Взяття Дюнкерка

Під час Тридцятилітньої війни французькі війська десять років не могли оволодіти Дюнкерком, який зайняли іспанці. Не можна було вибити їх ні з допомогою блокування з Англією та Нідерландами. Гинули тисячі людей, а фортеця залишалась в руках ворога.

Тому кардинал Франції Джуліо Мазаріні вирішив звернутися через своїх послів та офіцерів до Польщі з проханням надіслати полк найманців.

Французький інженер та офіцер Боплан, будучи у Варшаві, в 1644 році запропонував французькому послу в Речі Посполитій генерал-лейтенанту графу де Брежі найняти запорожців, щоб ті повоювали проти іспанців. А той переконав главу уряду Франції кардинала Мазаріні, запевнивши його, що козаки «дуже відважні воїни, непогані наїзники, досконалі піхотинці і особливо вони здібні до захисту фортець».

 Вже у жовтні 1644 року французький посол граф де Брежі, двічі зустрічаючись із Б.Хмельницьким, проводив довготривалі переговори про службу запорозьких козаків у французькій армії. Згодом, у березні 1645 рокуБ.Хмельницький таІван Сірко їздили у Фонтенбло, неподалік від Парижу. А 19 квітня Хмельницький особисто вів переговори з французьким командуванням. Домовились про найм на службу 2600 українських козаків (1800 піхотинців і 800 кінних) сроком на два роки. За надані військові послуги козакам зобов'язалися платити по 12 талерів кожному і по 120 - полковникам і сотникам.

У вересні 1645 року запорожці виступили в похід, їх було переправлено морем з Гданська (Польща) в Кале (Франція). Козаки відразу взяли участь у війні Франції проти Іспанії за Фландрію.

Кардинал і перший міністр Франції Мазаріні проводив таємну політику послаблення сусідніх країн і зміцнення феодального абсолютизму у Франції. Він хотів приєднати деякі райони іспанських Нідерландів і частину Саксонії.
Фортеця, яку не могли взяти протягом 10 років, розміщена на березі Ла-Манша. Дюнкерк був важливим портом при вході із Північного моря в Па-де-Кале та Ла-Манш.

Іспанці потурбувались про неприступність Дюнкерка. Опоясали його глибоким ровом, наповненим водою, з високим валом, на якому розмістили десять бастіонів. На дальших підступах укріпили міста Мандрик, Берге, Фюрне та інші. Грандіозними виявились не лише циклопічні стіни численних фортів, а й складною - система оборонних споруд довкола фортеці. По руслах мілководних річок викопано канали, все узбережжя оточене укріпленнями. З морем місто сполучалося каналом «Мардик». Шлюзований вхід до міста охороняв однойменний форт, що зависав над гаванню, її відгороджували від моря високий мол з муром та грізна лоцманська башта, з якої визирали десятки гармат.

Така система оборони Дюнкерка робила його на той час невразливим з суходолу й моря. Ось чому французький уряд вирішив знайти силу, яка 6 здобула це місто-фортецю у іспанців, та ще й за дешеву ціну.1800 піших козаків і 800 кінних виступили окремими загонами.

Французький фронт був за 70 миль від Дюнкерка. Оцінивши непросту ситуацію, досвідчений у військових справах отаман Іван Сірко вдався до хитрощів. Козаки рушили в обхід фортеці. За містом запалали вітряки, освітлюючи нічний Дюнкерк. Іван Сірко з загоном козаків почав брати фортецю з боку моря, захопивши іспанське сторожове судно і без підозр минувши грізну лоцманську башту.

Об'єднані французько-козацькі війська спершу захопили навколишні міста. Кільце біля Дюнкерка постійно звужувалось, але фортеця залишалась міцною і неприступною. Австрійські союзники іспанців у кінці вересня 1646 року намагалися прорвати оточення, однак потерпіли поразку. Іван Сірко привіз до стін фортеці двома французькими фрегатами лише 2200 козаків.

Французьким фрегатам з козаками на борту вдалося захопити три швидкохідні іспанські сторожові бриги, на одному з яких перебував командир форту «Мардик». Сірко дарував йому життя за умови, що командир, знаючи пароль, проведе козаків на своїх кораблях у гавань і відкриє форт. А коли почався приплив, інший загін козаків вночі на очеретяних снопах з мушкетами напоготові через канал також підійшов до шлюзу.

Командир виконав обіцянку: назвав пароль, імена вартових. Брама відчинилася. Запорожці ввірвалися в фортецю, повністю захопили форт «Мардик» і з його гармат вели вогонь по лоцманській вежі та інших фортах Дюнкерка. Головна частина запорожців зайняла вулиці і майдан міста.

Іспанське командування побачивши, що боротися далі безглуздо 11 жовтня 1646 року склало зброю. 

Опівночі в Дюнкерк ввійшла козацька кіннота. Місцевих жителів дивували не лише яскраві широкі шаровари, дивні криві шаблі іноземців, але і виняткова гуманність козаків до полонених іспанців і цивільного люду.

Французи високо оцінили героїзм і військову майстерність козаків. Напрочуд вдалий морський бій, блискавичний нічний штурм Дюнкерка – це козацька слава.

На французькому березі Ла-Маншу було поставлено бюст Івана Сірка. Легендарний кошовий отаман Іван Сірко, захищаючи українську землю, здійснив 55 походів проти Османської імперії і Кримського ханства і жодного разу не зазнав поразки.

Козаки запам'ятались французам настільки, що визвольна боротьба і повстання в Україні відгукувались у вдячних французьких душах співчуттям і повагою.

Після перемоги в штурмі Дюнкерка певна частина козаків залишилась в далекій Франції (не всі кошти були виплачені переможцям, а дорога до рідної України була недешевою). Одні козаки продовжили військову службу в французьких з'єднаннях, інші знайшли собі миловидних подруг в навколишніх поселеннях.

Свідком і учасником спільно з українськими козаками штурму фортеці Дюнкерк був королівський мушкетер Шарль дю Бас де Фезензак сьєр де Кастельмар, він же (по титулу матері) граф д'Артаньян.

Міцна козацька енергетика: сьогодні у Франції є люди, які пам'ятають, що вони потомки українських козаків, які воювали в часи д'Артаньяна, і навіть намагаються об'єднатись в своє історичне козаче братство.

Козаки-найманці на службі європейських держав 

Фільм про Івана Сірка