Етимологічний словник назв Південної Русі

Етимологічний словник літописних, географічних назв Південної Русі

Формат: DjVu

Мова: Українська

Рік видання: 1985

Розмір: 4.02 мб.

У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку XIV ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та иа суміжних територіях (в межах УРСР). Для дослідників — лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв. Відповідальний редактор О. С. Стрижак Рецензенти М. Я- Бріцчн, М. Ф. Котляр, О. Б. Ткаченко Редакція мовознавства 4602020000-01? Е М22І(04)-85 Б3"11-22"85 © Видавництво «Наукова думка», 1985

 
    У Вас не має доступу для завантажень

 

 

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ PСP

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ім. О. О. ПОТЕБНІ

АВТОРИ І. М. ЖЕЛЄЗНЯК А. П. КОРЕПАНОВА Л. Т. МАСЕНКО О. С. СТРИЖАК

ПІДГОТОВКА ЕЛЕКТРОННОГО ВИДАННЯ: «ІЗБОРНИК» http://litopys.kiev.ua/

28.VI.2006 КИЇВ НАУКОВА ДУМКА

1985

 

Скріншоти:

   
 

ПЕРЕДМОВА

Словник є безпосереднім продовженням і наслідком тривалої науково-дослідницької роботи ономастів Інституту мовознавства АН УРСР , що завершилася виходом у світ «Словника гідронімів України» (К., 1979.— 781 с), монографії «Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках» (К., 1981 .-260 с; далі ГУММЗ), а також багатьох інших ономастичних праць і задуманий як перша дискусійно-експериментальна частина серії етимологічних словників, що мають за певними історичними періодами виявити, всебічно описати й сприяти вивченню походження на базі, насамперед, вітчизняної та ін. документації й наукової аргументації комплексу географічних назв УРСР від найдавніших часів до наших днів і стати, таким чином, органічним компонентом повного зводу топонімії Слов'янщини (над підготовкою до його укладання працюють ономасти багатьох європейських країн). Словник становить лексикографічну працю, де зібрано, географічно й. хронологічно прив'язано, простежено в розвитку та взаємозв'язках з іншими аналогічними утвореннями, а також зроблено спробу пояснити чи синтезувати відомі вже версії походження топонімікону південної частини Київської Русі та контактних з нею територій, зафіксованого видатними історико-хронікальними, художньо-науковими, як і політико-ідеологічнимн, пам'ятками східних слов'ян — давньоруськими літописами. Якщо нижня межа реєстру Словника (IX ст.) пояснюється початком датованого викладу подій і фактів вітчизняної історії, зокрема ономастичиих, зафіксованих найдавнішими пам'ятками східнослов'янського літописання, виниклого, можливо, у X ст., але збереженого принаймні десь із XI—XII ст., то верхню (XIII ст.) визначено на основі прийнятої в радянському мовознавстві періодизації, за якою в XIII ст. завершується розвиток давньоруської мови, а в наступному (XIV ст.) вже безпосередньо виявляються особливості мов української, російської та білоруської.

Основне завдання цього Словника,— праці не тільки лінгвістичної, а, значною мірою, й історико-географічної,— звести широку фактичну та генетичну інформацію про кожен давньоруський літописний топонім нашої республіки, висвітлити вже тепер осяжні глибини місцевого (а отже, й гідронімного як найтривалішого) розвитку, тісно пов'язаного з розбудовою матеріальної й духовної культури творців цієї системи назв, забезпечити виявлення шляхів і напрямів міграцій її носіїв та з'ясування їхньої ролі у визначенні історичної долі цієї частини Південно-Східної Європи. Хоч «темні» назви й не втрачають функціонального, а інколи й іншого значения, вони є, як правило, лише цінним резервом, який важко ввести в серйозний науково-теоретичний обіг.


------
оцінило: 0 люд.