Сценарій до Нового Року - Пригоди та й годі!

«Пригоди та й годі, або давно не бачились»
Сценарій новорічного свята для учнів 8-11 класів.
Розробка Черепахіна Івана Івановича учителя фізики
Події відбуваються біля новорічної ялинки

Дійові особи:
1. Євгеньївна—баба.
2. Нікітічна—баба.
3. Розбійник з великої дороги.
4. Пірат.
5. Попандопуло.
6. Дівчика-ромашка.
7. Рибалка.

Реквізит:
Скриня, картонна коробка — коробка від процесора комп’ютера, клавіатура, одноколісний візок (тачка), відро, вудка, глечик, пляшка з «Колою», шабля (дерево), револьвер (іграшковий великий), ломик справжній, чарівна паличка на кінці з ромашкою, в’язка різних ключів від замків.
Візок—тачка, виготовляється з двох дерев’яних рейок 3×3 см, довжиною 1,5 метра, скріплених дошками; рейки розміщуються під кутом одна до одної, у вершині кута кріпиться колесо (від дитячого велосипеда, діаметром 15-25 см)
Скриня-сундук—велика картонна коробка розмальована під скриню, замкнена величезним амбарним замком. У скрині лежить коробка від процесора з написом великими літерами «комп’ютер» та клавіатура.

Вбрання героїв відповідне.
На сцені біля ялинки стоїть скриня. На передньому плані лежать: розбійник, пірат і попандопуло (на спині, на боці, долілиць). Всі сплять.
Збоку стоїть глечик, у глечику пляшка (пластикова) з «Колою» (щоб не виглядала).

Дія І.
Входять бабці. Проходять між розбійниками, мугичать, повертаються назад
(зі сцени не сходять).
Євгеньївна. Гм-м-м… Дивись Нікітічна.
Нікітічна. Пріплилі…
Євгеньївна. Не кажи кума.
Нікітічна. Мабуть пришельці, Євгеньївна.
Євгеньївна. Та ні. Від поїзда відстали. Втомилися сердешні.
Нікітічна. Прокинься! Кума який поїзд. Це ж море.
Євгеньївна. А поглянь-но Нікітічна сюди (показує на сундук).
Нікітічна. Вау! Так це ж скарби! О повезло! Давай подивимось.
Євгеньївна. Давай.
(Підходять до скрині.)
Нікітічна. Так він замкнений. Попробуємо.
Євгеньївна. (пробує замок) Нічого не вийде. Замок надійний.
Нікітічна. Давай заберемо його з собою.
(Пробують підняти).
Євгеньївна. Тяжкий, не впораємось, Нікітічна.
Нікітічна. Пішли шукати підмогу, Євгеньївна.
Євгеньївна. Нам нікого не треба. А-то ділитись доведеться. Самі впораємось.
Нікітічна. Як ми зробимо Євгеньївна?
Євгеньївна. У мого діда є чарівний ключик.
Нікітічна. У кого, у кого!
Євгеньївна. У мого діда.
Нікітічна. Якого ще діда, де він взявся?
Євгеньївна. Де, де? З контактів витягла.
Нікітічна. Ха—ха—ха… І де ти його тримаєш?
Євгеньївна. Як, де у сараї?
Нікітічна. Кого? Діда в сараї, класссс.
Євгеньївна. Якого діда. Що ти мелеш. У сараї ключик.
(сміються обидві)
Нікітічна. Так, Євгеньївна пішли.
(виходять)

Дія ІІ.
(Розбійники прокидаються. Крутять головами, тримають голови руками, хитають ними.)
Попандопуло. (протяжно) Де я? Хто це зі мною?
Пірат. Напасть. Нічого знайомого. Пісок, вода, ліс…
Розбійник. І що це? Куди мене занесло?
Попандопуло. Ви хто такі? Звідки тут взялися?
Пірат. А ти?
Розбійник. Ати? А ти?
Попандопуло. Я. Я Попандопуло!
Пірат. По-пан-до.. Куди чи в кого?
Розбійник. Мабуть попав у дев’ятку.
Попандопуло. Яку дев’ятку, що ви мелете. Та знаєте хто я!
Пірат. А для чого. Я і так бачу, що ти за елемент.
Розбійник. Ати кращий мабуть?
Попандопуло. Та я ад’ютант його превосходительства, пана отамана.
Пірат. Якого пана? Та вони вже давно зникли як мамонти.
Попандопуло. Що значить зникли. Наш отаман — пан Гриціан Тавричеський.
Розбійник. (сміється) Пан Бричеський. От я, сучасний Робін Гуд чув про такого?
Попандопуло. Ти, село! Сам пан-отаман таври чеський. Та у нашій команді такі хлопці, відважні, сміливі—орли.
Пірат. По тобі видно (сміється).
Попандопуло. На себе подивись. Чим похвалишся?
Розбійник. А ну покажи свою спритність, як там тебе? Поподопуло, чи що?
Попандопуло. (витягує револьвер) дивись, зараз горобця на льоту влучу (постріл).
Пірат. Промазав, мимо, хвалько.
Розбійник. А ти хто такий, що підпрягаєшся?
Пірат. Ти що не бачиш. Я найкращий пірат узбережжя.
Попандопуло. Знайшов чим задаватись.
Пірат. Та я муху шаблею на льоту зарубаю (махає шаблею в повітрі)
Розбійник. А га, зарубав. Так же. (сміється).
Попандопуло. Ну а ти, на розбійника схожий, хто?
Розбійник. Та я допомагаю людям. Я волонтер.
Пірат. Не волонтер, а волоцюга ти. Та ще й слова такі говориш.
Розбійник. Я дуже корисний. Якщо в одного багато, ми з братцями забираємо і ділимось. (пауза) Між собою.
Попандопуло. Звісно. І в нього більше голова не болить, де своє добро ховати.
(Всі сміються)
Пірат. Так, ми підходимо одне-одному.
Попандопуло і Пірат (разом) Так, дійсно. З нас вийде класна компанія.
Розбійник. Послухайте. А де ми? Хто знає?
Попандопуло. Людей немає. Морок якийсь.
Пірат. І хат не видно. Аж страшно.
Розбійник. Дороги не чути. Там ліс, там вода.
Пірат. Я нічого не розумію.
Попандопуло. (кричить) Агов, люди!
Пірат і Розбійник (разом) Люди…, люди…
Попандопуло. Не чути нікого.
Пірат. Не чути нікого.
Розбійник. Мабуть ми на безлюдному острові.
Попандопуло. Що робити!
Пірат. Не скигли ти. Будемо виживати.
Розбійник. Ага, зараз.
Попандопуло. Зараз, зараз. А коли ж…
Пірат. Все. Починаємо діяти.
Розбійник. Та й розумні ж. Ну побачимо.
Пірат. О-о-о-о. Дивіться. Глечик. Пити хочеться.
(Всі підбігають, смикають. Кричать.)
Попандопуло, Пірат, Розбійник (разом) Так він порожній.

Звучить голос (з-за сцени, грубий) Поставили на місце-е-е.

Попандопуло, Пірат, Розбійник (разом, перелякано) Нічого собі. (ставлять глечик подалі від себе).
Попандопуло. Це чарівний кувшин Старика Хотабича.
Пірат. Якого ще бича?
Розбійник. Сам ти поліно. Це чарівник такий.
Пірат. Який там чарівник. Вони давно за мамонтами побігли.
Попандопуло. Ось зараз побачите (підходить до глечика і потирає його долонями).
(чується шипіння, за кадром) (Попандопуло виймає з глечика пляшку «Коли»).
Попандопуло. Ну що? Сміятиметесь.
Пірат. Дай напитись.
Розбійник. Дай мені, скоріше.
Попандопуло. Ага, щас-с-с. Я вас напою. (вікриває, п’є).
Пірат. (скиглить) Жадобисько.
Розбійник. (скиглить) Жадобисько. А ну поділися з друзями.
Попандопуло. Найшлися друзі, пірат і розбійник. Теж мені… Та добре. Пийте, але не багато, чули.
Пірат і Розбійник. (п’ють) Клас, клас-с. Смачно. Казковий напій.
Попандопуло. (забирає пляшку) Залиште це моє, я його в чарівника дістав.
Пірат і Розбійник. (разом) Забирай жлоб.
Попандопуло. Ой що це? (хитається).
Пірат. Голова обертом.
Розбійник. Десь зірки миготять.
(опускаються на підлогу, сідають. Сплять).

Дія ІІІ.
(Виходить Дівчика-ромашка. З чарівною паличкою в руці. Підстрибує, співає.)
Дівчинка. Ля, ля, ля, ля, ля, ля, ля… (зупиняється) Привіт хлопчики. Відпочиваєте. (Іде між ними.) Привіт кажу. Давайте знайомитись. (пауза). Чого мовчите? Німі, Глухі, і не балакучі. Точно іноземці. Повезло. Хороша партія може вийти. (торкається плеча кожного рукою). Ей. Ей. Спять. Точно сплять. (нахиляється, слухає) Не схоже щоб спали (дивиться на глечик) А-а-а. Зачаровані. За-ча-ро-ва-ні. Що робити? Що робити? Я зараз. У мене чарівна ромашка. (торкається голови кожного ромашкою. Компанія пробуджується, підводяться, дивляться на ромашку).
Дівчинка. Чого роздивляєтесь?
Хлопці. (хором) Ти хто?
Дівчинка. Я дівчинка-ромашка.
(хлопці сміються, гигочуть)
Попандопуло. Яка така ромашка?
Пірат. Що це на тобі за шмотки?
Розбійник. Та це прикид в неї такий.
Дівчинка. Ти сам прикид. Ви всі підкинуті. Луноходи, марсолази, водолази, урантологи.
Пірат. Що ти мелеш?
Попандопуло. А ну розкажи нам ти хто?
Дівчинка. Чуєте, дівчина, учениця. Навчаюсь у школі, у 6 класі.
Розбійник. В якій такій школі? Чому не знаю? Скажи Пірат.
Попандопуло. Не знаю. Який ще клас? Бред.
Пірат. І я такого не знаю. Клас—це вау, а не якесь навчання, так Розбійнику.
Дівчинка. По вас і так видно, що ви нічого не знаєте. Мабуть, і нічого не вмієте, і взагалі, ви якісь не такі. Не такі як наші учні. Одягнуті, дійсно, в лахміття, ніякої тобі культури, не відомо, чим займаєтеся. Мова ваша смішна.
Попандопуло. Взагалі то, ти не заривайся.
Пірат. Ми живемо, не тужимо.
Розбійник. Розважаємось і дружимо.
Дівчинка. Та я вам не вірю. Ану покажіть.
Хлопці (разом) Дививсь, Дивись. (звучить музика)
(Хлопці разом танцюють, щось наспівують, раптово зупиняються,
затихає музика. Хлопці дивляться на скриню).
Попандопуло. О-ба-на, оце фортуна, я знайшов. Моє.
Пірат. Моє, моє. Я раніше побачив.
Розбійник. Не ваше, моє. Не чіпайте.
(побігли до скрині, трохи підтягли її до середини сцени.)
Дівчинка. Оце так, а казали друзі. Як завжди: хлопці є хлопці.
Попандопуло. Тут замок.
Пірат. Замок. Ати хотів, щоб усе було готове.
Дівчинка. А ви як думали? Легкої наживи хочете. Ну-ну.
Розбійник. Я зараз відкрию (виймає в’язку ключів, підбирає, замок не відмикається). Нічого не вийде.
Пірат. Дай я, відійди. (пробує ключами відімкнути).
Попандопуло. Разойдісь. Я здолаю. (цілиться з револьвера в замок. Звуки: бах-бах-бах) Не вийшло, що робити?
Дівчинка. Не чіпайте. Не ваше. Вас ніхто нічому хорошому не вчив. Чужого брати не можна.
Хлопці. (разом) Ну ти ж і смішна.
Попандопуло. Хто ж таке віддасть.
Пірат. Це ж скарб.
Розбійник. На все життя вистачить.
Дівчинка. Ага. Гуляти… А ви знаєте, що людина повинна заробляти щоб жити.
Хлопці. (разом) Згинь, розумнице.
Попандопуло. Потрібно знайти транспорт.
Пірат. Так, і відвезти.
Розбійник. Наше багатство.
Дівчинка. (махнула рукою) Та ну вас (пішла)

Дія ІV.
(З’являється Рибалка з тачкою, відром і вудкою.)
Попандопуло. Поглянь. Шкет іде.
Пірат. Пацан, дуй сюди.
(Рибалка з тачкою підходить до хлопців)
Розбійник. Привіт. Як живеш?
Рибалка. Кльово.
Попандопуло. Куди йдеш?
Рибалка. Рибалити.
Пірат. Як клює?
Рибалка. Супер.
Розбійник. Як погода?
Рибалка. Кльова.
Попандопуло. Яка риба ловиться?
Рибалка. Супер.
Пірат. Ну і молодець. Як автовідповідач
Розбійник. Возика куди женеш?
Рибалка. Траву кролям.
Розбійник. Молодець хазяйський хлопець. Нам з тебе ніякої користі.
Попандопуло. Продай нам возик.
Пірат. Справа прибуткова.
Розбійник. Грошей заробиш.
Рибалка. Не потрібні мені ваші гроші, я й так проживу.
Попандопуло. Не хочеш за гроші, так заберемо. (бере тачку, під’їжджає до сундука, рибалка виходить, розбійники ставлять сундук, везуть—метрів два)

Дія V.
З’являються бабці. (несуть удвох ломик (справжній), звертаються до хлопців).
Євгеньївна. Ви хто такі, геть від скарбу.
Нікітічна. Ми знайшли, нам належить, Правда Євгеньївна.
Попандопуло. Ану замовкли
Пірат. А що у вас?
Розбійник. Дай сюди.
Євгеньївна. Не чіпай. Ми йдемо машину ремонтувати.
Попандопуло. Та не сміши, спеціалісти знайшлися.
Пірат. (бере рукою за ломик) Бабуля дай по хорошому.
Євгеньївна. Ану налигни Нікітічна, щоб зразу на Вітальку перетворився.
Нікітічна. Нам ще Вітальки не хватало, і цих придурків достаньо.
Розбійник. Бабулі совітую не зариватись, щоб волной не змило.
Пірат. (підходить до бабів, бере лом, іде до скрині. Вставляє в замок,з брязкотом зриває).
Хлопці (кричать) «УРА» (відкривають, виймають коробку, здивовано дивляться)
Попандопуло. Що це, хто знає? Думали скарби.
Пірат. Так тут щось написано.
Розбійник. Читай, що написано.
Попандопуло. Не вмію. А ти?
Пірат. Не вмію!
Попандопуло. Баби! Ану сюди, швидко!
Нікітічна. Ага так уже й побігли.
Пірат. Сюди, вмить сказано.
Євгеньївна. Гляди, бо ще злякаємось.
(підходять)
Попандопуло. Читай. Чуєш. Читай.
Євгеньївна. Та я вже така стара, що і азбуку забула. Не розумію написаного.
Пірат. Ану друга, давай читай.
Нікітічна. Та ти що. Хіба ж нам таке личить читати. Нам в пансіонах по ангельському вчили, а не як-небудь, правда, Євгеньївна.
Євгеньївна. Шо, шо. Це вже на маразм змахує.
Нікітічна. Так, так. Разом, разом…ангельську, хранцузьку, німецьку… Це вам не шо лібо как.
Євгеньївна. Так дійсно, цигиль, цигиль, чітто-дрітто, ай-лю-лю, нікс-ферштейн.
Попандопуло. А я знаю «ай-лю-лю»—це провідниця з поїзда. (руками показує на груди)
Пірат. До чого це тут?
Розбійник. Так тож бабця верзе.
Попандопуло. Бабця, бабця. Одмаражуються вони. Хто буде читати, Вам кажу.
(бабці поволі відступають)
Пірат. Чекай, а де та розумниця мала?
Розбійник. Хто? Ромашка?
Попандопуло. Так Дюймовочка.
Пірат. Шукаємо її миттю.
Розбійник. Де ти, як тебе там? Школярка?
(хлопці разом кричать)
Ромашко, ромашко, ромашко.
(з’являється Ромашка)
Дівчинка. Чого репетуєте? Неуки, ледацюги, нездари.
Попандопуло. Іди сюди, мерщій.
Пірат. Читати вмієш?
Дівчинка. А як же. Знаєте скільки у школі нам предметів приходиться вивчати—і математикку, і географію, історію, алгебру, геометрію…
Розбійник. Попрошу не висловлюватись. А ще казала культура.
Дівчинка. Ну то ви й обмежені.
Попандопуло. Прочитай, що це таке?
Дівчинка. (сміється). Так це ж комп’ютер. Дєрєвня.
Пірат. Конь-путер.
Розбійник. Це зпутаний кінь. Гм. А не похоже.
Дівчинка. Сам ти лось. Нічого ви не знаєте.
Попандопуло. А лось, це роги в голові.
Пірат. Та роги це з ТОКу, і не в голові, а з голови, і то коріння.
Розбійник. Не з ТОКу, нікчеми, а з ТІКу, не бриті і не голені. (сміється)
Дівчинка. (сміється) Ох у вас же й інтелект.
Розбійник. Знову виражаєшся, школярка.
Попандопуло. Ти шо продвинута?
Дівчинка. Не продвинута, а обізнана. Вже 21 століття давно. Ніхто вже не дивується з комп’ютера, телефона, смартфона, інших досягнень сучасної техніки.
Пірат. Так що ж воно таке твій комп’ютер?
Дівчинка. Цей пристрій може все. Співати, грати, кіно показувати, задачі розв’язувати, з людьми знайомитись. Він уміє все.
Розбійник. І ти вмієш ним управляти?
Дівчинка. Та з ним справляється кожен школяр.
Попандопуло. Знову школяр, школярка. Дістали.
Розбійник. А я чув, що комп’ютер не такий уже й корисний.
Дівчинка. То чому ж?
Пірат. Та говорять, що через комп’ютер, діти нічим іншим не займаються.
Дівчинка. Так, але це відбувається не з усіма. Є такі діти, які без нього і дня прожити не можуть, і хвилини. Він їм замінив маму, тата, бабусю, дідуся, товаришів, друзів, знайомих.
Попандопуло. Бачиш, а ти так вихвалялась. Я школярка, школярка, я така хороша.
Пірат. І знову ви про школу. Та що ж воно таке?
Дівчинка. Та не таке. Ви ніби з Марса впали, чи від незнайки втекли.
Розбійник. Впасти. Зараз ти впадеш.
Дівчинка. Впасти, це коли уроки не вивчив.
Попандопуло. Впасти—це коли ти нічого не поцупив.
Дівчинка. У школі такому не вчать.
Розбійник. Вчать, вчать, заїло. Школа, школа. Вже кортить дізнатись.
Дівчинка. Школа—це учні і вчителі, кабінети, спортивний зал, їдальня. Всього не розкажеш. Взагалі дуже цікаво. Вчителі навчають, учні розповідають, пишуть, отримують оцінки. Знаєте які в нас оцінки?
Попандопуло. Які?
Дівчинка. 5, 9, 10 ,12. Поняв?
Розбійник. Що, тисяч? Доларів, гривень?
Дівчинка. Та смішні ви. 12 балів.
Пірат. А, 12, знаю, це шторм.
Дівчинка. Я й бачу, що у ваших головах тільки шторм.
Пірат. А 12—це коли куранти б’ють.
Дівчинка. Б’ють, б’ють, та все по дурній голові.
Розбійник. Ану цить, досить глузувати.
Попандопуло. Чекайте (нахиляється до скрині) А тут ще щось є (виймає клавіатуру).
Пірат. О-О-О. Гармошка.
Дівчинка. (сміється) Дурню це «клава».
Розбійник. Сама ти Клава—це піаніно.
Попандопуло. Зараз заграю. Щоб душа розвернулась і звернулась.
Дівчинка. Яке заграю, це не музичний інструмент, це прилад до комп’ютера. (бере клавіатуру)
Попандопуло. Який ще прилад. Дай сюди. Я заграю. (бере клавіатуру, клацає). (в запису чути звук принтера. З коробки повинен з’явитися аркуш. Бере і подає дівчинці). Тут щось написано.
Дівчинка. Так це ж вітальна телеграма!
Пірат. Читай.
Дівчинка. (читає) Дорогий Дідусю Морозе. Так це телеграма не для вас, це для Діда Мороза .
Попандопуло. Якого ще Діда Мороза, що за фрукт.
Дівчинка. Оглянься назад, що ти бачиш?
Попандопуло. (повертається) Ну дерево з якимись брязкальцями.
Дівчинка. Я так і знала. Вас треба вчити та вчити. Та якщо ви побудете на нашому святі багато чого зрозумієте.
Попандопуло. Ти нам зуби не забалакуй, а читай що там написано.
Дівчинка. Я не можу чужого читати. Потрібно покликати дідуся.
Розбійник. Ну так клич.
Дівчинка. (голосно) Дідусю Морозе. Дідусю Морозе. Не чує. Потрібно просити допомоги залу. Допоможете! (пауза) Тож давайте погукаємо разом
Дідусю, дідусю, дідусю.
Голос Діда Мороза—Хто там мене кличе.
Дівчинка. Діти хочуть щоб ти з’явився до них.
(Виходить Дід Мороз)
Дід Мороз. А що це тут у вас?
Дівчинка. Ми святкували Новий Рік, а до нас з’явилися оці зачаровані істоти. Вони нічого не знають, не вміють і взагалі про школу нічого не чули.
Дід Мороз. Жаль, але їм треба допомогти. Не можна залишати їх на призволяще. Їх потрібно прийняти до школи. Правда діти? (слухає відповідь) Ну от і добре, тож прийміть їх до своєї школи.
Дівчинка. Добре, приймемо і навчимо всього, що знаємо і вміємо.
Дід Мороз. А я піду відпочину.
Дівчинка. Чекай, Дідусю, тут тобі телеграма. Тримай (дає телеграму).
Дід Мороз. Та я ж старий, читай ти, дочко.
Дівчинка. (Читає телеграму).
Попандопуло. І я так хочу.
Дівчинка. А гарно читають хороші учні.
Пірат. А ми теж хороші, але ти знову хочеш нас обізвати, називаєш якимись учнями.
Дівчинка. Та не обзиваю я вас, бо всі діти повинні бути учнями. Інакше ви нічому не навчитесь.
Розбійник. А що треба робити, щоб добре навчитись читати?
Дівчинка. Потрібно ходити до школи, наполегливо навчатись.
Попандопуло. Хлопці, а може й правда, вчитись треба.
Пірат. Бачу, що треба вчитись.
Розбійник. Візьмете нас у свою школу.
Дівчинка. (до залу) Так, що, діти, приймаємо цих хлопців. (чекає відповіді). Ну от і добре. З першого січня 2015 року будете учнями нашої школи. Навчитеся всьому хорошому і корисному.
Дід Мороз. Ну і дива ж тут у вас відбуваються. Жаль тільки що моя онука цього не бачила.
(за кулісами чути голос Снігуроньки)
Снігуронька. Дідусю а я це все бачила на моніторі, та зараз вийду і теж познайомлюся з героями цієї історії.
(з’являється Снігуронька)
Снігуронька. Нехай з’являться сюди всі учасники цієї дивовижної казки.
(виходять всі герої вистави)
Снігуронька. Я весь час спостерігала за тим що відбувається, ви організували дуже цікаве ,захоплююче свято. Так зустрічати Новий Рік можуть тільки хороші діти, а це діти нашої школи. Тож дозвольте мені привітати вас з наступаючим 2015 роком. Бажаю в новому році усім вам міцного здоров’я, найкращих успіхів у навчанні, мирного неба, поваги один до одного, здійснення ваших мрій. Веселих стартів і радісних перемог.

Телеграма для Діда Мороза

(від автора. Орфографія в деяких словах змінена свідомо, не вважайте це за неграмотність. Дякую тим хто прочитав)