Віршована казка про колобка.
admin
блог автора
інші дописи автора
Перед очима глядача постає українська хата, в якій дід і баба сумують, бо немає у них синочка. Ось вже квочка вивела курчат і вони думають, що вона щаслива. Баба спекла у печі рум'яного Колобка, яким вони не можуть натішитись. Вони його годують, люблять, як справжнього сина. Але не довго був Колобок у них, як тільки почув він, що треба працювати, що на праці світ тримається, що то не страшно, коли працюють, він від них йде. Нагабний і хитруватий Колобок дорогою зустрічає Зайця, набивається у гості і з'їдає капусту, яку він щойно зварив. Колобок дізнається про головний страх Зайця — Вовк, покидає його і йде до Вовка, бо вважає, що треба брати від життя по-максимуму. Дорогою зустрічається йому бідний, хворий Вовк, у якого вбрання в'язня, вони спілкуються у дощ і Вовк видає інформацію, що у Ведмедя є мед. Опісля, як дощ закінчився Колобок попрямував до Ведмедя, поїв у нього мед і ліг у ведмеже ліжко. Ведмедь ліг біля дверей на підлозі. Покидає Колобок і Ведмедя і зустрічає на своєму шляху Лисичку, яка намагалася його з'їсти, але їй не вдалося це зробити. Казка закінчується епізодом, коли Колобок стрибає на мосту і провалюється у воду. Так він і помирає.
