Розвиваюча казка Подарунки феї
admin
блог автора
інші дописи автора
Жила колись на світі вдова, і було у неї дві дочки. Старша — викапана мати. Обидві, і старша дочка, і мати, були грубі, спесиві, пихаті та злі. Зазвичай люди люблять тих, хто на них схожий.
Мати до нестями любила старшу дочку і терпіти не могла молодшої. Вона примушувала її працювати з ранку до вечора.
Молодша дочка мала двічі на день ходити до джерела, щоб принести звідти великий глек води.
Якось, коли дівчина набирала воду, до неї підійшла бідна жінка і попросила напитися.
Сполоснувши швиденько свій кухоль, вона набрала в найглибшому й найчистішому місці води й подала жінці, підтримуючи кухоль так, щоб зручніше було пити.
Пийте на здоров'я, тітонько,— сказала ласкава дівчина.
Жінка відпила трошки води й каже дівчині:
Ти така гарна, така добра й привітна, що мені хочеться подарувати тобі що-небудь на згадку. (Фея постала у вигляді простої селянки, щоб подивитися, чи й справді дівчина така мила й чемна, як про неї говорять.) Віднині кожне слово, яке ти вимовиш, впаде з твоїх вуст квіткою або коштовним камінцем. Прощавай!
Кого можна назвати схожими, а кого несхожими одне на одного? Хто з цих тваринок схожий між собою?
Коли дівчина прийшла додому, мати почала її лаяти, що вона так затрималась біля джерела.
Пробачте, матінко, я сьогодні і справді запізнилася.
Та лише вона промовила ці слова, як з губ її упало кілька троянд, дві перлини і два великих діаманти.
Дивіться! — сказала мати, витріщивши очі.— Здається, замість слів у неї падають діаманти і перли. Що це з тобою трапилось, дочко?
Дівчина розповіла матері про все, що з нею трапилось біля джерела.
Ну, коли так, — сказала мати,— треба послати до джерела й старшу дочку... Фаншон, невже ти не бажаєш отримати такий же надзвичайний дар?
Дівчина знехотя пішла. Щойно підійшла вона до джерела, як назустріч їй з лісу вийшла гарно вбрана пані і попросила ковток води. (Цього разу фея з'явилася у вигляді принцеси.)
Чи не думаєте ви, що я припленталась сюди, щоб дати вам напитися? — сказала зухвало дівчина.
Щось ви не дуже люб'язні, — сказала спокійно фея. — Ну, що ж, яка послуга, така й нагорода. Віднині кожне слово, що злетить з ваших вуст, перетвориться на гадюку чи жабу. Прощавайте!
Коли дівчина повернулася додому, мати запитала:
Ну що, доню?
А ось що, матінко! — буркнула у відповідь дочка, і в ту ж хвилину дві гадюки і дві жаби впали на поріг.
Ой, боже мій! — скрикнула мати.— Це твоя сестра в усьому винна. Ну, заплатиш же за все, негіднице!... — І вона накинулася на молодшу дочку з кулаками.
Перелякана дівчина кинулась до сусіднього лісу.
Там зустрів її молодий принц і спитав, що вона робить у лісі сама та чому так гірко плаче.
Він помітив, що з кожним словом у дівчини падають з вуст прекрасні квіти, перли чи діаманти. Він дуже здивувався, і тут дівчина розповіла йому свою історію.
Королевич закохався в дівчину.
До того ж дар, яким фея наділила красуню, був дорожчий від будь-якого приданого, яке б принесла йому інша наречена. Він привіз дівчину до палацу, до свого батька, і одружився з нею.
Ну, а старша сестра що не день ставала все огиднішою й нестерпною. Врешті-решт навіть рідна мати не витримала й прогнала її з домівки. Нещасна ніде і ні в кого не могла знайти притулку й померла.
