» » Веселі пригоди трьох звірят
 
 

Радянська казка про веселі пригоди трьох звірят ілюстрована красивими картинками.

Художник В. А. Любарський.
1961 рік.

Сидить ведмежа на містку в холодочку — Прийшло наловити на юшку линочків. Цілу годину рибалка сидить,
Не зводить очей з поплавка ні на мить.

Риба навколо скидається. Тремтить поплавочок, гойдається. Добрячий живець на гачку — черв’ячок. Тільки... лини обминають гачок!

Що трапилось?- дивується Волохатик.— Завжди так добре ловилося? І тут він помічає Метелика.
А-га! Це ти линків лякаєш?! крикнув Волохатик і замахнувся було на Метелика сачком та посковзнувся і шубовснув у воду!

— Рятуйте! — кричить ведмежа. — Потопаю! Рятуйте, ряту... — І вже бульби пускає.

Хто в лісі ці крики почує? Ой, хто Ведмежатко врятує?!
На щастя, поблизу пробігало зайча Лапанок. Почувши крики...
Враз на місток Лапанок вибігає, Ведмедику гілку зайча простягає,

Гукає: „Тримайсь! Не лякайся! За гілку, За гілку хапайся!“
Витяг Лапанок ведмедика з води, а тоді й каже:

„Хочеш, ми будем з тобою дружити? Хочеш — в дуплі разом будемо жити!"
Волохатик давно шукав собі хорошого товариша і відразу ж погодився. Поки він грівся на сонечку — повне відерце риби наловило для нього зайча.
От ідуть рибалки удвох додому — до зайчаткової хатки. Коли чують. „Чім-чілім! Чілім-чурі! “ — Хтось щебече угорі
То дні ластівки літають.


Звірів і птахів скликають: «Швидше, швидше до калюжі! Хтось упав і стогне дуже!»
Звірята відразу кинулись туди. Справді: хтось у грязюці лежить і стогне. „Хто ти?" питають. — А з калюжі:

— Хрю-хрю-хрю! Кувіть! Кувіть!
Не чіпайте, одійдіть!
Я — Сердитий Чуча-злюка!
Я — з усіх марюк марюка! Геть ідіть! Кувіть — куві-іть!

Та друзі не злякалися: вони впізнали неохайне порося Чучу і почали його соромити: „Хіба можна в такому бруді валятися? Хіба можна замазурою бути?“
Вирішили Лапанок з Волохатиком скупати порося. І як воно не пручалося, як не кричало — повели до джерела.

З-під каменя водичка б’є — чиста, прохолодна Почали удвох купати замазуру. Помили всю грязюку! Тепер
Чуча зовсім не схожий на Страшного Марюку!

Дивиться Чуча на себе в лісове озеречко біля джерела і дивується: „Невже я такий красивий"? А тоді каже звірятам:
Більш марюкою не буду я, не буду! До калюжі і дорогу я забуду! Хочу вам я другом вірним стати, Хочу з вами товаришувати!
Повірили друзі Чучі і вирішили взяти його з собою. Вони утрьох пішли до зайчатковоії хатки-дупла, а по дорозі пісеньку веселу заспівали:

 

Дружба —вище над усе!
Дружба!
Дружба щастя всім несе!
Дружба!

 


На галяві, на квітучій Дуб стоїть — старий, могучий. В дубі — затишне дупло,
В нім зайчаткове житло.


Хоч на трьох і тіснувата Побігайчикова хата, Сумувать не довелось — Друзям весело жилось!
Якось під час прогулянки зустріли звірята їжака. Той чіпляв об’яву, в якій писалося, що в Лісовому Клубі відбудеться концерт. їжак пояснив, де той Клуб:


— Звідси ви ідіть направо — Буде річка, переправа На той бік переїжджайте — Там Сороку погукайте!
Ще ніколи троє друзів не були на концерті. Вони зараз же побігли до річки. Ось і переправа. Пліт на воді, а на плоту — моряк Бобер.
Люльку вусатий Бобер запалив, Друзів до себе на пліт посадив. Взяв він у лапи дебелу жердину — Пліт понесло по воді, мов пір’їну! *

Переїхали. Подякували Боброві. А Чуча уже Ї укає: „Агов, Сороко! Де ти?“ Прилетіла білобока, сіла на гілку. „Скре- ке-ке! — затріщала. — Хто тут до клубу?


Я згори показуватиму дорогу Тільки — бігом! Бо запізнимось, початок рівно о восьмій!
Побігли звірята на Сорочин голос. Попереду зайча, за ним порося Останнім біг Волохатик: “він все відставав, бо
раз у раз спинявся, щоб подивитися, котра година.

Ось і Клуб на галявині. „Скре-ке-ке'“ — застрочила Сорока „Ура!“— весело закричали друзі і кинулися до брами. Але вона була вже зачинена. Запізнилися...

— Ох, як жаль! -зітхав Волохатик. Яка неприємність! захрюкало порося,
І тут... сталося несподіване ..

— Слон, Слон іде! Великий музикант іде! — раптом заскрекотала Сорока.
На галявину вийшов Слон. „Ех, запізнився!— пробасив гігант. — Треба викликати Мушку “
— Він поклав на землю контрабас у футлярі і поважно попрямував до брами.
Звірята були не з полохливих.

Вони не злякались Слона і швидко зміркували, як потрапити на концерт! Доки
велетень дзвонив черговому песику Мушці, штукарі затягли в кущі контрабас, а самі влаштувалися у футлярі!
Мушка відчинив браму  і привітався з музикантом. Не знаючи про витівку звірят, Слон взяв футляр і поспішив до зали. Але раптом відчув щось у футлярі ворушиться! „ Ще! воно?!—думає Слон.»—Ану, подивлюся!"

Поклав футляр на землю і тільки відчинив кришку, як троє штукарів вистрибнули звідти і побігли, „Ловіть! бешкетників!“ — загримів Слон і розгнівався, але потім розсміявся: „Хо- хо-о! Стривайте, а де ж ці штукарі поділи мій контрабас?!“
Мушка швидко розшукав пропажу.

Так троє пустунів проскочили в зал. В цей час якраз пролунав третій дзвоник.Тут було багато різних звірів і птахів. В першому ряду, біля веселого Ослика.
Як затихнув третій дзвоник — Вийшов птах до мікрофону, Дивовижний красень-птах! Хтось у залі скрикнув: „Ах!“
Враз навкруг зашепотіли:

— Дзьоб який! А крила, крила!
То був Папуга. Він привітав присутніх і оголосив початок концерту.


Першим на сцену вийшов Півень з гітарою. За ним вибігли Каченятко і Жабеня. Вони майстерно виконали жартівливий танець „Кряк-Ков-Як“. Танець дуже сподобався, бо всі довго кричали: „браво! браво!“

Після танцюристів на сцену вибігло троє акробатів — Квак, Кувик і Куви- квик. Вони показали красиві циркові вправи під музику. На роялі грала Білочка. Глядачі знову дякували артистам, знов вигукували: „браво! браво!"

Потім Папуга оголосив новий номер: „Танець павлинів“. Музика заграла і... З-за куліси — величава Виплива красуня Пава.
І виходить їй назустріч Ще красивіший Павич.

Уклонились танцюристи І завихрилися вмить! Тільки пір’я променисте, Як веселонька, горить!
На сцену злетіла Синичка-співачка, за рояль сів сам... Слон! (Він умів грати не тільки на контрабасі!) Почала синичка пісню, але (яка неприємність!) в неї нічого не вийшло! Співачка з’їла багато морозива і... охрипла!

Слон сильно вдарив по клавішах і, сердитий, пішов за куліси...
В залі зчинився було галас! Але Папуга оголосив останній номер!

Завіса розсунулась і на сцені всі побачили Лісовий Джаз-Оркестр.
Джазом Мавпа диригує — Чорна паличка в руці.


То притопне-пританцює, То пригра на язиці! Музиканти й собі Так стараються, Що, здається, й дуби Розважаються!

Всі птахи і звірі разом Закричали: „Браво джазу! Браво! Браво! Браво! Біс!“ — Покотилось на весь ліс.

На цьому цікавий лісовий концерт кінчився Веселі, радісні поверталися додому і троє друзів. Ішли вони лісом і голосно співали свою улюблену пісеньку:

 

Дружба вище над усе!
Дружба!
Дружба радість нам несе!
Дружба!



File engine/modules/linkenso.php not found.
File engine/modules/linkenso.php not found.

Коментарі:

Залишити свій коментар:
оновити, якщо не видно коду
Останні картинки
Дивитись всі картинки
КартинкиКартинки із найкращих казок Картинки із найкращих казок
КартинкиМалюнки Костя Лавро Малюнки Костя Лавро
КартинкиМалюнки - розмальовки з історії України в казках Малюнки - розмальовки з історії України в казках
КартинкиМалюнки з казки Скринька з секретом Малюнки з казки Скринька з секретом
КартинкиМалюнки до казок Валерії Соколової Малюнки до казок Валерії Соколової
КартинкиКартинки з казок на антирелігійну тему Картинки з казок на антирелігійну тему