Добірка народних пісень, які має знати кожен українець. Україна здавна славиться своєю співочістю. Етнографи нарахували близько 200 тисяч українських народних пісень, а це більше, ніж у всіх інших націй! Найкращі фольклорні твори передаються з покоління в покоління, залишаючись повсякчас актуальними. Їх виконують як під час застіль, так під час Революцій. До вашої уваги українські народніх пісні, які вже давно стали улюбленими.
Розпрягайте, хлопці, коні
Та лягайте спочивать,
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.
Копав, копав криниченьку
У вишневому саду...
Чи не вийде дівчинонька
Рано-вранці по воду?
Вийшла, вийшла дівчинонька
В сад вишневий воду брать,
А за нею козаченько
Веде коня напувать.
Просив, просив відеречка,
Вона йому не дала,
Дарив, дарив з руки перстень,*
Вона його не взяла.
"Знаю, знаю, дівчинонько,
Чим я тебе розгнівив:
Що я вчора ізвечора
Із другою говорив.
Вона ростом невеличка,
Ще й літами молода,
Руса коса до пояса,
В косі стрічка голуба".
Пісня була маршем загонів Нестора Махна, тому автор отримав за свою неї 25 років заслання в Магадан.
Розпрягайте, хлопці, коні Автором цієї пісні, яка вже давно стала народною, вважають Івана Негребецького з Полтавщини.
Ой у вишневому саду,
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А ти мене все не пускав.
Ти милий мій, а я твоя,
Дивись, яка зійшла зоря,
Проснеться матінка моя –
Буде питать, де була я.
А ти їй дай такий отвіт:
Яка чудова майська ніч.
Весна іде, красу несе,
А тій красі радіє все.
Доню моя, не в тому річ,
Де ти гуляла цілу ніч, –
Чому розплетена коса,
А на очах бринить сльоза?
Коса моя розплетена,
Її подруга розплела,
А на очах бринить сльоза,
Розлука з милим в нас була.
Мамо моя, ти вже стара,
А я щаслива й молода,
Я жити хочу, я люблю!
Мамо, не лай доню свою.
Ми не знаємо, хто і коли склав цю пісню про кохання, але без “Ой у вишневому саду” й досі не обходиться жодна забава.
Несе Галя воду,
Коромисло гнеться,
А за нею Йванко,
Як барвінок, в’ється.
– Галю, ж моя Галю,
Дай води напиться.
Ти ж така хороша,
Дай хоч подивиться.
– Вода у ставочку,
Прийди, та й напийся.
Я буду в садочку –
Прийди подивися.
– Прийшов у садочок,
Зозуля кувала.
А ти ж мене, Галю,
Та й не шанувала.
– Стелися, барвінку,
Буду поливати.
Вернися, Іванку,
Буду шанувати.
– Скільки б не стелився,
Ти б не поливала.
Скільки б не вертався,
Ти не шанувала.
Хто лише не переспівував цю народну пісню… Таїсія Повалій, Тріо “Мариневичів”, Христина Соловій, і навіть “Воплі Відоплясова”! Саме час заспівати про Галю: Їхав козак за Дунай Автором цього романсу вважають козака Харківського полку, філософа та поета Семена Климовського. Можливо, він написав її після невдалих турецьких походів Петра I. Пісня набула популярності ще в середині XVIII століття, та з часом її привласнили російські поети та композитори, створивши купу власних варіацій.
Їхав козак за Дунай,
Сказав: "Дівчино, прощай!"
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй.
– Постій, постій, козаче!
Твоя дівчина плаче.
Як ти мене покидаєш –
Тільки подумай!
– Білих ручок не ламай,
Карих очей не стирай,
Мене з війни зо славою
К собі ожидай!
– Не хочу я нічого,
Тілько тебе їдного.
Ти будь здоров, мій миленький,
А все пропадай!
– Царська служба – довг воїнський,
Їхати пора до війська,
Щоб границю захищати
Від лютих ворогів.
– І без тебе, мій любезний,
Враг ізгине лютий, дерзкий.
Ти на війну не ходи,
Мене не остав!
– Що ж тогди козаки скажуть,
Коли ж побіди докажуть,
Що довг царський я забув
І себе й людей.
– Ой мій милий, мій сердечний.
Коли ж рок судив так вічний,
Ти на войну поїжджай.
Мене не остав!
– Ой я тебе не забуду,
Поки жить на світі буду!
Зоставайсь, здоровенька,
Прощай, миленька.
Свиснув козак на коня, –
Зоставайся, молода.
Я приїду, як не згину
Через три года!
Ця пісня ні російською, ні французькою не звучить так автентично та щиро, як українською. Дуже прониклива пісня про війну та розлук.
Ти сказала: "Прийди, прийди!"
Не сказала, куди, куди.
Я прийшов – тебе нема, –
Підманула, підвела!
Приспів:
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела,
Ти ж мене, молодого,
З ума-розуму звела!
Ти сказала: під комору,
Не сказала, під котору.
Я прийшов – тебе нема,
Підманула, підвела!
Ти сказала: в понеділок
Підем разом по барвінок.
Я прийшов – тебе нема,
Підманула, підвела!
Ти сказала: у вівторок
Поцілуєш разів сорок,
Я прийшов – тебе нема, –
Підманула, підвела!
Ти сказала: у середу
Підем разом по череду.
Я прийшов – тебе нема,
Підманула, підвела!
Ти сказала: у четвер
Підем разом по щавель.
Я прийшов – тебе нема,
Підманула, підвела!
Ти сказала: у п’ятницю
Підем разом по суниці.
Я прийшов – тебе нема,
Підманула, підвела!
Ти сказала: у суботу
Підем разом на роботу.
Я прийшов – тебе нема,
Підманула, підвела!
Ти сказала: у неділю
Підем разом на весілля.
Я прийшов – тебе нема,
Підманула, підвела!
Пісня для застілля! За даними істориків, вперше вона згадується у 1897 році. Тоді “Ти ж мене підманула” належала до роду “триндичок”, тобто жартівливих молодіжних пісень. Натомість зараз в народі популярна не лише її класична версія, але й кілька удосконалених. Від “копиці” до “Тьоща дай на машину”
Читай більше анекдотів на сайті з анекдотами українською:
👉 перейти 👈
