Козацька абетка

АНГЕЛ, ЯНГОЛ -1. У релігійному культі - надприродна істота, посланець, вісник бога; зображується звичайно у вигляд юнака з крилами.

2. Захисник або заступник; охоронець.

БАНДУРА - український національний струнно-щипковий інструмент.

Зобрaження бандури відоме з 15 ст" іиструмеити збереглися з початку 18 ст. Великого поширення бандура набула серед українського козацтва. На бандурах грали мандрівні сліпці-бандуристи, які виконували різножанрові народні пісні - історичні, ліричні, побутові, думи, псалми.

БУЛАВА (праслов. - гуля, грудка) - один з українських козацьких клейнодів:

символ влади гетьмана України; полковника, кошового отамана Запорозької Січі. Складається з дерев'яного чи металевого руків'я завдовжки 50-80 см, деякого кріпиться куля 10-15 см у діаметрі.

БУНЧУК (тюрк.-прапор)- один з українських козацьких клейнодів. Має вигляд палиці заввишки 2 м, увінчаної вістрям або кулею з жовтого металу, з-під якої звисає фарбований кінський волос. Бунчук - символ влади гетьмана і кошового отамана Запорозької Січі.

ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ - 1. Офіційна назва козацьких збройних сил та українського війська у 15-18 ст. Первісне складалося з загонів, затим з куренів, назви яких утворено від міст, звідки походили козаки, або від імені (прізвища) засновника. За гетьмана Богдана Хмельницького налічувало до 100 тисяч і більше вояків. Головною бойовою силою була піхота. Козаки вміли майстерно будувати військові табори з возів для захисту від несподіваних нападів. Військо Запорозьке уславилося морськими походами, для яких використовувалися човни-чайки. 2. Назва української держави з 1648 р. до 80-х рр. 18 ст.

ГЕТЬМАН - військова чи військово-адміністративна посада. В Україні у 16-17 ст. гетьманом називали кошового отамана Запорозької Січі. 3 1648 р гетьман - виборний державець і воєначальник України з титулом "гетьман Війська Запорозького". 3 1659 р. гетьмана України обирали за погодженням з московським урядом, з 1708 р. його призначав цар. Посада гетьмана України остаточно ліквідована у 1764 р.

ГЛАГОЛИТИ - мати в собі якесь твердження; говорити, стверджувати.

ГРОМАДА (прасл., з давньоінд. - натовп, община) - група, товариство, людська спільнота, суспільство.

ҐАЗДА - господар.

ДЖУРА (ЧУРА) - козацький помічник і зброєносець, молодший товариш, який разом з козаками ходив у похід.

ДНІПРО - найбільша ріка на теренах України; в літописах - Славутич, Славута; в античних джерелах - Борисфен, Бористен,Данаяр, Варух. Бере початок на Валдайській височині в Росії, впадає в Чорне море. Довжина 2175 км, в Україні - 1095 км.

ДНІПРОВІ ПОРОГИ - кам'яні нагромадження в річищі Дніпра між містами Дніпропетровськ та Запоріжжя, що відзначалися стрімким спадом і великою швидкістю течії. Пороги ускладнювали плавання по Дніпру, тому вже у 18 ст. почалися роботи по прокладанню штучного каналу руслом річки. Після будівництва у 30-х рр. 20 ст. греблі електростанції у Запоріжжі та Кременчуцького водосховища пороги було затоплено.

ДНІПРОВІ ПОРОГИ (назви)

Давньоруські: Не спи, Островний праг, Лоханський, Дзвін порога, Ненаситець, Вольний праг, Виручий, Наперезуй (тобто розпeрезуй вітрила), Вольний;

Козацькі: Кодацький, Сурський, Лоханський, Дзвонецький,

Ненаситець (Ревучий), Вовнизький, Будило, Пишній, Вольний.

ДОВБИШ - виборний військовий службовець у запорожців; відав військовими литаврами, якими скликав козаків на раду.

ЖУПАН - стародавній верхній одяг, переважно з сірого сукна. У 16-17 ст. жупани носили запорожці; у 19 ст. - міщани.

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ - військова, адміністративна, громадська і економічна організація українського козацтва 16-18 ст. в Середньому і Нижньому Подніпров'ї - за Дніпровськими порогами. Центр Запорожжя - місто-фортеця Січ, що неодноразово змінювала своє місцезнаходження.

Вважається, що перша Січ заснована першим козацьким гетьманом Дмитром Вишневецьким у 1556 р. на острові Мала Хортиця нижче Дніпрових порогів (нині на території міста Запоріжжя).

ЗАСТАВА - 1. Місце в'їзду до міста (території, військового табору тощо) або виїзду, яке охороняється. 2. Військовий охоронний загін, охоронна варта.

ЗБРОЯ - загальна назва пристроїв та знарядь, створених людиною для ведення боротьби, війни.

ЗБРУЯ - упряж; предмети для запрягання, сідлання коней.

ЗНАЧОК - мала корогва (прапор), що його використовували в повсякденні замість клейнода чи прапора (великої корогви). Виносилася з місця зберігання лише у свята, на козацьку раду тощо. Значки додавалися до гетьманської, полкової та сотенної корогов. Полотнище значка здебільшого мало форму трикутника чи прямокутника з трикутним кінцем, а колір його відповідав кольорові великої корогви.

ІСТОРІЯ -

1. Хід розвитку людства, цивілізації, всесвіту, природи;

2. Наука, яка досліджує діяльність людей у всіх галузях життя протягом усього існування цивілізації.

КЛЕЙНОДИ - відзнака, атрибути і символи військової влади й окремих військових та цивільних урядів в Україні у 15-18 ст.: булава, бунчук, корогва (прапор), печатка, литаври (тулумбаси), гармати, сурми, пернач (шестопер), значок (малий прапор), тростина (комишина). Клейноди були військові (державні), січові, полкові, паланкові, сотенні, курінні тощо.

КОБЗАРІ - народні співці і музики особливо популярними були у козацькі часи. Вони супроводжували козаків у походах, складали думи і пісні про події, свідками яких були.

КОЗАК, ЗАПОРОЖЕЦЬ - вільна, незалежна озброєна людина. Вперше українські козаки згадуються наприкінці 15 ст., коли вони почали оселятися на українських землях у Подніпров'ї, нижче порогів (за порогами - запорожці). Певний час козаки жили за рахунок воєнної здобичі у боротьбі з турками і татарами. У 16 ст. кількість їх ставала, все більшою, і козацтво перетворилося на окремий стан тогочасного українського суспільства.

Косак - представник таємної військової організації, члени якої володіли надзвичайними здібностями. Воїн - ніндзя. Дедальніше

КОЗАК МАМАЙ - традиційна назва сюжету народної картини, відома з 16 ст. На картині зображений козак, який сидить з підібганими ногами і грає на бандурі (кобзі). При ньому люлька, шабля, спис, кінь.

КОРОГВА, ХОРУГВА - 1. Військовий прапор (кпейнод) в Україні 15-18 ст., символ влади гетьмана України, кошового отамана Запорозької Січі, полковника, сотника. Має вигляд полотнища (переважно прямокутного) з держаком-корогвищем, інколи з навершям у вигляді хреста або кулі. Корогва Запорозької Січі найчастіше мала червоний колір, білий хрест посередині та сонце, місяць, зірки в кутах. Були полотнища і різноманітного забарвлення, на яких зображувалися Ісус Христос, святі.

2. Церковний прапор з біблійним зображенням.

3. Назва військового кінного підрозділу у козацькому, а ще у польському та литовському військах 16-18 ст.

КУРІНЬ - 1. Військово-територіальна одиниця у Запорозькій Січі в 16-18 ст. На Січі налічувалося до 38 куренів. На чолі куреня стояв виборний курінний отаман. Назви куренів пов'язані з назвами населених пунктів, звідки прибивалися на Січ перші козаки. 2. Житлове приміщення козаків на Січі, у якому жили козаки одного куреня. Продовгуваті курені будували з дерева, глини, очерету, облаштовували піч, лежаки, лави тощо.

ЛІТОПИС - історичний твір, що описує події в хронологічній послідовності. Починалися літописи фразою "в літо", від чого й дістали свою назву. Вітчизняне літописання розпочалося в Київській державі наприкінці 9 ст. Найдавніші з літописів збереглися в пізніших копіях у складі літописних зведень, на основі яких створено "Повість минулих літ" (1113), автором якої вважають ченця Києво-Печерського монастиря Нестора Літописця, У 17-18 ст. поширилися козацькі літописи, твори козацької старшини, в яких поруч з історичними відомостями подано легенди, перекази, народні пісні тощо. Найвідоміші: Літопис Самовидця, літописи С. Величка, Г. Грабянки.

МОЛИТВА - звертання людини до Бога, частина релігійних культів, зокрема літургії у православній і греко-католицькій церквах.

МУШКЕТ - важка потужна рушниця, яка набула поширення в Україні з 17 І століття. Зброя мала довжину понад 1,5 м і калібр приблизно 20 мм. Далекобійність - до 250 м. Повсюдно в Європі перед пострілом мушкети спирали на форкету - упор у вигляді палки з рогулькою на кінці. Запорожці форкетами майже не користувалися.

НАРОД - 1. Населення держави, жителі країни.

2. Форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я).

3. Певна кількість людей, що мають щось спільне (у поведінці або зовнішньому вигляді).

ОСЕЛЕДЕЦЬ - своєрідна зачіска запорозьких козаків: голова вибрита і збоку на голові запишається чуб, який, коли відростає, заправляється за вухо.

ОТАМАН - виборний або призначений військовий або військово-цивільний чи просто цивільний керівнику 15-19 ст. в Україні: кошовий отаман; курінний отаман - керівник куреня; наказний отаман - керівник військового загону, призначений наказом гетьмана, кошового, полковника на певний час для виконання окремого завдання; старший десятка у козацькому війську досередини 17 ст.; старший поселення у землях Війська Запорозького;

керівник полкової артилерії; представник козацької адміністрації у містах, менших, ніж сотенні, - городовий отаман, у селах - сільський отаман; до 19 ст. - сільський староста на частині Правобережжя та в Галичині.

ПЕРНАЧ - вид булави, клейнод полковника України, інша назва - шестопер. Первісно - холодна зброя, а у 17-18 ст. - відзнака полковника. Складається зі срібної, позолоченої або виконаної з іншого металу ручки з навершям у вигляді шести пластин складної форми. Загальна довжина - 50-70 см.

ПОБРАТИМСТВО - поширений з часів родового ладу звичай, за яким двоє або декілька осіб, що не були кровними родичами, вступали у спілку з метою допомоги і взаємної підтримки у скрутних випадках життя. Побратимство існувало у запорожців, які надавали цьому звичаю великої ваги.

ПОЛКОВНИК - старшинська посада у 17-18 ст. в Україні. Полковник виконував адміністративну, судову та військову владні функції на території полку. Спочатку обиралися полковою радою, пізніше призначалися гетьманом України.

РАДА СІЧОВОЇ СТАРШИНИ - орган влади на Запорозькій Січі. Утворилася наприкінці 15 ст. До ради входила військова старшина на чолі з кошовим отаманом. Розглядала, обговорювала та приймала рішення з усіх питань, що стосувалися Січі. Проіснувала до знищення Січі (1775 р.).

СІРКО ІВАН (між 1605 і 1610-1680 рр.) - був вінницьким полковником, а також полковником Ніжинського полку та Харківського полку; успішно керував численними походами проти татар і турків; брав участь у Визвольній війні українського народу під проводом гетьмана Хмельницького;

найбільше число разів обирався кошовим отаманом Запорозької Січі.

СОТНИК - найвища посада в сотні; спершу обирався на сотенній раді, з 1687 р. призначався гетьманом України. Підпорядковувався полковникові, в окремих випадках - безпосередньо гетьманові України.

СУРМА - старовинний український духовий музичний інструмент, який застосовувася у запорозьких козацьких полках для подачі сигналів та для підняття бойового духу.

ТУЛУМБАСИ, ЛИТАВРИ - ударний мембранний музичний інструмент, відомий в Україні з 15 ст. Складався з казаноподібного металевого корпусу, верх якого затягнуто шкірою. Використовувався козацтвом як сигнальний інструмент. У 16-18 ст. належав до військових клейнодів Війська Запорозького.

УКРАЇНА - держава у східній Європі. Межує з Румунією, Молдовою, Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Білорусією, Росією. Столиця - м.Київ На українських теренах у 1 тис. з'явилися слов'яни. У 10-11 ст. за князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого досягла могутності Київська держава. Наприкінці 12 ст. значна частина українських земель увійшла до Галицько-волинської держави, заснованої королем Данилом Галицьким зі столицею у м.Галичі. Після років занепаду та поневолення у 1648 р. почалася Визвольна війна під проводом гетьмана України Б.Хмельницького, внаслідок чого було відновлено українську державу. Потім знову українські землі були поділені між сусідніми державами. У 1917 році було проголошено Українську Народну Республіку. Але після кількох років війн Республіка перестала існувати, західні українські землі до 1939 р. перебували у складі Польщі, а решта - у складі Радянського Союзу. У 1991 році державна самостійність України була відновлена.

ФІРМАН - у деяких мусульманських країнах указ правителя, звернений до його підданих.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БОГДАН ЗІНОВІЙ (1595-1657 рр.) - гетьман України з 1648 р. Здійснив державну реформу в Україні, увів полковий устрій держави, створив могутнє військо, упорядкував збирання податків, налагодив карбування власної грошової одиниці, установив зовнішньополітичні стосунки з прикордонними державами -Туреччиною, Швецією, Московією, Польщею, Кримом. Резиденція Б Хмельницького у 1648-1657 рр. знаходилася в м.Чигирин на ріці Тясмин (нині Черкаська область). Похований Б.Хмельницький у Суботові поблизу Чигирина.

ХОРТИЦЯ - острів на Дніпрі (нині територія М.Запоріжжя). У 1556 р. на Хортиці було зведено першу козацьку фортецю Січ, яку у 1557 р. зруйнувало турецько-татарське військо. У 1596 - 1648 рр. тут перебувала залога реєстрових козаків. У 1660-1670 рр. - військова залога кошового І.Сірка.

ХОРУНЖИЙ (від хорогва, корогва) - в Україні з 11 ст. - прапороносець, з 14 ст. - керівник військового підрозділу - корогви.

ЦЕРКВА (грецьк. -дім Бога) - 1. Релігійна організація, до якої входить духівництво та віруючі. Головними ознаками кожної церкви є спільність вчення та обрядовості. Виникнення церкви пов'язане з виникненням однобожжя, релігій та їхніх окремих напрямків.

2. Споруда, де відбуваються релігійні відправи.

Запорожці своєю покровителькою і заступницею вважали земну матір Ісуса Христа Діву Марію. День Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня) козаки вважали своїм найбільшим святом.

ЧАЙКА - човен запорозьких козаків у 15-18 ст. Довжина - 18-20 м, ширина - 3-3,5 м, висота - 3,5-4 м. Основу чайки складав корпус, видовбаний з суцільної колоди, оббитий дошками. По ньому кріпився пояс з сухого очерету, що захищав човен від затоплення. Чайка мала два керма

- ззаду і спереду, а також щоглу і вітрило, вміщала 50-60 озброєних козаків, інколи ще й гармату.

ЧУМАЦТВО - промисел в Україні у 16-19 ст. сіллю, привезеною з Криму і Галичини. З України вивозили до портів на Чорному морі, в Білорусь, Росію, Молдову, Польщу і на Кавказ зерно та інші сільськогосподарські продукти.

ЧУМАКИ - чоловіки, які займалися чумацьким промислом. Для організації чумацької валки збирали по кілька десятків возів. У дорозі перебували по кілька місяців. Чумацький промисел існував до середини 19 ст.

ШАБЛЯ - холодна зброя динамічного кінного бою. З'явилася на Русі у IX-Х ст. Мала довжину леза до 80 см. З розвитком важких озброєнь з ХIV-ХV ст. шабля стає довшою - до 117 см, шириною - до 5 см, важчою, потужнішою. У XVI ст. з'являється поняття козацька шабля. В російських джерелах такі шаблі називалися шаблями "черкасского дела" і користувалися великим попитом.

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР - святкується в Україні напередодні старого Нового року (з 13 на 14 січня). В ритуалах його святкування - залишки далеких язичницьких традицій слов'ян. За християнським календарем це день преподобної Меланії. Щедрий вечір зоветься ще Меланкою. Готувалися смачні страви, якими заставляли стіл: вареники, млинці, пироги. Батько - господар дому - ховався за пирогами, а діти казали, що його не бачать. На що він відповідав: "Дай Боже, щоб і на той рік не виділи!" Таким чином батько, як давній жрець, дякував за урожай минулого року (який був виставлений на столі) і закликав урожай наступного року.

ЮШКА - суп рибний, м'ясний, картопляний і т. ін.; щерба, зупа, юха, крупник.

Для приготування рибної юшки козаки спочатку брали мілку рибу (йоржів, окунів тощо), а також рибні відходи. Все те клали в казан, заливали холодною водою і варили протягом 20-30 хвилин. Затим проціджували і в готову рибну юшку кидали зелень - цибулю, петрушку та ще солили. 15-20 хвилин варили, знімали піну, потім кидали шматки більшої риби (коропа, линя) і варили до готовності. Мілку рибу не чистили, аби юшка була густішою.

Таку юшку називають козацькою, вона найпростіша в приготуванні, і нині рибалки найперше готують козацьку юшку.

ЯТАГАН - рубляча та ріжуча зброя, яка відома ще у монгольських воїнів. Після утворення Османської імперії ця зброя дістала поширення в усьому арабо-турецькому світі, звідки її перебрали запорозькі козаки. Ятагани були різних розмірів і правили за кинжал або шаблю. Лезо цієї зброї має оригінальну конструкцію - у верхній і середній частині воно вигнуте у бік ріжучої кромки, а в нижній частині - у бік обуха. При нанесенні колючого удару вектор сили припадає на кінцівку леза. Піші козаки часто були озброєні ятаганами. Ятаган був більш універсальний, ніж загальновживана шабля, і зручний у тісному бою.

Автор абетки - Олексій КОНОНЕНКO

Сайт автора - http://abetka.ukrlife.org/