Соборна Українська держава —

Вільна й міцна, від Сяну по Кавказ”.