Як зустрічають Новий рік в різних країнах?

Кожного місяця в різних кутках Землі люди, за звичаями предків, святкують Новий рік — найбажаніше, любиме й ве- селе свято. Скільки народів — стільки й звичаїв та традицій, прикмет і повірїв.

Люди Європи відзначають Новий рік 1 січня. Ця традиція запозичена у стародавніх римлян. Імператор Нум Помпілій пе- реніс початок року з березня місяця на січень. Місцева назва цього місяця походить від імені божества — дволикого Януса. Римляни вважали його покровителем усіх дверей і воріт, які той своїми руками зачиняв і відчиняв. Про це говорить і зов- нішність божества: старе обличчя, що символізує минулий рік, спрямоване на тильну сторону, а юне обличчя дивиться тіль- ки вперед.

На Русі, у стародавні часи, Новий рік зустрічали ранньою весною з квітучою вишнею. Перед святом діжку, в якій росло деревце, заносили до будинку. У теплі в нього розвивалися бруньки й дерево зацвітало.

Навколо новорічної вишні люди водили хороводи, співали пісень, а коли ставало тепло, деревце висаджували в землю.

Після того, як київський князь Володимир офіційно при- йняв візантійське літочислення, Новий рік перенесли на 1 вересня. А в грудні 1699 року спеціальним указом Петро І пере- ніс святкування Нового року на 1 січня й звелів усі будинки прикрашати гіллям ялинок, а «в знак веселощів поздоровляти один одного з Новим роком».

Салют із 200 гармат під час військового параду 1 січня

1700 року сповістив про початок нового літочислення, яким ми користуємося й сьогодні.

У Франції за наказом короля Карла IX 1564 рік розпочав- ся із січня. У 1793 році Велика французька революція ввела нову еру, Новий рік якої розпочинався 22 вересня.

У 1809 році Наполеон скасував це нововведення, і почат- ком року у Франції залишився січень.

Французький Дід Мороз — Пер Ноель — приходить до ді- тей у новорічну ніч і залишає подарунки в черевиках.

Обов’язкова страва на святковому столі у французів — ве- ликий пиріг, у якому запечений біб. Той, кому дістанеться біб, одержить титул «бобового короля», і святкової ночі всі вико- нують його накази.

В Англії до 1752 року Новий рік відзначався 26 березня, а коли парламент після дуже бурхливих дебатів прийняв рі- шення відзначати це свято 1 січня, духовенство заявило про- тест: «Акт парламенту — це не що інше, як крадіжка декількох місяців у Господа Бога».

У новорічні дні для дітей у театрах розігруються цікаві вистави на сюжети старовинних англійських казок. Лорд Без- лад очолює веселу процесію, у якій беруть участь казкові пер- сонажі: Шалтай-Бовтай, Березневий заєць та інші. Усю но- ворічну ніч вуличні торговці продають пищавки, свистунці, повітряні кульки, маски, іграшки.

До святкового столу обов’язково подають свинячу голову в лавровому вінку й великий пудинг, який приправляють ро- мом, а потім підпалюють.

В англійців дуже важливою персоною у Новому році вва- жається «перша нога»: буде добре, якщо нею виявиться тем- новолосий чоловік, який увійде до оселі зі шматочком вугілля й гілками сосни в руках. Його вітають дуже галасливо й радісно.

В Ефіопії Новий рік відзначають у середині вересня. Меш- канці збираються на околиці міста або села, запалюють вог- нище із сухого хмизу, який вони принесли із собою. Навколо вогнища влаштовуються танці та ігри.

В Ірані Новий рік святкують 22 березня. За традицією, гос- подар дому дарує своїй родині новий одяг, усі виходять на ву- лицю, запалюють вогнище, плигають через нього.

В Індії взагалі для цього свята немає єдиного дня: в одних районах восени відзначають свято вогнів — Дивалі. На підві- коннях і на дахах ставлять багато світильників і запалюють їх святкової ночі. В інших районах відзначають новорічне свя- то — Лорі — улітку. У парках і гаях, на галявинах розпалю- ють великі вогнища, і всі люди, одягнені в білий одяг, танцю- ють і співають навколо них. Удень улаштовують змагання зі стрільби з лука, запускають повітряних зміїв.

У деяких районах Індії в день Нового року молоді люди обливають одне одного водою, супроводжуючи це новорічни- ми поздоровленнями й побажаннями.

В Індії заведено: у день Нового року ніхто не повинен бу- ти злим, ніхто не повинен гніватися. Вважають, що як пройде перший день нового року, таким буде й увесь рік. Індійці запев- няють, що той буде щасливим, хто рано встане, приведе себе до ладу, згадає минулий рік і подумає про плани на майбутнє.

В’єтнамський Новий рік починається разом зі святом вес- ни — Тет. Замість ялинки прикрашають дерево персика. А ще прикрашають яскравими ліхтариками всі вулиці, і кожній з них замість старої назви дають нову, незвичайну й смішну. В’єтнамці новорічної ночі дарують одне одному гілочку перси- кового дерева, яка напіврозпустилася. Сім’ї разом із друзями довго сидять біля вогню й розповідають казки та цікаві історії.

В Афганістані Новий рік — Навруз — святкують 21 берез- ня. У цей день відкриваються веселі ярмарки, на яких грають музиканти, виступають фокусники.

У Монголії Новий рік називається «Святом Білого місяця»

і збігається зі святом скотарів. По всій країні влаштовуються змагання в силі, спритності, сміливості. Улюблене частування в цей день — варена баранина та молочні продукти.

Монгольський Дід Мороз одягнений у стародавні атрибути кочівника: на голові висока шапка з лисиці, у руках — довгий батіг, кремінь, кресало й табакерка.

У Лаосі напередодні Нового року весь тиждень відбува- ються фестивалі води: мешканці, які страждають від спеки, обливають один одного водою зі шлангів, глечиків та відер.

У Китаї на Новий рік обов’язково влаштовують «танець дракона». Багато людей несуть на шестах довгий зміїний тулуб із паперу або шовку. Попереду пливе величезна голова драко- на, очі якого світяться, бо зсередини голову освітлюють багато вогнів. У руках людей дракон звивається, як живий, але ніхто його не боїться, звучить музика, світяться різнокольорові ліхтарики.

У Японії напередодні Нового року заведено дарувати листівки із зображенням тварини, під знаком якої наступає Новий рік.

У японців здавна ведеться, що в новорічну ніч дзвони хра- мів відбивають 108 ударів. Число 108 з’явилося не випадково. Японці вважають, що в людини буває шість вад: жадібність, злість, дурість, легковажність, нерішучість і ненажерливість. Кожна з них має 18 відтінків. Коли дзвонить дзвін, відбувається повільне очищення від вад. З останнім ударом слід лягати спати, щоб устати вдосвіта, вийти на вулицю й зустріти Новий рік з першими променями сонця, що підіймається.

Найбільш поширені подарунки в день Нового року — сушена рибка, яку загорнули в яскраву обгортку, чай у нарядній упаковці, віяла. Батьки дарують дітям символ достатку — мо- нетку, покладену в паперовий конвертик.

Діда Мороза називають Сьогацу-сан — Господар Новий рік. Він приносить дітям подарунки.

Новий рік у Японії не просто свято, а немов би загальний день народження. До недавнього часу в японців не було зви- чаю святкувати свій день народження. Сто восьмий удар но- ворічного дзвону додавав кожному японцю один рік.

Зустріч Нового року в Японії триває сім днів. Кожного ранку дівчатка збирають у бамбукові кошики «сім весняних трав», серед них селера й редька. На сьомий день господар до- му готує страву з рису й зібраної зелені. Після цього спалюють усі святкові прикраси.

У Бірмі Новий рік святкують у квітні, а це — найжаркі- ший місяць. Новорічний звичай — обливати водою один одно- го. Цей день так і називається — Тиджан — свято води. Вода символізує чистоту, і вважається, що вода змиває всі невда- чі й неприємності минулого року. Святкування Тиджана про- довжується п’ять-шість днів. На вулицях панують веселощі, молодь обливає перехожих водою, за винятком поліцейсь- ких, поштарів і монахів. Усюди грають національні оркестри, а в повітрі над оркестрами ширяють зображення бірманського дракона. Виступають співаки, танцюристи, клоуни.

У мешканців Тибету існує цікавий новорічний звичай: гос- подарки печуть багато пиріжків із різним начинням і роздають їх знайомим і незнайомим. Чим більше роздаси — тим багат- шим будеш у новому році.

У Колумбії Діда Мороза називають Тато Паскуале. Він кра- ще від інших влаштовує феєрверки під час новорічного кар- навалу. Головний герой карнавалу — Старий рік — розгулює в натовпі на ходулях і смішить дітей.

На Кубі перед Новим роком мешканці наповнюють глечики водою й рівно опівночі вихлюпують воду з вікон. Вважається, що зі старим роком покінчено, і йому бажають світлої, як вода, дороги. Коли годинник б’є дванадцять, сповіщаючи, що от-от прийде Новий рік, мешканці Куби з кожним ударом з’їдають по ягоді винограду. Новорічне свято в кубинських дітей на- зивається Днем Королів. Подарунки дітям приносять королі- чарівники, яких називають Балтасар, Гаспар і Мельхіор.

У країні влаштовують новорічні карнавали з феєрверками й факельними процесіями, піснями й танцями.

У мексиканців є незвичайний новорічний ритуал. У кім- наті, де зібралися гості, до стелі підвішують заповнений солодощами глечик, що розмальований фігурами чудовиськ та звірів. Гостям по черзі зав’язують очі й дають у руки палку. Той, хто розіб’є глечик, буде щасливий у новому році.

У Бразилії прихід Нового року відзначається гарматним пострілом. Коли бразильці почують постріл, вони поспішають устигнути в цю хвилину поцілувати дорогу людину, щоб увесь рік був щасливим. Напередодні Нового року на піщаних пля- жах Бразилії засвічуються десятки тисяч принесених свічок. Жінки в довгих білих платтях заходять у воду й розкидають пелюстки квітів. На хвилях пливуть маленькі дерев’яні плоти- ки, на яких стоять засвічені свічки й лежать солодощі, фрук- ти, парфуми, мило, гребінці — подарунки грізній богині моря.

У Гвінеї в день Нового року заведено водити по вулицях слонів, які символізують багатство й міць. Процесія супрово- джується танцями, піснями, іграми.

У Південній Африці деякі племена святкують одночасно Новий рік і День урожаю. Мешканці племені збираються на галявині. Посередині галявини вождь племені танцює обрядо- вий танець, потім він кидає на землю спілий гарбуз, який роз- бивається на шматки. Це означає, що почався Новий рік.

В Італії Новий рік починається 6 січня. Першої хвилини Нового року в усій країні розриваються тисячі хлопавок. Цілу годину під цю канонаду господарі викидають із вікон квартир і будинків у двір або прямо на вулицю старі меблі, посуд, речі. Вважається, що це принесе родині в новому році благополуч- чя й достаток. Італійського Діда Мороза звуть Баббо Натале, а добру стару чарівницю, яка прилітає вночі до дітей на чарів- ній метлі, — фея Бефана. Вона відкриває двері маленьким золо- тим ключиком, заходить до кімнати, де сплять діти, і заповнює подарунками дитячі панчохи, які підвішені до каміна. Неслух- няним дітям фея Бефана залишає пучку попелу й вуглинку.

У Швеції в новорічну ніч вулиці яскраво освітлені, у бу- динках горить світло. Шведського Діда Мороза звуть Тоте- Гном, а Королеву світла, яка роздає дітям подарунки,— Люсія. Її вибирають діти в кожному місті перед Новим роком.

 Люсія приходить до дітей у білому платті з поясом із чер- воних стрічок, а на голові в неї — корона із запаленими свічка- ми. Вона приносить дітям подарунки, а свійським тваринам — ласощі: собакам — солодкі кісточки, котам — вершки.

У день Нового року на вулицях спалюють багатометро- вого солом’яного козла, а Старий рік проганяють пострілами в повітря. Улаштовують веселий маскарад і б’ють старий по- суд… об двері своїх друзів.

У Шотландії в день проводжання Старого й зустрічі Но- вого року двері всіх будинків відчинені: кожен може зайти в гості до будь-якої родини. Гість повинен прийти зі шматоч- ком вугілля, кинути його в камін і побажати: «Нехай світло й радість будуть завжди у вашому домі!».

У Німеччині Діда Мороза називають Санта Клаус. Перед сном діти ставлять на стіл тарілку для подарунків, які їм на віслючку привезе Санта Клаус, а в черевички кладуть сіно — частування для ослика. До святкового столу німці подають різні страви, серед них поросятко або зроблена з тіста свиня.

В Австрії Новий рік відзначають багатим застіллям із за- ливними поросятами й іншими стравами зі свинини. Порося на святковому столі — запорука щастя й достатку.

У грудні, у день святого Миколаускаса, Крампус (хтось на зразок Лісовика) спускається з гір, щоб налякати злих духів. Щоб їх налякати, він має дуже страшний вигляд: у вивернутій навиворіт овечій шкурі, у дерев’яній масці з козлиними рога- ми. Тому що злі духи бояться шуму, до його паска підвішують дзвоники, що голосно дзвенять.

Пізніше на допомогу Крампусу приходить Святий Ми- колаускас у голубому балахоні й митрі, з почтом гномів, які несуть подарунки. Крампус роздає подарунки дітям.

У Голландії всі кораблі, що стоять у портах, вітають при- хід Нового року врочистими гудками.

Голландський Дід Мороз, який припливає до дітей на ко- раблі,— веселун. Він любить розіграші, сюрпризи й часто дарує дітям марципанові іграшки, квіти із льодяників.

У Чехії й Словакії за тиждень до Нового року починається свято, яке називається «ваноце». Усі родичі роблять одне одно- му подарунки й кладуть їх під ялинку. Кімната, в якій стоїть красуня-ялинка, прикрашається позолоченими гілками омели, яка символізує довголіття. У ці дні діти й онуки відвідують літ- ніх родичів і поздоровляють їх із Новим роком, який наступає.

А в новорічну ніч приходить нове свято — «сільвестр» —

веселе, гомінке, із забавами, жартами й розіграшами.

Чеського й словацького Діда Мороза звуть Микулаш. Він одягнений у волохату шубу й високу овечу шапку. Микулаш приходить до будинку в новорічну ніч, дістає з коробки, що висить у нього за спиною, подарунки й роздає їх дітям.

В Україні переддень Нового року називають «щедрий вечір». Діти ходять від будинку до будинку, носять велику солом’яну ляльку, Коляду, поздоровляють господарів і співа- ють пісні — «колядки» й «щедрівки».