Село Зарічанка - історія та люди
admin 16 969 8
СИВА ДАВНИНА ТА ЇЇ ТАЄМНИЦІ
Розділи:
Історія Церкви 20ст. Література Фото Зарічанки
Карти Зарічанки Про автора Фотоальбом села
РОЗДІЛ 3 ІСТОРІЯ ХХ СТОЛІТТЯ.
До 1923р. Лянцкорунь була волосним центром
а з 1923 по 1928 районним центром.
В 1920 році був організований Лянцкорунський волосний ревком .
На цей рік у селі було 350 –господарств, в Драганівці –290, було 5 шкіл, з низ ч початкові і одна середня, 1 просвіта, 1 бібліотека, 1 прокатна станція, сільськогосподарське кооперативне товариство (організоване 20.10.1913р.) –сюди входило 37 членів . В 1921р. в ревкомі працювали: Модний С.Г., Гладун А.Р., Антонюк Ф.Г. в містечку було 320 дворів, населення 1777, коней –200, В.Р.Х. –300, в Драганівці проживало 1425 осіб. Функціонувало 2 ставки глубиною 2,1 аршини, та працював млин.
В 1922р. в Лянцкоруні було 710 десятин селянської землі, 668 – поміщицької, 58 – церковної .
З 1921 по 1925 роки на всій території Поділля тривав повстанський рух проти комуністів. Його очолювали офіцери колишньої петлюрівської армії, урядовці УНР. В цьому русі прийняли участь тисячі заможних селян та інтелігенція . В приклад можна привести випадок коли такий загін у складі 100 чоловік та 50 вершників, на чолі з Хорунжим Ш., напав на радянську Лянцкорунь о 5-ій годині ранку 26 жовтня 1921 року. Загін повів штурм на синагогу в якій розташовувався штаб 188-го прикордонного батальйону і рота прикордонників, але раптовий штурм не вдався і білогвардійці відступили .
9 вересня 1925 року радянським урядом було дозволено утворювати національні сільради. У Лянцкоруні діяла єврейська сільрада, вона мала право займатися проблемами благоустрію села, правильно земельного користування, організації кооперацій, оподаткування, контролювати культурно-навчальні заклади, проводити записи актів громадянського стану. На це період у селіф проживало 1788 євреїв.
В період НЕПу в Лянцкоруні право займатись власною приватною справою, а точніше промислами, було надано 121 реміснику-кустарю. Їхнє право на власну справу було дозволено лише до 30 вересня 1926 року. Більшість із цих ремісників були євреями, що займались такими промислами, як кравець, модистка, парехмахер, сапожник, пекар, красівщик, візник, коваль, бляхар, кушнір, ватнік, столяр, швець, миловар . У 1926 р. нараховувалось 911-господарств, населення 3655 чол., з них чоловіків –1714, жінок –1941.
В 1926 році після того як почав згортатись НЕП радянський уряд хотів насильно примусити євреїв, які постійно займались спекуляцією, займатись землеробством. Тому на засіданні комісії при Окрвиконкомі Кам'янечини по реєстрації єврейського населення, бажаючого пересилитися на хліборобство від 2 січня 1926 року: з 28.11 по 31.12.1925 року зареєстровано в Лянцкорунні 33 єврейських родини які бажали пересилитись в інші райони для хліборобства .
У цьому ж 1926р. був заснований комсомольський осередок куди увійшли декілька чоловік на чолі з Євгенієм Музикою. В цьому ж році комсомолець Яременко сконструював радіоприймач і в селі вперше почули голос Москви, – це було восени. В цьому ж році в селі показали перший художній фільм.
В грудні 1928 року було ліквідовано Лянцкорунський район .
Влітку 1929року відбувся посилений наступ на куркулів. Про перехід до політики ліквідації куркуля як класу Сталін заявив на науковій конференції аграрників-марксистів, що відбулась у грудні 1929 року. А 30 січня 1930р. Політбюро затвердило постанову ЦК ВКП(б) “Про заходи по ліквідації куркульського господарства в районах суспільної колективізації”, куди входило і Поділля . В 1930 році в колгоспі почалася чистка неперевірених колгоспників яких виключали із складу колгоспу, як правило це були куркулі та священики.
В 1930р. у селі почав створюватись колгосп. Секретар Лянцкорунського партосередку на загальному зібрані селян сіл Лянцкоруні та Драганівки в своєму вступному слові заявив: “хто не вступить до СОЗу, того висилатимуть із сіл та будуть конфісковувати все майно”, коли на засіданні це викликало обурення, він заявив: “хто не замовкне, той піде туди, де білі ведмеді їдять людей”. Пізніше на загальних зборах до списку куркулів було віднесено середняків, яких постановили вислати на Камчатку .
У 1932р. У селі був колгосп імені Сталіна, до якого входило 236 господарств, 688 га. землі, 12 коней, 2 молодняка.
У 1934 році в Лянцкоруні три сільради: українську, польську, єврейську об'єднали в одну. Про це свідчить постанова Віницького обкому партії, від 23 листопада 1934 року, " Про реорганізацію 18 польських сільрад в українські". (Джерело: "Великий терор на хмельниччин, історико-краєзнавчий збірник ( свідчення та документи), видання друге, 2004р. ст. 1) (добавив 18.01.2011)
9 липня 1941р. – Лянцкорунь була окупована німцями.
24 березня 1944р. – Лянцкорунь визволена червоноармійцями.
Приблизно з жовтня 1941р по кінець 1942р. в Лянцкоруні побував легендарний загін Чапаєва де він знищив усі комунікації.
Цікаво і те, що 26-28 березня 1944р через Лянцкорунь проходила велика колона автомашин німецької армії, танків і піхоти, які вели наступ на Кам'янець-Подільський.
В 1946 р. був проведений перепис населення, віком від 16 до 55р, Чемеровецького району. В Лянцкоруні на цей час таких залишилось після війни: чол. – 104, жін. – 79, в Драганівці: чол. – 191, жін. – 388 .
В 1946р. в колгоспі ім. Крупської с. Драганівка розпочалось будівництво примітивного клубу .
В 1950 році було укладено умова на соціалістичне змагання між Дарганівською і Зарічанською сільрадою на 1951р.. умову підписали голова с/р Драганівки – Ткачук, і Зарічанської – Паламар.
24 грудня 1953р. було створено колгосп ім. Сталіна в с. Зарічанка, головою колгоспу було обрано товариша Мельника.
За цим рішенням усі наділи землі перетворювались в єдиний земельний масив, що знаходиться в колективному користуванні артілі. Земля перейшла у державну власність і уже не підлягала купівлі-продажу та оренді. В особисте користування виділялася ділянка від 0,25 до 7 га. (не враховуючи землі під житловими будинками). Усуспільнювалась уся робоча худоба, с/г інвентар, насінні запаси, господарські будівлі і всі підприємства по переробці продуктів. Кожний двір мав право тримати в особистому користуванні одну корову, до 2 голів великої рогатої худоби, одну свиноматку з приплодом, необмежену кількість птиці та кролів і до 20 вуликів.
7 липня 1954 року був відкритий магазин у селі, правда автор не вказав де він знаходився .
В кінці 1950-х років наші односельчани займались перепродажою с/г продуктів у великих містах СРСР. Так у 1958 році деякі особи від імені колгоспу Сталіна, а потім перепродують їх в Львові та Москві, що вело до їх наживи – за твердженням тогочасного уряду.
У 1959 р. до Зарічанської с/р входило 4 населених пункти де проживало 4865 осіб.
8 червня 1960р. в селі відкрите нове швейне ательє, яке очолила Загородня Зінаїда Олександрівна.
В 1961 р. в Зарічанській с/р було 70 дружинників. Вони займались чергуванням в громадських місцях (в клубі), та проводили боротьбу із розкраданням колгоспної власності .
У 1971 році населення села складає 1478 осіб. Сільській раді підпорядковані села: Драганівка, Почапенці, Садове. В селі працює середня школа, бібліотека, аптека, майстерня побутового обслуговування, ветеринарний пункт .
З настанням незалежності в Зарічанку призжають внуки та правнуки Євреїв, чиї діди народилися в селі. Так в 2018 році в пошуках могил своїх предків приїхала група євреїв з Ізраїля. 
Фото за клубом в парку де колись до революції було Єврейське містечко.
Це залишки євреських надгробків, що зараз лежать, при виїзді з села, злівої сторони по дорозі на Чорну (в деревах), де колись був радянський курник в в 1990-х роках.