» » Про Сергійка та клоуна Бобу
 
 

У маленького Сергійка Є для іграшок куток.
Там зібралося чимало Розмальованих цяцьок.
Там лежать свисток і дзвоник, Черепаха, зайчик, коник,
Кран підйомний і тягач, Самоскид, літак і м’яч.
Раз увечері Сергійко перед сном
Сильно стукнув черепаху молотком.

Далі взяв коня за хвостика та — смик!
Потім кинув на ведмедя грузовик...
І сказав Сергійків тато:
— Так не можна пустувати. Нехороший, синку, ти!
Не куплю я більш нічого Для бешкетника такого.
Треба іграшки, Сергійку, берегти.—
Мама хлопчика умила,
Постіль білу постелила:
— Спи, синочку.
Вже давно
Місяць дивиться в вікно...
І коли усі поснули,
Навіть мухи і слони,
Почали хлоп’яті снитись Дивні сни.
...Прискакав до ліжка песик:
— Гав-гав-гав!
Ти навіщо мені вушко Відірвав? —
А за ним притупав коник І пита:
— Ти навіщо мені висмикнув Хвоста? —
Завертівся синій м’ячик:
— Ах-ах-ах...
Нащо ти мені в животик вставив цвях? —
А за ними літачок Прикотив:
— Ти навіщо мені крила Відкрутив? —
Далі зайчик-побігайчик Причвалав:
— Ти нащо мені пружинку Поламав? —
Потім іграшки всі стали И сумно-сумно заспівали:
— Ой чого ж ти наробив?
Ой за що ж ти нас побив?
Ми поламані, розбиті.
Ми на тебе всі сердиті. Посідаємо в машину І поїдем в магазин.
«До побачення» не скажем, Залишайся тут один.
Ти Сергійко-нежалійко,
Ти ламаєш нас і б’єш.
Ти, ламайло, розбивайло,
Нам спокою не даєш.
Ти нас завтра не шукай,
Ти про нас і не питай! —
І усі заторохтіли,
І усі загуркотіли —

Стриб та стриб через поріг... Хлопчик в ліжку закрутився, Із постелі підхопився І почав просити їх:
— Почекайте!
Не тікайте!
Ви мене не покидайте! Кривдить вас не буду я.
Де мій зайчик?
Де мій коник?
Де мій м’ячик?
Де мій дзвоник?
Черепаха де моя? —
Мама встала:
— Спи, синочку.
Сплять всі іграшки в куточку, Потомилися вони.
Це тому тобі, синочку,
Що ти бив їх молоточком,
Нехороші сняться сни...—
А Сергійко як заплаче:
— Мамо! Іграшки втечуть!..— Так він голосно заплакав,
Що сусідам було чуть.
Якщо хлопчик часто плаче — Діло це погане.
Він героєм-космонавтом Певно, що не стане.
Ні пожежником не буде,
Ані футболістом,
Ні відважним верхолазом,
Ані машиністом.
Уявіть ви, що пожежник Виліз на драбину І від страху розревівся Гірше за дитину.
З нього зразу каску знімуть — Це вже річ відома.
Та ще й скажуть: — Іди звідси, Реви собі вдома...—
Чи, скажімо, футболісти Грають матч важливий,
А ворота захищає Воротар плаксивий.
Доки рюмсати він буде, Роззявивши рота,
Сто м’ячів забити встигнуть У його ворота...
Рік минув.
Тепер Сергійка
Підмінили наче:
Більше іграшок не мучить,
Дуже рідко плаче.
Нещодавно у Сергійка Були іменини.
Гарних іграшок ще більше Стало у хлопчини,
Бо родичі і сусіди,
Рідні мама й тато Дали йому подарунків Багато-багато:
Білий катер, синю дзигу,
Зайця заводного
Ще й — такого великого! —
Клоуна смішного.
Клоун кліпає очима,
Розмовляти вміє.
Що йому Сергійко скаже —
Все він розуміє.
Як спита його Сергійко:
— Що ти за особа? —
Він гукає на всю хату:
— Боба! Боба! Боба! —
СЕРГІЙКО. ЩО це ти кажеш? Тебе Бобою звуть? Хіба ж ти собачка? БОБА. Ні, ні, ні!
СЕРГІЙКО. Знаю, знаю. Тебе звуть Боря, а ти «р» не вмієш вимовляти і кажеш на себе Боба. БОБА. Угадав, угадав, угадав! СЕРГІЙКО. А Я вже всі слова знаю
і всі вимовляю. Давай тебе навчу «р» вимовляти. Скажи риба.
БОБА. Щука!
СЕРГІЙКО. Ні, ти скажи риба.
БОБА. А щука хіба тютя?
СЕРГІЙКО. Ох ти ж і хитрий! Як не хочеш казати риба, то скажи пиріжок.
БОБА. Булка!
СЕРГІЙКО. Скажи пиріжок із сиром.
БОБА. Булка з маслом!
СЕРГІЙКО. Значить, ти не хочеш учитися «р» вимовляти?
БОБА. Хочу, хочу, та не можу.
У мене поламалося коліщатко, яке цю букву вимовляє.
СЕРГІЙКО. То чого ж ти зразу не сказав про це? Зараз я візьму молоточок і справлю твій трибочок.
Як пішов Сергійко в сіни Брати молоточок,
Клоун Боба втік за шафу,

Сховався в куточок.
СЕРГІЙКО. Боба, де ти?
БОБА. Ти мене не знайдеш. Я за шафу заліз.
СЕРГІЙКО. Вилазь, я тебе полагоджу. БОБА. Не вилізу.
СЕРГІЙКО. Чому?
БОБА. Я тебе боюсь. Ти не механік, а стукало-глюкало. (Співає.)
Ти як стукнеш мене в спинку, Поламаєш всю машинку.
СЕРГІЙКО. Та виходь, не бійся.
Я тебе стукати не буду.
БОБА (виходить із схованки).
І ніколи не стукай мене. Я тобі казочки за це казати буду... СЕРГІЙКО (співає).
Ти ж машинка, не людинка.
Із пластмаси в тебе спинка.
Не розкаже казочок Твій залізний язичок.
БОБА. Знаю, знаю казочки!
СЕРГІЙКО. А «р» не вмієш вимовляти... БОБА (співає).
Це непрр-равда! Це непрр-равда!
Не кажи! Не говор-ри!
Я навчився вимовляти З перр-реляку «ри-ри-ри»!
СЕРГІЙКО. Тоді я тебе слухаю. Розказуй казочку.
БОБА. Слухай. (Співає.)
Біля дуба, біля грр-раба Жили собі дід та баба.
І була у них кр-риниця,
А в кр-риниці тій водиця.
А в водиці сидів рак,
Рак, рак, рак!
СЕРГІЙКО. Який рак?
БОБА. Він щипав усіх отак!
(Щипає Сергійка за руку.)
СЕРГІЙКО. Ой, ой, ой! Не треба мені твоїх казочок. Не люблю я таких казочок... БОБА. А що ж ми далі робитимемо?
СЕРГІЙКО. Давай віршики складати.
БОБА. Я не знаю, як віршики складають. СЕРГІЙКО. Дуже просто. Я тобі зараз скажу слово, а ти придумай до нього таке слово, щоб було прикладно. Я скажу лопата, а ти скажи хата.
БОБА. Значить, треба, щоб слово прикладалося?
СЕРГІЙКО. Еге ж, хата-лопата, ніжка- кішка.
БОБА. Зрозуміло. Кажи слово.
СЕРГІЙКО. Раз-два, кажу слово голова.
БОБА. Шапка!
СЕРГІЙКО. Це не прикладно.
БОБА. Ні, прикладно. Шапка ж прикладається до голови.
СЕРГІЙКО. Ні, Бобо, не зможеш ти віршики складати. Нема у тебе хисту.
БОБА. Неправда! Умію, умію!
СЕРГІЙКО. То спробуй скласти віршика про собачку.
БОБА. Будь ласка.
Гака-мака-бака-лака!
А на вулиці собака.
СЕРГІЙКО. Не годиться. «Гака-мака» — таких слів немає...
БОБА. Нічого, що немає. Слухай!
Я зараз складу віршика про себе. Гоба-лоба-чоба-тоба...
Я веселий клоун Боба!
СЕРГІЙКО. Ні, так віршики не складають. Не буде з тебе поета.
БОБА.
Реба-леба-меба-деба...
Як не буде, то й не треба!
СЕРГІЙКО. Бобо, а ти музику любиш? БОБА. Дуже.
СЕРГІЙКО. На чому ж ти вмієш грати? БОБА. На лабабайці.
СЕРГІЙКО. Треба казати: на балалайці.

БОБА. Мені однаково.
СЕРГІЙКО. А ще на чому ти грати вмієш?
БОБА. На рабабані.
СЕРГІЙКО. Знову не так кажеш. Треба казати: на барабані.
БОБА. Хай буде на тарабані. Мені однаково...
СЕРГІЙКО. А ти ноти знаєш?
БОБА. Знаю.
СЕРГІЙКО. Всі?
БОБА (співає).
Боба ноти знає всі:
До-ре-мо-ре тру-ля-сі.
СЕРГІЙКО. Треба казати: до-ре-мі-фа- соль-ля-сі. Не знаєш ти нот.
БОБА. Нехай буде й так .(Співає.)
Боба всіх не знає нот:
До- ре-мо-ре-су п- компот!
СЕРГІЙКО. Несерйозний ти, Бобо. Не вийде з тебе музики.
БОБА (співає).
До-ре-мо-ре-суп-компот!
Я не хочу знати нот.
СЕРГІЙКО. І не соромно тобі? Хто нот не хоче знати, той не навчиться гарно грати й співати. Зараз я тебе за такі витівки провчу: сильно пружинку тобі підкручу.
(Б о б а вибігає за двері.)
СЕРГІЙКО. Бобо, йди сюди. Я тебе щось хочу запитати.
БОБА (підходить до Сергійка).
Питай.
СЕРГІЙКО. Ти вмієш загадки відгадувати? БОБА. Я все вмію...
СЕРГІЙКО. Тоді слухай мене уважно.
Я тобі розкажу віршика, а ти в ньому повинен відгадати останнє слово.
БОБА. Я готовий.
СЕРГІИКО.
Є у мене дядько льотчик.
Він літає швидко так!
Візьме він мене з собою І посадить на...
БОБА. І посадить на будяк!
СЕРГІИКО. Що ти таке вигадав? На літак
посадить, а не на будяк. Думати
треба!
БОБА. Гаразд, буду думати. Загадуй далі.
СЕРГІИКО.
Дуже весело мені: їду верхи на...
БОБА. їду верхи на свині! Угадав!
Угадав!
СЕРГІИКО. Та не на свині, а на коні.
Хто ж на свині їздить?
БОБА. Ти на коні, а я на свині. Мені байдуже, на чому їздити, я ж клоун.
(Співає.)
Ру-ду-ду! Ру-ду-ду!
Завтра в цирк я піду.
На собачці й на свині Буду там кататися.
Буде весело мені,
Будуть всі сміятися.
БОБА. Що робити далі будем? СЕРГІИКО. Зробимо зарядку. БОБА (співає).
Навіщо робити зарядку? Пружинка у мене в порядку! СЕРГІИКО. Перестань співати.
Слухай мою команду.
Струнко!
БОБА. Яка я тобі «струнка»? я клоун Боба.
СЕРГІИКО. Коли подають команду струнко, треба стояти рівно, як струна.
БОБА (співає).
А я стану, як дротина,
Ще й зігнуся, як лозина... СЕРГІИКО. Припини співати.
Де в тебе ліва нога?
БОБА. У мене лівої нема. У мене обидві праві.
СЕРГІЙКО. Такого не буває. У всіх є права нога й ліва.
БОБА. У мене лівої нема.
В мене обидві праві, бо я ж клоун. СЕРГІЙКО. Слухай мою команду: Руки вгору! Руки вниз!
Прямо стій! Тепер нагнись!
БОБА. Ой, більше не можу..; СЕРГІЙКО. Чому не можеш? Зарядку треба
робити обов’язково. Всі хороші діти люблять робити зарядку.
БОБА (співає).
Ой болить у мене спинка. Розкрутилася пружинка.
Заболіли в мене п’ятки.
Я не хочу вже зарядки.
Я вже сплю, сплю, сплю...
Я зарядки не люблю...
СЕРГІИКО. Гаразд. Лягай спати. А завтра
ми підемо разом у садок гуляти.
(Ховає клоуна Бобу у велику картонну коробку.)
Отакий-то клоун Боба! Симпатична він особа І до жартів має хист,
Як справжнісінький артист. Дружно він живе з Сергійком, Різні штучки витіва.
А Сергійка нежалійком Вже ніхто не назива.
Вдвох вони виходять часто На подвір’я чи у сад
І влаштовують концерти Для дівчаток і хлоп’ят.
Діти мають там потіху —
Аж лягають всі від сміху.



File engine/modules/linkenso.php not found.
File engine/modules/linkenso.php not found.

Коментарі:

Коментарі 2

Настя

Очень интересная книга

2 лютого 2017 00:05 | Відповісти | Цитувати |

тт

самое интересная книга в мире 

jxtym jxtym k.,k. tne rybue

10 квітня 2018 20:51 | Відповісти | Цитувати |
Залишити свій коментар:
оновити, якщо не видно коду
Останні картинки
Дивитись всі картинки
КартинкиКартинки із найкращих казок Картинки із найкращих казок
КартинкиМалюнки Костя Лавро Малюнки Костя Лавро
КартинкиМалюнки - розмальовки з історії України в казках Малюнки - розмальовки з історії України в казках
КартинкиМалюнки з казки Скринька з секретом Малюнки з казки Скринька з секретом
КартинкиМалюнки до казок Валерії Соколової Малюнки до казок Валерії Соколової
КартинкиКартинки з казок на антирелігійну тему Картинки з казок на антирелігійну тему