Х топономіка на літеру Х

Ха-Хе

Хаджибейський лиман (озеро Хаджибей) — солоний лиман (озеро) на північно-західному узбережжі Чорного моря в Одеській обл. Назва від укріп­лення (Хаджибей), що існувало в XIV ст. на місці сучасного м. Одеси і засноване татарським воєначальником Бек-Хаджі-беєм. Слов’янське утворен­ня за допомогою суф. -ськии. Саме слово хажді з арабського і означає віруючого мусульманина, який ходив на прощу до Мекки — «священного» міста арабів.

Хаджидер — 1) озеро на Чорноморському узбережжі в Одеській обл.; 2) ріка, впадає в озеро Хаджидер. Про походження першої части­ни складного гідроніма див. Хаджибейський лиман. Друга частина з татарського «ущелина, долина». Очевидно, назва дана спочатку річ­ці, в розумінні: «Долина Хаджі», а згодом перейшла і на озеро.

Харанлих-Коба — печера в Кримських горах з найбільшою в Криму підземною галереєю Кильсечек «церківця». Назва з татарського «темна», «печера».

Харків (Харкова — 1627 рік, Харьково— 1670 рік, Харькова, Харьковка — 1686 рік, Харьков, Харковь) — 1) ріка, ліва притока Уди (басейн Сіверського Дінця). Походження назви досі не дістало на­укового пояснення. Деякі дослідники вважають її похідною від м. Харкова, проте переважна більшість істориків, етнографів, топонімістів вважають її первинною. Вперше вона згадується в 1627 році, в КБЧ, тобто раніше на чверть століття до заснування м. Xарків, в якій говориться: «... а Лопин пала в Харкову, а Харкова пала в Уды». Треба думати, що назва річки існувала задовго до того. Походження назви річки залишається нерозв'язаним. Звер­німо увагу на той факт, що в минулому ріка згадується в фор­мі Харкова, Харькова. Можна припустити, що назва її походить з давньотюркської мови й утворилася від двох загальногеографічних тюркських термінів в значенні «земля, суша» та «слід тимчасового потоку». Отже, первинна фор­ма давньотюркського гідроніма могла означати «мілководна, пересихаюча ріка». З переходом у слов’янську мову тюркський гідронім Харкоби міг видозмінитися на Харко­ва, де частина елемента коби -оби трансформувалася на слов’янський формант -ова; 2) місто, обласний і районний центр Харківської обл. Розташоване при злитті рік Харків, Лопань і Уда (басейн Сіверського Дінця). Щодо заснування Xаркова і походження його назви існує ряд ле­генд і гіпотез. За однією з легенд, яка з'явилася у XVIII ст, місто започаткував якийсь козак Харко (скорочена фор­ма від Харитон), котрий нібито прийшов сюди з групою пересе­ленців з Придніпров'я десь у 20-х роках XVII ст., звідки й назва Xарків. Письменник Г.Ф.Квітка-Основ'яненко переказував легенду, за якою слободу Основу, з якої нібито започатковано Xарків, було засно­вано його прадідом Андрієм Квіткою 1646 року. Згодом встановлено, що останній слободу Основу купив у козацької родини Донців 1713 року. Легенди не мають наукових обґрунтувань і були роз­критиковані. Серйозні заперечення зустріло припущення про те, що давнє городище, на місці якого виник Xарків, являє со­бою залишки половецької вежі Шарукань, від якої він виводив назву Xарків.Існує більш вірогідна гіпотеза, за якою згадане городище — це стародавнє слов’янське місто часів Київської Русі. До­кументально встановлено, що Xарків засновано козаками-переселенцями, які тікали від утисків польської шляхти з Правобережної України. Перша згадка про поселення відноситься до 1654 року. До­кументи за цей рік свідчать про те, що сюди прибуло кілька сот сімей українських переселенців на чолі з Іваном Каркачем. У 1655—1656 роках тут було побудовано фортецю для захисту від грабіжницьких на­бігів кримських і ногайських татар. Найбільш імовірно, що наз­ва міста походить від р. Харків, як походить назва м. Вовчанська від р. Вовча, м. Хорола від р. Хорол тощо.

Харцизьк — місто обласного підпорядкування Донецької обл. Розташоване на залізниці Горлівка — Іловайськ. Виникло у XVIII ст. на землях генерала Іловайського, який заснував тут слободу і назвав іменем балки Харцизької — права притока Кринки. У XIX ст. слобода називалася ще й Кринкою-Троїцькою — від назви р. Кринка, що протікала неподалік, та побудованої тут церкви св. Трійці. З побудовою у 60-х роках XIX ст. залізниці залізничної станції бу­ло названо по імені однієї з паралельних назв слободи — Харцизькою. Із зростанням населеного пункту і відведенням його до рангу міст з'явилася сучасна назва — Харцизьк. Звідси ж Харцизька — річки: 1) права притока Грузь­кого Єланчику (басейн Азовського моря); 2) права притока Вільхової (басейн Міусу). Назва походить від харцизи, харцизяки — так називали волелюбних і знедолених селян-кріпаків, які тікали від панської сваволі, і представників двох козацьких вольниць — запорізької і донської, що селилися самоправно на землях Дикого Поля, між Запорізькою Січчю і Доном, у яругах.

Хвощова — ріка, права притока Ворскли (басейн Дніпра). Гідро­нім пов'язують з рослиною хвіщ або хвощ. Утворила­ся за допомогою суф. -ова. У флорі України відомо 9 видів. По до­линах рік, на луках і болотистих місцях ростуть різновиди хвоща: хвощ лучний, хвощ болотний. В українських діалектах різновиди хвоща — ілець, кобильник, скрипій виступають в гідронімах Ільниця, Скрипівка, Кобильниця.

Херсон — місто, обласний центр. Розташоване на правому березі Дніпра. Засноване в 1778 році князем Потьомкіним на місці російського укріплення Олександрівського шанцю як суднобудівна верф і фортеця. За тодішньою «модою» названий на честь давньогрецького міста Херсонеса-Таврійського, який у древній Русі носив старослов’янську назву Херьсон.

Херсонес — мис на південному-заході Кримського п-ова. Назва від грецького chersonesos — «півострів», «берег».

Херсонес-Таврійський (Херсонесос) — місто-держава, що існувала в стародавні часи на південному-заході Кримського п-ова, неподалік від сучасного Се­вастополя. Засноване на місці невеликого поселення в 422—421 роках до н. е. переселенцями з малоазійського міста Гераклеї. Грецьке chersonesos означає «півострів, берег. Слово Тав­рійський від таври — назва народу, який населяв Кримський п-ів у далекому минулому (див. Тавріка). В середні віки — Херсон, у русичів — Корсунь, у тюрків — Сари Кермен — «Руда фортеця».

Херсонська бухта — затока Чорного моря на південному-заході Кримського п-ова. Походження назви див. Херсонес-Таврійський. Утворена від топоніма Херсонес за допомогою суф. -ська. Звідси ж назва Херсонський мис — на південному-заході Кримського п-ова.

Хи-Хомо

Хир — вершина Кримських гір. Назва від тюркського «верблюд». Дана за зовнішню подібність до верблюда.

Хмелівка — ріка, права притока Сули (басейн Дніпра). Ще в середині XIX ст. на ріці стояло с. Хмелів. Імовірно, гід­ронім походить від назви цього села. Вона утворилася за допомо­гою суф. -івка. Назва села відантропонімічного походження; Хмільчик — ріка, ліва притока Лісної Кам'янки (басейн Тетерева). Назви від хміль — рід трав'янистих рослин з родини коноплевих. Вказує на по­ширення в минулому хмелю в дикому стані. Утворення за допомогою суф. -чик.

Хмельницький (колишнє Плоскурів, Плоскирів, Проскурів) — місто, обласний і районний центр. Розташоване на р. Південний Буг і його притоці Плоскій. Точний час заснування не встановлено. Вперше згадується 1493 року під наз­вою Плоскирів. За народним переказом, стара назва походить від найменування р. Плоска. Перейменоване в Хмельницький 1954 року на честь видатного діяча і полководця, ке­рівника визвольної боротьби українського народу проти шляхет­ської Польщі — Богдана Хмельницького.

Хмільник — місто, районний центр Вінницької обл. Бальнеологічний курорт. Розташоване на обох берегах Південного Бугу. Час заснування невідомий. Перша письмова згадка відноситься до 1434 року, коли Xмільник було загар­бано польськими феодалами. Наукового пояснення походження назви немає. За народним переказом, поселення було засноване в урочищі Хмільник, що лежало на невеликому о-ві між двома ру­кавами Південного Бугу. Острів був вкритий лозами, калиною та іншими рос­линами, по яких вився дикий хміль.

Хмільчик — див. Хмелівка.

Хоба-Тепе — центральна частина Берегового хребта у Кримських горах. Являє собою жерло давнього згаслого вулкана. Назва з татарського «печера», «вершина».

Ходорів (колишнє Ходоростав, Ходорів-Став) — місто Жидачівського р-ну Львівської обл. Розташоване на р. Луг, правій притоці Дністра. Пер­ша згадка про Xодорів відноситься до 1394 року. Назва міста походить від власного імені Ходор (Хведір). Утворена за допомогою суф. приналежності -ів. Очевидно, його засновником був один з нащадків галицьких бояр. Стара назва Ходорів-Став, або Ходоростав, походить від того, що поселення спочатку було розташоване на о-ві, утвореному ставом і одним з рукавів р. Луг, на якому в XV ст. було збудовано замок з укріпленням, відділе­ний від села глибоким ровом.

Холми — селище міського типу Корюківського р-ну Чернігівської обл. Розта­шоване на р. Убідь, правій притоці Десни. Засноване в XVI ст. Назва від холм (горб), вказує на погорбовану місцевість, серед якої лежить селище. Роль словотворчого засобу виконує флексія -и.

Холодний яр — розташований на Черкащині. Пов'язаний з ба­гатьма історичними подіями: повз Холодний яр проходив Чорний шлях (див.). Виникнення назви відносять до XIII ст. ЇЇ пов'язують з іменем селянки Маланки Холод, яка в роки нашестя татаро-монголів рятувалася тут з дітьми. Згодом до неї приєдналися й інші втікачі. Так виникло невелике поселення, яке довгий час називалося Холодне. За народним переказом, що дійшов до на­шого часу, від найменування поселення походить назва Холод­ний яр. Він оспіваний Т.Г.Шевченком в його творах — «Гайда­маки», «Холодний яр» та ін.

Хомора (Хомурь, Хомара, Хоморь) — ріка, ліва притока Случі (басейн Го­рині). Вперше згадується 1234 року. Походження назви не з'ясовано, її відносять до іраноскіфської етимології, вичленовуючи у хо-мор- мор-, прирівнюючи до компонента морава, що етимологі­зується як «болото». Компонент хо- пов'язують з молдавським хомар «глинозем».

Хому-Хра

Хомутець — річки: 1) права притока Хоролу (басейн Псла). Назва від кон­фігурації русла: вона багата на меандри (закрути), подібні до хо­мута. Від цього місцевого терміна та суф. -ець і утворилася назва. Це найменування перейняло с. Хомутець Миргородського р-ну Полтавської обл., розташоване на однойменній річці. Село Xомутець відо­ме цікавою пам'яткою паркової культури — Хомутецьким парком, закладеним у XIX ст. Імовірно, звідси й інші однойменні гідро­німи; 2) права притока Берези (басейн Десни); 3) права притока Сіверського Дінця (басейн До­ну); Хомутка — ріка, ліва притока Південного Бугу, утворена від тієї ж основи суф. -ка; Хомутня — ріка, ліва притока Кобильної (басейн Південного Бугу), суф. утворення на -ня.

Хомутівський степ (Табунний степ, Хомутівська толока) — від­діл Українського державного степового заповідника НАН Укра­їни в Донецькій обл. Цілинний різнотравно-ковильний степ на Приазовських чорноземах. Розташований за 23 км. на північ від м. Новоазовська. Заснований 1926 року. Назва походить від с. Хому­ти, розташованого неподалік від заповідника. Утворена від ос­нови хомут- за допомогою суф. -івськ(ий). У минулому населен­ня цього села займалося виготовленням хомутів, звідси й похо­дить його назва (від прізвиська жителів). Табунним степом запо­відник називають тому, що тут колись донські козаки випасали табуни коней.

Хоревиця (літописна Хоревица) — гора на території м. Києва (точ­ніше горб). Уперше згадується літописцем Нестором в його опо­віданні про виникнення Києва, де він пише «...а третьему Хорив...». Назва від основи Хорив- // Хорев- на -иця.

Хоробра — річки: 1) права притока Росі (басейн Дніпра); 2) притока Сейму (басейн Десни). Походження назви лишається до кінця не з'ясованим. Існує кілька тлумачень, найвірогіднішим з яких є творення її від гідрооснови хоробор із можливим значенням «чиста мочежина. Зміну другого компонента -бор на -бра (Хоробор/Хоробра) пояснюють випадінням останнього о через наявність трьох о підряд у чотирискладовому слові, що неприй­нятне для української мови. Гідронім Хоробра в живому вжитку іденти­фікується з прикм. хоробра.

Хорол — 1) (Хороль) ріка, права притока Псла (басейн Дніпра). Вперше зга­дується в літописах під 1096 роком. Походження назви остаточно не з'ясовано. Ряд запропонованих етимологій непереконливі. Одні дослідники назву виводять з іранського «хороший». Інші в основі гідроніма вбачають індоєвропейське «текти». Найбільш вірогідно, що гідронім походить зі слов’янського хрьль у зна­ченні «швидкий»; 2) місто, районний центр Полтав­ської обл. Уперше згадується в духівниці Володимира Мономаха під 1083 роком. Лежить на автошляху Полтава — Лубни. Назва від од­нойменної річки, неподалік від якої розташоване.

Хорошеве — селище міського типу, підпорядковане Харківській міськраді. Роз­ташоване на р. Уда (басейн Сіверського Дінця). Виникло на місці Хорошевого Городища, яке згадується під 1571 роком. Звідси назва. Про похо­дження найменування Городища достовірних відомостей немає.

Хортиця (давньоруське Хорьтица, Хортичев остров, Ортинське, пізні­ше — Велика Хортиця) — найбільший о. на Дніпрі в Запорізькій обл., що міститься перед гирлом р. Хортиця. Перша літературна згадка у візантійців у X ст. під назвою острів св. Георгія, пара­лельно острів св. Григорія. Руський літописець під 1103 роком розповідає, що великий князь Святослав Ізяславович під час походу на половців «...приидоша ниже порог, сташа в протоце и в Хортичем остров...» У руських записах острів згадується ще під назвою Ор­тинське. Існує кілька гіпотез щодо походження найменування о-ва. Одні назву виводять від грецького хортос «поляна, луки, пасовисько», інші творять її від хорт – вид собак, пов'язуючи з легендою про хортів, яких нібито брали з собою ті, що пливли порогами Дніпра. За деякими дослідниками, назва о-ва походить від тюркського «таке, що знаходиться в середині чогось». Назва о-ва Ортинське, що зустрічається в руських джерелах, і є видозміненим тюркського. Назва Велика Хортиця з'явилась пізніше на від­міну від назви о-ва Мала Хортиця, що підносився на північ від Хортиці, де був поріг Вільний, затоплений нині водами водосховища. Звідси ж назва річки: Хортиця — права притока Дніпра; Верхня Хортиця, що впадає в праве русло Дніпра — Річище, проти південно-західної окраїни о-ва, і Нижня Хортиця — проти південної окраїни о-ва. Топонім Хорти­ця трансформувався з орта, орт (Ортиця) під впливом легенди, пов'язаної з хортами.

Хотин (колишнє Хотінь, Хутінь, Хотень, Хотина) — місто, районний центр Черні­вецької обл. Розташоване на правому високому, стрімкому березі Дністра. Відоме з X ст. У X—XI ст. входило до Київської Русі; в XII ст. — до Галицького князівства. Походження назви остаточ­но не з'ясоване. Гадають, що вона походить від дієсл. хотіти в означенні «бажане». Існує також думка, що Xотин заснував у І ст. н. е. дакійський цар Котизон (Хотизон), від імені яко­го й пішла назва міста. Інші дослідники вважають, що ойконім походить від імені Хотінь (Хотим), Хота, повне ім'я якого, очевидно, Хотимьрь (Хотимирь). Таке тлумачення найбільш ві­рогідне. Отже, Хотин < Хота < Хотамирь. Звідси ж Хотинська височина — в Прикарпатті в межах Чернівецької обл., між Дністром і Прутом, на захід від м. Хотина.

Храбусна (Хробусна, Харабушна) — ріка, права притока Путили (басейн Ду­наю). Назва походить від слова храбуст, що в місцевій говірці означає «бур'ян». Дослівно: «Річка з бере­гами, порослими бур'яном».

Хри-Ху

Христинівка (колишнє Хрестигород) — місто, районний центр Черкаської обл. Роз­ташоване на вододілі рік Уманка, Канелка, Удич, Кублич і Гір­ський Тікич (басейн Південного Бугу). Час заснування невідомий. У дру­гій половині XVI ст. тут уже існувало поселення під назвою Хрестигород, яке вперше згадується під 1574 роком. У першій полови­ні XVII ст. було зруйноване кримськими татарами, згодом від­роджене під назвою. Під цією назвою поселення вперше згадується 1654 року. Походження назви не встановлено. Існує кілька тлумачень, з них найбільш вірогідне те, яке назву виводить від перехрестя двох великих шляхів: чу­мацького — з Київщини і торгового — від Дніпра на Поділля, на місці якого виникло поселення.

Хуст (місцевий варіант Густ) — місто, районний центр Закарпатської обл. Розта­шоване при злитті рік Ріка і Тиса біля Червоної Скелі. Науково­го пояснення про походження назви міста немає. За народним переказом, засноване воєводою Хустом. Як укріплений населений пункт іс­нував в X—XI ст. 1191 року збудовано фортецю. 1242 року зруйноване та­тарами. Звідси ж Хустець — ріка, права притока Тиси (басейн Дунаю). Назва від м. Хуст, який лежить в гирлі річки, утворена за допомогою демінутивного суф. -ець.