Про козацький чуб або оселедець
admin 64 863 12
Сотник із державної варти гетьмана Скоропадського
Довгi вуси й трохи посивiлий оселедець скрашали обличчя ознаками досвiду й спокою, а срiбна булава, що блищала у його дужiй руцi, нагадувала всiм про велику владу запорозького кошового отамана...
Оселедець, що не кажіть, не просто атрибуті не середньовічна мода - це ознака відмінності, певного статусу.
інший варіант - Коса на голові - то знак, що воїн знаходиться у стані священної війни і готовий у будь-яку хвилину вмерти за свою землю і рід.
Про оседедець в інших народів
Чуб (оселедець) це не тюркська і не типова слов’янсько-норманська фризура, адже варяги голову не брили і навіть заплітали косички, а якщо китайці і японці тюрки (вони теж брили голову) - то я всевишній месія буда-алах-ярило . То ж звідки пішов чуб? Давайте спробуємо розібратись
Але у деяких норманів теж були чуби! Але в яких норманів? Звичайно в тих, що спілкувалися з слов'янами. На голові у норманів така зачіска була ознакою знаті - ярлів. Нормани, які завоювали Англію мали виголені голови та широкий чуб спереду. Така зачіска була розповсюджена серед кельтів. Останні вважали довгі пасмі волосся, як ознаку божественності. У IX ст., за династії Каролінгів, франкські воїни носили зачіску, що нагадувала український чуб-оселедець.
Питалися козака: "Що то за причина,
Що в вас гола голова, А зверху чуприна ?"
"А причина то така: Як на війні згину
— Мене ангел понесе
В небо за чуприну".
Чуби також носили древні германці - готи (остготи), які жили в степах України, тому ця зачіска була поширена серед скандинавів і українців. Слов’янська язичницька ідолографія практично не знає довгобородих богів і зовсім не знає довговолосих.
Праукраїнські племена зображали своїх ідолів з вусами, але без борід (Перун, у якого „вус злат”). На мініатюрах Радзивіллівської літописі у Перуна усів не видно, як і бороди. Зате виразно помітний чуб-оселедець, зовсім по-запорозькі спадаючий до лівого вуха. Історики твердять що, Руси (скандинави) Київської Руси–України IX-XI ст. голили бороди і голови. Дотримуючись княжої військової традиції, запорожці, так само як і військо вікінга Святослава, голили голову і бороду, залишаючи вуса і чуб. Треба тут сказати, що в середньовічній Європі християнська церква виступала проти звичаю “вирощувати на обличчі щетину”. Козьма Празький, описуючи знатного чеха доби Болеслава Грізного, відзначає подвійний чуб на його голеній голові.
„Велика хроніка”, описуючи останнього представника родової знаті на польський престол – Котишко, каже, що його голова була голою, за винятком одного жмутка волосся на маківці – повна аналогія зі Святославом. Схожа зачіска у князя Вацлава на мініатюрах Вольфенбюттельської рукописі. Спорідненні слов’янам балтійці теж не були схильні відпускати волосся і бороди. На середньовічних зображеннях прусів бачимо голені бороди, довгі вуса і коротко підстрижені волосся (іноді розпізнаються чуби). В іконографічної традиції Литви зображення Ягелло (Ягайло) дуже походить на князя Святослава. Такій же був і загальний вигляд литовської шляхти того часу.
На острові Мальта в каплиці Арагона є цікавий надгробок Великого магістра Мальтійських лицарів Ніколо Котонера, виконаний скульптором Доменіко Гвіді (1628—1701). Один з атлантів, що підтримує цей надгробок, схожий на запорожця, котрий розриває пута. Мистецтвознавці сходяться на думці, що це зображення литовського князя Радивила (дивись малюнок), що був гребцем на галері у турецькому полоні, і якого пізніше визволили мальтійські лицарі. І знову запитання: чому у князя козацька зачіска?
Тобто ми дійшли висновку, що чуб то була ознака якось класу людей у різних народів,
але якого?
Шведський історик Йоган Гербіній у описі давнього світу згадує борисфенітів-косоносців (жителів басейну Борисфена-Дніпра). Невідомий перський автор 9-го століття н.е. у праці «Книга кордонів світу» описує русів: «народ русів войовничий. Вони воюють зі всіма невірними і завжди виходять переможцями…серед них є група з моровват (лицарів).
| Нове покоління Козаків |
 |
 |
Вони шиють шаровари приблизно з 100 гязів тканини, які надягають і обертають вище коліна…вони шиють шапки з шерсті з хвостом (шликом)». Цілковитий опис козака в шароварах і у шапці з шликом. Загалом сліди поширення оселедця у світі помітні по мірі розселень арійських племен з Наддніпрянщини.
В Мізині, на березі ріки Рось, українські археологи знайшли найдавніше у світі зображення козака з чуприною, вирізьблене на кістці мамонта. Вік зображення — 20 тисяч років. Але радянською історіографією навіть згадувати про це зображення було суворо заборонено. Адже ця знахідка переконливо доводить, що батьківщиною арійських племен була саме Україна.
В арійських племен, котрі в давні часи переселились до Індії, ця зачіска була ознакою військової касти — кшатріїв. Кшатрії носили її ще чотири тисячі років тому. У них вона мала назву „шикхандака" і була вона властива індійським богам вітру, Крішні (як символу воїнства). Вважається, що ця зачіска символізувала сонячний промінь, знак сонця. Крім того, чуприна, яка формою нагадує шлик на козацькій шапці, свідчила про зневагу кшатрія до смерті. Адже через чуприну безсмертна душа його підніметься до сонця.
Позбавити чуприни козака вважалося найбільшою ганьбою. Про надзвичайно високий статус цієї зачіски у запорожців свідчить і суворо регламентований спосіб носіння чуприни, закрученої саме за ліве вухо.
Чуприну неодмінно носили за лівим вухом, як усі відзнаки і нагороди,— пояснював колишній запорожець Антін Головатий великому князеві Костянтину Павловичу, — шаблю, шпагу, ордени та ін. носять зліва, то й чуприну, як знак завзятого і відважного козака, слід також носити зліва". В Україні існував навіть спеціальний термін „чуприндир" — хоробрий, як запорожець, що носить чуприну на голові.
Особисто у мене складається враження, що спочатку козаки були на зразок японських ніндзь, які займались тільки військовою справою. Але їх спіткала така ж доля як і Самураїів... Немає жодного сумніву, що
перші козаки були язичниками, але потім, невідомо за яких обставин, частина прийняла християнство.
І ще одна думка, яка постійно муляє мені голову. - Державу наших предків, яку європейці називали РУСЬ ніхто не міг завоювати, тоді вирішили розколоти її внутрішньо і ввели християнство, яке втлумачує нам з дитинства, що ми раби божі!...
Найвідоміший язичник-характерник - Сірко. 
Читати про Сірка детальніше..
А хто Ви? Добровільний раб або господар своєї долі? Ким Ви хочете бути? Вирішуйте.
А це Вам щось нагадує?:
Робочий день закінчився, і раби, що працювали на плантації, розбрелися по своїх оселях. Під час вечері вони розговорилися: - Нужно что-то з господарем робити. Він нас так в могилу зажене! - Так, якби від нього як-то позбутися ... І так промовив до ночі. А коли все наговорив, задоволені пішли спати, набиратися сил. Адже завтра потрібно йти на плантацію продовжувати працювати ...
Фото чубів інших народностей:
 |
 |
|
| Святослав Завойовник. Князь України-Руси в роках 964-972. Розповсюджувач традицій вікінгів в Київської Русі-Україні. | Скандинавський воїн-вікінг війська Святослава Завойовника. | |
 |
 |
|
| Більшість франкських, сакських, вандальських і інших воїнів середньовічної Європи заплітали шевелюри в коси і голили потилицю | Cлов’янсько-норманська зачіска-чуб воїна Київської Руси-України часів князя Святослава Завойовника. | |
 |
 Широкій різновид норманського чуба. |
|
| Воїн Київської Руси-України. | ||
 |
||
| Воїни германського племені англів носили зачіску, що нагадувала український чуб (оселедець). (Кадри iз шотландського історичного фільму „Winter Warrior” © Palm Tree UK Ltd.) | ||
Як зробити чуприну: |
||
| Вся голова голилась чи стриглась при тілі, над самим же лобом зіставляли кругле пасмо волосся пальців у три ширини. Волосся те часом відростало в довгу косу, яку можна було, зачесавши на лівий бік, або обвести кругом голови і замотати за ліве ухо, або просто довести до нього і замотати. Частіше, коли вона була не дуже довга, тілько спускалась на вухо, і кінець її теліпавсь на плечі. Така коса надавала лицю дуже войовничий вид і оригінальну красу. У маленьких хлопчиків чуприну підрізували у рівні з бровами, щоб не лізла в очи. У старших голова не завсіди була гладко виголена, заростала невеликим волоссям, і так зіставалася подовгу, особливо так було у старих дідів, що не любили чепуритися. Чуприну носили запорізькі козаки і ті люди, котрі, так чи сяк, мали зносини з ними, як от чумаки і ті селяни, що жили близько до Запорожжя. В Гетьманщині ж, мабуть, носили тілько ті козаки, що якийсь час жили в Січі і вернулись назад. Треба думати, що і в Січі деяка старшина, як от писарі тощо, носили чуб. |
 |
|
Дещо по темі:
Крута козацька чуприна
------ Козаки