Тартарія займає найбільшу територію на півночі континенту. На сході вона простягнеться до країни Ессо (1), площа якої дорівнює площі Європи, оскільки по довжині вона займає більшу половину північної півкулі, а по ширині – набагато перевершує Східну Азію. Сама назва Тартарія, прийшла на зміну Скіфії, і походить від ріки Татар, яку китайці називають Тата, тому що вони не використовують букву Р.

Тартари є кращими лучниками у світі, однак по-варварськи жорстокі. Вони часто воюють і майже завжди перемагають тих, кого атакують, приводячи останніх у замішання. Тартарам змушенні були здатися: Кір, коли він переправився через Аракс; Дарій Гистасп, коли пішов війною на Скіфів Європи; Олександр Великий, коли перейшов Оксус (Oxus) [сучасна Аму-дар'я. ]. І в наші часи Велике Королівство Китайське не змогло уникнути їхнього панування. Кавалерія є основною ударною силою їх численних армій, всупереч тому, що практикується в Європі. Саме вона перша атакує. Самі мирні з них живуть у повстяних наметах, і тримають худобу, нічим іншим не займаючись.

 За всіх часів їх країна була джерелом безлічі завойовників і засновників колоній у багатьох країнах, і навіть велика стіна, яку китайці звели проти них, не в змозі їх зупинити. Ними управляють князі, яких вони називають ханами. Вони діляться на кілька Орд – це щось, начебто наших округів, таборів, племен або рада родів, ось і все, що ми знаємо про них, як і те, що їх загальна назва Тартарія. Предметом їх великого поклоніння є сова, після того як Чингіз, один з їхніх государів, був урятований за допомогою цього птаха. Вони не прагнуть, щоб знали, де їх ховають, для цього кожний з них вибирає дерево й того, хто повісить їх на ньому після їхньої смерті.

Вони, в основному, ідолопоклоняються, але також серед них є велика кількість магометан; ми довідалися, що ті, які завоювали Китай, майже не сповідують ніякої спеціальної релігії, хоча вони дотримуються декількох моральних чеснот. Як правило, Азіатську Тартарію звичайно ділять на п'ять більших частин: Тартарія Пустельна (Tartarie Deserte), Чагатай (Giagathi), Туркестан (Turquestan), Північна Тартарія (Tartarie Septentrionale) і Кимська Тартарія (Tartarie du Kim).

Тартарія Пустельна має таку назву, тому що більша частина її землі є необробленою. Вона визнає здебільшого великого герцога Московського, який одержує звідти гарні й багаті хутра, і підкорив там великий кількість людей, тому що це країна пастухів, а не солдат. Її міста Казань і Астрахань розташовані на Волзі, яка впадає в Каспійське море 70 устями, на відміну від Обі, яка тече в тій же країні, і яка впадає в Океан усього шістьома. Астрахань веде велику торгівлю сіллю, яку жителі добувають в горах. Калмики – ідолопоклонники й схожі на прадавніх скіфів через набіги, жорстокість і інші риси.

Народи Чагатаи (Giagathai) і Маваралнахи (Mawaralnahr) мають своїх власних ханів. Самарканд є містом, у якому великий Тамерлан заснував знаменитий університет. Є також у них торгівельне місто Бокор (Bockor), яке важається батьківщиною знаменитого Авіцени, філософа й лікаря, і Оркан (Orcange) майже на Каспійському море. Олександрія Согдійська стала відома через смерть там раніше знаменитого філософа Каллісфена (Callisthene).

Плем'я моголів (de Mogol) відомо через походження їх князя, що носить це ж ім'я, який править більшою частиною Індії. Жителі там полюють на диких конях із соколами; у декількох краях вони мають таку схильність до музики, що ми спостерігали, як їх малята співають замість того, щоб розмовляти. Ті із Чагатаїв і Узбеків (d'Yousbeg), які не звуться Тартарами, є магометанами.

Туркестан – це країна, з якої вийшли тюрки. Тібет поставляє мускус, корицю й корал, які виконують роль грошей для місцевих жителів.

Кім(н)ська Тартарія – це одне з імен, яким називають Катай (Сathai), який є самою більшою державою Тартарії, тому що він густо населений, повний багатих і гарних міст. Його столиця називається Камбалу (Сambalu) (2) або Манчу (Muoncheu): деякі автори розповідали про чудесні міста, найвідоміші з яких називаються Ханчжоу (Quinzai), Xantum (?), Suntien (?) і Пекін (Pequim): вони доповідають і про інші речі, які є в Королівському Палаці – двадцять чотири колони із чистого золота й ще одна – сама більша з того ж металу із соснової шишкою, огранованою дорогоцінними каменями, на які можна купити чотири великі міста. Почали ми поїздку в Катай (Cathai) різними дорогами, у надії знайти там золото, мускус, ревінь (3), і інші багаті товари: деякі пішли по суші, інші – по північному морю, і деякі знову піднімалися по Гангу (4).

Тартари цієї країни входили в Китай і в наш час, і король Niuche (5), якого називають Xunchi, є тим, хто завоював його у віці дванадцяти років, слідуючи добрим і вірним порадам двох своїх дядьків. На щастя молодий завойовник відрізнявся великою помірністю й ставився до знову завойованих народів з усією м'якістю, яку тільки можна собі представити.

Стара або дійсна Татарія, яку араби називали по-різному, розташована на півночі й маловідома. Говорять, що Салманасар (Salmanasar), король Ассирії, привіз племена зі Святої Землі, які є Орди, що й донині зберегли свої імена й вдачі: і його, і імамів, відомих у стародавності, і ім'я однієї із самих більших гір у світі.

Примітки перекладача

1. Країна Ессо на французьких середньовічних картах позначалася по-різному: Terre de Jesso або Je Co. або Yesso або Terre de la Compagnie. Ця назва також асоціювалася з різними місцями – іноді з о. Хоккайдо, який малювали, як частина материка, але в основному так називали західну частину Північної Америки. (Див. карту 1691 року французького картографа Ніколаса Сансона (Nicolas Sanson) 1600-1667 рр.).

2. У часи монгольської династії Юань, заснованої ханом Хубілаем, місто Пекін звався Ханбалык ( Хан-Балик, Камбалук, Кабалут), що означає «Велика резиденція хана», його можна зустріти в записках Марко Поло в написанні Cambuluc.

3. Ревінь – лікарська рослина, широко розповсюджена в Сибірі. У середні віки була предметом експорту й становила державну монополію. Місця проростання рослини ретельно приховували. У Європі ревінь був не відомий, і став повсюдно культивуватися, починаючи лише з XVIII століття.

4. На середньовічних картах Ляодунська затока називалася Гангом. (Див. італійську карту Китаю 1682 року Джакомо Кантеллі (Giacomo Cantelli (1643-1695) і Джованні Джакомо ді Россі (Giovanni Giacomo de Rossi)).

5. На північно-східному фрагменті італійської карти Китаю 1682 року показане царство Niuche (або Nuzhen), про яке в описі говориться, що воно завоювало й керує Китаєм, і воно займало північ Ляодуна й Кореї, на північному сході лежать землі Yupy Tartars (або Fishskin Tartars), і Tartari del Kin або dell'Oro (Тартарії Кін або Золоті Тартари).

У тексті статті про Тартарію зустрічається ім'я Тамерлан, який називається великим. Ми знайшли кілька гравюр з його зображенням. Цікаво, що його ім'я європейці виголошували по-різному: Temur, Taimur, Timur Lenk, Timur i Leng, Tamerlane, Tamburlaine або Taimur e Lang.

 Як відомо з курсу ортодоксальної історії, Тамерлан (1336-1406) – «середньоазіатський завойовник, що зіграв істотну роль в історії Середньої, Південної й Західної Азії, а також Кавказу, Поволжя й Русі. Видатний полководець, емір (з 1370 року). Засновник імперії й династії тимурідів, з столицею в Самарканді».

Як і Чингисхана, сьогодні його прийнято зображувати монголоїдом. Але як видно із оригінальних середньовічних європейських гравюр, Тамерлан був зовсім не таким, яким його малюють ортодоксальні історики. Гравюри доводять абсолютну помилковість такого підходу...

Тартарія в «Новій Енциклопедії Мистецтв і Наук»

Відомості про величезну країну Тартарію також знаходяться в 4-м томі другого видання «Нової Енциклопедії Мистецтв і Наук» (A new and complete Dictionary of Arts and Sciences), виданої в Лондоні в 1764 році. На сторінці 3166 даний опис Тартарії, який пізніше повністю ввійшов в перше видання Британської Енциклопедії, випущеної в Единбурзі 1771 року.

«TARTARY, a vast country in the northern parts of Asia, bounded by Siberia on the north and west: this is called Great Tartary. The Tartars who lie south of Muscovy and Siberia, are those of Astracan, Circassia, and Dagistan, situated north-west of the Caspian-sea; the Calmuc Tartars, who lie between Siberia and the Caspian-sea; the Usbec Tartars and Moguls, who lie north of Persia and India; and lastly, those of Tibet, who lie north-west of China».

«Тартарія, величезна країна в північній частині Азії, що граничить із Сибіром на півночі й заході, яка називається Велика Тартарія. Тартари, що живуть південніше Московії й Сибіру, називаються Астраханськими, Черкаськими й Дагестанськими, що живуть на північному-заході від Каспійського моря, називаються Калмикськими Тартарами і які займають територію між Сибіром і Каспійським морем; Узбецькими Тартарами й Монголами, які живуть північніше Персії й Індії й, нарешті, Тибетські, що живуть на північний захід від Китаю».

 Тартарія  у  «Всесвітній історії» Діонісія Петавіуса

Тартарію описував також і основоположник сучасної хронології Діонісій Петавіус (1583-1652) – французький кардинал, єзуїт, католицький богослов і історик. У його географічному описі світу до «Всесвітньої історії» (The History of the World: Or, an Account of Time, Together With a Geographicall Description of Europe, Asia, Africa, and America), виданому в 1659 році, про Тартарію сказане наступне:

ТАРТАРІЯ ( за давніх часів відома як Скіфія, по імені їх першого правителя Скіфа, якого спочатку називали Магогус ( від Магог, син Яфета), нащадки якого й заселили цю країну) називається своїми мешканцями монгулами Тартарією по імені ріки Тартар, яка обмиває її більшу частину. Це величезна Імперія (непорівнянна по величині з жодною країною, крім заморських володінь короля Іспанії, які вона також перевершує, вона об'єднана міцними зв'язками, у той час як ті дуже розрізнені), що шириться на 5400 миль зі сходу на захід, і на 3600 миль із півночі на південь; тому її Великий Хан або Імператор володіє багатьма царствами й провінціями, що містять безліч гарних міст.

На сході вона граничить із Китаєм, морем Син або Східним океаном і протокою Аніан. На заході – горами Imaus (Гімалайський хребет), хоча існують тартарскі орди, які визнають владу Хана, по іншу сторону від них; на півдні – рікою Ганг і Оксус (Oxus), яку зараз ми називаємо Abia (сучасн.Аму-дар'я), Індостаном і верхньою частиною Китаю, або, як затверджують деякі, з горою …. , Каспійським морем і китайською стіною. На півночі – зі Скіфським або Студеним океаном, на узбережжя якого настільки холодно, що там ніхто не живе. Крім того є ще багате й велике царство Катай (Cathai), у центрі якого перебуває місто Камбалу (Cambalu або Cunbula), що розкинувся на 24 італійських милі по ріці Полісангі (Polisangi). Існують також царства Тангут (Tangut), Тендук (Tenduc), Камул (Camul), Таінфур (Tainfur) і Тібет (Thebet), а також місто й провінція Кайндо (Caindo). Однак, по загальній думці, сьогодні Тартарія розділяється на п'ять провінцій.

1. Мала Тартарія (Tartaria Precopensis) розташовується на азіатському березі ріки Танаіс (сучасн. Дон) і займає територію всього Тавричного Херсонеса. У неї є два головних міста, які називаються Крим. Той, у якому сидить правитель, називається Тартарским Кримом і Прекопом, по імені якого й називається країна. Ці тартари, повинні допомагати туркам, пославши 60 000 чоловіків без оплати по першому запиту, за що тартари успадковують їхню Імперію.

2. Тартарія Азіатська або Московитська або Пустельна розташована на берегах ріки Волга. Люди там живуть, в основному, у наметах і являють собою військо, яке називається Орда. Вони не залишаються на одному місці довше, чим закінчуються харчі для їхньої худоби на пасовищих, і у своїх пересуваннях орієнтуються на Північну Зірку. У цей час вони перебувають під керуванням одного князя, який є данником Московії. От їхнього міста: Астрахань ( під стінами якої Селимо II, турок, був розбитий Василем Московським) і Ногхан (Noghan). Самі північні орди цієї країни, ногайці, найбільш войовничі люди.

3. Прадавня Тартарія – колиска цього народу, звідки вони несамовито поширилися по всій Азії і Європі. Вона впирається в Студений океан. Прості люди живуть у наметах або під своїми візками. Однак у них є чотири міста. Один з яких називається Хорас (Choras), відомий ханськими усипальницями. У цій провінції перебуває пустеля Лоп (Lop), куди прийшов королі Табір схиляти їх до іудаїзму. Карл V спалив його в Мантуї  в 1540.

4. Чагатай (Zagathai) розділяється на Бактрию, що граничить на півночі й Сході із Согдіаною поблизу ріки Оксус, а на півдні з Арією (Aria), де в стародавності були прекрасні міста – деякі зруйнував, а деякі побудував Олександр. Три з них такі: Хорасан (Chorazzan або Charassan), по імені якого й названа країна. Бактра (Bactra), названа так по імені ріки, яка зараз називається Bochara, де були породжені прадавні піфійці; а також Зороастр, який у часи Ніна [цар Вавилона] був першим царем цієї землі і якому приписують винахід астрономії. Шород Істігіас (Istigias), який, як запевняють деякі, є столицею цієї провінції, один із самих приємних міст на Сході.

Маргіана (Margiana) перебуває між Бактриєю на сході й Гірканіею (Hircania) на заході (хоча деякі говорять, що вона лежить до півночі від Гірканії). Її називають Тремігані й Фесельбас, тому що люди носять величезні тюрбани. Її столицею є Антіохія ( по імені короля Сирії Антіоха Сотера, який обніс її міцною кам'яною стіною). Сьогодні вона називається Індіой або Індіоном, а колись називалася Маргіаной Олександрійською (Alexandria Margiana). Согдіана розташована на заході від Бактрії. Два її міста: Оксіана стоїть на ріці Оксус і Согдіана Олександрійська, яку Олександр побудував, коли він ішов в Індію. У ній також перебуває Кірополь, міцне місто, побудований Кіром. Під його стінами Олександр був поранений. Йому потрапив камінь прямо в шию, він упав додолу, і вся його армія порахувала його мертвим.

Туркестан, де жили турки до того, як вони пішли у Вірменію в 844 році, безплідна земля змусила їх на це. У них два міста – Галла й Осерра, про славу яких мені нічого не відомо.

І, нарешті, до півночі від цих чотирьох лежить провінція Zagatae?, яку так назвали по імені тартарского вельможі Sachetaie?. Огг, батько Тамерлана, був спадкоємцем Sachetaie. Тамерлан, якого називали Лють Господня й Страхом Землі, одружився на Джіно (Gino), дочки й спадкоємиці, і тим самим одержав Тартарску Імперію, яку він розділив між своїми синами. А вони, після його смерті втратили все, що він завоював. Столиця його – Самарканд – місце перебування Тамерлана, яку він збагатив видобутком, привезеної зі своїх численних походів. І є в нього ще Бухара, де розташовується правитель провінції.

 Катай (Cathai) (який здавна називався Скіфіей, яка не включає Гімалаї, а Чагатай – Скіфія в межах Гімалаїв) взяв своє ім'я з Cathey, якого Страбон тут розташовував. Він граничить із Китаєм на півдні, Скіфським морем на півночі й лежить до сходу від Тартарских Провінцій. Думають, що раніше тут жили Сірки (Seres), які мали мистецтво плетива шовкової пряжі із прекрасної вовни, що виростає на листках дерев, тому по латинськи шовк називають серіка. Народи Катай Чагатай є найблагороднішими й культурними серед Тартар, і аматорами всіляких мистецтв. У цій провінції перебуває безліч прекрасних міст: серед яких столиця Камбалу (Cambalu), площа якого 28 миль, крім пригородів, як деякі просяглист на 24 італійські милі, у ньому проживає Великий Хан. Але в Xainiu у нього теж є палац – неймовірний по довжині й величі.

Першим з Великих Ханів або Імператорів Тартарії був Чингиз в 1162 році, який, скоряючи Mucham, останнього Короля Тендука й Катая, змінив ім'я Скіфії на Тартарію: п'ятий після нього був Тамерлан або Тамір Хан. У часи його правління ця монархія була на самому своєму піку могутності. Дев'ятим був Тамор, після якого ми не знаємо, хто був там правителем, і які видатні події там відбувалися, тому що говорили, що ні Тартари, ні Московіти, ні цар Китаю не пускали до себе нікого, крім торговців і послів, і не дозволяли своїм підданим виїжджати за межі своїх країн.

Але відомо, що там панує тиранія: життя й смерть відбувається по слову Імператора, якого прості люди кличуть Тінню Духа й Сином безсмертного Бога. Найбільшою серед всіх рік є Оксус, що бере свій початок з Таврских гір. Перси ніколи її не перетинали, щоб розширити свої володіння, тому що завжди переможені були, те ж саме відбувалося й з Тартарами, якщо вони наважувалися на таке ж.

Скіфи були доблесним, багатолюдним і прадавнім народом, ніколи нікому не покоряючись, але й рідко нападали самі, щоб когось скорити. Колись була довга суперечка про те, хто є найдавнішим народом: єгиптяни чи скіфи, який закінчився тим, що скіфів визнали самим прадавнім народом. А за їхню численність їх назвали матір'ю всіх переселень народів. Філософ Анахарсіс народився в цій країні, яка простягласяся на північ Дунаю. Ця область називається Сарматіею або скіфами Європи.

Щодо багатства їх території говорять, що, оскільки в них багато рік, то трави в них сила-силенна, але недостатньо палива, так що вони палять кості замість деревини. Ця країна буяє рисом, пшеницею і т.д. Оскільки в них холодно, вони мають великий запас вовни, шовку, пеньки, ревеню, мускусу, прекрасні тканини, золото, тварин і все, що необхідно для життя, не тільки для виживання, але для життя з комфортом. Там грім і блискавки дуже дивні й жахливі. Іноді там дуже пекуче, а іноді раптово дуже холодно, там падає багато снігу, а вітри найдужчі. У царстві Тангут вирощують багато Ревеню, який поставляється на увесь світ.

У Тендуку знайшли безліч золотих копалень і лазуриту. Але Тангут краще розвинений і буяє виноградними лозами. У Тибеті повно й диких звірів, і достаток корала; там також багато мускусу, кориці й інші спецій. Предметами торгівлі цієї країни є рис, шовк, вовна, прядиво, ревінь, мускус і чудові тканини з верблюжої вовни. Крім того, що вони торгують усередині країни – між своїми містами, вони також щорічно посилають у Камбалу 10 000 возів, навантажених шовком, а також іншими товарами з Китаю. До цього можна додати їхні численні навали в Європу й Азію, їх величезні прибутки, які йдуть із Московії й інших частин, особливо з Китаю, от уже довгий час. Ми не можемо сказати точно, але Тартари дуже багаті. Усі ті, хто живе до Півночі, дуже бідують, тоді як їхні сусіди (які підкоряються одному князеві) мають багато всього.

 Відносно Тартарской релігії, то лише деякі  – магометани, які щодня оголошують, що бог один. У Катаї більше ідолопоклонників, чим магометан, хто поклоняється двом богам: богу Небес, в якого вони просять здоров'я й розуму, і богу Землі, у якого є дружина й діти, які опікуються про їхні череди, посіви і т.д. Тому вони просять ці речі в нього так: натираючи рот його ідола самим жирним м'ясом, коли вони їдять, а також його дружини й дітей (невеликі зображення яких є в їхніх будинках), бульйон виливають на вулицю для парфумів. Вони тримають бога Небес на високому місці, а Землі – на низькому. Вони вважають, що людські душі – безсмертні, але переходять від одного тіла до іншого, як вважав Піфагор. Вони також поклоняються Сонцю, Місяцю й чотирьом стихіям. Вони називають Папу римського й усіх християн невірними, собаками й ідолопоклонниками.

Вони ніколи не постяться й не шанують один день більше за інший. Деякі з них схожі на християн або євреїв, хоча їх небагато: це несторіанці – ті, хто від Папистської і Грецької церкви, говорячи, що в Христа дві іпостасі; що Діва Марія – не Божья матір; що їхні священики можуть одружитися так часто, як їм заманеться. Вони говорять також, одна справа, щоб бути Богу Словом, і інша – щоб бути Христом. Вони також не визнають двох Эфеських соборів.

Їхній Патріарх, той, хто проживає Мусале (Musal) у Месопотамії, не вибирається, але син успадковує батькові – першому вибраному архієпископові. Серед них існує одна сильна й неприродна практика: вони загодовують своїх старих жиром, спалюють їхні трупи, а попіл ретельно збирають і зберігають, додаючи його в м'ясо, коли вони їдять. Пресвітер Іоанн, цар Катаю або Тендука був розгромлений Великим Тартарином Ченгізом в 1162, через 40 років після того, як він сприйняв несторіанську віру, проте, він залишився владарем невеликої країни. Ці християни-несторіанці поширили свій вплив до міста Кампіона, деякі з них залишилися в Тангуті, Сукірі, Камбалі й інших містах.

Тартарія в «Атласі Азії» Ніколаса Сансона 1653 року

Відомості про Велику Тартарію можна знайти також у Ніколаса Сансона (Nicolas Sanson) (1600-1667) – французького історика й придворного картографа Людовика XIII. В 1653 році в Парижу був виданий його атлас Азії – «L'Asie, En Plusieurs Cartes Nouvelles, Et Exactes, &c.: En Divers Traitez De Geographie, Et D'histoire; La ou sont descrits succinctement, & avec une belle Methode, & facile, Ses Empires, Ses Monarchies, Ses Estats &c.

Атлас містить карти й опис країн азіатського континенту настільки докладно, наскільки дозволяла наявність інформації про реалії тієї або іншої країни, а її відсутність давала можливість для різного роду припущень, що найчастіше не мали нічого загального зі справжнім станом справ, що й спостерігається при описі Тартарії (взяти хоча б одну з безглуздих версій про походження тартар від десяти загублених колін ізраїлевих.) Тим самим автор, як і багато європейських середньовічних істориків до й після нього, мимоволі, а, швидше за все, навмисно внесли свій посильний внесок у фальсифікацію всесвітньої історії, і історії нашої батьківщини.

 Для цього використовувалися, видалося б, незначні й невинні речі. «Втратив» автор усього одну букву в назві країни, і Тартарія із землі богів Тарха й Тари перетворилася в якусь, нікому раніше невідому Татарію. Додав одну букву до назви народу, і моголи перетворилися в монголів. Інші історики пішли далі, і моголи ( від гречок. μεγáλoι (megaloi) – великі) перетворилися в монгулів, монгалів, мунгали, мугалів, монку та ін. Такого роду «заміни», як Ви самі розумієте, надають широке поле діяльності для різного роду фальсифікацій, що мають досить далекоїдучі наслідки.

  Візьмемо для прикладу порівняно недавній час. У лютому 1936 року Постановою ЦВК і СНК Казакстанською РСР « Про російську вимову й письмове позначення слова “козак”» було запропоновано замінити останню букву « К» на «Х», і відтепер писати «казах», а не «козак», «Казахстан», а не «Казакстан», і що до складу новоствореного Казахстану ввійшли землі сибірських, оренбурзьких і уральських козаків.

 Як така зміна однієї букви вплинуло на життя останніх, розповідати довго не потрібно. У результаті антилюдської національної політики казахської влади, початої після перемоги демократії в 90-х, представники «не титульної» російської націй видавлюються із усіх сфер життя й змушені залишати землі предків. Казахстан уже покинуло 3, 5 мільйони людей, що становить 25% усього населення республіки. В 2000 році республіку покинули ще 600 тисяч людей. Різко погіршився соціально-економічний стан росіян, росте безробіття, закриваються російські школи й культурні установи, у казахських школах переписується історія Росії. От, чого коштує заміна всього однієї букви в назві.

А тепер, представляємо Вам, власне і переклад із середньо-французької мови статті про Тартарію  з «Атласу Азії» 1653 року Ніколаса Сансона. Слово «середньо-французький» означає, що ця мова вже не прадавня, але ще й не сучасна. Тобто це мова, що перебувала в 17 столітті ще в стадії формування граматики, синтаксису й фонетики, особливо в письмовій версії мови. Переклад із середньо-французького виконаний Оленою Любимовою.

Атлас Азії Ніколаса Сансона, 1653 г.

Тартарія або Татарія займає північ усієї Азії. Вона простягнеться із заходу на схід, починаючи з Волги й Обі, які відокремлюють від неї Європу, до землі Іессо, яка відокремлює Америку; і північну Мідію, Каспійського моря, ріки Гехон (Gehon) сучасн. Амудар'я, Кавказьких гір, d'Ussonte, які відокремлюють самі південні території Азії, до Океану Північного, Льодовитого або Скіфського. По довжині вона займає половину Північної півкулі – з 90 до 180 градусів довготи, по ширині – половину всієї Азії з 35 або 40 до 70 або 72 градусів широти. Її довжина становить п'ятнадцять сотень льє зі сходу на захід і сім або вісім сотень із півдня на північ.

Вона майже вся перебуває в зоні помірного клімату, проте, самі південні її ділянки перебувають за цією помірною зоною, а в тих, що залишилися північніше до неї клімат холодний і суворий. Самі південні території країни завжди обмежені трьома високими горами південного узбережжя, які затримують тепло на півдні, а холод на півночі, так що можна сказати, що температури в Тартарії, в основному набагато нижчі, чим при помірному кліматі.

Вона межує із московитами на заході; персами, індійцями або моголами, китайцями на півдні; інша територія обмивається морем, і ми мало про неї знаємо. Одні вважають, що на сході розташована Арійська протока (d'esroit d'Arian), яка відокремлює Америку, інші – що протока Іессо (d'estroit de Iesso), яка відокремлює землю або острів Іессо, який розташовується між Азією й Америкою, як би сказали за Японією. Одні ще називають Північний океан по-одному, інші по-іншому.

Назва Тартарія походить, швидше за все, від назви ріки або місцевості, або тартарскої Орди, звідки з'явилися й ті народи, які стали відомі у всіх частинах Азії. Інші говорять, що вони називаються так від татар або тотар, що означає на acсирійскій «що залишилися» або « що залишають»: тому що вони їх розцінюють як залишок євреїв, половина від десяти племен яких були переміщені Салманассаром, і додають, що інша половина цих десяти племен пройшла в Скіфію, про що ніде не відзначено прадавніми. Хоча перси усе ще кличуть цю країну Татар, а народ татарами, а китайці – Taguis.

Тартарію розділяють на п'ять основних частин, якими є Тартарія Пустельна (Tartarie Deserte), Узбекистан або Чагатай (Vzbeck ou Zagathay), Туркестан (Turqestan), Катай (Сathay) і Дійсна Таратарія (vraye Tartarie). Перша й остання – самі північні, варварські й про них нічого невідомо. Інші три більш південні – найбільш цивілізовані й знамениті безліччю гарних міст і великою торгівлею.

Тартарію Пустельну прадавні називали Scythia intra Imaum (1); Узбекистан і Чагатай – Бактріану й Согдіана відповідно. Туркестан же в стародавності називався Scythia extra Imaum. Катай називався Серіка (Serica Regio). Що до Дійсної Тартарії, те прадавні не знали про неї нічого, або вона являла собою самі північні території, як однієї, так і іншою Скіфією. Пустельна Тартарія обмежується із заходу ріками Волга й Об, які відокремлюють її від Московії; на сході – горами, які відокремлюють Дійсну Тартарію й Туркестан; на півночі – Північним океаном; на півдні – Каспійським морем, від Табарестана сучасн. Іранська провінція Мазандаран рікою Шесел (Chesel) сучасн.Сир-Дар'я. Вона відділяється від Узбекистану декількома горами, які з'єднуються з горами Imaum.

Уся країна населена народами або племенами, по суті цє війська або загони, які називаються Орди. Вони майже ніколи не залишаються на закритих місцях, і немає в них у цьому потреби, тому що в них немає ніякого нерухомого житла, яке б їх тримало на місці. Вони постійно пересуваються, складаючи на вози намети й родини, і все, що вони мають, і не зупиняються, поки не знайдуть найкрасивіше й найбільш підходяще пасовище для їхніх тварин. Є й те, чому вони присвячують себе навіть більше ніж полюванню. Це – війна. Вони не обробляють землю, незважаючи на те, що вона прекрасна й родюча. Саме тому її називають Тартарією Пустельною. Серед її орд найвідомішими є ногайці, які платять данину Великому герцогові Московському, якому також належить частина Пустельної Тартарії.

Узбекистан або Чагатай простягається з Каспійського моря до Туркестану й від Персії й Індії до Тартарії Пустельної. По ньому течуть ріки Шесель (Сhesel) або по-стародавньому Jaxartes, Гігон або по стародавньому Albiamu або Oxus сучасн. Аму-Дар'я. Його народи є найбільш цивілізованими й самими спритними із усіх західних тартар. Вони ведуть більшу торгівлю з персами, з якими вони іноді ворогували, іноді жили в повній згоді, з індійцями й з Катаєм. Вони роблять шовк, який вимірюють великими плетеними кошиками й продають його в Московію. Їхніми найкрасивішими містами є Самарканд, Бухара й Badaschian і ще Balck. На думку деяких найбільшою повагою користується Хорасан, яким у різні часи володіли узбецькі хани. Badaschian розташований на границі з Хорасаном. Бухара (Bochara або Bachara), у якому жив Авіценна, самий знаменитий на всьому Сході філософ і лікар. Самарканд – місце народження великого Тамерлана, який перетворив його в найкрасивіше й багате місто в Азії, побудувавши знамениту Академію, яка ще більше зміцнила добре ім'я магометан.

Туркестан розташовується на сході Узбекистану (або Чагатая), на заході Катя, півночі Індії й півдні Дійсної Тартарії. Він ділиться на кілька королівств, найвідомішими з яких є Cascar, Cotan, Cialis, Ciarchian і Thibet. Деякі столиці мають такі ж назви, а іноді для правителів цих королівств уживають Hiarchan замість Сascar, і Turon або Turphon замість Сialis. Королівство Cascar є самим багатим, самим рясним і найрозвиненішим з усіх. Королівство Ciarciam – саме маленьке й піщане, що компенсується наявністю там безлічі яшми й лаванди. В Cascar росте безліч чудового ревеню. Cotan і Cialis роблять безліч фруктів, вина, льону, коноплі, бавовни, і т.д. Тибет ближче всього розташований до моголів Індії й розташований серед гір Imave, Кавказу й Vssonte. Він багатий дикими тваринами, мускусом, корицею й використовує корал замість грошей. Зв'язки, які ми встановили із цією державою в 1624 і 1626 роках, зроблять його більш великим і багатим, як і Катай. Але ті три держави, до яких ми пішли в 1651 році, холодні й завжди покриті снігом – важається, що там перебуває король усіх варварів – і менш могутньому з міста Serenegar, яке не є Rahia? меж державами Великого Могола, так що ми не упевнені у плодотворності наших зв'язків.

 Катай є самою східною частиною Тартарії. Він вважається самою багатою й самою могутньою державою. На заході він граничить із Туркестаном, з Китаєм на півдні, на півночі з Дійсною Тартарією і на сході обмивається Іесскою протокою (d’estroit de Iesso). Деякі вважають, що весь Катай управляється одним монархом або імператором, якого вони кличуть хан або улухан, що значить Великий Хан, який є найбільшим і найбагатшим правителем світу. Інші вважаються, що там правлять різні королі, які є  підданими Великого Хана. Це могутня, прекрасно оброблена й забудована країна рясна всім, що тільки можна побажати. Її столицею є місто Cambalu, довжиною десять (а інші говорять двадцять) лье, який розташовує дванадцятьма великими пригородами, а з півдня прибудований величезний королівський палац, на відстані ще десять або дванадцять лье. Усі Тартарі, китайці, індуси й перси ведуть у цім місті велику торгівлю.

 Із усіх королівств Катая Тангут – найбільш видатне. Його столицею є місто Campion, де зупиняють каравани торговців, не дозволяючи їм іти далі вглиб королівства через ревінь. Королівство Тендук (Tenduc) з однойменною столицею поставляє листове золото й срібло, шовк і соколів. Уважається, що в цій країні перебуває пресвітер Іоанн – особливий король – християнський, точніше несторіанський – підданий Великого Хана. Королівство Thainfur відомо більшим числом своїх народів, чудовими винами, чудовою зброєю, пушками і т.д.

Інші великі мандрівники розповідають про чудеса і велич, міць і пишноту Великого Хана, про довжину його держав, його королях, які є його підданими, про безліч послів, які завжди очікують його, про повагу, яку йому виявляють, про силу й незліченності його людей, якими він може наповнити свої війська. Віддаленій Європі треба було нам повірити до того, поки він не показав свою силу в 1618 році (2), коли він зайняв проходи й перевали цієї відомої гори й стіни, яка відокремлює Тартарію від Китаю, пожертвувавши незліченною кількістю людей зі свого великого королівства, захопивши й розграбувавши його найкрасивіші міста й майже всі провінції; відтіснивши короля Китаю до Кантона й залишивши йому у володіння не більш однієї або двох провінцій, але по договору 1650 року королю Китая більша частина його країни була повернута.

Дійсна або прадавня Тартарія є самою північною частиною Тартарії – самою холодною, самою необробленою й самою варварською з усіх; проте, вона є тим місцем, з якого вийшли Тартари приблизно в 1200 році від нашого спасіння, і в який повернулися. Про них відомо, що вони мають зверхність над шістьма сусідніми ордами, носять зброю й панують над самими більшими й найбільш красивими частинами Азії. Припускають, що вони є тими залишками з тієї половини десяти племен, які були перевезені. Говорять ще, що племена Дан, Неффалім і Завулон там були знайдені. Однак для абсолютно невідомої країни можна легко видумати такі імена, які кому заманеться. Їхні королівства, провінції або орди монгулов, бурят (Bargu), таратар і найманов найбільш відомі. Деякі автори відносять туди Гога й Магога, а інші – між державою Моголів (3) і Китаєм, в Maug? угорі озера Chiamay.

Основними багатствами Дійсної Тартарії є худоба й хутра, серед яких хутро білих ведмедів, чорних лисиць, куниць і соболів. Вони живуть на молоці й м'ясі, яких мають удосталь; не опікуючись ні про фрукти, ні про злаки. У мові їх ще відчуваються прадавній скіфський. Деякі з них мають королів, інші живуть в ордах або громадах; майже всі є пастухами й підданими Великого Катайского Хана (Grand Chan du Cathay).

Примітка перекладача

1. Першим географом, який одержав досить ясну уяву про великий роздільний гірський масив Центральної Азії, що проходить у напрямку північ – південь, був Птолемей. Він називає ці гори Імаус і ділить Скіфію на дві частини: «перед горами Імаус» і «за горами Імаус» (Scythia Intra Imaum Montem і Scythia Extra Imaum Montem). Вважається, що так у стародавності називалися сучасні Гімалаї. Дивіться карту Скіфії й Серіки Кристофера Селларіуса (Christopherus Cellarius), видану в 1703 у Німеччині. Також на ній ми можемо побачити прадавню назву ріки Волга – РА (Rha) ліворуч і Гіперборейский або Скіфський океан угорі.

2. Швидше за все, мова йде про вторгнення чжурчженського хана Нурхаці (1575-1626) на територію Мінської імперії – у Ляодун. Послана в наступному році китайська армія була розгромлена, причому загинуло близько 50 тис. солдат. ДО 1620 г. у руках Нурхаці виявився майже весь Ляодун.

3. Держава Великих Моголів нічого загального із сучасною Монголією не має. Вона перебувало в Північній Індії (територія сучасного Пакистану).