Ш топономіка Україна на літеру Ш

Шабельківка — селище міського типу, підпорядковане Краматорській міськраді Донецької обл. Розташоване на р. Маячка, лівій притоці Казенного Тор­ця (басейн Сіверського Дінця). Засноване 1865 року відставним офіцером росій­ської армії, начальником Бахмутської заводської соляної контори Шабельским на землі, купленій у поміщика Таранова (див. Крама­торськ). Звідси й назва. Утворена за допомогою суф. -івк(а) від основи прізвища Шабельк-.

Шайтанка (Шайтаночка, Велика Шайтанка, Лозовата, Лозоваха, Каменна, Каменовата) — ріка, права притока Мокрих Ялів (басейн Самари). Назва від арабського, запозиченого з тюркського «чорт, диявол, злий дух». Утворення в українській мові за допомогою суф. -ка. Таку назву ріка дістала за швидкоплинну течію води, яка, вируючи, біжить в руслі з гострими кам'яними виступами. Звідси ж паралельні назви Каменна, Каменовата, утворені від ос­нови камен-, відповідно суф. -на і -оват. Варіанти Лозовата, Лозоваха утворені від лоза, відповідно суф. -оват і -овах. Наймену­вання за поширення на її берегах верболозу (лози). (Див. Лозова).

Шайтан-Коба — сталактитова печера в Кримських горах, в ма­сиві Карабі-яйла. Назва від шайтан «диявол, чорт» (арабське) + «печера» (тюркське). Назва зумовлена тим, що в печері виділяється ба­гато вуглекислого газу, скупчення якого може призвести до загибе­лі. Тут знаходили людські черепи і кістки.

Шайтан-Мердвен — зниження Головної гряди Кримських гір у вигляді східців. Назва від арабського шайтан «диявол», «чорт», запо­зиченого татарами з перського «східці» — «Чортові східці». Дійс­но, тут існують східці, складені з величезних кам'яних плит і брил. Гадають, що ці гігантські сходи були створені найдавніши­ми з корінних жителів Гірського Криму — кімерійцями, інші приписують ці творіння таврам.

Шалигине — селище міського типу Глухівського р-ну Сумської обл. Розташова­не на р. Лапуга, лівій притоці Обести (басейн Десни). Засноване наприкін­ці XVI ст. Назване за прізвищем одного з першопоселенців Шалигина, який одержав тут земельний наділ за військову службу. Утворена за допомогою флексії -є.

Шандра — ріка, ліва притока Росави (басейн Росі). Назва пояснювалась як балтизм, її виводили від литовського «рогоза». Ймовірніше, назва походить від болотяної рослини шандра — рід трав'янистих рослин з родини губоцвітних.

Шанець — ріка, ліва притока Совиці (басейн Пруту). Запозичене буковин­ськими говорами німецьке — «окіп» втратило тут військову семантику, набуло нового, значно ширшого значення в розумін­ні «штучне заглиблення в землі» чи просто «заглиблення в зем­лі».

Шан-Кая — вершина в Кримських горах. Розташована в Ай-Пет-ринській яйлі неподалік від Алупки. Назва з татарського «сокіл», «скеля». Дослівно: «Соколина скеля». Існують інші, менш вірогідні тлумачення.

Шаргород (до 1497 року — Княжа Лука, до 1585 року — Карачова Пус­тинь, до 1859 року — Шаргородок) — селище міського типу, районний центр Вінницької обл. Роз­ташоване на р. Мурашка (басейн Дністра). Відоме з 1393 року як Княжа Лука. Згодом відійшло до володінь магната Яна Замойського. Ним було побудовано тут костьол на честь католицького свято­го Флоріана Шарого, покровителя роду Замойських, від якого за­мок і поселення дістало сучасну назву. За іншими даними, Шаргород наз­вано по імені родоначальника Замойських — Шарого (Сірого).

Шарівка — селище міського типу Богодухівського р-ну Харківської обл. Розта­шоване на р. Мірчик (басейн Ворскли). Виникло на початку XVIII ст. Назву дістало від імені осавула Охтирського полку М.О.Шарія, який у 1700 році на березі Мірчику заснував хутір, що згодом роз­рісся в село. Утворена суф. -івк(а).

Шару-Ши

Шарукань — літописна вежа-фортеця з білокам'яними стінами і кованими залізними ворітьми, постійне зимовище половецького роду Шарука (Шарукана) (донських половців). Була розташована на р. Сальниця (нині безіменний потічок), неподалік від її впадін­ня в Сіверський Донець (басейн Дону). Звідси половці влаштовували роз­бійницько-грабіжницькі набіги на руські поселення. Підкорене Володимиром Мономахом 1111 року.

Шахтарськ (до 1953 року — Катик) — місто, районний центр Донецької обл. Роз­ташоване на сході області, на автошляху Донецьк — Міллерово. Утворилося 1953 року внаслідок злиття селищ Катик, Олексієво-Орлівки й Ольхівчика. Катик — колишнє татарське поселення. Після звільнення земель від татаро-турецьких завойовників поблизу балки Кленової виникла слобода Олексієво-Орлівка, названа по імені багатого поміщика Олексія Орлова, який перевіз сюди зі свого маєтку в Київській губернії частину кріпаків. Уперше в документах слобода згадується 1796 року. У 1784 році поблизу поштового тракту на р. Ольхівчик військо­вий старшина Області війська Донського Васильєв збудував за­їжджий двір, біля якого виникло поселення спочатку під назвою Ольхівське, а згодом Ольхівчик. Поблизу Ольхівчика московський купець заснував перші шахти і селище біля них. Згодом воно під назвою Катик об'єдналося з Ольхівчиком. Звідси стара назва. Нова назва від шахтар, утворена суф. -ськ.

Шахтне — селище міського типу, підпорядковане Харцизькій міськраді Донецької обл. Розташоване на залізниці Шахтарськ — Іловайськ. Засноване у 1957 році. Назва від шахта, утворилася від основи шахт- за допомогою суф. -не. Дослівно: «Селище, в якому розміщена шахта».

Шацький природний національний парк — розташований у північно-західній частині Волинського Полісся, у басейні Західного Бугу та Прип'яті, в межах Волинської обл. Утворено в 1983 році. Площа — 32,5 тис. га. Мета — збереження унікальних комплексів у р-ні Шацьких озер. Підтримання екологічного балансу в регіоні, пропаганда приро­доохоронних знань. Означальна назва Шацький — похідна від м. Шацьк. Про інші елементи назви див. Карпатський природний національний парк.

Шацькі озера — група озер — Свитязь, Пулемець, Луки, Пі­сочне та ін. Розташовані неподалік від селище міського типу Шацьк Любомльсько-го р-ну Волинської обл., від якого походить назва.

Шевченко (до 1912 року — Лиса Гора) — селище міського типу Красноармійського р-ну Донецької обл. Розташоване південніше Красноармійська. Заснова­не 1913 року; Шевченкове — 1) (до 1922 року — Булацилівка) — селище міського типу, районний центр Харківської обл. Розташоване на залізниці Харків — Куп'янськ. Виникло 1899 року. Стара назва від прізвища поміщика Булацили; 2) (до 1929 року — Кирилівка, Керелівка) — село Звенигородського р-ну Черкаської обл. Розташоване на вододілі рік Вільшанка і Гнилий Тікич (басейн Дніпра). Перша письмова згадка відноситься до 1618 року. На карті, складеній в середині XVII ст., на місці теперішнього Шевченкового зазна­чені «Керелів ліс» і поселення. Від назви лісу і походить старе первинне найменування села, а не просто діалектна форма, як про це зустрічаємо в дослідженнях. Згодом трансформувалася на Кирилівку як смислову прив'язку до назви села, більш зрозумілої на позір топонімічного означення (засновник Кирило). Цьому, оче­видно, сприяло написання польськими хроністами назви Кере­лівка як Kirilowka. Т.Г.Шевченко у своїх листах, у «Гайдамаках», село називає Керелівкою. В Україні зараз 127 Шевченкових. Шев­ченкове Друге (до 1920 року — Новоолексіївка) — селище міського типу Пологівського р-ну Запорізької обл. Розташоване на лівому березі р. Конка, лівій притоці Дніпра. Засноване 1907 року. Назви населеного пункту на честь великого українсь­кого поета і художника, борця за вільну незалежну Україну, Т.Г.Шевченка. Друга частина складного топоніма Шевченкове Друге — на відміну від найменування с. Шевченкове, розташо­ваного неподалік в тому ж районі.

Шепетівка — місто, районний центр Хмельницької обл. Розташоване на бере­гах р. Гуска, лівої притоки Цвітохи (басейн Дніпра). Час заснування неві­домий. Вперше згадується в документах 1594 року як село, загарбане шляхетською Польщею. На початку 20-х років XIX ст. на околи­ці с. Сколинці було відкрито мінеральні джерела, що витікали з-під гранітних скель. Неподалік від них 1821 року збудували лікарню-санаторій. Походження назви пояснюють по-різному. За однією версією, вона походить від шепіт: вода в дже­релах тихо дзюрчала — шепотіла, а тому невелике селище, що ут­ворилося біля санаторію, і називали Шепіт. Згодом за допомо­гою суф. -івка вона видозмінилась на сучасну. За іншою версією, наз­ва походить від антропоніма Шепот, Шепіт, що більш вірогідно. Похідною від найменування Шепетівки є назва залізничної станції Шепетівка-Подільська і селища біля неї. Про походження другої складової частини топоніма див. Поділля.

Шипіт — ріка, лівий витік Турії (басейн Тиси). Місцевий географічний термін шипіт означає «джерело, зокрема гірське джерело, з яко­го вода б'є з шипінням».

Широка — річки: 1) у Донецькій обл., впадає в Азовське море; 2) права притока Кальміусу (басейн Азовського моря); 3) права притока Попільної (басейн Сіверського Дінця). Назви, очевидно, вказують на плоскі поверхні, на яких річки пух час повені широко розливаються.

Широка Руда — ріка, права притока Собу (басейн Південного Бугу). Ім. частина назви, імовірно, від руда, рудка «іржаве болото, заболочена ді­лянка річки». Походження прикм. частини див. Широка. Дослів­но: «Ріка, схожа на широке іржаве болото».

Шпи-Шпола

Широке — селище міського типу: 1) районний центр Дніпропетровської обл. Розташоване на лівому березі Інгульця (басейн Дніпра). Виникло в другій полови­ні XVIII ст. як запорізький зимівник; 2) колишнє селище шахти № 39-39 біс, підпорядковане Харцизькій міськраді Донецької обл. Роз­ташоване на залізниці Харцизьк — Іловайськ. Назви вказують на роздолля, серед якого виросли поселення. Виникло у 1957 році у зв'яз­ку з будівництвом шахти.

Ширяєве (колишнє Степанівка) — селище міського типу, районний центр Одеської обл. Розта­шоване у верхів'ї р. Великий Куяльник (впадає у Куяльницький лиман). Засноване вихідцями з Болгарії у середині XIX ст. Назва за приналежність полковнику Степану Ширяєву.

Шишаки — селище міського типу, районний центр Полтавської обл. Розташоване на лівому березі Псла (басейн Дніпра). Виникло на початку XIV ст. Назва походить від шишак, шишаки, шишки «горби, горбиста місцевість». На Полтавщині і Сумщині шишаками називають горби-останці, розташовані на високих берегах Псла, Ворскли і Сули (басейн Дніпра). Шишаковий рельєф найбільш типовий для лівого берега Псла біля с. Шишаки.

Шкло — 1) ріка, ліва притока Сяну (басейн Вісли). Назва семантично прозора, походить від апелятива шкло, обумовлена прозорістю води в річці; 2) селище міського типу Яворівського р-ну Львівської обл. Розташо­ване у верхів'ї р. Шкло, правої притоки Сяну (басейн Вісли), від якої й пе­рейняло назву; 3) звідси ж назва курорту Шкло у тому ж районі.

Шляховий — ріка, ліва притока Кам'янки (басейн Південного Бугу). Виникнен­ня назви можна віднести до тих часів, коли річки були основни­ми шляхами сполучення. Утворена від прикметника-апелятива шляхо­вий. Аналогічні назви мають населені пункти, які дістали їх за розташуван­ня біля значних шляхів.

Шовб — вершина Українських Карпат. Назва від місцевого гео­графічного терміна шовб — «стрімка, скеляста вершина».

Шостка — 1) ріка, ліва притока Десни (басейн Дніпра). Назву виводять від порядкового числівника шоста — шоста притока Десни від її витоку; 2) (колишнє Лукотки) місто обласного підпорядкування, районний центр Сумської обл. Розташоване на р. Шостка, лівій притоці Десни, від якої й перейняло сучасну назву. Засноване в першій половині XVIII ст. і було відоме під назвою Лукотки. 1736 року під час будівництва поро­хового заводу виник «посад» Шостка, який згодом злився з по­селенням Лукотки.

Шпиків — селище міського типу Тульчинського р-ну Вінницької обл. Розташоване у верхів'ї р. Шпиківка, лівої притоки Південного Бугу, на автошляху Вінниця — Могилів-Подільський. Час заснування невідомий. Вперше згадуєть­ся в письмових документах під 1507 роком як Ошпеків. Сучасна назва це, оче­видно, переосмислене старе найменування Ошпеків. Суф. -ів дозво­ляє припустити, що давня назва антропонімічного походження. Звід­си ж Шпиківка — ріка, права притока Південного Бугу, протікає через селище міського типу Шпиків.

Шпиці — вершина в Українських Карпатах. Розташована в Чорногорі. Складена з твердого, так званого магурського пісковика і має форму гострого піка, схожого на шпицю. Звідси й назва. Подано у формі множини, бо вершина виступає кількома шпицями.

Шпола — місто, районний центр Черкаської обл. Розташоване на р. Шполка, ліва притока Гнилого Тікичу (басейн Південного Бугу). Час заснування невідомий. Вперше згадується в документах XVIII ст. як село Звенигородсь­кого староства, загарбаного шляхетською Польщею. Походження назви остаточно не з'ясоване. Існує два народ­них перекази. За одним з них місцевість, розташовану на північний-захід від сучасного селища Златопіль, що лежить за З0 км від Шполи — лісостеп, в минулому називали Вспольє. Ця назва перейшла і на урочище — балку, розміщену поблизу Шполи, а згодом і на поселення, що тут ви­никло. З приходом поляків слово змінилося спочатку на Вшпольє, пізніше на Шпольє. Згодом «ь» випав і залишилася сучасна транскрип­ція. За іншим переказом, назва нібито походить від прізвища Янкіля Шпуля, який мав тут над шляхом в XVII ст. корчму, що менш ймовірно.

Шполк-Шу

Шполка — ріка, ліва притока Гнилого Тікичу (басейн Південного Бугу). Назва похідна від найменування м. Шполи, через яке вона протікає. Ут­ворена за допомогою суф. -к(а).

Штерівка — селище міського типу, підпорядковане Краснолуцькій міськраді Луганської обл. Розташоване неподалік від автошляху Луганськ — Красний Луч. Село Штерівка засноване в кінці XVIII ст. полковни­ком І.Штеричем. Назва утворена від антропонімічної основи штер- за допомогою суф. -івк(а).

Шубранець (колишня назва Собранец) — ріка, ліва притока Пруту (басейн Ду­наю). Назва Собранец фактично змінилася на Шубранець у XVII— XVIII ст. Стара назва Сьбьраньць означала «збірна ріка, з'єднан­ня декількох притоків».

Шукайвода — ріка, ліва притока Збруча (басейн Дністра). Назва від пере­сихання русла. Утворилася від словосполу­чення шукати воду.

Шумське — селище міського типу, районний центр Тернопільської обл. Розташоване на р. Вілія, лівій притоці Горині (басейн Прип'яті). Місто часів Київської Ру­сі. Вперше згадується в Суздальському літописі під 1149 роком як Шумск, Шюмск, Шюмескь. Назву виводять від праслов’янського «листя, ліс». Утворена від топооснови Шум- за допомогою суф. -ськ(е).