Було це давно. В одному місті, біля річки, стояла старовинна церква. Добиратися до неї було не так і легко. Перепливали на човнах на інший берег з усіма речами. От одного разу у цій
Один убогий чоловік прийшов до багача позичити жита на посів. — Не можу,— каже багач,— бо тобі треба позичати на вічне оддання. — А хіба я не віддам? — питає убогий. — Ти ж убогий і
В одному селі жив собі Кирик-мужичок. Стала Кирикові велика біда, умерла саме в жнива дитина. Тепер бідний Кирик ходить, шукає, нема кому ямки копати, нема кому труну робити. Ніхто не
Ішло, два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці пограває, а другий слухає. Коли се один і каже: — Ой, братіку, біда! Смерть іде! (А воно, бачите, в степу
Був в одному селі піп, і був він заможній, мав багацько сінокосу і чистої землі. Як прийшла косовиця, то піп послав косарів косить у понеділок, накосили косарі сіна, і лежало те сіно
Був собі бідний чоловік, не мав звідки жити, бо не було в нього ні землі, ні худоби. Пішов якось він у ліс лико дерти. А чорт угледів. Приходить до нього й питає: — Що ти робиш? —
Був собі один чоловік, мав шестеро синів та одну дочку. Пішли вони в поле орати і наказали, щоб сестра винесла їм обід. Вона каже. — А де ж ви будете орати? Я не знаю. Вони кажуть. —
Було у одного царя три сини — два розумних, а третій дурень. От прийшли вони до батька до свого та й просять, щоб він відпустив їх поїздити по світу, подивитися на інші царства.
Раз був, де не був, у тій землі, де уже край світу, один чоловік: бідненький, худобненький, як церковна миша. А мав трьох синів. Поставні, вродливі, міцні, як дуби, хлопці. А надто
Було в чоловіка три сини: два розумних, а третій, Іван, дурний. Батько їх поділив хазяйством та й умер. Пішли всі брати щастя шукати. Тільки розумні своє хазяйство покидали дома, а в
