Намисто -  жіноча прикраса

Намисто - жіноча прикраса, що здавна використовується на території України. Численні назви - намисто, монисто, буси, коралі, бісери - свідчить про довгу історію та велику роль в культурі нашої країни.

Для українських жінок це не просто прикраса, воно глибоко символічне.

Традиція носити намисто сформувалася ще багато століть тому, а це означає, що різноманіття цього декоративного елементу одягу надзвичайно велике. Протягом усієї його історії намисто змінювалося за кольором, формою, матеріалом і навіть за способом носіння. Найперші нашийні прикраси були з кісточок овочів, зерен, скойок (двостулкових молюсків), фруктових плодів гарної форми, а вже згодом їх замінили камінні, металеві та скляні намистинки.

Жіноче намистоЩе пізніше намисто почали виготовляти з дорогих природних матеріалів, таких як корали, бурштин, перли, скло, смальта, гранат. Його могли дозволити собі лише заможні міщанські жінки.

Спосіб носіння намиста теж відрізнявся в різні часи. Перш за все слід зауважити, що для української жінки вийти на вулицю у вишиванці без намиста - все одно, що вийти голою. Чи то свято, чи храм, чи звичайний день за роботою - шию господині прикрашає низка майстерно вироблених намистин. Адже це в першу чергу оберіг, захист від злих духів і недобрих людей.

За намистом можна було легко визначити соціальний статус жінки. Що більші намистини і що більше разок у нашийній прикрасі, то заможнішою була панянка: найбідніші мали по 2-3 шнурівки коралів, а багаті - 10 чи 15.

Більше про намисто

 


------
оцінило: 1 люд.