Куренівська трагедія

13 березня 1961 року в Києві сталася Куренівська трагедія.

У 1961 році в результаті прориву дамби потужний селевий потік з Бабиного Яру затопив Куренівку.

Куренівська трагедія забрала життя понад 1500 киян.

Передумовою аварії стала безвідповідальність органів влади та недотримання техніки безпеки. У 1950 році виконком Київської міськради ухвалив рішення заповнити Бабин Яр відходами виробництва Петровських цегляних заводів.

За 10 років таким чином було намито більше 4 мільйонів кубометрів ґрунту. Шар намиву сягав 30 метрів. Але замість бетонної дамби була побудована земляна.

О 9:20 13 березня 1961 дамбу прорвало. Початкова висота валу сягала 14 метрів, а швидкість - 5 метрів в секунду. За 10 хвилин пульпа дісталася до Куренівки та залила площу близько 30 гектарів. Потік валив стовпи електричних мереж, перевертав автомобілі, громадський транспорт. Пульпа швидко закам'яніла.

Потоп продовжувався всього півтори години, але його наслідки були катастрофічними.

Щоб уникнути розголосу і приховати свій злочин, радянська влада ховала тіла загиблих на різних кладовищах з різними датами і причинами смерті.

Офіційно було повідомлено про загибель 145 осіб.

Після катастрофи у відрогах Бабиного Яру ще залишалося понад три мільйони кубічних метрів пульпи. За наказом спеціальної комісії, вода, що зібралася у відрогах через трубовід, яким надходила до Бабиного Яру пульпа, вже у зворотному напрямку відкачувалась до кар'єрів цегельних заводів, а потім потрапляла до річки Сирець. В цей же час в Яру проектувалися та будувалися нові захисні споруди, зокрема, капітальна бетонна дамба. Частина пульпи, що вихлюпнулася на Куренівку, вже у затверділому стані поверталася самоскидами назад, використовувалася для засипки Яру. В цей же час було зроблено нову капітальну дамбу 172 метри завдовжки і 25 метрів заввишки, тобто таку, яку передбачав первісний проект початку 50-х років. На гребені дамби висадили молоді тополі. До аварії безпосередньо під старою дамбою був прокладений газопровід низького тиску, що становив додаткову загрозу. Згідно з новим проектом, газопровід було прокладено просто на поверхні ґрунту. Для відводу води проклали водогін, в якому використали труби діаметром 100 см. Новий водогін міг перекачувати щосекунди 11 кубічних метрів води, тобто забезпечував надійну експлуатацію відрогів навіть за умов великої повені та тотальних злив.

Згодом через заповнену частину яру було прокладено дорогу з Сирця на Куренівку (частина нинішньої вул. Олени Теліги), влаштовано парк.