Карти від Владислава Єрко
admin 9 825 6
Усім шанувальникам українського мистецтва, пропонуємо переглянути зображення, які збудоражать душу кожного українця. До вашої уваги гральні карти талановитого українського художника Владислава Єрко.
 |
 Владислав Єрко Нажаль усієї колоди нам не вдалось віднайти |
 |
 |
 |
 |
| Дами: | |
 |
 |
 |
 |
| Королі: | |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
Владислав Єрко: «Я малюю для себе, але маленького»
Що лягає в основу ілюстрації, чи обов'язково худжнику відчувати книгу?
Якихось правил, рецептів для створення ілюстрації, навіть однозначної відповіді на питання, що таке ілюстрація, не існує, інакше всі книжки були б схожими між собою. Усе залежить від таланту, смаку, професійності художника. Багато людей свято люблять книгу, але при цьому роблять жахливі ілюстрації. Я знаю багато людей, які ілюстрацією займаються як «лівим» підробітком, але роблять це геніально.
Які книги ви ілюстрували? Які з них для вас найважливіші? Я зробив масу книг. З них, як мені здається сьогодні, величезна кількість жахливо негарних. Я починав працювати ще в радянські часи, й ілюструвати спочатку доводилося якихось ідейних письменників. У 60і роки, якщо ти не малював дідуся Леніна, то відразу перетворювався на агента імперіалізму. Взагалі мені важко назвати свої книжки з великої букви. Любов до себе – це нецікава штука.
А редактор часто диктує вимоги? Всі художники сваряться зі своїми видавцями, сперечаються про смаки. І. Малковичу дуже важливо продавати свої книги. Він страшний кровопивця, але викладається на повну силу. Часто каже: «Роби все, що хочеш, скільки здоров'я стане». Він зацікавлений у нових людях, любить працювати з ними, а ще краще виховувати їх. Іван Малкович при всіх своїх плюсах боїться, що не сподобається 90 % читачів або взагалі 90% населення. Ви самі вибираєте книги, щоб ілюструвати? Зараз, коли мене вже знають як художника, мені часто кажуть: «Малюй усе, що тобі хочеться». Але я розумію, що все це – надто слизька доріжка. В кожну наступну книгу треба вкладати більше зусиль, таланту, ніж у попередню. Так що надто багато свободи й довіри теж буває не на користь.
З яким художником ви б хотіли співпрацювати? Мені пощастило з Євгеном Ржановим. Це криголам, який розбиває все. Він може «зняти» будьякого замовника. Якби я мав можливість працювати з ним надосновним проектом, то це було б дуже добре. У мене стовп перед дизайном, макетом, а він саме на цьому заводиться, опирається на перше враження. Мені це подобається. Він ніколи не йде на поступки із замовником, а таких людей дуже мало.
Чи пропонували Вам працювати за кордоном? Так, причому у глобальних видавництвах Америки, Італії, Австрії. Все це не цікаво, до того ж мені не подобається ставлення до художника з пострадянського простору. Я працюю з «Софією» і дитячим видавництвом «АБАБАГАЛАМАГА» і поки що усім задоволений.
А чи є у вас якісь секрети техніки? Я працюю просто. «Снігову королеву» і те, що було зроблено до неї, я робив винятково руками, без використання комп'ютерних технологій. «Казки Туманного Альбіону» – це ручна техніка, а потім – сканування й доопрацювання на комп'ютері. Використовую вже застарілу версію Photoshop 5.5, де наявні найпростіші інструменти. Чесно кажучи, я не дуже розуміюся у всіх «примочках» техніки.
Чи не хотілося б вам спробувати себе в іншому жанрі? Я дуже люблю фотографію кінця XIX – початку XX століття, дуже люблю кіно, особливо німе, починаючи з Чарлі Чапліна й закінчую чи Фрицем Лангом. Але знімати кіно ніколи не хотілось. Якщо я народився ілюстратором, значить, я не народився живописцем чи екслібрисистом, чи скульптором, чи кимось іще. Я в ілюстрації відчуваю себе найкомфортніше. А що до ілюстрування музики, то мені не хотілося б оформлювати ту музику, яку я не люблю. Люблю я джаз, джаз без блюзової основи, люблю музику з етнічним присмаком.
Які у вас захоплення? Найбільше люблю працювати до болю в спині. Мені дуже приємно прожити день у роботі. Коли день проходить у біганині по замовниках чи в якихось інших справах, я не дуже радий. Найкраще – це сидіти й працювати під улюблену музику або коли фоном іде вже триста разів бачений фільм. Процес роботи споріднений з наркотичним кайфом: я нічого такого не пробував, але думаю, що це схоже.
Звідки ви берете натхнення? Я не знаю, що це таке. Я просто сідаю і починаю працювати. Дивно, але помітив, що найкращі ілюстрації виходять тоді, коли не налаштований на роботу. Над чим Ви працюєте зараз? Над «Маленьким принципом» Екзюпері. Хочу зробити його не таким, як робили до мене, можливо, поексперементувати з фактурою. Малюнки самого автора обов'язково будуть в книзі, але не як частина кольорових ілюстрацій, а як вкраплення в текст не дуже вмілих малюнків льотчика.
У Ваших ілюстраціях простежується дитячий спосіб мислення. Як Вам вдається бачити світ очима дитини? Є в «Маленькому принці» присвята, яка мені дуже зро зуміла: «мені, коли я був маленьким». Я намагаюся малювати так само – для себе, коли я був маленьким. І, чесно кажучи, не бачу іншого рецепта для творчості.