Таємна січ -  Кампот
  Головна сторінка
Цікава Україна
Праці істориків
Усі розділи
Новини
Пошук
Словники
Книги
Автори
Допомога
Завантаження
Про проект
Контакти
 
 
  Нове:

Нариси воєнно-політичної історії України

Буквар Івана Федоровича

Атлантида в Криму!

Вовчухівська операція УГА

Чи був Мазепа зрадником?

 
  Цікаво:
А чи знаєш ти, що Характерники живуть серед звиайних українців...
читати далі..
 

Реклама
 
 
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ / Цікава історія /

Велика Тартарія!

 
  тартарія  
 
Велика Тартарія

 

Ще зовсім недавно, слово «Тартарія» було зовсім не відомо переважній більшості жителів Росії та України. Найчастіше в нащадків Київської Русі, що вперше почули його, асоціація виникала з грецький міфологічним Тартаром, відома приказка «провалитися в тартарари», і, можливо, горезвісне монголо-татарське ярмо. (Справедливості заради відзначимо, що всі вони мають відношення до Тартарії – країни, яка порівняно недавно займала майже всю територію Євразії й західну частину Північної Америки – безпосереднє відношення).

 

 

А Ви коли-небудь чули про таку країну?

 

Карти Тартарії

У географічному додатку до «Opus de doctrina temporum» Петавіуса, виданому в Лондоні в 1659 році, говориться інтригуюче:

      Тартарія - відома в давнину як Скіфія...
Інформація, зібрана нами й представлена на цих сторінках, не є науковим дослідженням у сьогоднішньому розумінні цього слова. Сьогоднішня наука, особливо історична, бреше щосили, а ми намагалися знайти для наших читачів правдиву інформацію про минуле нашої великої Батьківщині. І знайшли її. Із цієї інформації без усяких сумнівів видно, що наше минуле – зовсім не таке, про яке увесь час повторюють європейські фальсифікатори.

В 18 столітті всім було відомо, що Слов'яно-Арійська Імперія, яку на заході називали Великою Тартарією, існувала багато тисячоріч і була найбільш розвинутою країною на планеті. Інакше вона просто не могла б зберегтися у вигляді такої величезної Імперії протягом тривалого часу! А продажні історики невпинно повторюють нам зі шкільної лави, що ми – слов'яни – мов, тільки перед самим хрещенням (1000 років тому) нібито поскакували з дерев і повилазили зі своїх ям. Але одна справа – порожні розмови, хоч і досить наполегливі. А інша справа – факти, від яких уже не відмахнутися.

Тартарию згадували у своїх творіннях і багато європейських діячів мистецтва – письменники й композитори. От невеликий список з деякими із цих згадувань…

Джакомо Пуччині (1858-1924) – італійський оперний композитор, опера «Принцеса Турандот». Батько головного героя – Калафа – Тимур – незложений Цар тартар.

Вільям Шекспір (1564-1616), п'єса «Макбет». Відьми додають губи Тартарина у своє зілля.

Мері Шеллі, «Франкенштейн». Доктор Франкенштейн переслідує монстра « серед диких просторів Тартарії  й Росії…»

Чарльз Діккенс «Великі надії». Естелла Хевишем рівняється з Тартаром, тому що вона «тверда й гордовита й примхлива до краю…»

Роберт Браунінг «Гамельнский щуролов». Сопільник згадує Тартарію, як місце успішного виконання роботи: «У минулому червні в Тартарії я позбавив Хана від рою комарів».

Джефрі Чосер (1343-1400) «Кентерберійські оповідання». «Історія есквайра» розповідає про королівський двір Тартарії.

А якщо почитати підрозділ Хронології про «Римську Імперію», то можна одержати ще одне незаперечне підтвердження того, що викривлення відомостей про минуле нашої цивілізації було навмисним і заздалегідь спланованим! І можна зробити очевидний висновок про те, що ворогами слов’ян ретельно замовчується й знищується все, пов'язане з реальним минулим великої цивілізації Білої Раси – цивілізації наших предків, Слов’яно-Арієв.

 

 

 

 Але ще в XIX столітті пам'ять про тартарію була жива, про неї знали дуже багато. Непрямим підтвердженням цьому служить наступний факт. У середині XIX століття європейські столиці були зачаровані блискучою російською аристократкою Варварою Дмитрівною Римською-Корсаковою. Чарівну росіянку називали «Венерою з Тартару».

Уперше про Тартарію в російськомовному Інтернеті відкрито повідомив Микола Левашов у другій частині своєї чудової статті «Замовчувана історія Росії», опублікованої  в липні 2004 року (тоді в автора статті ще не було свого сайту. Його створення тільки планувалося). От, що він тоді написав:

… В тій же ж британській енциклопедії Російської Імперії (Encyclopedia Britannica, Vol. III, Edinburgh, 1771, p. 887. ), згадується територія  Велика Тартарія (Great Tartary),:

«TARTARY, a vast country in the northern parts of Asia, bounded by Siberia on the north and west: this is called Great Tartary. The Tartars who lie south of Muscovy and Siberia, are those of Astracan, Circassia, and Dagistan, situated north-west of the Caspian-sea; the Calmuc Tartars, who lie between Siberia and the Caspian-sea; the Usbec Tartars and Moguls, who lie north of Persia and India; and lastly, those of Tibet, who lie north-west of China».

Переклад: «Тартарія, величезна країна в північній частині Азії, що граничить із Сибіром на півночі й заході, яка називається Велика Тартарія. Тартари, що живуть південніше Московії й Сибіру, називаються Астраханськими, Черкаськими й Дагестанськими, що живуть на північно-заході від Каспійського моря, називаються Калмикськими Тартарами і які займають територію між Сибіром і Каспійським морем; Узбецькими Тартарами й Монголами, які живуть північніше Персії й Індії й, нарешті, Тибетські, що живуть на північний захід від Китаю»).

(Енциклопедія «Британіка», перше видання, Том 3, Единбург, 1771 г., с. 887).

  Титульний аркуш першого видання Британської Енциклопедії (Encyclopedia Britannica), 1771 Карта Європи з першого видання Британської Енциклопедії Карта Азії з першого видання Британської Енциклопедії Сторінка з текстом про Тартарію із Британської Енциклопедії

 Як випливає из Британської енциклопедії 1771 року, існувала величезна країна Тартарія, провінції якої мали різні розміри. Сама більша провінція цієї імперії називалася Велика Тартарія і охоплювала собою землі Західного Сибіру, Східного Сибіру й Далекого Сходу. На південно-сході до неї примикала Китайська Тартарія (Сhinese Tartary) [прохання не плутати з Китаєм (China)]. На півдні від Великої Тартарії була, так звана, Незалежна Тартарія (Independent Tartary) [Середня Азія]. Тибетська Тартарія (Tibet) розташовувалася на північний захід від Китаю й на південний захід від Китайської Тартарії. На півночі Індії перебувала Монгольська Тартарія (Mogul Empire) (сучасний Пакистан). Узбецька Тартарія (Bukaria) була затиснута між Незалежною Тартарією на півночі; Китайською  Тартарією на північному сході; Тибетською Тартарією на південному-сході; Монгольською Тартарією на півдні й Персією (Persia) на південному-заході. У Європі теж було трохи Тартарії: Московія або Московська Тартарія (Muscovite Tartary), Кубанська Тартарія (Kuban Tartars) і Маленька Тартарія (Little Tartary).

Що означає Тартарія? Точно те, що вона не має ніякого відношення до сучасних татар, точно так, як і Монгольська Імперія ніякого відношення не має до сучасної Монголії. Монгольська Тартарія (Mogul Empire) перебуває на місці сучасного Пакистану, у той час, як сучасна Монголія перебуває на півночі сучасного Китаю або між Великою Тартарією і Китайською Тартарією».

Відомості про Велику Тартарію також збереглися в 6-томній іспанській енциклопедії «Diccionario Geografico Universal» 1795 року видання, і  уже в трохи зміненому виді, у більш пізніх виданнях іспанських енциклопедій. Наприклад, ще в 1928 році в іспанській енциклопедії «Enciclopedia Universal Ilustrada Europeo-Americana» приводиться досить велика стаття про Тартарію, яка починається з 790-й сторінки й займає близько 14 сторінок. У цій статті дуже багато правдивої інформації про Батьківщину наших предків – Велику Тартарію, але наприкінці вже позначається «віяння часу», і з'являються вигадки, які нам знайомі й зараз.

Титульний аркуш іспанської енциклопедії Diccionario Geografico Universal, 1795 Сторінка з текстом про Тартарію з іспанської енциклопедії Diccionario Geografico Universal, 1795 Титульний аркуш іспанської енциклопедії «Enciclopedia Universal Ilustrada Europeo-Americana» 1928 року видання сторінка з початком статті про Тартарію з іспанської енциклопедії «Enciclopedia Universal Ilustrada Europeo-Americana»

Ми приводимо переклад невеликого фрагмента тексту статті про Тартарію із цієї Енциклопедії 1928 року видання:

«Тартарія – протягом століть ця назва застосовувалася до всієї території внутрішньої Азії, населеної ордами тартаро-моголів (tartaromogolas). Довжина територій, що носила таку назву, відрізняється площею (відстанню) особливостями рельєфу 6 країн, які носять цю назву. Тартарія простяглася від Протоки Тартарії (протока, що розділяє острів Сахалін від азіатського континенту) і гірського ланцюга Тартарії (також відомої як Сіхота Алін – прибережна гірська гряда), яка відокремлює море від Японії й уже згадуваної Протоки Тартарії з одного боку, і до сучасної Тартарской Республіки, яка простягнеться до Волги (обоє берега) і її припливу Ками в Росії; до півдня перебуває Монголія й Туркестан. На території цієї величезної країни жили тартари, кочівники, грубі, стійкі й стримані, які в стародавності називали скіфами (escitas).

На старих картах Тартарією називали північну частину Азіатського континенту. Наприклад, на португальській карті 1501-04 року Тартарією називали більшу територію, яка простяглася між Ісартус (Яксартус) до Оккардо (Обі), до Уральських гір. На карті Ортеліуса (1570) Тартарія – це вся обширна область від Катаю (Китай) до Московії (Росія). На карті Дж.Б. Хоммана (1716) Тартарія має ще більшу довжину: Велика Тартарія (Tartaria Magna) простягнулася від Тихого океану до Волги, включаючи всю Моголию, Киргизію й Туркестан. Три останні країни ще називалися Незалежна Кочова Тартарія (Tartaria Vagabundomni Independent), яка простяглася від Амуру до Каспію. Нарешті, на карті миру la Carte Generals de toutes les Cosies du Blonde et les pavs nouvellement decouveris, виданої в Амстердамі в 1710 Хуаном Ковенсом (Juan Covens) і Корнеліо Мортієром (Cornelio Mortier), Тартарія теж згадується під іменем Великої Тартарії (Grande Tartarie) від Амурського моря, яке перебуває в дельті Амуру до Волги. На всіх картах, опублікованих до кінця XVIII століття, Тартарією називається величезна площа, яка охоплює центр і північ Азіатського континенту…» (Переклад Олени Любимовій).

Звідси випливає цілком логічний висновок про те, що про Велику Тартарію всі (якщо й не всі, то багато) добре знали навіть у першій чверті 20-го століття. Про це ж свідчить і практично повсюдне використання ведичних символів (різних свастик і не тільки), яке в США і Європі тривало до кінця 30-х років, а в Азії триває дотепер. Після Другої Світової війни, організованої й профінансованої світовим сіонізмом, правдива інформація про нашу Батьківщину – Велику Тартарію – стала зникати катастрофічно швидко. А після вбивства Йосипа Джугашвілі (Сталіна),  що сам намагався підкорити мир особисто собі, уже ніхто не заважав світовій фінансовій мафії контролювати всі ЗМІ й диктувати усьому світу тільки те, що їм заманеться .

От так, за відносно невеликий відрізок часу ( за час життя всього декількох поколінь) нашим ворогам удалося майже повністю забрати з побуту всю інформацію про нашу, дійсно Велику Батьківщину, про наших воістину героїчних. І замість цього сіоністська банда привчила багатьох з нас до того, що русяві були дикими людьми, і тільки цивілізація Заходу допомогла їм зійти з дерев, на яких вони нібито жили, і радісно пішли за освіченим миром у світле майбутнє.

 Насправді ж усе було з точністю до навпаки!

Через чвари в середині Тартарії вороги почали відкушувати маленькими шматочками  від західної частини Великої Тартарії землю, й створювати на ній, у Європі окремі держави. Християнська релігія, вогнем і мечем, що витісняла зі скорених народів ведичний світогляд, швидко перетворювала людей у тупих, безсловесних рабів. Цей процес і його феноменальні результати дуже добре описані в статті «Християнство, як зброя масового ураження».

Так що, ні про який освічений і цивілізований Захід говорити попросту неправомірно. Не було такого! Спочатку не було самого «Заходу» у нашому сьогоднішньому розумінні цього терміна, а коли він з'явився, то не міг бути освіченим і цивілізованим у силу цілком об'єктивних причин!

Однак повернемося до Тартарії. Про те, що європейці були досить добре інформовані про існування різних Тартарій, свідчать і численні середньовічні географічні карти. Однією з перших таких карт є карта Росії, Московії й Тартарії, що була складена англійським дипломатом Ентоні Дженкінсоном (Anthony Jenkinson), який був першим повноважним послом Англії в Московії з 1557 по 1571 г., і по сумісництву представником Московської компанії (Muscovy Company) – в англійській торговельній компанії, заснованої лондонськими купцями в 1555 г. Дженкінсон виявився першим західноєвропейським мандрівником, що описв узбережжя Каспійського моря й Середньої Азії під час своєї експедиції в Бухару в 1558-1560 рр. Результатом цих спостережень стали не тільки офіційні звіти, але й найдетальніша на той момент карта областей, практично недоступних до того моменту для європейців.

 

Тартарія в «Всесвітній географії» Дабвіля

Недавно ми натрапили на ще одну енциклопедію, яка розповідає про нашу Батьківщину, Велику Тартарію – найбільшу країну світу. Цього разу енциклопедія виявилася французькою, за редакцією, як ми сказали б сьогодні, королівського географа Дюваля Дабвіля (Duval d'Abbwille). Назва в неї довга й звучить так: «Всесвітня Географія, що містить описи, карти й герби основних країн світу» (La Geographie Universelle contenant Les Descriptions, les Сartes, et le Blason des principaux Pais du Monde). Видана в Парижі у 1676 році, 312 сторінок з картами. Надалі ми будемо називати її просто «Всесвітня Географія».

 

Всесвітня Географія Дабвіля Всесвітня Географія Дабвіля Всесвітня Географія Дабвіля Всесвітня Географія Дабвіля

 

Нижче ми представляємо Вам опис статті про Тартарію з «Всесвітньої Географії» у такому виді, у якому воно дане в бібліотеці Паззли, звідки вона й скопіювана:

«Ця прадавня книга є першим томом географічного атласу із супровідними статтями, що описують сучасні їй держави всього світу. Другим томом була географія Європи. Але цей тому, очевидно, канув в історію. Книга виконана в кишеньковому форматі розміром 8х12 див і товщиною близько 3 див. Обкладинка з пап'є-маше, обтягнута тонкою шкірою із золотим тисненням рослинного візерунка по корінцю й торцям обкладинки. У книзі 312 пронумерованих, переплетених сторінок тексту, 7 непронумерованих переплетених титульних аркушів, 50 уклеєних розгорнутих аркушів карт, один уклеєний аркуш – перелік карт, серед яких, до речі, перераховані і європейські країни. На першому розвороті книги є екслібрис, що містить герб і напису: «Exbibliotheca» і «Marchionatus: Pinczoviensis». Датування книги записане арабськими цифрами 1676 рік і римськими «M.D C.LXXVI».

«Всесвітня географія» є унікальним історичним документом в області картографії й представляє величезне значення для всіх країн світу в галузі історії, географії, лінгвістики, хронології. Примітно, що в цій географії із усіх країн ( без обліку Європейських) тільки дві названі імперіями. Це Імперія Тартарія (Empire de Tartarie) на території сучасного Сибіру, і Імперія Могол (Empire Du Mogol) на території сучасної Індії. У Європі зазначено одна імперія – Турецька (Empire des Turcs). Але, якщо в сучасній історії Ви можете легко знайти відомості про Імперію Великого Могола, то про Тартарію, як про імперію, не згадується в підручниках ні по світовий, ні по вітчизняній, ні в матеріалах по історію Сибіру. В 7 країн є герби, у тому числі й в Імперії Тартарії. Цікаві комбінації географічних назв, що збереглися до наших днів, і що  канули в часі. Наприклад, на карті Тартарії, вона граничить на півдні з CHINE (сучасний Китай), а поруч на території Тартарії, за Великою китайською стіною, позначена місцевість названа CATHAI, трохи вище зазначені озеро Lak Kithay і населений пункт Kithaisko. У перший тому ввійшов зміст другого тому – географія Європи, у якому, зокрема зазначена Московія (Mofcovie), як самостійна держава.

Ця книга становить інтерес так само для лінгвістів-істориків. Вона написана на старофранцузькій мові, але в ній, наприклад, ще не встоялося вживання букв V і U, що часто підмінюються один одного в географічних назвах. Наприклад, назви AVSTRALE і AUSTRALES на одному аркуші-вклейці між 10-11 с. А буква «s» у багатьох місцях замінена буквою «f», що, до речі, і послужило основною причиною труднощів перекладу тексту фахівцями, які не знають про таку заміну. Наприклад, назва Азії в деяких місцях писалося як Afia. Або слово пустеля desert написане як defert. Буква «Б» зі слов'янського алфавіту явно виправлена на «B» з латинського, наприклад, на карті Зімбабве. І так далі».

Нижче представлений  переклад статті «Тартарія» з « Всесвітньої Географії» Дабвіля (с. 237-243). Переклад зі старофранцузского виконаний Оленою Любимовою.

 Цей матеріал ще одне незаперечне свідчення того, що Велика Тартарія – Батьківщина русичів – існувала в реальності. Ще потрібно мати на увазі, що ця енциклопедія була видана в 17 столітті, коли викривлення  історії ворогами вже було майже повсюдно закінчене. Тому не варто дивуватися деяким нестиковкам у ній, типу того, що «китайську стіну побудували китайці». Таку стіну китайці й сьогодні побудувати не в змозі, а тоді – тим більше…

 

Всесвітня Географія Дабвіля. Велика Тартарія Всесвітня Географія Дабвіля. Велика Тартарія Всесвітня Географія Дабвіля. Велика Тартарія Всесвітня Географія Дабвіля. Велика Тартарія



           
ст.1 ст.2 Карти