Українська авіація 1917 року

16 грудня 1917 р. із добровольців, які належали до різних частин старої російської армії та заявили про своє бажання служити у військах Центральної Ради, у Києві, при 5-му авіаційному парку розпочалося формування 1-го Українського авіаційного загону. Командиром цього підрозділу було призначено члена Центральної Ради, відомого льотчика — георгіївського кавалера підпоручика Олександра Наконечного. Крім нього до загону належали три військових льотчики: штаб-ротмістр О. Єгоров, підпоручик В. Чудновський, прапорщик П. Качан, а також п'ять льотчиків-дозорців: штабс-капітан Ф. Кудря (у документах він помилково іменується військовим льотчиком, але це не відповідає дійсності), поручики І. Морей де Моран, М. Поготовко, підпоручик Веревський та прапорщик В. Чечет.

Командир новоствореного загону О. Наконечний та його помічник Ф. Кудря були членами українських політичних партій, тому згодом їх відкликано на інші посади. Очолив загін Олександр Єгоров, який 31.12.1917 почав клопотати про передання йому літака типу «Сопвич». У такий спосіб він, фактично, виявився єдиним пілотом із власним літаком, здатним здійматися в небо. Невдовзі після створення підрозділу О. Єгорова почалося формування 1-го Українського авіаційного гарматного загону.

Повітряний флот УНР у Вікіпедії

Дисертація (word) - Харук А. Крила України: Військово-повітряні сили України, 1917–1920 рр - завантажити

ПАРК ЛІТАКІВ УКРАЇНСЬКОЇ АВІАЦІЇ 1917-1920 рр. - завантажити з порталу:

З усіх авіачастин у Першій українсько-більшовицькій війні, яка почалася у грудні 1917 р., активну участь брав лише 1-й Український авіаційний загін, який увійшов до складу Гайдамацького коша Слобідської України військ Центральної Ради. Його командир сотник Єгоров та інші льотчики здійснювали переважно розвідувальні рейди. Коли ж радянські війська В. Антонова-Овсієнка та М. Муравйова дісталися до Дарниці, літаки загону почали бомбити ворожі бронепотяги та важку артилерію, які обстрілювали Київ.

Олександр Пилькевич (2.V. 1877-15.Х. 1922)

8-9 лютого 1918 р. 1-й Український армійський авіаційний загін разом із іншими військами Центральної Ради залишив Київ. Один із льотчиків, за наказом С. Петлюри, розкидав з літака листівки із закликом до киян спокійно перетерпіти «господ більшовиків» та обіцянкою, що гайдамаки ось-ось повернуться до Києва та помстяться ворогам УНР.

1-й Український армійський авіаційний загін, за радянською документацією, формально вважався таким, що перейшов на бік більшовицької влади, але це не відповідало дійсності. Насправді він разом із переформованими в Окрему Запорізьку бригаду військами Центральної Ради відступив у район Житомира та Бердичева, звідси на початку березня 1918 р. повернувся до звільненого українсько-німецькими військами Києва. 12 березня 1918 р. усі наявні українські частини були реорганізовані в Окрему Запорізьку дивізію Армії УНР. До її складу увійшов і 1-й Український армійський авіаційний загін (у деяких документах і спогадах разом з офіційною назвою вживається й інша — «Запорізький»). На початку березня у розпорядження О. Єгорова було передано значну частину майна 3-го та 5-го авіаційних парків, а також літаки та майно 1-го Туркестанського корпусного та 8-го армійського авіаційних загонів, які розміщувалися у Києві та околицях. У бойовому реєстрі 1-го Українського авіаційного загону навесні 1918 р. перебували такі літаки:

— «Сопвич» № 1201 (переданий до загону ще на початку 1918 р.);
— «Сопвич» № 8176 (переданий 30.04.1918 з 3-го авіапарку);
— «Сопвич» № 8757 (переданий 30.04.1918 з 3-го авіапарку);
— «Сопвич» № 5336 (переданий 8.05.1918 з 3-го авіапарку);
— «Румплер» № 316 (переданий у березні 1918 р. з майстерень КПІ);
— «Румплер № 362 (переданий у березні 1918 р. з 8-го армійського авіазагону);
— «Бранденбург» № 6419 (переданий у березні 1918 р. з 1-го Туркестанського авіазагону);
— «Бранденбург» № 6467 (переданий у березні 1918 р. з 8-го армійського авіазагону);
— «Бранденбург» № 6724 (переданий у березні 1918 р. з майстерень КПІ);
— «Бранденбург» І № 6787 переданий 30.04.1918 з 3-го авіапарку без мотору);
— «Бранденбург» І № 6786 (переданий 8.05.1918 з 3-го авіапарку);
— «Ньюпор» XXIII (переданий 8.05.1918 з 3-го авіапарку);
— «Спад» № 1718 (переданий 8.05.1918 з 3-го авіапарку);
— «Анасаль» (був у загоні у березні-квітні 1918 р.);
— «Декан» (був у загоні у березні-квітні 1918 р.).

У Києві загін розділився: більша його частина на чолі з О. Єгоровим залишилася для доформування, а інша, озброєна щонайменше трьома літаками, ще 6 березня 1918 р. у складі Окремої Запорізької дивізії вирушила на протибільшовицький фронт.

Бойова частина загону, до складу якої належали військові льотчики Котов, Кротюк, Вноровський, Чудновський, Вержбицький та Качан, льотчики-дозорці Гербанівський, Покровский, Воробкало, дозорці Пономаренко, Єгоров II та Воробкало, брала участь у всіх бойових діях Запорізької дивізії на Лівобережній Україні та в Криму. Ці події частково освітлюють документи, нещодавно віднайдені російським дослідником М. Хайруліним, зокрема характеристики командира загону Олександра Єгорова за підписами отамана Олександра Натієва (командира Окремої Запорізької дивізії) та його начальника штабу Павла Вержбицького.

10 липня 1918 р., коли остаточно закінчилися бойові дії з більшовиками, льотчики Вноровський, Кротюк, Качан і Веселовський на літаках «Сопвич» №№ 1201 та 8176 дезертирували та перелетіли у розпорядження білогвардійської Добровольчої армії16.
База бойової частини у різні часи розташовувалась в Олександрівську, Катеринославі, Слов’янську, нарешті — на ст. Куземовка під Слов’янськом. Сюди ж за наказом від 15 липня 1918 р. було переведено з Києва і весь особовий склад 1-го Українського авіаційного загону.

Фото:
Старшини 1-го Українського (Запорізького) авіаційного загону з гостями поряд із літаком «ДФВ» Ц. 5, березень 1919 р. Стоять зліва направо: сотник О. Жаховський, сотник Берестовенко (?), ад'ютант 1-го Запорізького кінно-гайдамацького полку їм. К. Гордієнка сотник Гончарів, сотник В. Гвоздів, командир кінного дивізіону Чорних Запорожців сотник Римський-Корсаков, командир загону сотник О. Єгоров, поручик С. Чистоклєтов, сотник В. Олексієв.

Українська авіація 1917 року

 Однострій авіаторів складався з елементів впровадженого в Армії Української держави повсякденного строю (кокарди, погонів, кітеля та галіфе) і льотного шкіряного спецодягу, що залишився у спадок від авіації російського війська (льотні шолом, куртка, рукавички).