Різдво-Коляда

Наближається Різдво — найдивовижніше і найулюбленіше свято в усьому християнському світі. Українська традиція святкування Різдва має свою історію, свій колорит та особливості. Це пов‘язано з поєднанням дохристиянської та християнської традицій, а саме старого слов'янського свята на честь поворота Сонця на весну – Коляди та великого християнського свята на честь народження Ісуса Христа, Спасителя світу і Відкупителя людей з полону гріха – Різдва Христова.
Знаючи про цей мультикультурний феномен, можна краще зрозуміти символи українського свята Різдва-Коляди.
Зірка, яку носили колядники від хати до хати, на початку означала народження нового Сонця, а пізніше Вифлеємську зірку, що привела трьох мудреців до маленького Ісуса Христа.
Сніп пшениці, або жита, який приносили до хати, називали Дідухом-Прадідом, а іноді називали Колядою. Він був символом добробуту, урожаю та безсмертного предка, оберега роду.
Настільний хліб, або хліб, якім обдаровували колядників-співаків також називався Хлібом- Колядою.
Для святкової вечері готували 12 священних страв, що символізували 12 місяців, а згодом 12 апостолів. Однією з головних страв була кутя, яку ставили на покуті для вшанування пам‘яті померлих предків. Мед в куті — був символом життя, мак — символом сну-смерті.
Величальні пісні зимового циклу, які за слов‘янських часів присвячувались сонцю, місяцю, зорям та предкам, а згодом, за Християнства, в які додались сюжети про народження Христа, називались колядками.
А величальні пісні весняного циклу, які були присвячені новому року, який слов‘яни святкували навесні, називались щедрівками. Саме через це в них були згадки про ластівок, побажання багатого врожаю, приплоду худоби, доброго роїння бджіл.
Згодом, коли святкування нового року було перенесено на зиму, щедрівки стали співати на Різдво разом з колядками та у Щедрий вечір.
Згадуймо та святкуймо разом!