Про гарбузика-боягузика
admin
блог автора
інші дописи автора
Як пригріло сонечко У ясну годину,
Зелений Гарбузик Виріс біля тину.
Повним та кругленьким Став він карапузиком. Одна була вада,
Що ріс боягузиком. Мимо жабка скаче — Він від страху плаче. Закружляє бджілка, Похитнеться гілка — Гарбузик боїться,
Не зна, куди дітись.
А коли на сонечку Ще погрівся трішки, Виросли у нього Рученята й ніжки.
Він зірвався з гудини Й став ходити пішки. Був же він важкенький, Черевце кругленьке,
А ніжки тонюні,
До того ж манюні,
Що бігать не міг,
Часто падав з ніг. Знайшов наш Гарбузик Лозяну корзину Та й задумав з неї Зробити машину.
Не гаючи часу,
Взявся за роботу. Приробив колеса З блискучого дроту. Вставив у корзину Залізну пружину,—
Бо де ж для мотора Взяв би він бензину? Приробив дві фари З гудзиків скляних,—
Бо як же поїдеш Уночі без них?
Пружину завів,
У машину сів
Та й поїхав попід тином,
Мимо лопухів.
Машина іде,
Весело гуде,
А Гарбузик-боягузик Боїться всього.
Все, що він побачить, Лякає його.
Летіла ворона Та як каркне: — Кряк! — Такий на Гарбузика Напав переляк,
Що він із розгону Вскочив у рівчак.
А там було мулько, Стояла вода.
Машина загрузла...
Отака біда!
Там же недалечко Було озеречко.
Над тим озеречком Сірий зайчик біг.
Він машину витягти З ями допоміг.
Ще й приніс водиці В луб’яній цебриці І помив машину — Колеса й корзину —
Та й сказав Гарбузику- Боягузику:
— Заводь та рушай. Бувай-прощавай!
Гарбузик подякував. Пружину завів.
Ніжки витер травкою. У корзину сів Та й поїхав далі,
Та й поторохтів.
їде він та труситься,
Та все оглядається,
На всі боки крутиться, Аж перекидається. Раптом він аж побілів, Аж закляк від страху, Бо побачив у траві Че-ре-па-ху.
Котяться в Гарбузика Сльози, як горох.
Зняв з педальок ноги. Злетів із дороги Та об стовп — торох! Хряснула пружина, Тріснула корзина. Трапилась аварія,
Та ще ж і яка!
— Караул, рятуйте! — Гарбузик гука.
Тут прибіг їжак, Скинув свій піджак. Взяв у лапку молоток. Сюди — цок!
Туди — цок!
Всі колеса справив,
На місця поставив. Приладнав пружину.
Залатав корзину.
— їдь,— говорить,— далі. Тисни на педалі!
Та не будь лякливим,
Не будь полохливим.
Той в шофери не годиться,
Хто всього боїться.
Сів Гарбузик у корзину, Натис на педалі,
Крутонув кермо сердито Та й поїхав далі.
Переїхав поле.
Проминув лісок.
Вилетів прожогом На старий місток.
Бачить — свинки бігають:
— Хрюк-хрюк-хрюк! — Знов кермо Гарбузик Випустив із рук
Та з усього ходу И полетів у воду,
Тільки — бульк!
По ріці корзина,
Як човен, пливе,
А Гарбузик вже не плаче, А просто реве:
— Ой рятуйте! Пропаду! Знов потрапив у біду! — Там, понад рікою,
Поміж осокою
Журавель ходив,
Він за хвостик Гарбузика Дзьобом ухопив,
Витяг із водиці,
Поклав на траві Та й питає:
— Чи є в тебе Щось у голові? —
А Гарбузик-боягузик На ніжки встає.
— В голові у мене,— каже,— Насіннячко є!
...А машина потонула, Десь на дні качається. І тому на цьому місці Казочка кінчається. Той, хто перекаже Всю казочку нашу, їстиме солодку Гарбузову кашу.
Звісно, не з Гарбузика- Боягузика,
А з іншого гарбуза — Здоровенного, Жовтобокого такого,
Не зеленого.
