|
З літературного погляду — це зразок популярного в античній та середньовічній літературі жанру повчань і одночасно перша в давній українській літературі спроба життєписної розповіді.
«Повчання» — оригінальний твір, у якому Володимир Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим.
Свої настанови він підкріплює прикладами із власного життя, розповідає про численні походи, викликані необхідністю зміцнення єдності Русі та її захисту від зовнішніх ворогів.
Вперше текст «Повчання» Володимира Мономаха був опублікований графом О. Мусіним-Пушкіним 1793 р.
На сучасній мові:
Повчання Володимира Мономаха дітям:
Я недостойний, дідом своїм Ярославом Мудрим і
батьком своїм, і матір’ю своєю з роду Мономахів був наречений руським іменем
Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюсь до вас із
цим словом. Слухаючи мою грамотицю, не посмійтесь над нею, а прийміть її до
свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться
Що таке людина. Як подумаєш про це? Велика розумом
людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі. Дивіться, як все мудро
влаштовано на світі: як небо влаштовано, або як сонце, або як місяць, або як
зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена, Господи, завдяки Волі
Твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву подивуємося, як
створено людину і які різні та багатоликі людські обличчя; якби і всіх людей
зібрати, то кожен має свій вид і образ обличчя. І тому подивуємося, як птиці
небесні із раю-вирію летять [1]. І перш за все до
нашого дому; але не поселяються в одній країні, а сильні й слабі розлітаються по
всіх землях, щоб наповнилися щебетом ліси і поля. Все це дано людям на користь,
на їжу і на радість їм. І знов скажемо: великі блага послані нам, грішним людям.
Ті ж птиці небесні: коли їм звелено, то заспівають і звеселяють людей, а коли ні
- то, маючи і мову свою, оніміють.
Прочитавши отсі слова. Діти мої, похваліть Творця
Всього земного й небесного, а все, що далі, то мого слабого розуму повчання.
Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по
силі годуйте їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити
людину. Хто б то не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і не веліть
убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не губіть християнської душі.
Якщо ж вам доведеться цілувати хрест перед братами
своїми або перед будь-ким, то перше спитайте свого серця, на чому ви зможете
стояти твердо, і тільки тоді цілуйте. А поклявшись, не переступайте клятви, бо
загубите душу свою.
Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в
розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми.
Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів.
Пам’ятайте, як учив мудрий Василь
[2], зібравши круг себе юнаків: при старших годиться
мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду
і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом,
не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу
вгору.
В домі своєму не ледачкуйте, а за всім приглядайте
самі, не покладайтесь на тиуна або на отрока [3],
щоб не посміялися люди ні над домом вашим, ні над вашим обідом.
Брехні остерігайтесь, і пияцтва, і облуди, від
того душа гине і тіло.
Куди б ви не верстали шлях своєю землею, не
давайте отрокам своїм чинити зло і шкоду ні селам, ні посівам, щоб люди не
проклинали вас. А куди б не прийшли і де б не зупинилися, напійте і нагодуйте
нужденного.
Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не
прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком,
то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх
землях доброю чи злою людиною.
Хворого навідайте. Покійника проведіть в останню
дорогу, бо всі ми смертні.
Примітки:
1. За слов’янськими повір’ями, птахи на зиму
відлітають у вирій, ірій - казкову країну, де не буває зими і куди ховається вся
жива природа. Ірій в повір’ях ототожнюється з раєм.
2. В ті часи була популярна книга “повчань” Василія
Кесарійського. Перекладена з грецької мови.
3. Тиун – економ, господарчий розпорядник при дворі;
отрок. Тут: слуга.
|
