Біографія:

Полонська-Василенко Н.Д. Роки життя 1884 — 1973   Народилася в -  м. Харків Громадянство  - українка Вчене звання  - професор, академік Відома у зв'язку з: Створила двотомну синтетичну працю «Історія України» (т. 1—2, 1964; вид. 1972—1976), що являє собою результат багаторічної наукової діяльності дослідниці.

Одна з провідних представниць державницької школи в українській історіографії, авторка майже 200 наукових праць в царині історії Запоріжжя та Південної України. Її археографічні студії стали одним з джерел розвитку української історичної науки. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, академік Української Вільної Академії наук та Міжнародної Академії наук у Парижі.

Народилася в м. Харкові в сім’ї офіцера (пізнішого військового діяча доби Української революції). . Закінчила Києво-Фундуклеївську жіночу гімназію (1900), Київські Вищі жіночі курси (ВЖК) (1911), історико-філологічний факультет Університету св. Володимира у Києві (1913). У 1912-1915 рр. - асистент кафедр російської історії та методики Київських ВЖК.

 З 1913 р. працювала в Університеті св. Володимира. У 1915 р. склала магістерські іспити. З 1916 р. - приват-доцент Університету св. Володимира. Брала участь у діяльності Київського товариства пам'ятників старовини та мистецтва (з 1911), Київського історичного товариства Нестора-літописця (з 1912), Таврійській ученій архівній комісії (з 1916). У 1918-1924 рр. була вченим секретарем та викладачем КАІ.

У 1918-1920 рр. завідувала музеєм старожитностей Університету. У 1925-1927 рр. - архівний реєстратор і помічник ученого архівіста Центрального архіву давніх актів. З 1924 р. - співробітник ВУАН.

З 1929 р. - член Постійної комісії для складання біографічного словника діячів України, у 1929-1934 рр. - вчений секретар Комісії для вивчення соціально-економічної історії України ХVШ-ХІХ ст. З 1930 р. член Археографічної комісії.

З жовтня 1934 р. - співробітник Рукописного відділу Всенародної бібліотеки України. У 1938-1941 рр. - старший науковий співробітник сектору історії феодалізму Інституту історії України АН УРСР. У жовтні 1940 р. у Москві захистила докторську дисертацію на тему: "Очерки по истории заселения южной Украины в середине ХVШ века (1734-1775 гг.)".

У листопаді 1940 р. відновила професорство в Київському державному університеті. З 20 жовтня 1941 р. очолила Археологічний інститут, а з грудня того ж року і Київський центральний архів давніх актів. У 1942 р. - співробітник Музею-архіву переходової доби м. Києва. У вересні 1943 р. виїхала спочатку до Львова, потім на еміграцію. Професор Українського вільного університету у Празі (1944-1945) та Мюнхені (1945-1973).

Декан філософічного факультету УВУ (1945-1972). Дійсний член Українського історичного товариства (1965-1973), УВУ і НТШ, а з 1953 р. - Міжнародної академії наук у Парижі.

Померла 8 червня 1973 р. у м. Дормштадт, похована у м. Новий Ульм, Німеччина.

Праці:

• Домашний и общественный быт Московской Руси. - К., 1912. - 64 с.;
• Історична наука в Україні за совєтської доби та доля істориків // Записки НТШ. - Т.173. - Мюнхен, 1962. - С. 7-112;
• Історія України. - Мюнхен, 1972-1976, т.1. - 640 с., - Т 2. - 608 с.